Рішення № 59921834, 19.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2016р. Справа№ 914/1591/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус", м. Винники

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення 94 750, 00 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Левицький І.В., Борщевський О.А.- представники

від відповідача: ОСОБА_4 - представник

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 94 750, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2016 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва.

Представниками сторін подано клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та додаткових письмових і усних поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволені з підстав викладених у відзиві на позов та усних поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліус" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 94 750, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між сторонами було досягнуто домовленості, що відповідач здійснить ремонт погоджених основних засобів позивача та поставить йому необхідний метал на загальну суму 425 000, 00 грн. На виконання домовленостей, позивачем були перераховані відповідачу авансові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 03.08.2011 р. № 29 на суму 70 000, 00 грн.; від 08.08.2011 р. № 30 на суму 55 000, 00 грн.; від 28.04.2012 р. № 36 на суму 100 000, 00 грн.; від 14.05.2012 р. № 44 на суму 100 000, 00 грн.; від 08.05.2012 р. № 43 на суму 100 000, 00 грн.

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань щодо ремонту основних засобів і поставки металу не виконав, та разом з тим повернув позивачу частину грошових коштів в розмірі 330 250, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 27.06.2013 р. № 50 на суму 105 000, 00 грн.; від 30.07.2013 р. № 55 на суму 88 200, 00 грн.; від 31.07.2013 р. № 56 на суму 27 550, 00 грн.; від 27.08.2013 р. № 70 на суму 108 600, 00 грн., у зв»язку з чим в нього виник борг щодо повернення решти коштів в сумі 94 750, 00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення заборгованості, проте відповідачем у поверненні коштів було відмовлено, оскільки нібито у 2012 р. він здійснив поставку позивачу обладнання (пресів), а саме: прес кривошипний КД 2122 (2 шт.), прес кривошипний КД 2322 Б (1 шт.), прес кривошипний ОКП 16 П (1 шт.) на загальну суму 118 000, 00 грн., що підтверджується накладною від 28.05.2012 р. № 28/05-1.

05.03.2016 р. претензією-вимогою № 12 позивач повторно звернувся до відповідача про виконання взятих на себе зобов'язань або повернення позивачу грошових коштів у розмірі 94 750, 00 грн.

15.03.2016 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист в якому підтвердив свою заборгованість в розмірі 94 750, 00 грн., проте відмовився її повертати з підстав, що він нібито поставив позивачу обладнання, згідно накладної від 28.05.2012 р. № 28/05-2, а саме: комплект штампів «терка конусна», «терка квадратна» та «терка шестигранна», загальною вартістю 446 400, 00 грн. Проте, вказаний комплект штампів позивачем ніколи не замовлявся, не був придбаний у відповідача, вони ніколи не перебували на балансі позивача. Директор позивача не укладав, не підписував з відповідачем жодних договорів, контрактів, інших угод про купівлю ні пресів, що вказані у накладній від 28.05.2012 р. № 28/05-1, ні комплекту штампів, що вказані у накладній від 28.05.2012 р. № 28/05-2.

Таким чином, відповідач не виконав взятих на себе зобов»язань щодо придбання металу та ремонту основних засобів, у зв»язку з чим безпідставно утримує в себе грошові кошти, перераховані позивачем, у розмірі 94 750, 00 грн., що й стало підставою для звернення останнього з відповідним позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, що з 1999 р. він, як підприємець, співпрацював з позивачем. В той же час, відповідач, як фізична особа, є співвласником позивача, йому належить 50% статутного капіталу. У ТзОВ «Геліус» відповідач, як працівник, займав посаду комерційного директора з правом першого підпису у банківських установах та представляв інтереси товариства без довіреності. Відповідачу були перераховані позивачем грошові кошти за основні засоби, які він мав у своїй власності і які продав своїй фірмі - ТзОВ «Геліус» у травні 2012 р. згідно накладної від 28.05.2012 р. № 28/05-2 по ціні закупки, тобто за 446 400, 00 грн.

Крім того, відповідачем було поставлено позивачу ще й інше обладнання згідно накладної від 28.05.2012 р. № 28/05-1, за яке позивач не розрахувався по теперішній час.

Таким чином, відповідач, як підприємець, діючи в інтересах власної фірми - ТзОВ «Геліус», з метою забезпечення безперервного виробництва продукції, в травні 2012 р. поставив обладнання, згідно вищезазначених накладних. Обладнання було поставлене в цех з виробництва продукції та прийняте працівником товариства, який на той час займався ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання позивача, що підтверджується підписом цього працівника на накладних.

Доказом того, що обладнання було поставлено позивачу є той факт, що це обладнання є предметом застави по кредитному договору між ТзОВ «Геліус» та ПАТ АКБ «Львів».

Водночас, позивач, на думку відповідача, не вказує на підставі чого він здійснював авансові платежі на розрахунковий рахунок відповідача, однак у платіжних документах, які є доказом перерахування цих авансових платежів, чітко зазначено «за основні засоби та ремонтні роботи».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно п. 1.6 статуту ТзОВ «Геліус» учасниками товариства є ОСОБА_5, якому належить частка у статутному фонді в розмірі 50% та ОСОБА_1, якому також належить частка в розмірі 50% статутного фонду. Крім того, з 18.01.1999 р. ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Місцезнаходженням ТзОВ «Геліус» є Львів, м. Винники, вул. Винниченка, буд. 14 (п.1.2. статуту товариства).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання домовленостей сторін, позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти в розмірі 425 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.08.2011 р. № 29 на суму 70 000, 00 грн.; від 08.08.2011 р. № 30 на суму 55 000, 00 грн.; від 28.04.2012 р. № 36 на суму 100 000, 00 грн.; від 14.05.2012 р. № 44 на суму 100 000, 00 грн.; від 08.05.2012 р. № 43 на суму 100 000, 00 грн. Однак, відповідач взятих на себе зобов»язань щодо ремонту основних засобів і поставки металу не виконав та перерахованих позивачем коштів не повернув.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає що він, як підприємець, в травні 2012 р. поставив позивачу обладнання, а саме: прес кривошипний КД 2122 (2 шт.), прес кривошипний КД 2322 Б (1 шт.), прес кривошипний ОКП 16 П (1 шт.) на загальну суму 118 000, 00 грн., що підтверджується накладною від 28.05.2012 р. № 28/05-1 та комплект штампів «терка конусна», «терка квадратна» та «терка шестигранна», загальною вартістю 446 400, 00 грн., згідно накладної від 28.05.2012 р. № 28/05-2.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (із відповідними змінами та доповненнями). Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, в тому числі, платіжних доручень.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції, платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Вимоги до форми платіжного доручення зазначені у п. 3.1 Інструкції, відповідно до якої платіжне доручення повинно містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

При цьому, в п. 3.8. Інструкції встановлено, що реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У платіжних документах від 03.08.2011 р. № 29 на суму 70 000, 00 грн.; від 08.08.2011 р. № 30 на суму 55 000, 00 грн.; від 28.04.2012 р. № 36 на суму 100 000, 00 грн.; від 14.05.2012 р. № 44 на суму 100 000, 00 грн.; від 08.05.2012 р. № 43 на суму 100 000, 00 грн., згідно яких позивач перерахував відповідачу кошти, у графі «призначення платежу», яку заповнює сам платник, а в даному випадку позивач, зазначено «за основні засоби і виконані роботи - авансовий платіж згідно рахунку» або «авансовий платіж за метал згідно рахунку». Представлені відповідачем докази свідчать про те, що ним виконувалися взяті на себе зобов'язання щодо поставки основних засобів.

В платіжних дорученнях, якими на думку позивача, відповідачем було частково повернено аванс, зазначено призначення платежу: платіжне доручення від 27.06.2013 р. № 50 «за оренду приміщ. зг. рах. б/н від 27.06.2013 р. та часткове поверн. невикорист. коштів зг. дог.»; в платіжних дорученнях від 30.07.2013 р. № 55, від 31.07.2013 р. № 56 та від 30.08.2013 р. № 70 - «повернення коштів на поточний рахунок. Без ПДВ», тобто вказані платіжні доручення не можуть достовірно свідчити про повернення відповідачем авансу, отриманого від позивача на підставі платіжних доручень від 03.08..2011 р. № 29 на суму 70 000, 00 грн.; від 08.08.2011 р. № 30 на суму 55 000, 00 грн.; від 28.04.2012 р. № 36 на суму 100 000, 00 грн.; від 14.05.2012 р. № 44 на суму 100 000, 00 грн.; від 08.05.2012 р. № 43 на суму 100 000, 00 грн. Згідно з поясненнями представника відповідача, вказані кошти були перераховані відповідачем, як співзасновником позивача, на рахунок позивача, з метою ліквідації фінансових труднощів останнього з оплати за метал, сплати податків та заробітної плати працівникам.

Щодо посилань позивача на те, що комплект штампів «терка конусна», «терка квадратна» та «терка шестигранна», загальною вартістю 446 400, 00 грн. ніколи позивачем не замовлявся, не був придбаний у відповідача, він ніколи не перебував на балансі позивача та директор позивача не укладав, не підписував з відповідачем жодних договорів, контрактів, інших угод про купівлю комплекту штампів, що вказаний у накладній від 28.05.2012 р. № 28/05-2, суд зазначає наступне.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач, зокрема, посилається на накладну від 28.05.2012 р. № 28/05-2, про передачу позивачу товару загальною вартістю 446 400, 00 грн. копія якої долучена до матеріалів справи. Аналіз вказаної накладної свідчить, що накладна в графі «прийняв» підписана особою, якій відповідачем було передано товар та завірена печаткою ТзОВ «Геліус».

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, яка діяла станом на 2012 р., та ч. 1 ст. 181 ГК України вбачається, що підпис сторони на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Наявність печатки на правочині свідчить про скріплення відповідачем самого документа, а не підпису особи. Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у його постанові, опублікованій у Віснику господарського судочинства № 6 за 2012 р. В той же час Закон України від 15.04.2014 р. N 1206-VII, яким внесено зміни у зміст ч. 2 ст. 207 ЦК України, набрав чинності лише з 30.10.2014 р.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази того, що печатка, відтиском якої скріплена вказана накладна, вкрадена у позивача або втрачена ним, чи незаконно використовувалась і з цього приводу проводилось відповідне службове розслідування.

