Постанова № 59919002, 15.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 р. Справа №805/1207/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14-35

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О. за участю:

представника позивача - Щербака Е.В.,

представника відповідача - Дудушко М.М.,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

до Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк в особі Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (м. Красноармійськ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

ОСОБА_3,

про визнання недійсними висновків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (далі - ТДВ "Шахта "Білозерська", Шахта), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк в особі Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (м. Красноармійськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання недійсними висновків Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк про встановлення ОСОБА_3 третьої групи інвалідності первинно, а також 60 % втрати працездатності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня ОСОБА_3 від час виконання трудових обов'язків на ТДВ "Шахта "Білозерська" здобув виробничу травму, за наслідком чого 9 липня 2015 року Міжрайонна медико-соціальна експертна комісія провела огляд вказаної особи та встановила третю групу інвалідності і 60 % втрати працездатності, з чим Шахта не погоджується з наступних підстав.

Проаналізувавши ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, п.п. 11, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, позивач прийшов до висновку, що особі, яка стала працездатною, медико-соціальною експертною комісією встановлюється група інвалідності, у той час як особі, яка частково її втратила, визначається ступіть втрати працездатності. Тобто, неможливе встановити особі одночасно і третю групу інвалідності, і 60 % втрати працездатності.

Крім цього, ОСОБА_3 є пенсіонером, тобто, у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатною (повністю) особою - з часу отримання статусу пенсіонера.

Такж у позові зазначено, що ОСОБА_3 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" про відшкодування моральної шкоди внаслідок виробничої травми, спираючись у позові на спірні висновки Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 23-24).

Представник позивача Щербак Е.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача Дудушко М.М. та Уколов Ю.О. (у судовому засіданні, яке відбулось 10 серпня 2016 року) заперечували проти задоволення позовних вимог позивача, зазначивши, що спірні висновки є цілком правомірні, так як складені відповідно до чинного законодавства, зокрема, вказали, що Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 червня 2012 року № 420 ніяких обмежень щодо працівників - в тому числі щодо працівників-пенсіонерів - не встановлено, а пунктом 1.9 наведеного Порядку встановлений мінімальний та максимальний відсоток ступеня втрати професійної працездатності при певних групах інвалідності, зокрема: при І групі інвалідності - не вище 100%; при ІІ групі інвалідності - не вище 85%; при ІІІ групі інвалідності - не вище 65%, також у цьому пункті зазначено, що у випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.

Також пунктом 8 вимог Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, передбачено, що датою встановлення потерпілому інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п. 3 цього Положення; інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Крім цього, аналогічні приписи (щодо зазначення % втрати професійної працездатності при встановленні потерпілому групи інвалідності) містяться і в Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року № 561, у пунктах 1.12, 1.13 якої йде мова про дату «встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках)».

Тобто, встановлення % від втрати працездатності особі, якій встановлено інвалідність, передбачено чинним законодавством.

Враховуючи наведене, представники відповідача вважають позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню

Третя особа у справі, ОСОБА_3, у судовому засіданні зазначив, що вважає позовні вимоги позивача безпідставними та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню, так як погоджується із відповідачем щодо правомірності спірних висновків.

Приймаючи рішення у даній справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для звернення до суду із позовними вимогами про визнання недійсними висновків Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк особа може звернутись протягом шести місяців з дня, коли дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

Згідно п. 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1317 (далі - Положення № 1317) Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Як встановлено в судовому засіданні повідомлення щодо групи інвалідності ОСОБА_3 та причин їїх виникнення, а також витяг з акта огляду комісії третьої особи про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги, Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією (м. Красноармійськ) до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" не направлялись.

За поясненням представника позивача зі спірними висновками позивач вперше ознайомився (дізнався про вказані висновки) після отримання ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" про відшкодування моральної шкоди внаслідок виробничої травми, тобто, на початку квітня 2016 року (а.с. 120-121).

Доказів про те, що позивач дізнався про спірні висновки (зокрема, про те, що висновки містять одночасно і встановлення групи інвалідності і % ступненя втрати працездатності) раніше - суду не надано. У листі Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області, яким позивача повідомлено про звернення ОСОБА_3 до відділення для призначення йому страхових виплат у зв'язку із нещасним випадком на виробництві зазначено (а.с. 46), що «відповідно до висновку МСЕК від 9 липня 2015 року ОСОБА_3 встановлено 60 % втрати працездатності, внаслідок чого він має право на отримання одноразової допомоги». Про встановлення ОСОБА_3 одночасно із % втрати працездатності ще й ІІІ групи інвалідності в повідомленні не зазначено.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги, що з даним позовом позивач звернувся до суду 26 квітня 2016 року (що вбачається з Реєстру поштових відправлень, http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/OperationList.aspx?id=8400001652777), керуючись приписами ст. 99 КАС України, відповідно до яких строки, встановлені даною статтею, мають обчислюватись з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду без пропуску строку звернення до суду, встановленого КАС України.

