Ухвала суду № 59924971, 22.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 р. Справа № 876/1170/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання незаконним та скасування наказів, внесення змін до наказів та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

18.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Волинській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області з вимогами: про зобов'язання МВС України прийняти нове Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ та привести його до вимог Конституції та законів України; про визнання незаконними та скасування наказів від 25.09.2012р. № 800 о/с МВС України й від 19.10.2012р. № 294 о/с УМВС України у Волинській області про звільнення з органів внутрішніх справ у запас збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки від 29.07.1991 року № 114; про зобов'язання МВС України та ГУ НП у Волинській області (УМВСУ у Волинській області) внести зміни до вказаних наказів в частині підстави його звільнення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року в даній справі в якості третього відповідача залучено Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року адміністративний позов в частині визнання незаконними та скасування наказів МВС України від 25.09.2012 року №800 о/с та УМВС України у Волинській області від 19.10.2012 року №294 о/с щодо підстав звільнення з ОВС ОСОБА_2 та внесення змін до даних наказів залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даними вимогами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання МВС України прийняти нове Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ та привести його до вимог Конституції та законів України.

Не погодившись з таким рішення, його оскаржив позивач - ОСОБА_2 Вважає, що таке прийняте судом з порушенням норм Конституції і законів України, норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги з підстав та доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.10.2012 року наказом Управління Міністерства органів внутрішніх справ України у Волинській області від 19.10.2012 № 294 о/с на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.09.2012 року № 800 о/с ОСОБА_2 у віці 48 років звільнено з органів внутрішніх справ в запас на підставі пункту 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з посади начальника відділу слідчого управління цього Управління.

29.09.2015 року позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України з письмовим зверненням про внесення змін до наказу МВС України від 25.09.2012 року № 800 о/с та наказу УМВС України у Волинській області №294 о/с від 19.10.2012 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ та змінити підставу його звільнення з пункту 64 «б» (через хворобу) у запас Збройних Сил (з поставленням на військовий облік) на пункт 65 «а» або «б» у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком або через Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року 114.

11.11.2015 року за вихідним № 6/1/1-Г-1962 Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення про те, що за дорученням керівництва Міністерства внутрішніх справ України у ДКЗ Національної поліції України, у межах компетенції, розглянуто його звернення щодо внесення змін до наказів МВС України, Управління МВС України у Волинській області та зазначено, що розгляд його звернення доручено управлінню кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Волинській області, яке повідомить про результати його розгляду.

27.11.2015 року за вихідним № 3/7-5/Г від 23.11.2015 Головним управлінням Національної поліції у Волинській області повідомлено позивача, що за дорученням Національної поліції України звернення розглянуто, та, що відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентувалися Положенням проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ - пунктами 63, 64, 65 вказаного Положення. Також вказано, що на день звільнення з ОВС його вік був 48 років і він не підпадав під пункт 65 "а" Положення щодо звільнення у відставку, а тому немає жодних правових підстав для внесення змін до оскаржуваних наказів в частині звільнення ОСОБА_2 з ОВС, яке було проведено у відповідності з вимогами нормативних актів, які діяли на той час.

Позивач, вважаючи, що Міністром внутрішніх справ України безпосередньо не надано обґрунтованої відповіді на його звернення від 29.09.2015 року, а внесення змін до Положення та наказу МВС України від 25.09.2012 № 800 о/с чи прийняття нового Положення відноситься виключно до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, звернувся до суду для захисту своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Департамент кадрового забезпечення Національної поліції України правомірно скерував звернення ОСОБА_2 від 29.09.2015 року до структурного підрозділу ГУ Національної поліції у Волинській області, який вчасно надав письмову відповідь, оскільки наділений повноваженнями в тому числі і на розгляд звернень громадян. Щодо задоволення позовних вимог позивача до МВС України суд першої інстанції також відмовив з огляду на те, що ОСОБА_2 в прохальній частині свого звернення до МВС України не ставив питання про прийняття нового Положення про проходження служби, а зазначив його лише в п. 1 позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду поділяє такий висновок суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Суд апеляційної інстанції не досліджує позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними та скасування наказів МВС України від 25.09.2012 року №800 о/с та УМВС України у Волинській області від 19.10.2012 року №294 о/с щодо підстав звільнення з ОВС ОСОБА_2 та внесення змін до даних наказів, оскільки такі ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016 року, залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

29.09.2015 року станом на час звернення ОСОБА_2 до Міністра внутрішніх справ України з письмовим зверненням у системі органів внутрішніх справ діяли порядок розгляду зауважень, скарг та пропозицій громадян України передбачений Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року №1177, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2004 р. за № 1361/9960 (далі - Положення № 1177).

Так, частиною першою ст. 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону № 393/96-ВР скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

За приписами ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

За приписами пункту 1.3 Положення № 1177 громадяни України мають право звернутися до органів внутрішніх справ, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Відповідно до п. 4.1 Положення № 1177 керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 4.7 Положення № 1177 встановлено, що відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, вжиті органом внутрішніх справ, у межах його компетенції, для захисту конституційних прав громадян. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка долучається до матеріалів перевірки звернення. У журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою, або журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому, або ЕРК фіксується, що про наслідки перевірки автора повідомлено в усній формі під час особистої бесіди.

Згідно п. 5.2 Положення № 1177, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження; передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ; надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у ст. 8 Закону України «Про звернення громадян».

З огляду на наведене, Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України, якому передано за дорученням МВС України звернення ОСОБА_2, правомірно передано за належністю на розгляд Головному управлінню Національної поліції у Волинській області та її структурному підрозділу - управлінню кадрового забезпечення, який надав письмову відповідь, оскільки наділений повноваженнями щодо розгляду звернень громадян.

Як вбачається з листа Головного управління Національної поліції у Волинській області за вих. № 3/7-5/Г від 23.11.2015 р., звернення ОСОБА_2 розглянуто та повідомлено заявника про результати розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами статей 49, 70 КАС України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як видно із звернення ОСОБА_2 від 29.09.2015 року, в прохальній частині заявник просить зобов'язати відповідні служби МВС України та УМВС України у Волинській області внести зміни до наказів № 800 о/с від 25.09.2012 року № 294 о/с від 19.10.2012 року.

В той же час у даному зверненні відсутнє прохання до МВС України про прийняття нового Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ та приведення його до вимог Конституції та законів України.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про зобов'язання МВС України прийняти нове Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ та привести його до вимог Конституції та законів України, позивач не представив суду належні та допустимі докази про існування спору в цій частині. Таким чином, суд не може здійснювати захист прав, свобод та інтересів позивача, порушення яких судом не встановлено.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв на підставі законодавства та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що є підставою згідно положень ч. 1 ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу слід без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року у справі № 803/3908/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 23.08.2016р.