Ухвала суду № 59922599, 15.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2016 рокусправа № 808/685/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвій Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Трубіцина Д.М., розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року по справі № 808/685/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Прокуратури Запорізької області (далі відповідач) у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії Прокуратури Запорізької області та скасувати наказ № 473к від 14.12.2015 «Про звільнення ОСОБА_1»; поновити його на рівнозначній посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 з 15.12.2015 р.; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 р. по день винесення постанови суд.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги її заявник вказав на те, що відповідачем не було виконано обов'язку по працевлаштуванню позивача на іншу вакантну посаду, зокрема і в прокуратурі області. При цьому основним показником, що тягнуло за собою звільнення за скороченням, судом першої інстанції визнано «неуспішне» проходження тестування, незважаючи на те, що критерію визнання «неуспішності» або «успішності» проходження тестування чинним законодавством не встановлено. Крім того зазначає, що відповідачем при винесенні спірного наказу порушено форму звільнення працівника, яка затверджена наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року №489. Також зауважує, що має переважне право щодо залишення на роботі, оскільки на його утриманні перебуває особа похилого віку, що є інвалідом 2-ї групи.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 22.12.2004 по 14.12.2015 працював в органах прокуратури Запорізької області на посадах помічника прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя, прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Запорізької області, старшого помічника прокурора Ленінського району м. Запоріжжя, прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя (т. 1 а.с. 68-73).

Наказом Генерального прокурора України № 80ш від 23 вересня 2015 р. встановлено, що у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припинення діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Запорізької області. Підпунктом 1.1 наказу виключено зі штатного розпису всі міські, районні, районні у містах та міжрайонні прокуратури, зокрема і прокуратура Ленінського району м. Запоріжжя. Підпунктом 1.2 Наказу включено штатні розписи Бердянської, Енергодарської, Мелітопольської, Токмацької місцевих прокуратур, Запорізьких місцевих прокуратур №1, №2, №3 з відповідною кількістю одиниць для кожної окремої прокуратури. Зокрема, у Запорізькій місцевій прокуратурі №3, територіальна юрисдикція якої поширюється на Ленінський та Хортицький районів м.Запоріжжя, встановлено штатний розпис у кількості 41 одиниця.

На виконання вищезазначеного наказу Генеральної прокуратури України та у відповідності з вимогами статті 49-2 КЗпП України і пункту 5-1 Перехідних положень ЗУ «Про прокуратуру» ОСОБА_1 попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури (пункт 9 частина 1 статті 51 ЗУ «Про прокуратуру») у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідні й місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року (а.с. 28).

Наказом № 473к від 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя та з органів прокуратури Запорізької області у зв'язку зі скороченням штату працівників (статті 40 п. 1 КЗпП України) (а.с. 29).

Крім того, судом встановлено, що згідно із рейтинговим списком кандидатів на посади в Запорізькій місцевій прокуратурі № 3 позивач посів тридцять сьоме місце, набравши 68 балів за результатами тестування (т.1 а.с. 86).

Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача правових підстав на переведення позивача на іншу посаду в новоутвореній місцевій прокуратурі у зв'язку з неуспішним проходженням ОСОБА_1 тестування, що у відповідності до вимог чинного законодавства є необхідною умовою для призначення прокурора на посаду в реорганізованій прокуратурі. Також зазначив, що оскільки звільнення позивача є законним, підстав для поновлення його на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вбачається.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закону України №1697-VII).

Із прийняттям нового Закону України "Про прокуратуру" була змінена система органів прокуратури України.

У статті 7 Закону України №1697-VII визначено, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

У додатку до Закону України №1697-VII наведено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур, які запроваджувалися з 15 грудня 2015 року (абзац третій пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України №1697-VII).

Окрім зміни системи органів прокуратури України, Законом №1697-VII було запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якого є якісне оновлення керівного та кадрового складу.

Так, ст. 28 Закону №1697-VII встановлено, що добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим ч. 1 та 5 ст. 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону.

У зв'язку із набранням чинності 15 липня 2015 ЗУ «Про Прокуратуру» Генеральним прокурором України видано наказ від 23 вересня 2015 № 80ш згідно пункту 1 якого у зв'язку з утворенням 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припинення діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Запорізької області. Підпунктом 1.2 Наказу включено штатні розписи Бердянської, Енергодарської, Мелітопольської, Токмацької місцевих прокуратур, Запорізьких місцевих прокуратур №1, №2, №3 з відповідною кількістю одиниць для кожної окремої прокуратури. Зокрема, у Запорізькій місцевій прокуратурі №3 встановлено штатний розпис у кількості 41 одиниця, у тому числі на посаді прокурора 31.

У підпункті "в" підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України №1697-VII визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 п. 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

Аналіз наведених норм дає змогу колегії суддів дійти висновку, що прокурори, які працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, в разі успішного проходження ними тестування будуть призначені на посади у новоутворених місцевих прокуратурах.

20 липня 2015 року на виконання п.5-1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру", з метою кадрового наповнення місцевих прокуратур, Генеральним прокурором України виданий наказ №98 "Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах" (далі - Порядок).

Пунктом 1.4 Порядку визначено, що прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працюють у міських, районних, міжрайонних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.

Враховуючи, що позивач займав посаду прокурора прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя, згідно з умовами Порядку мав право претендувати на зайняття посади лише в Запорізькій місцевій прокуратурі №3.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. А згідно положенням ч. 3 цієї ж статті одночасно із попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

У попередженні про можливе звільнення до позивача була доведена інформація про необхідність проходження тестування для можливості заміщення ним посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі.

Наведене вказує, що фактично ОСОБА_1 був попереджений про можливе майбутнє вивільнення і йому була запропонована інша посада в новоутвореній місцевій прокуратурі, обійняти яку він мав можливість лише за результатами об'єктивного оцінювання, яке буде проводитись не відповідачем як роботодавцем, а незалежним органом, який із цією метою буде утворено.

За результатами проведення тестування для зайняття посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 ОСОБА_1 відповідно до рейтингового списку Запорізького регіонального центру посів 37 місце (фактично 35, оскільки 2 кандидата призначені на посади першого заступника та заступника керівника місцевої прокуратури відповідно).

Згідно з пунктом 9.5 Порядку керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює в прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількості штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

Законом України №1697-VII та Порядком визначено умову призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру - успішне проходження тестування. Оскільки така умова позивачем не виконана, відповідач був позбавлений правових підстав на переведення ОСОБА_1 на посаду в новоутвореній місцевій прокуратурі.

Посилання апелянта на те, що він має переважне право щодо залишення на роботі колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки надання будь-яких пільг чи переваг особі, яка не пройшла встановлений законом безальтернативний порядок призначення на посаду у місцеву прокуратуру, призведе до порушення встановлених ст. 16 Закону №1697-VII гарантій незалежності прокурорів та нівелює принципи, на яких базується формування нової прокуратури України, що є недопустимим.

Доводи апелянта про те, що в прокуратурі Запорізької області не відбувалося скорочення, спростовуються дослідженими доказами, з яких вбачається, що введеним з 15.12.2015 р. новим штатним розписом прокуратури Запорізької області було передбачено по апарату обласної прокуратури 202 штатні одиниці (т.2 а.с. 36, 40-48, 49-51), по місцевих прокуратурах 374 штатних одиниць, в той час як у попередньому штатному розписі було передбачено по апарату 242 посади, а по міжміськрайпрокуратурах - 485 штатних одиниць. Отже скорочення мало місце разом зі зміною структури (організації) установи.

Щодо посилань апелянта на те, що роботодавець не виконав умов щодо зобов'язання вжити заходи для працевлаштування позивача на наявні вакантні посади, то колегія суддів виходить з того, що 14.12.2015 року підлягали скороченню всі посади працівників прокуратур місцевого рівня, отже відповідач не міг запропонувати жодної з них, а нові посади за штатним розписом, що вводились в дію з 15.12.2015 року, підлягали заповненню лише за спеціальною законодавчо встановленою процедурою за результатами конкурсу, результати якого не давали позивачу права обійняти таку посаду у новій створеній Запорізькій місцевій прокуратурі № 3. Щодо доводів апелянта, що йому мали запропонувати посади у прокуратурі Запорізької області, то вони також є безпідставними, оскільки, по-перше, обласна прокуратура є установою вищого рівня і відповідно посади в прокуратурі області є вищими за ту посаду, яку обіймав позивач і потребують більшої кваліфікації, тому відповідач не був зобов'язаний переводити туди позивача, а, по-друге, в обласній прокуратурі на час звільнення позивача вакантні посади були відсутні, що підтверджено довідкою відповідача.

Слід також зазначити, що спірні правовідносини регулюються як нормами Кодексу законів про працю України, так і нормами Закону України «Про прокуратуру» № 1697, перехідними положеннями якого визначено спеціальні особливі механізми, що регулюють питання продовження трудових договорів з працівниками у зв'язку із реформуванням органів прокуратури, які слід застосовувати разом із нормами КЗпП України.

Порядком було визначено, що працюючі працівники прокуратури можуть претендувати на посаду прокурора у тій прокуратурі, яка утворилась шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють. За таких обставин доводи позивача про те, що йому повинні були запропонувати посади у будь-яких інших місцевих прокуратурах області є безпідставними.

Щодо доводів про відсутність визначення поняття успішності проходження позивачем тестування, то слід зазначити, що цей критерій є суб'єктивним і ступінь успішності визначається достатністю отриманих особою за результатами тестування балів для перебування особою у рейтинговому списку на відповідному місці, яке дозволить у порівнянні із рейтингом інших осіб отримати право на зайняття посади у відповідній створеній місцевій прокуратурі.

Стосовно посилань апелянта на несвоєчасність видачі трудової книжки та повноти розрахунку при звільненні, то суд апеляційної інстанції вважає їх недоречними у даній справі, оскільки ці обставини не впливають на оцінку законності звільнення позивача.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова суду прийнята із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права і висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року по справі № 808/685/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко