Рішення № 59915815, 17.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1134/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1367/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного центру зайнятості

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумського обласного центру зайнятості, третя особа директор Охтирського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

08 квітня 2016 року позивач звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що, починаючи з 22 вересня 2005 року, вона працювала на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних в Охтирському міськрайонному центрі зайнятості.

Наказом Сумського обласного центру зайнятості № 43-к від 12 березня 2016 року її було звільнено з займаної посади в звязку зі скороченням штатів за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає звільнення незаконним, посилаючись на те, наказом Сумського обласного центру зайнятості № 118 від 28 жовтня 2015 року було затверджено структури базових центрів зайнятості, згідно додатку 3 до якого до структури базового центру входить відділ активної підтримки безробітних, а згідно п/п 1.2 п. 1 наказу були затверджені зміни до штатних розписів базових центрів зайнятості відповідно до вимог цього наказу (додатки 4-22).

До внесення змін до штатного розкладу Охтирського міськрайонного центру зайнятості чисельність відділу активної підтримки складала 3 працівники - начальник відділу та 2 провідних фахівці з питань зайнятості населення.

Наказом № 133 від 30 листопада 2015 року «Про введення в дію змін до штатних розписів, скорочення штату та зміну істотних умов праці працівників обласної служби зайнятості», внесені зміни до штатного розпису Охтирського міськрайонного центру зайнятості, в т. ч. і відділу активної підтримки безробітних: було виведено посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних та одночасно введено посаду фахівця 1 категорії з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних.

Як вбачається з затверджених змін до штатних розписів, у переважній більшості базових центрів зайнятості Сумської обласної служби зайнятості з чисельністю від 18 до 49 осіб, у відділах активної підтримки безробітних не були виведені посади провідних фахівців з питань зайнятості та не були введені посади фахівців 1 категорії з питань зайнятості. Напрямки роботи відділу активної підтримки безробітних незалежно від виведення однієї та введення іншої посади залишились ідентичними у всіх районних центрах зайнятості Сумської області.

На її думку, це свідчить про упереджене ставлення керівництва Охтирського МРЦЗ особисто до неї, і саме тому у відділі активної підтримки безробітних відбулися зміни у штатному розкладі, метою яких було саме її звільнення.

09 грудня 2015 року 10 працівників Охтирського МРЦЗ були попереджені Сумським обласним центром зайнятості про «можливе майбутнє» вивільнення, в тому числі 1 заступник директора, 1 начальник відділу, 8 провідних спеціалістів різних напрямків спрямування, посади яких зазнали змін в зв'язку зі зміною у штатному розкладі Охтирського МРЦЗ.

Вказаними змінами було передбачено, що в звязку з скороченням чисельності працівників з 25 до 20 осіб, зі складу структури Охтирського міськрайонного центру зайнятості виводяться посади заступника директора, начальника відділу взаємодії з роботодавцями, провідних юрисконсульта, інженера з компютерних систем, фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення, фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних; робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків.

Всього виводиться 7 посад, при цьому вводяться 2 посади: заступника директора - начальника відділу та фахівця 1 категорії з питань зайнятості.

Загальна кількість працівників Охтирського МРЦЗ після проведення процедури скорочення штатів повинна складати 20 працівників, що свідчить про те, що за умови скорочення чисельності працівників на 5 осіб, із 10 попереджених працівників у трудових відносинах має бути залишено 5 працівників, і при вивільненні, у відповідності до ст.42 КЗпП України, з урахуванням переважного права на залишенні на роботі, мали бути розглянуті кандидатури всіх 8 працівників центру, які за кваліфікаційними вимогами прийняті на роботу до центру зайнятості як провідні спеціалісти.

Посилаючись на положення ст. 49-2 та ч. 1 ст.42 КЗпП України, зазначала, що при вивільненні працівників у випадках, визначених п. 1 ст.40 КЗпП України, особі, яка отримала попередження, одночасно пропонується посада за відповідною професією чи спеціальністю і з урахуванням переваг щодо більш високої кваліфікації та продуктивності праці.

Оскільки попередження про вивільнення були вручені 10 працівникам Охтирського міськрайонного центру зайнятості, враховуючи виведення зі складу відділу активної підтримки безробітних посади провідного фахівця з питань зайнятості безробітних, при врученні попередження про вивільнення їй в першу чергу повинна була бути запропонована посада, яка вводилася до складу відділу - провідного фахівця 1 категорії з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних.

Зазначає, що має більш високий рівень кваліфікації, досвід роботи та переважне право для того, щоб їй була запропонована нововведена посада заступника директора-начальника відділу, ніж той працівник, який після проведених змін був переведений на цю посаду.

