Постанова № 59922788, 23.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р. Справа№ 925/1070/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Бовсунівська Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Бунякін М.М.

від відповідача - Король В.Л.

Новик О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 10.05.2016 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж

"Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

про визнання договору укладеним без врахування протоколу

розбіжностей

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.05.2016 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Ропій Л.М. апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 10.05.2016 прийнято до провадження та призначено до розгляду 12.07.2016.

Розпорядженням від 11.07.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Ропій Л.М. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 11.07.2016, в зв'язку з перебуванням судді Ропій Л.М., яка не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради до свого провадження.

В судовому засіданні 12.07.2016 оголошено перерву до 23.08.2016.

Розпорядженням від 23.08.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці та судді Пашкіної С.А. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 23.08.2016, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці та судді Пашкіної С.А. на лікарняному, які не є головуючими суддями, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді:Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

23 серпня 2016 року представником відповідача, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 23.08.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2016.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

03 квітня 2015 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 365 Комунальному підприємству теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради надано дозвіл на укладення договору з Публічним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" на закупівлю додаткового об'єму теплової енергії в гарячій воді, загальна вартість якого перевищує 10 % Статутного капіталу, а саме - 69271609,03 грн.

15 травня 2015 року, на виконання зазначеного рішення, позивач направив на адресу відповідача підписаний КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради проект договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 № 54-Т, який отримано відповідачем 18.05.2015.

Листом № 26/6009 від 05.06.2015 відповідач на адресу позивача направив підписаний та скріплений печаткою відповідача договір № 54-Т від 06.04.2015 року про постачання теплової енергії в гарячій воді разом із протоколом розбіжностей від 29.05.2015 року.

Як вбачається з проекту договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 № 54-Т, запропонованого позивачем та протоколу розбіжностей, поданого на проект договору відповідачем, сторонами договору позивач у проекті договору визначив відповідача - Публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" як теплогенеруючу організацію з однієї сторони та Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської, як теплопостачальну організацію з другої сторони. Відповідачем запропоновано в преамбулі договору та по тексту договору в усіх випадках та відмінках, змінити назву сторін таким чином: Публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" визначити теплопостачальною, а не теплогенеруючою організацією, Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської визначити споживачем.

Пунктом 1.3. проекту договору позивачем запропоновано визначити ціну 1 Гкал теплової енергії згідно з тарифами, встановленими теплогенеруючій організації Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, на момент укладення договору складає: 1 група 361,15 грн. з ПДВ; 2 група 609,37 грн. з ПДВ; 3 група 609,37 грн. з ПДВ. Відповідачем запропоновано ціну 1 Гкал теплової енергії визначити згідно з тарифами, встановленими теплопостачальній організації Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України.

Згідно з п. 4.3. проекту договору позивачем запропоновано визначити фактичну кількість теплової енергії, яка була отримана теплопостачальною організацією, як різницю між фактичною кількістю теплової енергії, яка була отримана згідно лічильників (або розрахунковим способом - при виході лічильників із ладу) та нормативними витратами теплової енергії в розподільчих мережах теплопостачальної організації. Відповідачем запропоновано фактичну кількість теплової енергії, яка була отримана теплопостачальною організацією, визначити як різницю між показниками лічильників, встановлених в теплових камерах та центральному тепловому пункті, зазначених у п. 2.2.2. договору та нормативними втратами теплової енергії в розподільчих мережах споживача, затвердженими облдержадміністрацією (або розрахунковим способом - при виході лічильників із ладу).

Відповідачем запропоновано доповнити договір підпунктом 6.1.14. пункту 6.1. розділу VІ, за умовами якого споживач зобов'язаний до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати теплопостачальній організації розрахунок фактично отриманої теплової енергії по групах споживачів, який здійснюється останнім на підставі п. 4.3. договору.

Також, відповідачем запропоновано виключити з проекту договору підпункт 6.3.2. пункту 6.3. розділу VІ, за умовами якого позивач пропонував зобов'язати відповідача, як теплогенеруючу організацію, відшкодовувати теплопостачальній організації витрати на транспортування покупної теплової енергії мережами теплопостачальної організації в розмірі, встановленому розрахунковим шляхом (згідно калькуляції, затвердженої теплопостачальною організацією) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підпункт 7.2.1. пункту 7.2. розділу VІІ проекту договору позивачем запропоновано відповідальність відповідача, як теплогенеруючої організації, за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію теплопостачальній організації у виді штрафу у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми. Відповідачем запропоновано цей вид відповідальності на своїх умовах.

Відповідачем запропоновано виключити з проекту договору підпункт 7.3.3. пункту 7.3. розділу VІІ проекту договору щодо відповідальності відповідача, як теплогенеруючої організації, у виді пені за порушення терміну оплати відшкодування витрат на транспортування покупної теплової енергії мережами позивача.

Інші умови договору прийняті відповідачем у запропонованій позивачем редакції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що умови, викладені в протоколі розбіжностей від 29.05.2015 є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, завдають збитків позивачу та не можуть бути прийнятими сторонами, в зв'язку з чим просить визнати укладеним договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 року № 54-Т на умовах, запропонованих позивачем, без врахування протоколу розбіжностей.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за своєю правовою природою спірний договір містить елементи договору купівлі-продажу та договору транспортування теплової енергії.

Відповідно до ч. 5 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладанні і виконанні публічного договору. Згідно зі статтею Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах; енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Преамбулою Закону України "Про теплопостачання" визначено, що предметом регулювання цим законом є відносини пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що:

тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал),

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж па підставі договору;

теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Розділом І проекту договору від 06.04.2015 року № 54-Т визначено предмет цього договору, за змістом якого визначено зобов'язання відповідача, як виробника теплової енергії, поставити позивачу, а - позивача прийняти і оплатити товар - теплову енергію в гарячій воді з метою наступного постачання цієї теплової енергії споживачам за групами: 1 група - населення; 2 група - бюджетні організації та установи; 3 група - інші.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач є теплопостачальною організацією, оскільки поєднує в собі: теплогенеруючу організацію (виробляє теплову енергію як товар), теплотранспортуючу організацію (транспортує вироблену теплову енергію власними магістральними тепловими мережами від теплогенеруючої станції до теплових пунктів Позивача), теплопостачальну організацію (постачає вироблену та протранспортовану теплову енергію Позивачу.

Відповідно до ст.ст. 6, 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та ч. 2 та 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" ціна па послугу з транспортування теплової енергії є регульованою, тариф на цю послугу підлягає затвердженню Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. В той же час за умовами договору, в редакції позивача (підпункт 6.3.2. пункту 6.3. розділу VІ договору) позивач сам визначає вартість послуг з транспортування теплової енергії.

Згідно з абз. 5 п. 5 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №11987 теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Статтями 6, 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та ч. 2 та 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на транспортування теплової енергії затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання комунальних послуг.

Таким чином, розрахунки за послуги транспортування повинні здійснюватись за тарифами, встановленими відповідно до Законодавства, а не розрахунковим способом позивача.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що прилад комерційного обліку теплової енергії - це засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 визначено, що:

- вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання (п. З Правил);

- межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі, у разі відсутності такого вузла (п. З Правил).

Згідно з п. 19 Правил споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії (п. 19 Правил).

Відповідно до п. 20 Правил облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 20 Правил).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку, згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку (п. 23 Правил користування тепловою енергією).

Враховуючи вищевикладене, фактична кількість поставленої теплової енергії визначається саме за приладами обліку (лічильниками) і можливість зміни такого обліку не передбачена.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2016 по справі №925/1070/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.05.2016 по справі №925/1070/15 без змін.

2.Матеріали справи №925/1070/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов