Ухвала суду № 59924905, 18.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 876/3724/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про стягнення середньомісячного заробітку,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 в березні 2016 року звернувся з позовом в суд до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області та після відкликання частини позовних вимог просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, в порушення вимог статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України, повний розрахунок з позивачем не проведено у день його звільнення, такий розрахунок здійснено 14.04.2016 року, що є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, за період з дати звільнення до моменту отримання повного розрахунку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року в справі №809/230/16 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Управлінням Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року в справі №809/230/16 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області «По особовому складу» за №591 о/с від 06.11.2015, згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено, з 06.11.2015 у запас Збройних Сил, за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (М-145031) - інспектора відділу організації роботи дорожньо-патрульної служби та адміністративної практики управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області.

Повний розрахунок з виплати вихідної допомоги звільненому ОСОБА_2 управлінням Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області здійснено 14.04.2016 року, шляхом перерахування на картковий рахунок позивача суми коштів в розмірі 19 557, 70 гривень, що підтверджується довідкою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за №PE2PGMTU-4U5Q-SEQA.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ врегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ №499 від 31.12.2007 року, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №205/14896, пунктом 1.6 розділу І якої встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно пункт 1.18 розділу І вказаної Інструкції у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особам рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на момент звільнення позивача) правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Аналогічні норми містяться і в статті 3 Закону України «Про Національну поліцію».

Оскільки спеціальним законодавством не врегульовано питання стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, то в такій частині застосовується загальне законодавства, зокрема Кодекс законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальним є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як встановлено судом, позивача звільнено з органів внутрішніх справ 06.11.2015 року, повний розрахунок з ним управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області здійснено 14.04.2016 року, шляхом перерахування на картковий рахунок позивача коштів в розмірі 19 567, 70 гривень.

Таким чином, судом встановлено факт звільнення працівника з місця роботи та допущення роботодавцем несвоєчасної виплати працівнику вихідної допомоги в день його звільнення, а встановлені обставини є порушенням прав позивача, встановлених статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України і є підставою для відшкодування відповідачем позивачу середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.

Твердження представника відповідача про те, що затримка розрахунку з позивачем допущена з вини Міністерства внутрішніх справ України, а не з вини відповідача, не обґрунтовує заперечень, оскільки, вказане не спростовує сам факт несвоєчасного проведення розрахунку з позивачем.

Судом першої інстанції вірно проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а таким чином рішення суду першої інстанції необхідно залишити в силі.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року в справі №809/230/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 23.08.2016 року