При врученні попередження «про можливе наступне вивільнення» 09 грудня 2015 року їй не була запропонована жодна посада та повідомлено, що вільних посад немає, що не відповідало дійсності та положенням статті 49-2 КЗпП України, згідно якої працівнику пропонується посада за відповідною професією чи спеціальністю.

Всі посади Охтирського міськрайонного центру зайнятості попереджених 09 грудня 2015 року про вивільнення працівників, згідно посадових інструкцій у розділі «Кваліфікаційні вимоги», містять вимоги щодо обовязкової вищої освіти (вищої освіти відповідного професійного спрямування).

При врученні 09 грудня 2015 року попередження про вивільнення з зазначенням про відсутність інших посад, які могли бути їй запропоновані, станом на 09 грудня 2015 року, інші посади були запропоновані двом працівникам, які не мають вищої освіти. Відповідач не провів порівняльний аналіз звільнених та залишених на роботі працівників на предмет рівня їх кваліфікації та відношення до роботи, наявності переважного права на залишення на роботі.

Таким, чином, її право на отримання пропозиції на призначення на нововведені посади чи інші посади, які утворилися в результаті проведених перестановок (переведень) працівників, було порушене. На посади були призначені працівники, що не відповідають кваліфікаційним вимогам для перебування на посадах Охтирського міськрайонного центру зайнятості та не мають у порівнянні з нею права на переваги для залишення на роботі при скороченні чисельності, штату. Після 09 грудня 2015 року робота їй також не пропонувались.

Крім того, посилалась на те, що при врученні 09 грудня 2015 року попередження про можливе майбутнє вивільнення Сумським обласним центром зайнятості було зазначено, що станом на 1 грудня 2015 року вакантних посад, які можна було б їй запропонувати, немає, проте станом на 01 грудня 2015 року, вказаних посад і не повинно було бути, оскільки пропозиція про працевлаштування в звязку зі змінами в організаційній структурі не може передувати процесу вивільнення, а відтак, і посада не може бути утворена раніше, ніж особа попереджена про скорочення.

Зазначала, що трудове законодавство не передбачає такого поняття як «можливе майбутнє» вивільнення, а містить поняття «наступного» вивільнення, а тому попередження про «можливе вивільнення» не містить наслідків подальшого звільнення на підставі п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України, оскільки не тягне прямої вказівки на виключення посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних

Посилаючись на положення ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, зазначала, що при призначенні на посади осіб, які були попереджені про вивільнення в звязку зі змінами в організаційній структурі та скороченням штату, були залишені на роботі та працевлаштовані працівники, які не мають вищої освіти або мають стаж роботи менший, ніж вона, не мають переваг, передбачених ст. 49 КЗпП України, і, відповідно, не можуть мати переваги перед нею при призначенні на посади.

Адміністрацією не було проведено аналізу рівня продуктивності праці всіх попереджених працівників.

Вона працювала в Охтирському міськрайонному центрі зайнятості з вересня 2005 року на посаді головного спеціаліста, провідного фахівця відділу активної підтримки безробітних, у відповідності до встановленого порядку та строків підвищувала кваліфікацію в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості, на відмінно здавала екзамени та отримувала відповідні свідоцтва.

За сумлінне виконання обовязків до неї неодноразово застосовувалися заходи заохочення, записи про що внесені до трудової книжки, проте при розгляді її кандидатури для звільнення вказані обставини не досліджувались, в той час, як при здійсненні процедури скорочення з урахуванням вимог ч. 1 ст.42 КЗпП України, порівняно з іншими особами, вона мала переважне право на отримання пропозиції щодо іншої роботи.

Під час проведення процедури звільнення з посади їй не було повідомлено про критерії, за якими вона не мала права на отримання пропозиції на призначення на вакантні посади, в т.ч. і на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних, а тому їй не відомо, чим було обгрунтоване її звільнення: невідповідність ч.І чи ч.2 ст.42 КЗпП України. У звязку з цим вважає, що відповідач не застосував під час процедури попередження та послідуючого звільнення її з роботи її переважного права на залишення на роботі при рівних умовах кваліфікації та продуктивності праці.

При відборі її кандидатури на звільнення з 8 працівників провідних спеціалістів перевага була віддана 4 працівникам, які мають менший за неї безперервний стаж роботи у Охтирському МРЦЗ, не врахованого, що вона є особою, в сім"ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, у складі 8 працівників була віддана перевага працівникам, які або не мають вищої освіти відповідного спрямування, або взагалі не мають вищої освіти.