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єкта владних повноважень, до яких належать органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У даному випадку мають місце відносини стосовно здійснення повноважень органів охорони здоров'я у сфері визначення ступеню непрацездатності осіб та порядку визнання недійсним актів (висновків) таких органів, у відповідності до діючого законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 69 Основ законодавства про охорону здоров'я, експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії, МСЕК), які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів. При цьому, висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і організацій.

Аналогічні норми передбачені і Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1317 (далі - Положення № 1317, Положення про медико-соціальну експертизу), пунктом 1 якого зазначено, що метою медико-соціальної експертизи є виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до п.п. 19, 24, 25 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Голова або члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні. Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.

Обласний центр медико-соціальної експертизи є спеціалізованим закладом охорони здоров'я обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 21958658, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, буд. 14 (а.с. 92-96), діє на підставі Положення про Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи, затвердженого начальником відділу медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України (а.с. 106-115), Статуту, затвердженого головою облдержадміністрації 7 лютого 2000 року № 90 (а.с. 97-105).

Міжрайонна медико-соціальна експертна комісія м. Красноармійськ відповідно до п. 3.1 Положення про Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи є структурним підрозділом Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи. Згідно п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії, крім іншого, визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Таким чином, обласний центр медико-соціальної експертизи та Міжрайонна медико-соціальна експертна комісія є державними установами, які перебувають у віданні МОЗ, утворюються з відповідних територіальних органів, приймають рішення з питань, які відносяться до їх компетенції, висновки за якими обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Враховуючи викладене, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень у розумінні ч. 1 ст. 3 КАС України, а дана справа є справою адміністративної юрисдикції, оскільки адміністративний позов подано з метою вирішити спір щодо реалізації відповідачем владних управлінських функцій.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (далі - ТДВ "Шахта "Білозерська", Шахта) зареєстровано в якості юридичної особи 1 серпня 2008 року за кодом ЄДРПОУ 36028628, місцезнаходження - 85013, Донецька область, місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця Строїтельна, будинок 17 (а.с. 8-15).

11 березня 2015 року на шахті стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, про що складено акт № 3 (за формою Н-1), затверджений 13 березня 2015 року генеральним директором ТДВ "Шахта "Білозерська" Панібратченко В.Ф. (а.с. 38-41).

Відповідно до зазначеного акту потерпілий - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прохідник 5 розряду, загальний стаж роботи - 29 років 9 місяців, стаж роботи за професією - 18 років 2 місяці, перевірка знань за професією, під час виконання якої стався нещасний випадок - 5 квітня 2014 року. Нещасний випадок стався на вантажному проході бремсбергу № 3 пласта l-8 горизонту 550 метрів дільниці підготовчих робіт - 1 ТДВ "Шахта "Білозерська". Серед обставин, за яких стався нещасний випадок значиться, що ОСОБА_3 о 13-00 під час перенесення каністри з маслом оступився, втратив рівновагу, впав та вдарився головою об рейку рейкової колії. Зазначено, що ОСОБА_3 під час пересування гірничими виробками не слідкував за особистою безпекою, чим порушив п. 1.2 «Інструкції з охорони праці № 43 для прохідників».

В акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 11 березня 2015 року на ТДВ "Шахта "Білозерська" (за формою Н-5), затвердженому 13 березня 2015 року генеральним директором ТДВ "Шахта "Білозерська" Панібратченко В.Ф., у п. 10 зазначено, що наслідок нещасного випадку - легкий - відкрита черепно-мозкова травма, перелом лобно-скроневої кістки, забита рана лобно-тім'яної області, забій головного мозку (а.с. 42-45).

Згідно з випискою із історії хвороби ОСОБА_3 № 1645, який після нещасного випадку на шахті госпіталізований до травматологічного відділення Комунального закладу «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» та знаходився там з 11 по 13 березня 2015 року, діагноз потерпілого - відкрита черепно-мозкова травма, перелом лобно-скроневої кістки, забій головного мозку, забійна рана лобно-скроневої області. Також у виписки зазначено, що у зв'язку із погіршенням стану хворого останній направлений для проходження МРТ до м. Краматорськ з наступною консультацією нейрохірурга (а.с. 116).

З виписки із історії хвороби ОСОБА_3 № 2155, який поступив до Травматологічного відділення Міської лікарні № 3 м. Краматорська Донецької області 13 березня 2015 року та виписаний 24 березня 2015 року, вбачається, що потерпілому встановлено діагноз - відкритий багатоуламковий перелом, вдавлений перелом зводу та основи черепу. Забій головного мозку 1 ступені. Забита рана зводу черепу; зазначено, що травма - виробнича, отримана 11 березня 2015 року під час роботи у шахті (а.с. 7).

У пояснювальній записці, складеній ОСОБА_3 30 березня 2015 року та наданій позивачу (а.с. 47), зазначено, що 11 березня 2015 року під час роботи він здійснював

нарощування конвеєра СГ-202, будучи вголос невдоволеним станом цепу, який при цьому використовується, та обслуговування комбайну КСП-32. Закінчивши нарощування, ОСОБА_3 підійшов до комбайну, де почав з ОСОБА_6 обговорювати роботу комбайну. Після знепритомнів, а прийшов до тями на носилках. У записці зазначив, що просить призначити повторне розслідування та видати акт по травмі на руки (а.с. 47).

16 квітня 2015 року ОСОБА_3 повторно просив позивача дорозслідувати нещасний випадок (а.с. 48).

Докази надання позивачем ОСОБА_3 відповідей на вказані заяви останнього в матеріалах справи відсутні.

26 червня 2015 року Поліклінічним відділенням Комунального закладу «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» ОСОБА_3 направлений на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) (а.с. 117-118).

8 липня 2015 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України м. Добропілля Донецької області ОСОБА_3 був направлений до Міжрайонної МСЕК м. Красноармійськ (первинно) для визначення ступеня втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 11 березня 2015 року (а.с. 119).

За наслідком первинного огляду ОСОБА_3 9 липня 2015 року Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк складено акт огляду МСЕК (а.с. 76-80), в якому зазначено: діагноз - стан після перенесеної важкої виробничої травми 11 березня 2015 року, відкритий багато уламковий вдавлений перелом лобно-тім'яної кістки з переходом на основання черепу, епідуральна гематома лівої добної ділянки, субдуральна гематома правої тімяної ділянки, забій правої скроневої, лівої лобової часток, з розвитком пост травматичної енцефалопатії зі стійкою цефалгією, вестибулопатія з синдромом ВСД, рефлекторно-пірамідна недостатність з легким парезом в лівій руці, астено-невротичний синдром (п. 29.1); група інвалідності - третя (п. 30.4); ступень втрати професійної працездатності - 60 % (п. 31.1).

На підставі вказаного акту видано:

- довідку Серія 10 ААА № 124503 від 9 липня 2015 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, в якій зазначено про втрату ОСОБА_3 60 % працездатності;

- довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 10 ААВ № 441829, в якій зазначено про встановлення ОСОБА_3 третій групи інвалідності;

- виписку із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії 10 ААА № 124503, де зазначено, що ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності, 60 % втрати професійної працездатності (а.с. 6).

13 липня 2015 року № 217/03 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області листом повідомлено позивача про звернення до відділення ОСОБА_3 із заявою про призначення йому страхових виплат у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, що стався 11 березня 2015 року (а.с. 46). У листі зазначено, що відповідно до висновку МСЕК від 9 липня 2015 року ОСОБА_3 встановлено 60 % втрати працездатності, внаслідок чого він має право на отримання одноразової допомоги. Відділення у листі просило на комісії з питань охорони праці підприємства розглянути та прийняти рішення щодо відсотка зменшення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 Протокол засідання комісії з питань охорони праці підприємства відділення просили направити до відділення виконавчої дирекції Фонду для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги ОСОБА_3 Суд зазначає, що у вказаному листі не містяться відомості про встановлення ОСОБА_3 інвалідності.

Доказів проведення засідання комісії з питань охорони праці підприємства суду не надано.

Як встановлено в судовому засіданні 18 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" про відшкодування моральної шкоди внаслідок виробничої травми, справі присвоєний № 227/1074/16-ц.

За поясненням позивача, після ознайомлення с матеріалами справи № 227/1074/16-ц позивач дізнався, що ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності та 60 % втрати працездатності.

Не погодившись із висновками відповідача про встановлення ОСОБА_3 одночасно третьої групи інвалідності та 60 % втрати працездатності, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що спірним питанням у даній справі є правомірність/неправомірність встановлення Міжрайонною МСЕК Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк ОСОБА_3 третьої групи інвалідності та 60 % втрати працездатності (одночасно), а також встановлення третій особі % втрати працездатності, враховуючи, що останній є пенсіонером.

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.1 Положення № 1317 це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно абз. 2 п. 2 зазначеного Положення медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акту про нещасний випадок на виробництві, акту розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до пп. 1 п. 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають, крім іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Згідно з п. 17 цього ж Положення медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Як вбачається з п. 19 Положення Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до п. 24 Положення Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Згідно п. 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п. 3 цього Положення. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Як вбачається з п. 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров'я яких пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури.

Відповідно до п. 1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 червня 2012 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за № 1387/21699 (далі - Порядок № 420), зазначений Порядок регулює механізм встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків.

Згідно з п. 1.9 Порядку № 420 за наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється: при І групі інвалідності - не вище 100%; при ІІ групі інвалідності - не вище 85%; при ІІІ групі інвалідності - не вище 65%. У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.

При цьому, відповідно до п. 2.1 Порядку № 420 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

У п. 2.3 Порядку № 420 зазначено, що група інвалідності при наслідках виробничої травми та професійному захворюванні встановлюється залежно від видів порушення функцій організму людини, критеріїв життєдіяльності відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033. Аналогічні приписи містяться і у п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу, згідно із яким комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі - Інструкція № 561) ця Інструкція регулює механізм встановлення груп інвалідності.

Згідно з п.п. 1.12, 1.13 Інструкції датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що при встановленні потерпілій внаслідок нещасного випадку на виробництві особі групи інвалідності одночасно встановлюється і % втрати цією особою працездатності.

Суд не погоджується із доводами позивача, що неможливість одночасного зазначення у висновках МСЕК групи інвалідності і % втрати цією особою працездатності випливає з п. 24 Положення № 1317, в якому йде мова про «особу, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності», - оскільки за висновком суду наведений пункт, передбачаючи наявність осіб, яким встановлена інвалідність без встановлення % втрати працездатності (наприклад, це стосується осіб, що самостійно звертаються для встановлення інвалідності з причин, непов'язаних із виробничою травмою) та осіб, яким встановлений % втрати працездатності без встановлення інвалідності (наприклад, потерпілі внаслідок виробничої травми, розлад здоров'я яких не є таким, що тягне за собою встановлення певної групи інвалідності), не виключає при цьому наявність і третьої категорії осіб, до якої відносяться особи, яким одночасно встановлена група інвалідності та % втрати працездатності.

Зазначене підтверджується і наведеними вище нормативно-правовими приписами, в яких мова йде саме про встановлення потерплому і групи інвалідності і % втрати працездатності.

Щодо доводів позивача про неможливість встановити особі, яка є пенсіонером, % втрати працездатності, так як за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами є непрацездатними особами (тобто, 100%-во непрацездатними), - суд зазначає таке.

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», останній визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Тобто, визначений у вказаному Законі термін «непрацездатні громадяни» стосується лише сфери пенсійного забезпечення громадян, крім цього, при визначенні цього терміну не було застосовано медичного критерію, що є обов'язковим при встановленні МСЕК % втрати працездатності).

Разом із цим, Порядок № 420, який регулює встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, оперує терміном «професійна працездатність» та «працівник».

Згідно абз. 5 п. 1.2 зазначеного Порядку професійна працездатність - здатність даного працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).

Працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (ст. 14 Податкового кодексу України).

При цьому, при застосовуванні терміну «професійна працездатність» у правовідносинах, що врегульовані Порядком № 420, враховується як професійний аспект (наявність у особи певної спеціальності, фаху та т.і.) так і медичний аспект, який характеризує стан здоров'я особи. При цьому, з медичного погляду непрацездатність - це соціально-фізіологічний стан людини, який визначається її об'єктивною втратою чи зменшенням природних функцій організму або зниженням кваліфікації, значним зменшенням обсягу чи припиненням трудової діяльності.

Чинним законодавством, яке регулює трудові правовідносини, не позбавлено осіб, які є пенсіонерами, а також інвалідів, права на труд, тобто, зазначені особи можуть бути (при дотриманні певних вимог) працівниками у розумінні трудового законодавства (а також у розумінні Порядку № 420).

Відповідно, у випадку отримання такими особами під час виконання трудових обов'язків виробничої травми (трудового каліцтва) та втрати у зв'язку із цим працездатності (повної або часткової) МСЕК повинні встановити такій особі % втрати працездатності.

Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах із Товариством з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" та отримав травму під час виконання своїх трудових обов'язків.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ст.ст. 69, 71, 86 КАС України, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності висновків Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк про встановлення ОСОБА_3 третьої групи інвалідності первинно, а також 60 % втрати працездатності.

На підставі викладеного вище, у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" до Обласного центру медико-соціальної експертизи м. Донецьк в особі Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання недійсними висновків - відмовити.

Постанова складена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності представників сторін та третьої особи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 22 серпня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.