Вирок № 59911934, 25.08.2016, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/1151/15-к

Провадження № 1-кп/698/51/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2016 р.

Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Попович Т.І.,

прокурорів Кочерги О.В., Федоренка В.А.,

захисника адвоката Микитенка В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Катеринопіль кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Черкаси, який зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з освітою вищою, працюючого на посаді інженера в ТОВ «Перша логістична компанія», раніше несудимого, щодо якого захід забезпечення кримінального провадження не застосовувався, у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи представником ТОВ «Перша логістична компанія», діючи умисно, в інтересах зазначеного товариства з метою швидкого документального оформлення транспортних перевезень підконтрольних пункту Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду № 7 Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті вантажів (зернових культур) по території України, перебуваючи у приміщенні зазначеного пункту за адресою: вул. Вокзальна, 17, селище Єрки, Катеринопільського району, Черкаської області, запропонував начальнику даного пункту ОСОБА_3 надавати грошову винагороду у розмірі 15 гривень за швидке документальне оформлення однієї транспортної одиниці (вагону), якою перевозився підконтрольний пункту ДВСКН №7 вантаж (зернові культури) ТОВ «Перша логістична компанія» без виїзду на місце для здійснення фактичного огляду транспортного засобу ОСОБА_3 або іншими працівниками пункту ДВСКН № 7. ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів погодився на надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_2 і таким чином, ОСОБА_2, діючи умисно, в період часу з 01 грудня 2014 року по 15 січня 2015 року, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди начальнику ДВСКН № 7 ОСОБА_3, який, згідно п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище і щодо якого судом винесено обвинувальний вирок за одержання неправомірної вигоди за даним фактом, під час особистих зустрічей із останнім, перебуваючи в приміщенні пункту ДВСКН № 7 за адресою: вул. Вокзальна, 17, в селище Єрки, Катеринопільського району, Черкаської області, надав ОСОБА_3 неправомірну вигоду у загальному розмірі 1260 грн., оформивши за цей період 84 транспортні одиниці з підконтрольним пункту ДВСКН № 7 вантажем.

Дії ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 3 ст. 369 КК України, як надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 винуватість у вчиненні злочину за вказаних в обвинувальному акті обставин, заперечив повністю та пояснив, що на час інкримінуємих йому діянь, близько року працював у ТОВ «Перша логістична компанія» та згідно покладених обов'язків здійснював документальне оформлення зерна, що відвантажувалося з елеватора у с. Будище, Лисянського району, Черкаської області для відправки за кордон. Також пояснив, що до пакету документів, які необхідні для відправки зерна, крім інших документів, входить ветеринарне свідоцтво. Зазначив, що для отримання вказаного свідоцтва він дійсно, неодноразово, на протязі близько двох місяців звертався до начальника пункту Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, який розташований у селищі Єрки, ОСОБА_3. При цьому пояснив, що ветеринарне свідоцтво виписувалося ОСОБА_3, який безпосередньо не виїжджав для огляду вагонів, але такий огляд за дорученням останнього, як правило, здійснювали інші посадові особи цього пункту. За наслідками огляду, вказані посадові особи на законних підставах робили офіційну відмітку про проходження ветеринарно-санітарного контролю, шляхом проставляння відбитку персональної печатки та підпису на ветеринарному свідоцтві. Також пояснив, що оформлення ветеринарного свідоцтва проводиться у відповідних органах державного ветеринарного контролю і можливе, як у морському порту, через який зерно відправляється за кордон, так і у пунктах Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що розташовані у місцях відправлення зерна. На підставі викладеного стверджував, що в нього не було необхідності надавати ОСОБА_3 будь-які кошти.

Після відтворення в судовому засідання відеозапису зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_2, отриманого під час здійснення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на запитання прокурора щодо способу передачі грошових коштів неправомірної вигоди шляхом рукостискання, заперечив передачу коштів ОСОБА_3 у будь-якій спосіб. Зауважив, що точно не пам'ятає, але міг дістати з кишені платіжне доручення і передати його ОСОБА_3 під час рукостискання.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України сторона обвинувачення посилається на наступні докази.

Відомості, що містяться у показаннях свідка ОСОБА_3, який будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що на час інкримінуємих ОСОБА_2 діянь, виконував посадові обов'язки начальника пункту Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду № 7.Також пояснив, що наприкінці 2014 року у зв'язку із виконанням посадових обов'язків познайомився з представником ТОВ «Перша логістична компанія» ОСОБА_2. Зазначив, що у коло його посадових обов'язків, крім керівництва пунктом ветеринарно-санітарного контролю, входило безпосереднє здійснення функцій такого контролю на залізниці. Зокрема, огляду пустих залізничних вагонів на предмет їх відповідності вимогам ветеринарно-санітарних правил та після завантаження вагонів зерном, оформлення ветеринарних свідоцтв шляхом проставляння печатки і підпису на зворотному боці вказаних свідоцтв. Зазначив, що у порушення вимог посадових інструкцій не здійснював виїзду на місце завантаження вагонів та проставляв у ветеринарному свідоцтві відмітки про проходження ветеринарно-санітарного контролю без огляду самих вагонів. Пояснив, що протягом грудня 2014 року - січня 2015 року, за декілька разів, коли саме та у якій спосіб не пам'ятає, у службовому кабінеті, дійсно отримував від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі близько 10-15 грн. за кожний оформлений вагон, яких було близько вісімдесяти. Оскільки, ніколи не вимагав від ОСОБА_2 коштів і відповідно не визначав їх розміру, то не може пригадати скільки коштів отримував від ОСОБА_2 за раз та скільки коштів отримав усього. Як на його думку, вказані кошти були подякою з боку ОСОБА_2 за відсутність перешкод у здійсненні оформлення ветеринарних свідоцтв.

З метою уточнення показань щодо способу передачі коштів неправомірної вигоди, ОСОБА_3 був допитаний в судовому засіданні повторно, згідно ч.13 ст.352 КПК України, та після перегляду відеозапису його зустрічі з ОСОБА_2, (зроблений внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України) на запитання прокурора про можливість передачі ОСОБА_2 грошових коштів неправомірної вигоди шляхом рукостискання, що ймовірно вбачається на переглянутому відео, пояснив, що через сплив часу не може стверджувати, що це були саме кошти, а не платіжне доручення, як це стверджує ОСОБА_2. Також, пояснив, що крім нього огляд вагонів міг здійснюватися іншими посадовими особами пункту ветеринарно-санітарного контролю. Щодо суми отриманих коштів, незважаючи на відомості щодо кількості вагонів, які отримав під час перегляду відеозапису, в черговий раз пояснив, що не пам'ятав і не пам'ятає, суми коштів, яку отримував від ОСОБА_2, як за раз, так і у підсумку. Вважає, що вказана у обвинуваченні ОСОБА_2 сума коштів визначена шляхом перемноження кількості вагонів (84 шт.) на приблизну суму отриманої ним подяки з розрахунку 15 грн. за кожний вагон, тобто є сформованою внаслідок припущення.

Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_4 пояснив суду, що він працює лікарем ветеринарної медицини у пункті Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду № 7. Також пояснив, що неодноразово за дорученням начальника пункту ОСОБА_3 виїжджав разом з ОСОБА_2, як представником ТОВ «Перша логістична компанія» для здійснення огляду вантажних вагонів вказаної компанії щодо їх відповідності вимогам ветеринарно-санітарного контролю. За наслідками огляду складав акт огляду вказаних вагонів і робив відповідну відмітку на ветеринарному свідоцтві. При цьому будь-яких пропозицій щодо отримання неправомірної винагороди від ОСОБА_2 не отримував. Про факти надання ОСОБА_2 сум такої винагороди начальнику пункту ОСОБА_3 йому нічого не відомо.

Відомості (яких зібрано в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії у межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та згідно постанови слідчого від 06.07.2015 року без дозволу слідчого судді визнано речовими доказами і приєднано до матеріалів провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (т.2 а.с.1-2)), що містяться у розсекречених в установленому законом порядку протоколах про результати аудіо, відео контролю особи від 02.02.2015 року з фото таблицями до них відображено результати зустрічей ОСОБА_3 з ОСОБА_2, які мали місце 01.12.2014 року, 23.12.2014 року, 29.12.2014 року, 15.01.2015 року. За наслідками проведених зустрічей, як на думку, сторони обвинувачення, вбачається передача ОСОБА_2 ОСОБА_3 грошових коштів у невизначеній сумі.(т.1 а.с.192-196,201-213)

Відомості (яких зібрано в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії у межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та згідно постанов слідчого від 06.07.2015 року та 14.10.2015 року без дозволу слідчого судді визнано речовими доказами і приєднано до матеріалів провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (т.2 а.с.1-2,12)), що містяться у відтворених в судовому засіданні відеозаписах зустрічей ОСОБА_2 з ОСОБА_3 23.12.2014 року, 29.12.2014 року, 15.01.2015 року з яких вбачається, що ОСОБА_2 перед рукостисканням з ОСОБА_3 опускає руку в карман і тримаючи щось у долоні здійснює рукостискання з останнім. При цьому візуально неможливо встановити, чи є річ, яка перебуває у долоні ОСОБА_2 грошовими коштами.

