Постанова № 59920399, 22.08.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2016 Справа №607/7977/16-а

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Грицак Р.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона належить до соціальної групи осіб, які зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, у зв'язку з чим має право відповідно до ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року з наступними змінами на одержання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення відповідачем виплачується лише в розмірів 43 грн. 52 коп., а не в межах як передбачено законодавством. На її звернення від 08.07.2016 року відповідачем 14.07.2016 року відмовлено їй у проведенні перерахунку пенсії. Тому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії, як члену сім'ї політично репресованого і реабілітованого, яку було примусово переселено, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій, відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.01.2016 року.

17.08.2016 року відповідач надіслав суду письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 передбачено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн. Відповідно до п. 6 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата надбавок та підвищень здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Управління Пенсійного Фонду України в м.Тернополі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України. Відповідно до статті 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти Державного бюджету, що перераховуються до ПФУ у випадках, передбачених цим законом. Згідно з частиною 2 статті 73 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим законом. Частиною 2 статті 96 Конституції України передбачено, що виключно Законом "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, цільове спрямування цих видатків. Крім того, відповідно до п.16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Тому ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» яка передбачає, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їхніх сімей, яких було примусово переселено та які реабілітовані на 25 процентів мінімальної пенсії за віком не діє. Тож на даний час позивачу, як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, підвищення до пенсії виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

Суд вважає, що в матеріалах справи наявні достатні підстави для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення в порядку скороченого провадження.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Управлінням соціального захисту населення м. Тернопіль від 17.12.2001 року ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримує пенсію за віком з 24.07.1991 року довічно.

08.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з вимогою провести з 08.01.2016 року перерахунок підвищення до пенсії, як члену сім'ї політично репресованого і реабілітованого, відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На звернення позивача, 14.07.2016 року Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області надано відповідь проте, що позивач отримує підвищення до пенсії, як член сім'ї реабілітованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» в розмірі 43 грн. 52 коп. Крім того, роз'яснено, що відповідно до п.16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Тому ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» яка передбачає, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» призначені пенсії підвищуються на 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а членам їхніх сімей, яких було примусово переселено та які реабілітовані на 25 процентів мінімальної пенсії за віком не діє.

Відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.4 ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, з 01.09.2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52грн.

Статтею 77 п. «г» Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 15.05.1992 року з наступними змінами і доповненнями передбачено, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», призначені пенсії підвищуються на 50 відсотків, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - на 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 6 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим законом, встановлюються надбавки та здійснюється їх підвищення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ст.28 даного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Згідно із вимогами ч.1 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем підвищення до пенсії виплачується в обсягах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654, що суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.

Дана позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі за скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року по справі №2а/7351/11, яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Згідно рішенням Європейського Суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Жовнер проти України», державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Також, в своєму рішенні «Кечко проти України» Європейській Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань. Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, випливає висновок, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду та не є перешкодою для вчинення певних дій по виконанню такого рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у проведенні позивачу ОСОБА_1 перерахунку підвищення до пенсії як члену сім'ї осіб, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, відповідно до ст. 1 Закону України " Про реабілітацію жертв політичних репресій " в розмірі, передбаченому п. "г" ст.77 Закону України " Про пенсійне забезпечення " із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " з 08.01.2016 року є неправомірною, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Керуючись ст. ст. 9,11,71,158 - 161 ,163 ,186 КАС України , суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неправомірними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 1 Закону України " Про реабілітацію жертв політичних репресій " в розмірі, передбаченому п. "г" ст.77 Закону України " Про пенсійне забезпечення " із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 1 Закону України " Про реабілітацію жертв політичних репресій " в розмірі, передбаченому п. "г" ст.77 Закону України " Про пенсійне забезпечення " із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.01.2016 року з врахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий Р.М.Грицак