Постанова № 59924915, 18.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 876/2948/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

з участю осіб:

позивача по справі: ОСОБА_2

відповідача по справі: представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на займаній посаді,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, у листопаді 2015 року звернувся в суд з позовом до прокуратури Закарпатської області та просив визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Закарпатської області №991к від 02.11.2015 року «Про звільнення з посади та органів прокуратури Закарпатської області»; поновити ОСОБА_2 на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Закарпатської області; стягнути на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 15 липня 2015 року наказом Генеральної прокуратури України за № 43 ш було затверджено нову структуру та штатний розпис прокуратури Закарпатської області та ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Закарпатської області, зокрема: управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді, в якому працював позивач та утворено нові структурні підрозділи прокуратури Закарпатської області. У зв'язку з ліквідацією та утворенням нових структурних підрозділів апарату прокуратури Закарпатської області загальна штатна чисельність зменшилась на 24 працівники, а прийом на роботу в період з 15.07.2015 року, в новостворені відділи, проводився заново. 02.09.2015 року позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення у зв'язку з тим, що посаду, яку він обіймав скорочено, а вакантних посад у штаті прокуратури області немає. Наказом прокуратури Закарпатської області за № 991 к від 02.11.2015 року позивача звільнено з посади прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Закарпатської області та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури з 03.11.2015 року. Позивач зазначає, що прокуратурою Закарпатської області при прийнятті наказів грубо порушено вимоги статей 40, 42 Кодексу законів про працю України та під час звільнення позивача не було враховано його переважного права на залишення на роботі і на 74 вакантні посади в апараті прокуратури Закарпатської області призначено осіб з меншою кваліфікацією та без переваг у залишенні на роботі у вигляді: тривалого безперервного стажу роботи.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в справі №807/2383/15 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням прокуратурою Закарпатської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в справі №807/2383/15 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення фактичних обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 липня 2015 року, відповідно до наказу Генеральної прокуратури України за № 43 ш від 15.07.2015 року ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Закарпатської області, в тому числі управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді. Їх загальну штатну чисельність 98 одиниць зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати, пунктом 4 даного Наказу, утворено у структурі прокуратури Закарпатської області управління представництва та інтересів громадян та держави в суді.

02 вересня 2015 року, позивача ОСОБА_4 відповідно до ст. 49-2 КЗпП України попереджено про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури ( п.9 ч.1 статті 51 Закону «Про прокуратуру») з 02 листопада 2015 року, в порядку визначеному ст. 60 Закону України «Про прокуратуру» та Кодексом законів про працю України. Вакантні посади відсутні.

02 листопада 2015 року, листом прокурора Закарпатської області було запропоновано позивачу переведення на умовах строкового трудового договору терміном дії до 14 грудня 2015 року на заміщення вакантних тимчасово вільних посад на період довготривалих відпусток працівників в органах прокуратури Закарпатської області станом на 02 листопада 2015 року, а саме посад: прокурора прокуратури Тячівського району закарпатської області; старшого прокурора Берегівської міжрайонної прокуратури на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника; прокурора прокуратури Іршавського району Закарпатської області на період мобілізації основного працівника; прокурора прокуратури Міжгірського району Закарпатської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника; спеціаліста 1 категорії Берегівської міжрайонної прокуратури.

Так, 02 листопада 2015 року від запропонованих посад позивач відмовився, що підтверджується його особистим підписом.

03 листопада 2015 року, позивача наказом Прокуратури Закарпатської області від 02.11.2015 року за № 991 к, було звільнено з посади прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в суді управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру»).

Підставою для звільнення зазначено наказ Генерального прокурора України за № 43 ш від 15.07.2015 року та відмову позивача від запропонованих посад.

Копію наказу про звільнення із займаної посади позивач отримав 03 листопада 2015 року, що підтверджується його особистим підписом (а.с.42).

21 грудня 2015 року, наказом прокурора Закарпатської області за № 1253 к внесено зміни до наказу прокурора Закарпатської області за № 991 к від 02.11.2015 року, а саме: наказано викласти абзац 1 наказу в такій редакції: звільнити юриста 1 класу ОСОБА_4 з посади прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в суді управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури 03 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Проте, згідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно до ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Вказаними статтями КЗпП України передбачено загальні підстави для звільнення будь-яких працівників.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів визначено та урегульовано спеціальним законом - Законом України «Про прокуратуру».

Стаття 51 ч.1 п. 9 цього Закону, визначає загальні умови звільнення прокурора з посади, зокрема прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про прокуратуру», прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо:

1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів;

2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення;

3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Згідно абз. 3 п.1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» стаття 62 Закону, якою регламентовано внесення Вищою радою юстиції або кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів подання про звільнення прокурорів з посади, набирає чинності з 15.04.2016 року, а відповідно до пп. 4 п. 5-1 Перехідних положень цього Закону, до цієї дати прокурори призначаються та звільняються з посад особами, уповноваженими приймати такі рішення.

З цього слідує, що в даному випадку при звільненні позивача у зв'язку з скороченням кількості прокурорів не потрібно рекомендацій Вищої ради юстиції чи кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

В той же час, як зазначалось вище, прокурор звільняється з посади у зв'язку з скороченням кількості прокурорів у разі, якщо в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення.

Як стверджується матеріалами справи, на момент звільнення позивача з посади прокурора, вільних посад в апараті обласної прокуратури Закарпатської області не було. Натомість стаття 60 Закону не прив'язує до наявності на момент звільнення вакантних посад прокурорів лише в органі того рівня в якому працювала особа, а вказує на можливість пропозиції вакантних посад в органах прокуратури, що включає цілу ланку органів прокуратури (Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура).

Вище зазначалось, що 02 листопада 2015 року від запропонованих посад в місцевих прокуратурах позивач відмовився.

Слід зазначити, що під час звільнення за п.1 ст.40 КЗпП обов'язково слід урахувати переважне право на залишення на роботі. Відповідно до статті 42 КЗпП, таке право надається працівникові з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Право визначати рівень кваліфікації та продуктивності праці під час вивільнення працівників надається роботодавцеві.

Протоколом №1 від 24.07.2015 року засідання комісії з вирішення питання про майбутнє вивільнення працівників прокуратури Закарпатської області стверджується, що заповнення вивільнених посад здійснювалося за рахунок працівників з більш високою кваліфікацією праці та продуктивністю ніж у інших 14 осіб, серед яких був позивач.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року у справі №6-40цс13, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явились на підприємстві протягом періоду і які існували на день звільнення. На думку суду апеляційної інстанції, цей обов'язок роботодавцем - прокуратурою Закарпатської області був виконаний.

З огляду на наведене апеляційні вимоги необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області задовольнити, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в справі №807/2383/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 23.08.2016 року