Рішення № 59917177, 25.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/3607/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1655/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гапонова А.В.

суддів Біляєвої О.М., Канурної О.Д.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу публі-чного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Артемівсь-кого міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товарист-ва комерційного банку «Приватбанк» про визнання договору застави припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», про при-пинення застави транспортного засобу автомобіля Mercedes Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний но-мер НОМЕР_1, згідно з договором застави №GOAWAE40010027 від 17 квітня 2007 ро-ку, у звязку з припиненням основного зобовязання.

Як на підставу своїх вимог позивач посилався на ті обставини, що між сторонами було укладено кредитний договір №GOAWAE40010027 від 17 квітня 2007 року (далі - Кредитний договорів), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на термін до 17 липня 2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 17 квітня 2007 року між сторонами був укладений договір застави рухомого майна № DN81AR03110037 (далі Договір застави), згідно із умовами якого для забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним Кредитним договором заставодавець передав у заставу заставодержателю транспортний засіб Mercedes Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1. У зв'язку з тим, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року у справі №219/5091/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у зв'язку зі спливом строку позовної давності, вважає, що основне зобовязання за Кредитним договором є припиненим, а тому припиняється і додаткове зобовязання за Договором застави.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору застави припиненим задоволено. Визнано такою, що припинена заставу транспортного засобу автомобіля Merceres Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фур-гон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1, згідно з договором застави №GOAWAE40010027 від 17 квітня 2007 року, у звязку з припиненням основного зобовязання. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що рішенням Артемівського міськра-йонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року у справі №219/5091/15-ц, яке за-лишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі у звязку зі спливом строку позовної давності. Таким чином зобовязання за Кредитним договором є припиненим. І хоча законодавство не передбачає такої підстави припинення поруки як сплив строків позовної давності за забезпеченим нею зобовязанням, проте треба виходити з принципів правової визначеності та послідовності правозастосування. Це має наслідком звільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків за Договором застави та втрату ПАТ КБ «Приватбанк» права і можливості здійснювати відносно вказаного майна свої права заставодержателя. За відсутності зобов'язальних правовідносин між заставодавцем та заставодержателем нівелюється правовий режим майна як заставного.

На вказане рішення ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій про-сило рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2016 року скасувати, у задоволені позовних вимог відмовити, стягнути судові витрати на ко-ристь ПАТ КБ «Приватбанк».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 з доповненнями від 07.02.2014 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кре-дитних правовідносин» зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом. Проте в даному випадку підстав вважати заставу припиненою немає, адже зобовязання припиняється його виконанням, проте зобовязання за Кредитним договором все ще не виконано.

Ні договором, ні чинним законодавством не передбачено припинення зобовязання по сплаті боргу за кредитним договором у звязку з ухваленням судом рішення про його стягнення чи відмови у задоволенні таких вимог, а відтак має діяти загальне правило, встановлене ст. 599 ЦК України, згідно якого зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто сплатою боржником коштів кредиторові передбаче-них кредитною угодою. І таким чином оскільки зобовязання за кредитним договором фа-ктично невиконані, то припинення договору застави є передчасним.

Крім того рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17.12.2012 року в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення на заставне майно автомобіль Merceres Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фур-гон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1. Даним рішенням було встановлено невиконання зобовязань за Кредитним договором та наявність непога-шеної заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк».

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апе-ляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуємо рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив-ши ма¬теріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оска-ржуване рішення слід скасувати й ухвалити нове рішення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2007 року між ПАТ КБ «Прив-табанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № DN81AR03110037, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти на строк з 17 квітня 2007 року по 17 квітня 2012 року включно у вигляді невідновлювальної лінії у розмірі 15936 доларів США на наступні цілі: купівлю автомобіля, а також 34 грн. для сплати реєстрації предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 договору та у розмірі 5029,88 доларів США на сплату страхових пла-тежів та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3 , 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за ко-ристування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за достро-кове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного Договору та винагороди за проведення до-даткового моніторингу згідно п. 6.2 даного Договору (а.с.4).

Заборгованість станом на 25 травня 2015 року за Кредитним договором склала 6076,40 доларів США, заборгованість за відсотками - 3609,57 доларів США, заборгова-ність з комісії - 92,89 доларів США, заборгованість з пені - 135,28 доларів США, а всього 9914,14 доларів США.

Зазначені факти, які мають преюдиційне значення згідно приписів ст. 61 ЦПК України, установлені рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року у справі №219/5091/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляцій-ного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року. Зазначе-ним судовим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 17 квітня 2007 року між сторонами був укладений Договір застави рухомого майна № DN81AR03110037, згідно із умовами якого для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором заставодавець передав у заставу заставодержателю транспортний засіб Merceres Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1, який належить заставодацю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС №045917 від 13 квітня 2007 року. Заставна вартість предмету застави становить 100 000 грн. (а.с.60-62).