Відомості (яких зібрано в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії у межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та згідно постанови слідчого від 06.07.2015 року без дозволу слідчого судді визнано речовими доказами і приєднано до матеріалів провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (т.2 а.с.1-2)), що містяться у розсекреченому в установленому законом порядку протоколі про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 04.02.2015 року та стенограмах розмов до нього з яких вбачається, що ОСОБА_2 мав дві розмови з ОСОБА_3 відповідно 27.11.2014 року та 30.11.2014 року. Змістом вказаних розмов були питання пов'язані із оформленням вантажів ТОВ «Перша логістична компанія». При цьому відомості щодо обумовлення або фактичної передачі коштів неправомірної вигоди у вказаних розмовах відсутні.(т.1 а.с.214-248)

Відомості, що містяться у вироку Катеринопільського районного суду Черкаської області від 09.09.2015 року згідно яких вбачається, що ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в тому числі і за епізодом отримання неправомірної вигоди у розмірі 1260 грн. від представника ТОВ «Перша логістична компанія» ОСОБА_2. Також вбачається, що у межах кримінального провадження в якому було ухвалено вказаний вирок, будь-яке обвинувачення ОСОБА_2 не висувалося і відповідно, останній участі у судовому розгляді не брав, а отже був позбавлений можливості реалізувати своє право на захист.(т.2 а.с.22-28)

Відповідно до ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законом порядку.

Відповідно до ч.1-4 ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 3) порушення права особи на захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КПК України якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 87, ч. 1 ст. 85, ч. 1 ст. 86 КПК України суд визнає, що надані стороною обвинувачення докази (яких зібрано в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії у межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та згідно постанов слідчого від 06.07.2015 року та 14.10.2015 року без дозволу слідчого судді визнано речовими доказами і приєднано до матеріалів провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (т.2 а.с.1-2,12)), що містяться у розсекречених в установленому законом порядку протоколах про результати аудіо, відео контролю особи від 02.02.2015 року з фото таблицями, протоколі про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 04.02.2015 року, стенограмах розмов до нього та відтворених в судовому засіданні відеозаписах, одночасно не відповідають критеріям належності і допустимості. Оскільки, вказані докази були отримані у іншому кримінальному провадженні та використанні у даному кримінальному провадженні без ухвали слідчого судді у порушення процесуального порядку отримання доказів встановленого ст. 257 КПК України. Також досліджені джерела доказів не містять відомостей, що підтверджують передачу коштів неправомірної вимоги в сумі 1260 грн. ОСОБА_5 ОСОБА_3, оскільки з них неможливо встановити, чи передавалися ОСОБА_3 саме кошти, а не документи, якщо це були кошти, то в якій разовій сумі і яка була загальна сума отриманих останнім коштів. З огляду на наведене суд визнає вказані вище докази неналежними і недопустимими та відкидає їх у даному кримінальному провадженні.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд визнає, що відомості, які містяться у вироку Катеринопільського районного суду Черкаської області від 09.09.2015 року щодо винуватості ОСОБА_2 у передачі коштів неправомірної вигоди в сумі 1260 грн. ОСОБА_3 є недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_2 не брав участі у судовому розгляді в якому було ухвалено вказаний вирок, судовий розгляд щодо останнього не проводився, а отже висновок суду про передачу саме ОСОБА_2 коштів неправомірної вигоди, зроблено судом з порушенням його права на захист. З огляду на наведене, суд відкидає зазначений доказ як недопустимий.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_3, суд визнає, що надані останнім відомості є неконкретними, а отже не можуть достовірно підтвердити час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню згідно п.1 ч.1 ст. 91 КПК України, а саме, факт отримання ним коштів неправомірної вигоди в сумі 1260 грн. від ОСОБА_2. Суд визнає, що показання свідка ОСОБА_4 не містять відомостей, які б могли підтвердити факт отримання ОСОБА_3 коштів неправомірної вигоди від ОСОБА_2, а отже є неналежними.

Оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд визнає, що обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України ґрунтується на припущеннях, а зібрані під час проведення слідчих (розшукових) дій докази є неналежними або недопустимими в силу наведених вище підстав, а інші докази надані стороною обвинувачення не доводять винуватості ОСОБА_2 поза розумним сумнівом. З огляду на те що після інкримінованої ОСОБА_2 події злочину сплив значний час, а також на відсутність інших належних і допустимих речових доказів, суд приходить до висновку, що можливість отримання нових доказів вичерпана.

За таких обставин, суд визнає, що стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а можливість отримання нових доказів вичерпана, отже, останнього належить виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373 ч. 1 п. 2, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним злочину, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Речові докази залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд, протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Головуючий суддя Баранов О.І.