Доводи позивача про те, що правом на вчинення правочинів від імені ТзОВ «Геліус» був наділений лише генеральний директор товариства ОСОБА_5 спростовуються долученою до матеріалів справи карткою із зразками підписів і відбитка печатки від 27.12.2010 р., що були подані ТзОВ «Геліус» до ПАТ АКБ «Львів», відповідно до якої, ОСОБА_1, як комерційний директор підприємства, був наділений повноваженнями особи з першим підписом щодо вчинення дій з розпорядження коштами підприємства.

До матеріалів справи відповідачем долучені докази, які свідчать, що 27.04.2012 р. між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Геліус» (позичальник) в особі генерального директора ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 35, відповідно до умов якого банк зобов»язується надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до п. 3.1 договору, виконання зобов»язань позичальником за цим договором забезпечується способами, що обумовленні в ньому та/або договорах, укладених з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов»язань перед банком за цим договором.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що позичальник зобов»язується надати в заставу майно (власне та/або поручителів), заставна вартість якого становить не менше 3 260 000, 00 грн.

27.10.2014 р. між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Геліус» в особі генерального директора ОСОБА_5 був укладений договір застави майна № 35/1, відповідно до умов якого заставою за даним договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з умов кредитного договору від 27.04.2012 р. № 35 та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.

Згідно п. 1.2 договору заставодавець (позивач) з метою забезпечення виконання зобов»язань перед заставодержателем, викладених в основному зобов»язанні, передає в наступну заставу належне йому на праві власності майно - штампи, а саме: штамп пробивний на терку, прес механічний, штамп завалювання ручки терки, штамп зшивки корпуса, штамп вирубки отвору, штамп пробивки отворів конуса.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що заставодавець гарантує, що предмет застави знаходиться у його власності, до моменту укладення цього договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб та інших обтяжень, як в межах України, так і за межами України немає. На строк дії цього договору, предмет застави залишається у володінні (користуванні) заставодавця за адресою: м.Львів-Винники, вул. Винниченка, 14, що є місцезнаходженням позивача.

Крім того, 27.10.2014 р. між ПАТ АКБ «Львів» та ТзОВ «Геліус» в особі генерального директора ОСОБА_5, був укладений додатковий договір № 3 до кредитного договору від 27.04.2012 р. № 35, в якому п. 2.1.1 розділу 2. Кредитного договору від 27.04.2012 р. № 35 викладено в наступній редакції: розмір та валюта кредиту - 1 646 800, 00 грн. Збільшення суми кредиту, не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику, а відбувається за рахунок рефінансування заборгованості наступних кредитів, які видані у ПАТ АКБ «Львів»: позичальникам - ТзОВ «Геліус» (генеральний договір кредитної лінії № 69 від 27.12.2010 р.), ФОП ОСОБА_1 (кредитний договір № 17 від 21.03.2012 р.) та ФОП ОСОБА_6 (генеральний договір кредитної лінії № 03/06-151 від 04.11.2013 р.)

Водночас, 04.11.2013 р. між ПАТ АКБ «Львів» та ФОП ОСОБА_6 укладено договір застави майна, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_6, в рахунок забезпечення генерального договору кредитної лінії № 03/06-151 від 04.11.2013 р., передала в заставу банку, зокрема прес повітряний КД 2122 Г та преси повітряні К 2322.

Вказане майно, згідно з умовами договору належить заставодавцю на праві власності, відповідно до складської довідки № 2 від 31.10.2013 р. наданої ФОП ОСОБА_6, ринкова вартість предмета застави становить 937 000, 00 грн., а на строк дії цього договору, предмет застави залишається у володінні (користуванні) заставодавця за адресою: м.Львів-Винники, вул. Винниченка, 14, що одночасно є місцезнаходженням позивача. Як вбачається із тексту вказаного договору, чоловік ОСОБА_6, ОСОБА_5 (директор позивача у справі), ознайомлений зі всіма умовами цього договору та не заперечує проти його укладення.

Таким чином, як вбачається з договору застави майна від 27.10.2014 р. № 35/1 та договору застави майна від 04.11.2013 р. позивачем та ФОП ОСОБА_6 в якості забезпечення зобов»язання за кредитними договорами було передане банку - ПАТ АКБ «Львів» обладнання, що відповідає обладнанню, яке було передане відповідачем позивачу згідно накладних від 28.05.2012 р. № 28/05-1 та № 28/05-2.

Приписами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для висновку про те, що відповідачем взяті на себе зобов»язання щодо поставки основних засобів, ремонту основних засобів та поставки металу виконувалися, обладнання поставленне відповідачем згідно накладних від 28.05.2012 р. № 28/05-1 та № 28/05-2 позивачем отримане та згодом передане ним та ФОП ОСОБА_6 в заставу, відтак позовні вимоги є необгрунтовані та не підтверджені матеріалами справи, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 25.08.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.