Постанова № 59922353, 18.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р. Справа№ 910/3434/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Ціммерманн В.А.

від відповідача - Васійчук Л.Ф.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" на рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2016 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз"

про стягнення боргу по орендній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення орендної плати та штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2016 в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2016, та прийняти нове рішення яким задовольнити позов ПАТ „Укртелеком".

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапаран В.В., судді: Руденко М.А., Рябуха В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 апелянту був поновлений строк на подання апеляційної скарги прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2016.

Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 № 09-52/2342/16 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку зі перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпусті.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2016 для розгляду справи № 910/3434/16 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Рябуха В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" на рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2016 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2016.

16.06.2016 по справі № 910/3434/16 було оголошено перерву на 11.08.2016.

Розпорядженням головного спеціалісту від 10.08.2016 № 09-52/3793/16 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку зі перебуванням суддів Рябухи В.І. та Пономаренка Є.Ю., які не є головуючими суддею (суддею-доповідачем) у відпусті.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.08.2016 для розгляду справи № 910/3434/16 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 10.08.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В судовому засіданні 11.08.2016 по справі було оголошено перерву до 18.08.2016, відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судове засідання 18.08.2016 з`явилися представники сторін та надали усні пояснення стосовно заявленого позову та поданої апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

18 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нерухомого майна - 2 (два) антено-місця, радіорелейної станції РРС-93, розташовані за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області, для встановлення 2 (двох) антенно-фідерних пристроїв та розміщення обладнання орендаря.

Згідно із п. 2.1. договору оренди, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

За умовами п. 3.1. договору оренди, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованої орендної плати із застосуванням коефіцієнта вітрового навантаження (парусності) становить 1080 грн. за 1 антено-місце з ПДВ (20%).

Орендна плата за перший місяць оренди за 2 (два) антено - місця 2160 грн. з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього терміну дії договору оренди.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що орендар (відповідач) продовжує використовувати орендоване приміщення, проте не виконує належним чином свої зобов`язання щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 15120 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує свої заперечення тим, що спірний договір між сторонами не було пролонговано, а тому позивачем не підтверджено факт фактичного користування відповідачем орендованим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

На виконання умов договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нерухомого майна 2 (два) антенно-місця радіорелейної станції РРС-93 розміщення 2 (двох) антенно-фідерних пристроїв (майно) за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.01.2014, який складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі майна міститься в матеріалах справи).

01.01.2014 антенно-місця антенно-щоглової споруди РРС-93, розташованої за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області були встановлені, що підтверджується актом встановлення обладнання від 01.01.2014 року, який складено та підписано уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі майна міститься в матеріалах справи).

В пункті 3.4. договору оренди сторони визначили, що орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною (п. 3.5. договору оренди).

Пунктом 3.8. договору оренди передбачено, що у разі закінчення строку дії цього договору чи його дострокового розірвання орендна плата за останній місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до акта передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць сплачується орендарем на підставі рахунку, який складається орендодавцем на дату підписання акта передачі-приймання майна та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Позивач, ставлячи вимоги до відповідача про наявність у останнього заборгованості по орендній платі, зазначає, що така заборгованість утворилась за період з 01 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 15120грн.

Як вбачається із наявних матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін в судах обох інстанцій, згідно із п.12.1 договору, він набирає чинності від дати підписання сторонами і діє до 30.04.2014.

30.09.2014 платіжним дорученням № 25679 відповідачем перераховано позивачу кошти в розмірі 8640 грн. з призначенням платежу оренда антено місць за період з 01.01.2014 по 30.04.2014.

На виконання своїх зобов`язань між сторонами був підписаний акт № 832000/14-770 від 31.05.2014 за яким сторони дійшли згоди, що роботи виконані та сторони претензій одна до одної не мають.

В той же час, позивач зазначає, що після 30.04.2014 відповідач орендоване приміщення позивачу за актом не повернув, та продовжував користуватися ним, про що позивач, як орендодавець, не заперечував.

02.10.2014 позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо пролонгації терміну дії договору оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 року, що підтверджується листом №1721 від 02.10.2014.

В свою чергу, відповідач, у відповідь на лист №1721 від 02.10.2014 року, повідомив позивача, що у листопаді місяці ПАТ "Укртрансгаз" буде заключати централізований договір з ПАТ "Укртелеком", тому будь-яке укладення договорів або додаткових угод підрозділами ПАТ "Укртрансгаз" з підрозділами ПАТ "Укртелеком" призупинено до укладання централізованого договору.

В подальшому, 27.01.2016 позивач направив відповідачу пропозицію щодо врегулювання спору у досудовому порядку № 03/274 від 26.01.2016 року з проханням сплатити суму заборгованості по сплаті орендних платежів та штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати цих платежів (копія пропозиції міститься в матеріалах справи).

Вказана пропозиція залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Господарський суд міста Києва, відмовляючи у задоволені позовних вимог мотивував це тим, що в порушення п. 3.4. договору оренди, в матеріалах справи відсутній акт про надання послуг за спірний період, як і відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного користування відповідачем орендованим майном у спірний період, що суперечить п. 3.8. договору оренди, а тому суд зазначив про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається із п. 12.1 спірного договору, він набуває чинності від дати підписання його сторонами і діє до 30.04.2014.

В той же час, п.12.4 сторонами визначено порядок та можливості дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна, а також п. 12.7 визначено підстави припинення договору.

Поруч з тим, умовами договору сторони не визначили порядок дій, у випадку продовження орендарем користування нерухомим майном після закінчення строку дії договору (після 30.04.2014) та відсутності заперечень зі сторони орендодавця щодо такого користування.

Дане питання врегульовано нормами чинного ЦК України, а саме, ст. 764, де зазначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Представник позивача надав суду апеляційної інстанції пояснення, що підтверджуються відповідними письмовими доказами, (лист № 1721 від 02.10.2014, № 4982/23-04 від 16.10.2014) що орендар, після закінчення строку дії договору (30.04.2014) об`єкт оренди орендодавцю не повернув та продовжував ним користуватися.

Так в матеріалах справи наявна копія листа позивача № 1345 від 07.08.2014 на адресу відповідача щодо підписання проекту договору оренди нерухомого майна, у зв`язку із закінчення строку дії договору оренди від 18.04.2014, яким також направлялися 3 примірники такого договору.

В своєму листі від 16.10.2014 відповідач зазначив про призупинення укладання додаткових угод із підрозділами позивача, на підставі укладання централізованого договору з ПАТ «Укртелеком», при цьому відповідач не визначив свого бажання щодо підписання акту приймання-передачі орендованого нерухомого майна щодо повернення його орендодавцеві та не вказав проте, що не має наміру користуватися таким майном в період закінчення строку дії спірного договору від 18.04.2014.

Відповідно до п.2.3 договору, майно, передане орендареві повертається орендодавцеві не пізніше дати закінчення терміну дії договору (якщо не укладено новий договір або додаткову угоду до цього договору щодо його продовження) за актом приймання-передачі, разом з отриманням від орендодавця устаткування, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшенням, які не можна відокремити від об`єкта оренди.

Як зазначив представник позивача та це не було спростовано представником відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції, позивач, як орендодавець, не заперечував проти користування орендарем нерухомим майном, отриманим за договором оренди від 18.04.2014 та не пропонував підписати акт приймання-передачі майна з оренди.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, зазначив проте, що позивачем не було доведено суду факту фактичного користування майном орендарем, проте, відповідач, як процесуально рівний учасник судового процесу з позивачем, також не надав судам доказів того, що він повернув орендоване майно орендодавцеві, та пропонував останньому підписати акт приймання-передачі нерухомого майна з оренди, а орендодавець заперечував проти цього чи створював для такого будь-які інші перешкоди.

З урахуванням характеру правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем на підставі договору оренди нерухомого майна, єдиним належним доказом повернення орендованого майна від орендаря до орендодавця є належним чином підписаний представниками обох сторін, акт приймання-передачі такого майна.

Проте, такого акту між сторонами підписано не було, майно орендодавцю не повернуто, протилежного відповідачем не доведено, що спростовує факт не користування відповідачем нерухомим майно після 30.04.2014 (строк дії договору оренди).

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Станційно-лінійної дільниці транспортної мережі № 8 м. Гусятин Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком», в якому міститься інформація щодо підтвердження розміщення за адресою: с. Маліївці, Дунаєвецького району, Хмельницької області, 2 (двох) антенно-фідерних пристроїв, що належать ПАТ «Укртрансгаз» за період 2014-2016 років, демонтаж яких не проводився, ані орендарем, ані орендодавцем та вказані пристрої за весь зазначений період були підключені до радіотехнічного обладнання ПАТ «Укртарнсгаз».

Представником відповідача не було надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування зазначеної у листі інформації.

З урахуванням всього зазначеного та приписів ст. 764 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди нерухомого майна № 1404000687/909-8 від 18.04.2014 є пролонгованим на новий строк.

Стосовно зауваження місцевого суду щодо відсутності між сторонами підписаного за період з травня 2014 по грудень 2014 акту виконаних робіт, що, на думку суду. є підтвердженням користування орендарем нерухомим майном, а отже його відсутність (не укладання, не підписання) є доказом відсутності обов`язку у відповідача сплачувати кошти за спірний період, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованої орендної плати із застосуванням коефіцієнта вітрового навантаження (парусності) становить 1080 грн. за 1 антено-місце з ПДВ (20%).

Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, як вбачається із умов підписаного між сторонами договору оренди, акти про надані послуги не є підставою для сплати щомісячної орендної плати орендарем, а отже їх не підписання в той чи інший строк, не звільняє відповідача від сплати орендних платежів.

В матеріалах справи наявна копія рахунку № 832000/14-1972 від 31.12.2014, виставлений позивачем відповідачу для перерахування орендної плати за період з травня 2014 по грудень 2014.

Представником відповідача по справі не заперечувався факт отримання вказаного рахунку від позивача, крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача від 16.01.2016 № 220/10-05 як відповідь на претензію позивача щодо сплати наявної заборгованості, в якому зазначено, що така претензія не приймає до уваги, оскільки вона не містить номеру та посилання на норми ГПК, в той же час будь-яких істотних та значимих заперечень щодо відсутності у відповідача заборгованості та підстав для сплати визначених позивачем коштів у сумі 15120 грн. за спірний період, дана відповідь не містила.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено колегією суддів, відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо звільнення та передачі орендованого майна по акту приймання-передачі позивачу та продовжував використовувати майно позивача після 30.04.2014 для здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідачем не надано доказів щодо вчинення ним дій спрямованих на передачу (повернення) орендованого майна орендодавцеві.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України). Аналогічна норма встановлена у частині 1 статті 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням наведених норм та умов договору, відповідач зобов'язаний до моменту повернення позивачеві об'єкта оренди та за час користування орендованим майном, сплачувати орендну плату кожного місяця до 20 числа, місяця наступного за розрахунковим.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем за період з травня 2014 по грудень 2014 становить 15120 грн.

Таким чином, з урахуванням всього зазначеного та доказів, наданих як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про належність заявлених позовних вимог, їх обґрунтованість та доведеність, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з травня 2014 по грудень 2014 в розмірі 15120 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені за порушення своїх зобов`язань за договором оренди.

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Розглядаючи спір в частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Аналогічні положення містить стаття 230 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено вище, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування до нього відповідальності шляхом стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, наданого позивачем приходить до висновку, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а отже до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 498,34 грн. та інфляційні втрати в сумі - 6086,54 грн.

Стосовно заявленої до стягнення позивачем пені в розмірі 3592,76 грн. за період з 25.02.2015 по 21.07.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Приписом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору, сторони визначили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця.

В суді першої інстанції представником відповідача була подана заява про застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені, з урахуванням того, що позовна заява подана до суду 29.02.2016, а пеня нараховується останнім з 25.02.2015, в той час як позовна давність для стягнення пені становить 1 рік.

Колегія суддів, розглянувши вказану заяву представника відповідача, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, приходить до наступного.

Положеннями ст.256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року, за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається із позовної заяви, позивачем для стягнення пені заявлений період з 25.02.2015 по 21.07.2015, тобто з урахуванням приписів норм чинного ЦК України, для стягнення пені за період з 25.02.2015 позивач мав би звернутися до суду із відповідно заяву у строк до 25.02.2016.

В той же час, як вбачається із відбитку штампу на конверті, яким була направлена позовна заява із додатками позивачем до суду першої інстанції, така заява направлена поштою 26.02.2016, тобто з пропуском позовної давності в один день, в той же час така позовна давність не сплила для нарахування пені за порушення зобов`язання за період з 26.02.2015 по 21.07.2015.

Таким чином, з урахуванням всього зазначеного, суд апеляційної інстанції застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення пені за період з 25.02.2015 та здійснює власний перерахунок пені за період з 26.02.2015 по 21.07.2015 та визначає, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 3577,18 грн.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/3434/16 підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" підлягає частковому задоволенню, судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/3434/16 - скасувати. Постановити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" (03065, м. Київ, пр-т Комарова, 44 ЄДРПОУ 23517243) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (29013, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 13, код ЄДРПОУ 01182500) суму основного боргу в розмірі 15120 грн., 3% річних в сумі - 498,34 грн., інфляційні втрати в розмірі 6086,54 грн., пеню в розмірі 3577,18 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі - 1377,15 грн.

В стягненні пені в розмірі 15,58 грн. - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз" (03065, м. Київ, пр-т Комарова, 44 ЄДРПОУ 23517243) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Хмельницької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (29013, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 13, код ЄДРПОУ 01182500) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1514,86 грн.

Видати судові накази. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/3434/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов