Рішення № 59913482, 23.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/346/16-ц 23.08.2016 23.08.2016 23.08.2016

Провадження №22-ц/784/1896/16

Суддя по першій інстанції - ОСОБА_1

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Рішення

Іменем України

23 серпня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце слухання справи ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 5 липня 2016 року у справі за

позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

12 квітня 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Банк посилався на те, що 30 квітня 2010 року з ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав 5 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості.

Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити проценти, пеню, комісію, штрафи згідно з Умовами і Правилами надання банківських послуг.

В забезпечення вказаного кредитного зобовязання 2 лютого 2015 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки на суму 1000 грн.

Посилаючись на викладені обставини та неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість, яка утворилася станом на 31 січня 2016 року в сумі 32532,06 грн., із яких:

-4927,21 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

-22629,51 грн. - проценти за користування кредитом;

-2950 грн. - комісія за користування кредитом;

-500 грн. штраф (фіксована частина)

-1525,34 грн. штраф (процентна складова).

З відповідача ОСОБА_4 позивач просив стягнути 1000 грн. в межах договору поруки.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на пропуск позивачем позовної давності, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 5 липня 2016 року позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 30006,72 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 1378 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку 1000 грн. на погашення кредитної заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення районного суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Банку з підстав пропуску позовної давності.

Поручитель ОСОБА_4 рішення суду не оскаржує.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що розмір кредитної заборгованості, зазначений у розрахунку позивача, відповідає умовам кредитного договору та узгоджується з виписками про рух коштів на рахунку позичальника, а підстави для застосування позовної давності відсутні.

Між тим, колегія не може в повній мірі погодитися з усіма висновками суду, оскільки судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та відсотки.

За змістом ст. ст. 526, 527, 530, 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений сторонами строк, відповідно до вказівок договору та вимог Цивільного Кодексу, одностороння відмова від виконання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір з використанням кредитної картки «Универсальная, 55 дней льготного периода», яку позичальник отримав в цей же день на строк до 30 квітня 2014 року (а.с. 111-113).

Кредитний договір складається із Заяви позичальника, Довідки про умови кредитування разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Датою укладення договору є дата підписання позичальником заяви. Заява та Довідка про умови кредитування підписана особисто позичальником.

30 квітня 2010 року відповідач отримав кредитну картку з відновлювальним кредитним лімітом в сумі 500 грн., в подальшому кредитний ліміт збільшено до 5100 грн., зокрема 24 травня 2011 року.

Згідно умов кредитування, які в згрупованому вигляді викладені у Довідці про умови кредитування (а.с. 114), яка підписана відповідачем, пільговий період кредитування становить 55 днів з процентною ставкою 0,001% річних. В подальшому на залишок заборгованості нараховується базова процентна ставка 2,5 % в місяць або 30 % річних.

За умовами укладеного кредитного договору, відповідач зобовязався до 25 числа кожного місяця повертати кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними.

При цьому, сума щомісячного платежу встановлена 7 % від суми заборгованості, але не менше ніж 50 грн. та не більше залишку заборгованості.

За порушення зобовязання передбачена відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 1% від залишку заборгованості за несвоєчасне погашення заборгованості, але не менше ніж 30 грн. в місяць, а також штраф за порушення строків платежів більше ніж на 30 днів (500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів).

2 лютого 2015 року в забезпечення кредитного зобовязання між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки разом з додатком № 1 (а.с. 36 зворот, а.с. 3 зворот). За його змістом поручитель зобовязався нести солідарну відповідальність разом із позичальником ОСОБА_3 за його кредитним зобовязанням, але в межах лише 1000 грн.

Із витягу про рух коштів по картковому рахунку позичальника (а.с…120-133) вбачається, що відповідач тривалий період часу належно виконував свій обовязок щодо внесення мінімального обовязкового платежу. Прострочення заборгованості почалося з 31 травня 2013 року, оскільки щомісячний платіж за травень 2013 року відповідач вніс не в повному обсязі та в подальшому погашення заборгованості не здійснював.

Останні зняття коштів за рахунок кредитного ліміту здійснювалося відповідачем протягом червня 2013 року, зокрема 16 18, 26, 30 червня) (а.с. 124-125).

Останні операції щодо погашення кредитної заборгованості здійснені 28 травня, 26 березня, 27 лютого 2013 року - договірне списання з іншого рахунку позичальника (а.с. 125).

За умовами кредитування, відповідно до п. 1.1.3.2.11 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом керівника Банку від 6 березня 2010 року № СП-2010-256, повернення кредитних коштів та процентів за користування ними здійснювалось як шляхом внесення коштів, так і шляхом договірного списання з іншого рахунку відповідача.

Згідно із уточненим розрахунком заборгованості, наданим Банком (а.с. 115-118) у відповідності до умов кредитування, заборгованість відповідача станом на 31 січня 2016 року (за період з 31 травня 2013 року по 31 січня 2016 року) становить 12285,41 грн., із яких:

-4927,21 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

-4122,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-2283,13 грн. - пеня;

-952,49 грн. - штраф (4927,21 грн. + 4122,58 грн.) х 5 % + 500 грн. = 952,49 грн.).

Разом з тим, пеня підлягає стягненню в межах 1 року лише за період з 12 квітня 2015 року по 12 квітня 2016 року (дата звернення до суду з позовом) у розмірі 858,12 грн., оскільки ОСОБА_3 в суді першої інстанції просив про застосування позовної давності (а.с. 61-62). Тому загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню на користь Банку з ОСОБА_3 становитиме 10860,40 грн.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що він не знайомий з поручителем та не був повідомлений про укладення договору поруки, не впливають на обсяг відповідальності позичальника перед банком і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За змістом ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, договором поруки встановлені межі відповідальності поручителя, який рішення суду не оскаржує.

Враховуючи викладене, рішення районного суду слід змінити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3, зменшивши загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з нього на користь Банку до 10860,40 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати в пропорційному відношенні до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 5 липня 2016 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості та судового збору з ОСОБА_3, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 квітня 2010 року, яка утворилася станом на 31 січня 2016 року в сумі 10860,40 грн., із яких:

-4927,21 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

-4122,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-858,12 грн. - пеня (в межах 1 року);

-952,49 грн. - штраф.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 460 грн. судового збору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1010 грн. судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: