Ухвала суду № 59912010, 25.08.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження № 1-кп/711/203/16

Справа №711/4875/16-к

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту

23 серпня 2016 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі колегії:

головуючого - судді: Піковського В.Ю.,

суддів: Смоляра А.О., Колоди Л.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання: Запорожець Я.В.;

прокурора: Бовсуновської Ю.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання, щодо можливості призначення судового розгляду кримінального провадження за №12015250050000552 від 14.02.2015 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

із участю в судовому розгляді:

обвинуваченого - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_1

адвоката - Гаврильченка В.Г.,

адвоката - Журби В.В.,

представника потерпілих адвоката - Волосовського В.В.

В С Т А Н О В И В:

До Придніпровського районного суду м.Черкаси надійшло кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 389 КК України та ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 356,ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.06.2016 року дане провадження було призначено до підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні прокурор зазначила, що обвинувальний акт складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального Кодексу України. Порушень норм Кримінального процесуального кодексу України при проведенні досудового розслідування не вбачається. Тому із зазначених підстав клопотала про призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисники адвокати почергово та обвинувачені заперечили з приводу призначення провадження до судового розгляду, вказали на ряд порушень в обвинувальному акті. Журба В.В., не вдаючись до дослідження і тлумачення доказів, повідомив, що обвинуваченим вміняється вчинення злочинів самоправство та шахрайство. Враховуючи виключно об'єктивну сторону злочинів, проаналізувавши викладену інформацію у обвинувальному акті легко прийти до висновку про відсутність складу злочину у виді шахрайства, дії обвинувачених інкриміновані по двом статтям, що також не може бути та додав письмове клопотання. Адвокат Гаврильченко В.Г. підтримав клопотання адвоката Журби В.В. та додав, що на стадії досудового розслідування слідчим суддею було визнано ухвалою потерпілими в даному кримінальному провадженні інших осіб, які у обвинувальний акт не вписано у якості потерпілих, хоча дана дія була вчинена ще на стадії досудового розслідування, дані особи записані у якості свідків, також наявне судове рішення, яке було прийняте в порядку цивільного судочинства з приводу відмови представникам редакції газети «Село і Люди» щодо визнання за ними права власності на оспорювань приміщення.

Представник потерпілих адвокат Волосовський В.В. заперечив з приводу повернення обвинувального акту, у цій частині підтримав думку прокурора та повідомив, що щодо рішення слідчого судді внесені відповідні відомості та здійснюється розслідування, те саме стосується і реєстратора, а він є представником реальних потерпілих, кому було спричинено матеріально шкоду кримінальними правопорушеннями за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що цивільний позивач дійсно поніс матеріальних збитків на пред'явлену суму, так як це були витрати на будівництво, дійсно права приватної власності за потерпілими зареєстровано не було.

Прокурор та представник потерпілих заперечили щодо клопотання сторони захисту з приводу повернення обвинувального акту прокурору.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного:

Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, як повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає умовам даного Кодексу.

При цьому суд не обговорює питання щодо істотності чи неістотності допущених слідчим порушень закону, оскільки ст.2 КПК України вимагає, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім того, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати таким передбаченим ст.7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, як верховенство права і законність.

Про невиконання слідчим вимог закону при складанні обвинувального акта, а прокурором при його затвердженні, свідчать наступні факти.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті мають бути зазначені такі відомості і у наступній послідовності :

(а)виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими,

(б)правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність,

(в)формулювання обвинувачення.

Повернення перевіреного судом обвинувального акта прокурору буде відповідати вимогам ст.2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ознайомившись із наданим обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що обвинувачення належним чином не сформульоване та містить встановлені судом протиріччя, зокрема: у фактичних обставинах сформульованого обвинувачення вказано кваліфікація дій ОСОБА_1, за змістом висунутого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, не відповідає загальним правилам кваліфікації згідно норм Кримінального кодексу України.

Так, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення самоуправства, як самостійного складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, тобто, самовільне, всупереч установленому Законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремою організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода громадським інтересам та інтересам власника.

Об'єктом злочинного посягання стороною обвинувачення визначено нежитлове приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_1, яке ніби-то ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно зайняли, внаслідок чого Черкаська обласна редакція газети «Село і люди» була протиправно позбавлена доступу до приміщення, вартість якого складає 1 428 245 грн.

В той же час стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Предметом злочинного посягання за вказаною статтею знову ж таки визначено приміщення належне Черкаській обласній редакції газети «Село і люди» загальною вартістю 1 428 245 грн.

Згідно загальних засад кримінального права та теорії кваліфікації:

Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на нього винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. (Всі злочини проти власності передбачають вилучення майна безпосередньо у власника різними способами - таємно, шляхом насильства, обману чи зловживання довірою, шляхом зловживання службовим становищем).

В даному випадку ОСОБА_1 ніяких протиправних дій по відношенню до визначеного органом досудового розслідування та прокурором так званого власника майна та потерпілого у справі не вчиняв, (подав документи до реєстраційної служби, а не власнику (потерпілому).

Саме із вказаних підстав, твердження адвоката Журби В.В., в цій частині, є слушним та заслуговує на увагу.

Органом досудового розслідування та стороною обвинувачення, як незаперечний факт, в обвинувальному акті зазначається про належність нежитлового приміщення в 116 квартирному житловому будинку АДРЕСА_1, Черкаській обласній редакції газети «Село і люди», внаслідок чого у справі заявлено цивільний позов, але ж необхідно звернути увагу на те, що відповідно до зазначеної інформації газета «Село і люди» не була власником вказаного приміщення, власність у законодавчо встановленому порядку не оформлювала, тому не може бути потерпілим саме у такій формі, як висвітлено в обвинуваченні та мати право на відшкодування матеріальної шкоди щодо відшкодування вартості вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287 кв. м. у розмірі 1329200 гривень, так як власником цього приміщення ФАКТИЧНО не була.

Аналогічна ситуація із кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_2

Таким чином, уявність та можливість в майбутньому стати власником приміщення, яке виступає предметом злочину у даному кримінальному провадженні не робить редакцію газети «Село і люди» потерпілим, як було встановлено органом досудового розслідування та інкриміновано в обвинуваченні відповідно до обвинувального акту від 25.05.2016 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п.79). Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в частині конкретного формулювання обвинувачення, та щодо порушення права на захист від нього, та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Ці порушення неможливо усунути під час судового розгляду у передбаченому ст.338 КПК України порядку, тому що частиною першою вказаної норми закону передбачена можливість змінити прокурором обвинувачення з метою зміни правової кваліфікації та\або обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Про нові фактичні обставини в даному конкретному випадку йтись не може, тому що тим встановленим під час досудового розслідування фактичним обставинам дана перекручена оцінка, що потягло за собою формулювання обвинувачення в такому вигляді, який суперечить законодавству і порушує права обвинувачених на захист і на справедливий суд.

Твердження та доводи адвоката Мельніченко А.М. щодо повернення обвинувального акту в судовому засіданні не перевірялися, так як в кримінальному провадженні за №12015250050000552 її повноваження в інтересах осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11., ОСОБА_9 та Релігійної громади Істинно-православної церкви «Семи Архангелів» не підтверджена. Питання щодо визнання вказаних осіб потерпілими в підготовчому судовому засіданні не вирішувалося.

За таких обставин суд переконаний у необхідності повернення обвинувального акту прокурору Черкаської місцевої прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 17, 314-316, 369-372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12015250050000552 від 14.02.2015 року, стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, разом із доданими до нього матеріалами, - повернути прокурору.

Зобов'язати прокурора усунути виявлені та зазначені недоліки в описовій частині ухвали протягом одного місяця з моменту отримання.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, процесуальному прокурору, а також іншим учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуючий: В. Ю. Піковський

Суддя: А.О. Смоляр

Суддя: Л.Д. Колода