Зазначені договори підписані сторонами із строком дії до повного виконання сто-ронами зобов'язань за ними (п.5.1 та п.27 відповідно).

Юридичним наслідком належного виконання зобовязання відповідно до ста-тей 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання. Таким чином з моменту виконання боржником зобовязань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обовязків сторін, що складають зміст конкретного зобовязального правовідношення.

Відповідно до частини першої ст. 559, ч. 1ст. 593 ЦК України з припиненням осно-вного зобовязання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави.

Застава визначена у ст. 1 Закону України «Про заставу» як спосіб забезпечення зо-бов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'я-зання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кре-диторами. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 572 ЦК України.

Статтею 28 Закону України «Про заставу», окрім наведених підстав, передбачено також припинення застави при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, та в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Як уже встановлено судом, судовими рішеннями встановлено факт спливу строків позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості станом на 25 травня 2015 року за Кредитним договором, що склала 6076,40 доларів США, заборгованість за відсотками - 3609,57 доларів США, заборгованість з комісії - 92,89 доларів США, заборгованість з пені - 135,28 доларів США, а всього 9914,14 доларів США. Водночас суд бере до уваги, що строк повернення кредитних коштів у повному обсязі встановлений 17 квітня 2012 року.

Положення вищевказаних статей не містять такої підстави припинення застави як спив строків позовної давності за забезпеченим нею зобовязанням, проте, керуючись принципом верховенства права, суд першої інстанції виходив з наступного.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних сво-бод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чиннос-ті для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Вимоги принципу правової визначеності передусім мають на меті забезпечення адаптації поведінки індивіда до нормативних умов правової дійсності, впевненості особи у своєму правовому становищі та захист її від свавільного втручання з боку держави. Ідентичною є мета й іншого принципу, який, як і правова визначеність, є «однією із найважливіших складових верховенства права та правової держави», принципу правової безпеки, який inter alia передбачає захист довіри особи до надійності свого правового становища.

Принцип правової визначеності також вимагає однозначності (послідовності) пра-возастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, на-самперед судів. Це пояснюється значенням судів у адаптуванні правових норм до нових суспільних відносин, які так чи інакше виникають у процесі розвитку суспільства. Субєкт завжди повинен мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона від-повідала вимогам норми на момент вчинення дії. Зокрема, Європейський Суд з прав лю-дини висловив занепокоєння різним та часто суперечливим застосуванням і тлумаченням норм національного права українськими судами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позо-вна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Отже, з огляду на той факт, що за Кредитним договором судами встановлено факт спливу строку позовної давності з повернення кредитних коштів, процентів, комісії, штрафних санкцій тощо у повному обсязі, згідно положень ст. 261, 266 ЦК України, Банк позбавляється права вимоги щодо сплати цих коштів, нарахуванні на них процентів та штрафних санкцій.

З огляду на положення наведених норм встановлені судами обставину пропуску ПАТ КБ «Приватбанк» позовної давності для звернення з вимогами за Кредитним догово-ром та втрати у зв'язку з цим права задовольнити свої майнові вимоги до ОСОБА_1 за рахунок переданого у заставу майна має наслідком звільнення останнього від ви-конання обов'язків за Договором застави та втрату Банком права і можливості здійснюва-ти відносно вказаного майна свої права заставодержателя. За відсутності зобовязальних правовідносин між заставодавцем та заставодержателем нівелюється правовий режим майна як заставного, тому подальше утримання майна в заставі також суперечить консти-туційним принципам рівності сторін, правової визначеності та звичаям ділового обороту.

Оскільки судом першої інстанції не було встановлено та відповідачем не доводи-лись обставини наявності між сторонами у справі інших правовідносин щодо спірного майна, окрім як за Договором застави, перебування вказаного майна в заставі Банку, який втратив право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок цього майна, не ґрунтується на приписах чинного законодавства, порушує основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

Але з таким висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або од-ностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦПК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про заставу», застава припиняється з при-пиненням забезпеченого заставою зобовязанню.

Таким чином, правових підстав для припинення договору застави транспортного засобу не має.

Крім того, рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 грудня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договорм звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб Mercedes Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду пер-шої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрун-тованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, за-явлених у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задо-вольнити.

Керуючись ст.ст. 303 - 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «При-ватбанк» задовольнити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2016 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публі-чного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договору застави № GOAWAE40010027 від 17 квітня 2007 року транспортного засобу Mercedes Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1, припиненим відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та мо-же бути оскаржене до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання закон-ної сили.

Судді: