Постанова № 59919196, 10.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року 810/973/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління національної поліції в Київській області про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління національної поліції в Київській області в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 83 о/с від 23 лютого 2016 року Головного управління Національної поліції в Київській області про звільнення (через службову невідповідність) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з посади начальника конвою Володарського відділу поліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

- поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді начальника конвою Володарського відділу поліції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 83/ос від 23.02.2016 його було звільнено зі служби в поліції за статтею 77 п. 1 п.п.5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Таке звільнення позивач вважає протиправним, оскільки його атестування було проведено з грубим порушенням вимог Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465, та Закону України "Про Національну поліцію".

Зокрема зазначив, що інформація про проведення тестування не була оприлюднена, як це визначено Інструкцією про проведення атестування поліцейських. Також, звернув увагу на те, що атестаційною комісією не вивчались обставини щодо нього, зокрема, що він характеризується з позитивного боку, показуючи високі показники службової діяльності, належний рівень знань та фізичної підготовки.

Водночас, позивач вказав, що під час проходження атестування склад комісії не оголошувався, тим самим позбавивши його права заявити про відвід членам атестаційної комісії. Атестаційна комісія під час проведення співбесіди не задала жодного конкретного питання, що стосувалось критеріїв, визначених в п. 16 Розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465. При цьому, зазначив, що атестаційною комісією були задані питання, які не мали жодного відношення до служби в поліції.

При цьому, позивач звертав увагу на те, що він не отримував протоколу засідання атестаційної комісії, таким чином невідомим залишається питання чим керувалася атестаційна комісія приймаючи рішення про звільнення і в чому полягає службова невідповідальність.

В додаткових поясненнях зазначив, що атестація його як працівника поліції призначена за відсутності правових підстав, які визначенні чинним законодавством, оскільки він був прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції без проведення будь-якого конкурсу.

За наведених підстав, позивач просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, проте надав суду заяву, в якій просить розглядати справу в порядку письмового провадження.

Головне управління Національної поліції в Київській області та Атестаційна комісія Головного управління національної поліції в Київській області, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, заперечень, клопотань про розгляд справи без їхньої участі та витребуваних судом доказів до суду не надали.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з липня 1996 року, перебуваючи на різних посадах та в різних підрозділах.

Наказом Головного управління Національної поліції у Київській області № 1 о/с від 07.11.2015 року призначений на службу на посаду начальника конвою Володарського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області з присвоєнням спеціального звання старшого сержанта поліції.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.11.2015 №16 "Про проведення атестування та створення атестаційних комісій" з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, наказано, зокрема: провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області; скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; довести до поліцейських, які підлягають атестуванню, інформацію про час та місце проведення атестування; скласти атестаційні листи на поліцейських; підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими; забезпечити прибуття поліцейських на засідання атестаційних комісій у разі необхідності.

На підставі зазначеного наказу, 30.11.2015 року позивачем пройдено тестування на знання законодавчої бази та загальні здібності і навички.

Згідно з відомістю-протоколом засідання № 16.00000112 від 05.01.2016 атестаційною комісією ГУ НП у Київській області № 5 позивача було включено до переліку осіб, які мали проходити співбесіду 11.01.2016.

Так, 11.01.2016 атестаційна комісія за результатами розгляду матеріалів та проведеної співбесіди, більшістю голосів прийняла рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись з висновками зазначеної атестаційної комісії Київської області, позивач оскаржив її висновок (рішення) до апеляційної комісії північного регіону.

Згідно з даними протоколу № 05-02101-18 від 05 лютого 2016 року, апеляційною атестаційною комісією північного регіону було вивчено скаргу, а також матеріали поліцейського ОСОБА_1 та встановлено, що скарга розгляду не підлягає, оскільки останнім не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 року № 83 о/с ОСОБА_1, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено з 23.02.2016 зі служби в поліції (через службову невідповідність). Підставою для звільнення слугував атестаційний лист від 11.01.2016.

Не погоджуючись з висновком атестаційної комісії щодо невідповідності займаній посаді та наказом про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Так, 02 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції та лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Законом № 580-VІІІ.

Як вже зазначалось, позивач був прийнятий наказом від 07.11.2015 року на службу в поліцію на посаду начальника конвою Володарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням спеціального звання старший сержант поліції.

Таким чином, судом встановлено, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ шляхом видання наказу від 07.11.2015 про призначення за його згодою. При цьому, суд звертає увагу, що зазначеним наказом було вирішено питання щодо відповідності особи позивача вимогам поліцейського (які передбачені в Законі № 580-VІІІ).

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Суд також звертає увагу, що пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ не передбачено процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Тобто, з наведеного вбачається, що позивач наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 був призначений на посаду поліцейського безстроково та атестації на предмет відповідності посаді не підлягав.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу або для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність, або в разі вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, вказані підстави для проведення атестування є вичерпними.

Поряд із Законом України "Про Національну поліцію" правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Законом України від 12.01.2012 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників".

Так, статтею 1 цього Закону визначено, що атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 12.01.2012 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників" атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин першої та третьої статті 13 Закону України "Про професійний розвиток працівників" передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.

В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

Отже, з наведеного вбачається, що метою проведення атестування з будь-яких зазначених у статті 57 Закону № 580-VІІІ підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

При цьому, кожна з цих трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

У свою чергу, судом встановлено, що наказ ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 № 16 "Про проведення атестування та створення атестаційний комісій" не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Проте, як вбачається з витребуваних матеріалів від Головного управління Національної поліції в Київській області атестування позивача було проведено в порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Такі підстави для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійної підстави для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними частиною другою статті 57 Закону № 580-VІІІ. Отже, Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідач необґрунтовано розцінив закріплену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мету атестування як самостійну та достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, в той час як конкретні передумови (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування були відсутні та в ході судового розгляду справи відповідачем у такому контексті не доведені.

Крім того, суд також звертає увагу, що поняття "службова невідповідність" і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям "звільнення у порядку дисциплінарного стягнення".

Питання про притягнення позивача до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Аналогічна правова позиція розкрита у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 № 21-13а14, яка в силу положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивача було безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з цим, порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 передбачено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Зміст викладених положень Інструкції № 1465 свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що 11.01.2016 Атестаційною комісією №5 ГУ НП в Київській області було проведено співбесіду з ОСОБА_1, результати якої оформлені протоколом.

Зі змісту даного протоколу вбачається, що членами атестаційної комісії під час проведення атестування позивача було досліджено наступні документи:

- атестаційний лист;

- декларацію про доходи;

- послужний список;

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади";

- інформацію з відкритих джерел.

Згідно з даними протоколу, членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. Разом з тим, переліку таких питань та відповідей на них вказаний протокол не містить.

За результатом розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення атестаційна комісія прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, першим заступником начальника відділу поліції Володарського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області підполковником поліції Барчуковим А.А. складено атестаційний лист на ОСОБА_1, в якому зазначено, що ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, а за період служби характеризується позитивно. Дисциплінований, принциповий у вирішенні службових питань. Здатний працювати над усуненням особистих недоліків. Має почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів. Сміливий, рішучий працівник.

Отже, з атестаційного листа та інших матеріалів вбачається, що позивач характеризується виключно позитивно, безпосередні начальники позивача вважають його таким, що відповідає займаній посаді.

Жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

Протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень членів атестаційної комісії не входить вирішення правомірності та обґрунтованості покладення на поліцейського будь-яких функцій та завдань у межах окремого структурного підрозділу Національної поліції. Компетенція атестаційної комісії при проведенні співбесіди та прийнятті рішення обмежена закріпленими в Інструкції № 1465 чіткими критеріями, які враховуються комісіями при прийнятті того чи іншого рішення. Положення зазначеної Інструкції не наділяють атестаційні комісії повноваженнями визначати відповідність особи займаній посаді на підставі власних уявлень про завдання та обов'язки, які мають виконувати поліцейські на певних посадах.

Суд також звертає увагу, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Проте з матеріалів справи, які були детально досліджені судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

У той же час, вивчені судом матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень, а також про достовірність даних щодо матеріального стану позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії № 5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом від 11.01.2016, про те, що ОСОБА_1В займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Інструкції № 1465 та прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення атестаційної комісії, наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 року №83 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин.

Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.

Згідно ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді начальника конвою Володарського відділу поліції.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимоги позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, тому підлягають задоволенню.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 10 серпня 2016 року № 6016/1091006/1/02/29-2016, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за останні повні два місяця роботи грудень 2015 року - січень 2016 року становить 7840,00 грн.

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за цей період складає 62 дня. Так, судом було враховано, що графік роботи (режим праці) позивача не передбачав вихідних днів, тому при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з кількості календарних днів.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 126,45 грн. (7840,00 грн. / 62 дні = 126,45 грн.)

Судом встановлено, що позивача звільнено 23.02.2016 року. Вимушений прогул з 23.02.2016 по 09.08.2016 року дорівнює 169 дням, а отже заробітна плата за цей період становить 21370,05 грн. (169 днів * 126,45 грн. = 21370,05 грн.)

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що жодної мотивації та доказів від Головного управління Національної поліції в Київській області під час розгляду адміністративної справи суду надані не були, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 83 о/с від 23.02.2016 року в частині звільнення зі служби в поліції в запас Збройних сил за ст. 77, п. 1, пп. 5 (через службову невідповідність), з 23.02.2016 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 начальника конвою Володарського відділу поліції.

Поновити з 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 на посаді начальника конвою Володарського відділу поліції.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2016 року по 09 серпня 2016 року у розмірі 21370 (двадцять одна тисяча триста сімдесят) грн. 05 коп.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.