Постанова № 59919935, 25.08.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/1062/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Селянсько-фермерського господарства "Світанок" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Селянсько-фермерське господарство "Світанок" (надалі - позивач, СФГ "Світанок") звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі - відповідач, Митниця), у якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.05.2016 №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару;

- зобов'язати відповідача надати Головному управлінню ДКС України в м. Києві висновок про повернення позивачу надмірно сплаченого податку за рішенням від 10.05.2016 №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси СФГ "Світанок" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне коригування митної вартості товарів до збільшення. Стверджував про те, що ним правомірно розраховано митну вартість товару (плитки керамічні глазуровані для внутрішнього облицювання стін) на підставі основного методу - за ціною договору.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача посилався на те, що митний орган за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару дійшов висновку про те, що подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Стверджував, що Митницею правомірно, із застосуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначено митну вартість товару, яка ґрунтується на раніше визнаній митній вартості такого самого товару, оформленого на підставі митної декларації від 11.04.2014 №101040000/2014/2524.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач явку у повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

А відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи по суті, судовий розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, без фіксації за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що 02.02.2016 між ТОВ "АльфаКераміка-Бел" /Республіка Білорусь/ (по тексту договору - Продавець) та СФГ "Світанок" /Україна/ (по тексту договору - Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №4 эк/16, предметом якого, окрім іншого, визначено купівлю-продаж плиток керамічних глазурованих для внутрішнього облицювання стін Саяни піщаний (верх) 200х300 1-й сорт.

На підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.02.2016 №4 эк/16 здійснено ввезення на митну територію України товару "плитки керамічні глазуровані для внутрішнього облицювання стін Саяни піщаний (верх) 200х300 1-й сорт".

Декларантом СФГ "Світанок" для проведення митного оформлення подано митну декларацію №100260001/2016/201834 та пакет документів до неї /а.с. 75-76/.

Митну вартість товару визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): ціна товару в іноземній валюті в розмірі 196471,01 RUB, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становило 74686,49 грн; витрати з транспортування 7000,00 грн, загальна митна вартість товарів - 81686,49 грн /а.с. 79/.

На підтвердження заявлених відомостей до митного органу подано: зовнішньоекономічний контракт від 02.02.2016 №4 эк/16, доповнення до контракту від 05.02.2016 №2, рахунок-фактуру (інвойс) від 10.02.2016 №272, пакувальний лист від 27.04.2016, міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 28.04.2016 №0006195, платіжне доручення в іноземній валюті від 22.02.2016 №10, довідку про транспортні витрати від 29.04.2016 №2/4, паспорт якості, декларацію про походження товару від 10.02.2016 №272, копію митної декларації країни-відправлення від 28.04.2016 №06648/280416/0023868.

За наслідками здійсненого посадовими особами Митниці контролю наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо його ціни, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв'язку з цим, декларанту запропоновано надати додаткові документи відповідно до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу Митниці декларантом надані такі додаткові документи: прайс-лист виробника товару ОАО "Нефрит кераміка" від 26.03.2016; рахунок-фактура ОАО "Нефрит кераміка" від 26.02.2016 №00000000783; лист СФГ "Світанок" від 06.05.2016 №95; заявка щодо вартості перевезення від 29.04.2016 №29-04/16; договір транспортного перевезення від 11.04.2016 №11-04-2016 /а.с. 88-100/.

Інші документи декларант надавати відмовився.

Враховуючи наведене, посадовою особою митного посту "Східний" 10.05.20146 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260001/2016/00035, за змістом якої декларанту відмовлено у митному оформленні товарів /а.с. 84-85/.

Крім того, Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.05.2016 №100260001/2016/200011/2, яким митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу у бік збільшення /а.с. 81-82/. Визначена митна вартість товару обумовлена наявною у Митниці інформацією про раніше визнану контролюючим органом митну вартість аналогічного товару за МД від 11.04.2014 №101040000/2014/002524 /а.с. 113-115/.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митна вартість не може бути визначна шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця /частина п'ята статті 58 Митного кодексу України/.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Суд встановив, що за придбані товари позивач сплатив ТОВ "АльфаКераміка-Бел" /Республіка Білорусь/ грошові кошти у розмірі 196461,60 рос. руб., на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію платіжного доручення в іноземній валюті від 22.02.2016 №10 /а.с. 107/.

У ВМД від 04.05.2016 №100260001/2016/201834 позивач визначив митну вартість товарів у загальному розмірі 81868,49 грн, що включає: безпосередню вартість товару, вказану у специфікації №2 від 05.02.2016 /а.с. 101/ та рахунку-фактурі від 10.02.2016 №272 /а.с. 105/, у розмірі 196471,01 рос. руб. (у національній валюті України - 74686,49 грн) та транспортні витрати у розмірі 7000,00 грн /а.с. 79/.

На дату оформлення ВМД від 10.05.2016 №100260001/2016/201834, у зв'язку зі зміною офіційного курсу гривні до російського рубля, митна вартість товару становила 83961,62 грн (у т.ч., вартість товару - 76961,62 грн, транспортні витрати - 7000,00 грн) /а.с. 57-58/.

Розмір вартості транспортних витрат підтверджено довідками ФОП ОСОБА_1 від 29.04.2016 вих. №2/4 /а.с. 87, 104/.

Страхування вантажу не відбувалось.

Фактів здійснення позивачем на користь продавця чи третіх осіб будь-яких інших платежів (страхових виплат, транспортних послуг, комісійної чи брокерської винагород тощо) відповідачем не встановлено та суду відповідних доказів не надано.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, окрім іншого, зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

А відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості контролюючий орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Суд враховує, що у оспорюваному рішенні відповідачем вказано на неможливість підтвердження правомірності визначення декларантом митної вартості товарів у зв'язку з тим, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів /а.с. 82/.

При цьому відповідач жодним чином не мотивував такий висновок, адже рішення про коригування митної вартості товарів не містить посилань на конкретні обставини, що підтверджували б відповідні доводи контролюючого органу.

У письмових запереченнях проти позову відповідач пояснив наявність розбіжностей у поданих позивачем для митного оформлення документах такими обставинами.

Так, відповідач зазначив, що у графі 20 "Умови поставки" електронної митної декларації від 04.05.2016 №100260001/2016/201834 та рахунку-фактурі від 10.02.2016 №272 зазначено умови поставки FСА - Сеница. Натомість до митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 29.04.2016 №2/4 та заявку від 29.04.2016 №29-04/16, в яких зазначено маршрут перевезення м. Мінськ (Білорусь) - с. Заріг (Україна) та місце завантаження - м. Мінськ.

Крім того, декларантом до митного оформлення додано платіжне доручення в іноземній валюті від 22.02.2016 №10 на суму 196461,60 рос. руб., а в інвойсі від 10.02.2016 №272 та специфікації від 05.02.2016 №2 зазначено суму 196471,01 рос. руб.

Також до митного оформлення подано специфікацію від 05.02.2016 №2, що не підписана директором СФГ "Світанок".

Однак, суд звертає увагу на те, що оспорюване рішення не містить посилань на зазначені вище розбіжності, що є підставою для висновку про те, що вказані обставини не досліджувались відповідачем в ході прийняття такого рішення.

До того ж, суд враховує, що вартість та маршрут транспортування товарів підтверджені довідками перевізника.

Розбіжність між вартістю товарів, зазначеній у рахунку-фактурі та платіжному дорученні, що становить менше 10 російських рублів, а також відсутність підпису директора СФГ "Світанок" у специфікації, на переконання суду не є достатньою підставою для коригування митної вартості. При цьому, суд враховує, що при розрахунку митної вартості позивач виходив з вартості товару у розмірі 196471,01 рос. руб.

Крім того, листом від 06.05.2016 вих. №95 позивач повідомив, що у платіжному дорученні від 22.02.2016 №10 помилково вказано назву товару /а.с. 99/.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, на наявність інформації щодо митної вартості раніше імпортованих подібних товарів, суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої - четвертої 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У свою чергу, варто зазначити, що згідно положень статей 53-55, 64 Митного кодексу України законодавець допускає використання митним органом при визначенні митної вартості товарів наявної у такого органу інформації про раніше визнані (визначені) митні вартості лише в тому випадку, коли подані декларантом обов'язкові документи містять істотні розбіжності, що унеможливлюють визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (ціна договору).

У даному випадку, контролюючим органом не надано доказів існування таких істотних розбіжностей.

Суд акцентує увагу на тому, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

До того ж, митну вартість товару "плитки керамічні глазуровані для внутрішнього облицювання стін" відповідач визначив на підставі МД від 11.04.2014 №101040000/2014/002524, за якою ввезено "плитку керамічну глазуровану для підлоги" /а.с. 113-115/. Зазначені товари не є аналогічними чи подібними, виготовлені різними виробниками з проміжком часу більш, ніж два роки. Крім того, відповідач не врахував повідомлення ТОВ "АльфаКераміка-Бел" про те, що товар "плитки керамічні глазуровані для внутрішнього облицювання стін, Саяни (сортова)" має відхилення від еталону за зовнішнім виглядом /а.с. 94/.

А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно визначив митну вартість завезеного позивачем товару на підставі МД від 11.04.2014 №101040000/2014/002524.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень,

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Оскільки в судовому засіданні належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати Головному управлінню ДКС України в м. Києві висновок про повернення позивачу надмірно сплаченого податку за рішенням від 10.05.2016 №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику /частина третя статті 301 Митного кодексу України/.

Верховний Суд України, у постанові від 12.04.2016 у справі №813/7851/13-а, зазначив, що визначений Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364) порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, позов в даній частині також належить задовольнити.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову СФГ "Світанок" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС від 10.05.2016 №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару.

Зобов'язати Київську міську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39422888) надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві висновок про повернення Селянсько-фермерському господарству "Світанок" (код ЄДРПОУ 30951401) надмірно сплаченого податку за рішенням від 10.05.2016 №100260001/2016/200011/2 про коригування митної вартості товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок 26008363367001 в ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 33140.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888) на користь Селянсько-фермерського господарства "Світанок" (код ЄДРПОУ 30951401) судові витрати у розмірі 2756,00 грн (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.С. Бойко