В результаті неправомірних дій відповідача, які виразилися у незаконному звільненні її з роботи, їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у психологічних стражданнях через усвідомлення несправедливості до її особи, так як вона тривалий час сумлінно виконувала покладені на неї обовязки та мала всі права бути працевлаштованою.

Така оцінка її роботи та незаконне звільнення спричинили їй психологічні переживання, вона стала знервованою, неврівноваженою, порушився її сон, що негативно вплинуло на стан її здоров'я. У звязку із вчиненням відповідачем протиправних дій та безпідставного порушення її прав, їй завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що у лютому та березні 2016 року вона вимушена була звернутись за медичною допомогою до фахівця неврологічного відділення Охтирської ЦРЛ, де перебувала на стаціонарному лікуванні.

Вказані неправомірні дії ставлять її у безвихідне становище як особу передпенсійного віку. В липні 2015 року вона поховала останнього члена своєї сімї - свого чоловіка та залишилася одна. Крім неї, на сьогоднішній день немає інших працівників з самостійним заробітком. Їй необхідні кошти для проживання: сплачувати комунальні платежі, харчуватися, але вона втратила єдине джерело надходження коштів - заробітну плату, ніде не працює з 14 березня 2016 року. Період її непрацевлаштування негативно вплине на розмір пенсії за віком, яке буде призначена їй у визначений час та яку вона буде отримувати довічно.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ №43-к від 12 березня 2016 року директора Сумського обласного центру зайнятості про звільнення її з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних в Охтирському міськрайонному центрі зайнятості; поновити на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Охтирського міськрайонного центру зайнятості з дня незаконного звільнення; стягнути з Сумського обласного центру зайнятості на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2016 року по день фактичного розрахунку; стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 7000 гр.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2016 року, в якому виправлена описка ухвалою суду від 26 травня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 43-к від 12 березня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Охтирського міськрайонного центру зайнятості.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Охтирського міськрайонного центру зайнятості з 14 березня 2016 року.

Стягнуто з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_3 9141,12 гр. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 березня 2016 року по 23 травня 2016 року включно, з послідуючим відрахуванням з цієї суми всіх необхідних платежів та зборів.

Стягнуто з Сумського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_3 1000 гр. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Сумського обласного центру зайнятості в доход держави судові витрати у сумі 1102,40 гр.

В апеляційній скарзі Сумський обласний центр зайнятості, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Вказує, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1, продуктивність праці, підвищення кваліфікації, результати перевірки знань, стаж в установі та інші законодавчо визначені чинники, що судом першої інстанції не враховано. У рішенні знайшов відображення процес вирішення питання щодо переведення ОСОБА_5 на новостворену посаду фахівця з питань зайнятості 1 категорії, який не відноситься до дотримання вимог ст. 42 КЗпП України при звільненні ОСОБА_3

09 грудня 2015 року ОСОБА_3 попереджено про можливе майбутнє вивільнення у звязку з затвердженням та веденням в дію з 10 грудня 2015 року штатного розпису та граничної чисельності працівників Сумської обласної служби зайнятості за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Зазначено, що станом на 1 грудня 2015 року вакантних посад, які можна було б їй запропонувати, немає; у разі появи вакансій їй буде додатково надана письмова пропозиція щодо переведення або працевлаштування.

Законодавство та наведені накази служби зайнятості вказують на обовязок відповідача запропонувати позивачу наявні на тому ж підприємстві, в установі, організації вакантні посади.

Висновки суду про те, що позивачу не були запропоновані наявні вакантні посади, а саме: заступника директора-начальника відділу взаємодії з роботодавцями та фахівця з питань зайнятості І категорії відділу активної підтримки безробітних Охтирського міськрайонного центру зайнятості не відповідають дійсності, оскільки вказані посади вакантними не були, оскільки на них були переведені інші працівники міськрайонного центру зайнятості.

Охтирський міськрайонний центр зайнятості і Сумський обласний центр зайнятості є окремими самостійними юридичними особами. Міськрайонний центр зайнятості має своє Положення, директор цього центру укладає колективний договір з колективом центру зайнятості, оцінює роботу, преміює та вирішує питання щодо стягнень, розподіляє обовязки, затверджує посадові інструкції, готує подання на призначення працівників Сумським обласним центром зайнятості. Працівники Охтирського центру зайнятості підпорядковуються директору цього центру зайнятості.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України при звільненні позивача їй повинні були пропонувати тільки наявні вакантні посади у Охтирському міськрайонному центрі зайнятості, яких не було.

Згідно Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20 січня 2015 року № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2015 року за №141/26586, прийняття працівників базових центрів зайнятості здійснюється за поданням директора базового центру зайнятості. В службі зайнятості неможливо перевести працівника на посаду без подання директора центру зайнятості, в якому є вакансія. Жодного подання щодо ОСОБА_3 від директорів центрів зайнятості до Сумського обласного центру зайнятості не надходило.

Відсутні були вакантні посади і в інших базових центрах зайнятості Сумської області, так як на новостворені посади були переведені працівники цих базових центрів зайнятості.

Судом першої інстанції вказані доводи відповідача, в порушення ст.ст. 57 - 60 ЦПК України, враховані не були, суд з цього приводу не дослідив докази, не повно зясував обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідач посилається і на те, що позивачем не сплачено судовий збір за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, від сплати якого вона не звільнена, а тому суд першої інстанції матеріали позовної заяви мав залишити без руху або визнати неподаною, і не розглядати позовні вимоги у цій частині.

Суд першої інстанції безпідставно вирішив, що моральна шкода, заподіяна позивачу відповідачем, очевидна в звязку з незаконним звільненням та утриманням заробітної плати, оскільки обґрунтування моральної шкоди і її причинного звязку з діями відповідача відсутні, а лікарняний лист не є належним доказом спричинення моральної шкоди.

Зазначає, що суд першої інстанції, в порушення ст. 235 КЗпП України, стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 9141,12 грн. без зарахування отриманих позивачем за цей час доходів у вигляді допомоги по безробіттю та вихідної грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, позивача та її представника, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що, в порушення вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним вимог ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивача, в частині доведення до неї переліку вакантних посад в структурі Сумського обласного центру зайнятості та отримання її згоди на переведення чи відмови від такої пропозиції.

Доводи відповідача про переважне право на зайняття вакантної посади фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Охтирського МРЦЗ працівником центру ОСОБА_5 чи недоцільність доведення до відома позивача про інші вакантні посади, суд вважав безпідставними, оскільки позивачеві жодна з вакантних посад роботодавцем не пропонувалась, тому стверджувати, яку саме посаду хотіла б зайняти позивач, є припущенням відповідача.

Суд погодився з доводами позивача про незаконність її звільнення з тих підстав, що відповідач під час та після попередження про можливе вивільнення, не вирішив питання про запропонування наявних вакантних посад, з врахуванням переважного права позивача на залишення на роботі.

Суд, дійшовши висновку, що звільнення ОСОБА_3 проведене з порушенням вимог закону, зазначив, що очевидним є заподіяння позивачеві незаконним звільненням та незаконним утриманням заробітної плати моральної шкоди, оскільки порушені її конституційні та трудові права.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора Сумського обласного центру зайнятості №122 від 22 вересня 2005 року ОСОБА_3 була призначена на вакантну посаду головного спеціаліста відділу активної підтримки безробітних Охтирського міськрайонного центру зайнятості (а.с.14).

З 01 квітня 2015 року вона переведена на посаду провідного фахівця з питань зайнятості цього ж відділу (а.с.10-11).

Відповідно до наказу Сумського обласного центру зайнятості від 28 жовтня 2015 року №118 затверджено структури базових центрів зайнятості, зміни до штатних розписів базових центрів зайнятості (а.с.17).

Відповідно до зміни до штатного розпису Охтирського міськрайонного центру зайнятості на 2015 рік від 28 жовтня 2015 року, було затверджено 25 штатних посад, з яких виведені 7, в тому числі, провідний фахівець з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних, та вводяться 2 посади: заступник директора-начальник відділу взаємодії з роботодавцями та фахівець з питань зайнятості І категорії відділу активної підтримки безробітних (а.с.98).

Згідно наказу Сумського обласного центру зайнятості №133 від 30 листопада 2015 року введено в дію з 10 грудня 2015 року зміни до штатних розписів центрів зайнятості Сумської обласної служби зайнятості; попереджено працівників про можливе майбутнє вивільнення з 10 грудня 2015 року (а.с. 16, 21).

Наказом Сумського обласного центру зайнятості № 43-к від 12 березня 2016 року звільнено ОСОБА_3 з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу активної підтримки безробітних Охтирського міськрайонного центру зайнятості 12 березня 2016 року у зв'язку зі скороченням штатів, «п.1 ст. 40 КЗпП України».

Згідно Положення про Сумський обласний центр зайнятості (нова редакція), затвердженого наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 11 липня 2016 року № 119, Сумський обласний центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості (далі - Служба):

1. Сумський обласний центр зайнятості підпорядковується Центральному апарату Служби та є йому підзвітним.

5. Сумський обласний центр зайнятості як юридична особа публічного права має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутовий штамп і печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом згідно з ЄДРПОУ, інші печатки та штампи.

9. Сумський обласний центр зайнятості очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Міністром соціальної політики України за поданням Голови Служби та за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

12. Прийняття і звільнення працівників Сумського обласного центру зайнятості (крім, заступників директора) та керівників підпорядкованих Сумському обласному центру зайнятості юридичних осіб проводиться згідно з наказом директора Сумського обласного центру зайнятості. Прийняття та звільнення працівників підпорядкованих базових центрів зайнятості (крім директора) проводиться згідно з наказом директора Сумського обласного центру зайнятості за поданням директора базового центру зайнятості.

Директор Сумського обласного центру зайнятості у межах своїх повноважень вживає заходів заохочення і накладає стягнення на працівників Сумського обласного центру зайнятості та підпорядкованих йому базових центрів зайнятості (крім директорів базових центрів зайнятості) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

13. Директор Сумського обласного центру зайнятості затверджує положення про базові центри зайнятості, утворює, реорганізує, ліквідує підпорядковані Сумському обласному центру зайнятості юридичні особи за погодженням з Центральним апаратом Служби та Міністерством соціальної політики України, затверджує їхні статути.

Згідно положення про Охтирський міськрайонний центр зайнятості, затвердженого директором Сумського обласного центру зайнятості (наказ №1 від 04 січня 2016 року):

1. Охтирський міськрайонний центр зайнятості (далі - центр зайнятості) є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості (далі - Служба).

2. Центр зайнятості підпорядковується Сумському обласному центру зайнятості та є йому підзвітним.

5. Центр зайнятості як юридична особа публічного права має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутовий штамп і печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом згідно з ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за потреби).

9. Центр зайнятості очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Служби за погодженням з головою Охтирської місцевої державної адміністрації.

10. Структуру та штатний розпис центру зайнятості затверджує директор Сумського обласного центру зайнятості в межах затвердженої директором Сумського обласного центру зайнятості граничної чисельності.

Кошторис видатків центру зайнятості затверджує директор Сумського обласного центру зайнятості в межах кошторису видатків Сумського обласного центру зайнятості.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26, ст. 30 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із п. 1 ч.1, ч.2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частина 2 ст. 42 КЗпП України передбачає підстави переваг в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, органцізації. При відсутності роботи за відповідною професією, а також у разі відмови працівника від від переведення на іншу роботу на тому саому підприємстві, в установі, організації, працівник на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року розяснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на зміст зазначених положень закону та заявлених позивачем вимог, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про доведеність вимог позивача, заявлених саме до Сумського обласного ценрту зайнятості,.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду за захистом своїх трудових прав, які, на її думку, були порушені під час перебування її в трудових відносинах з юридичною особою Сумським обласним центром зайнятості, директор якого видав наказ про її звільнення.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, згідно якого особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд, враховуючи зміст позовних вимог, зробив невірний висновок про те, що обласний центр зайнятості за позовом про поновлення на роботі та про стягнення спірних сум є єдиним і належним відповідачем в справі, а тому безпідставно розглянув справу і задовольнив позов по суті саме до Сумського обласного центру зайнятості, з прав і обовязків якого по відношенню до позивача не вбачається наявності трудових правовідносин.

Ч. 4 ст. 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивач обрала неналежний спосіб захисту свого, як вона вважає, порушеного права, суд апеляційної інстанції не може перевірити позовні вимоги позивача і висновки суду по суті спору за кожною з заявлених позовних вимог, заявлених саме до обласного центру зайнятості, який не є стороною у трудових правовідносинах, зокрема, про правомірність звільнення позивача з займаної посади у Охтирському міськрайонному центрі зайнятості у звязку з скороченням штату працівників.

Позивач не позбавлена можливості звернутись з даним позовом до належного відповідача юридичної особи, з якою вона перебувала у трудових відносинах і з якою у неї виник трудовий спір. Саме в штаті міськрайонного центру зайнятості, який не брав участі у справі, вона перебувала до звільнення її з роботи, отримувала там заробітну плату.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. ст. 10, 57, 59, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Докази в справі про те, що саме Сумський обласний центр зайнятості порушив права позивача як власник чи уповноважений ним орган, в справі відсутні.

Оскільки позивачка звернулась з позовом у трудовому спорі не до належного відповідача не до тієї юридичної особи, з якою перебувала у трудових відносинах і на права та обов'язки якої може вплинути рішення суду у вказаній справі, в тому числі і щодо виплат спірних за позовом сум, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

З огляду на зазначене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Сумського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2016 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: