Рішення № 59911477, 23.08.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1451/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2288/16Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Чічіля В.А.,

суддів: Хіль Л.М., Кузнєцової О.Ю.,

за участю секретаря: Шевченко І.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_2 про надання дозволу на оформлення проїзного документа, надання дозволу на виїзд за кордон малолітньої дитини без дозволу батька, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом та просила визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на виїзд та оформлення проїзного документа для туристичної поїздки до країн: Єгипет, Туреччина, ОАЕ, країн Європи без згоди батька ОСОБА_2, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 04 січня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд сина за межі України, але відповідач прохання ігнорує, чим порушує права дитини на розвиток, навчання та розширення кругозору.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Надано дозвіл на оформлення проїзного документу на виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон до Турецької Республіки, Обєднаних Арабських Еміратів, Арабської Республіки Єгипет, Республіки Болгарії, інших країн Шенгенської угоди без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_2 на період до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто, до 04 січня 2023 року.

Надано дозвіл на виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до Турецької Республіки, Обєднаних Арабських Еміратів, Арабської Республіки Єгипет, Республіки Болгарії, інших країн Шенгенської угоди без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_2 на період до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто, до 04 січня 2023 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_4, просив скасувати його, а справу направити для нового розгляду до місцевого суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення, ухвалене у справі, не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис за № 155 від 25 жовтня 2012 року.

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матірю ОСОБА_2

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що відповідач ОСОБА_2, будучи батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не надає своєї згоди на виїзд дитини за межі України та виготовлення проїзного документа.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що надання права ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїздити у будь-який час та на будь-який строк за межі України до досягнення ним повноліття без згоди батька, відповідає інтересам дитини та не порушує права батька на участь у вихованні дитини.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду.

Відповідно до положеньст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 313 ЦК Українивизначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно з ч. 2ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цьогоЗаконуправо на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно із п. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Суд першої інстанції, безпідставно залишив поза увагою, що позивач фактично просила дозволити виїзд дитини за кордон без згоди батька до будь-якої країни на будь-який час до досягнення дитиною повноліття. Зазначені вимоги позивача суперечать вищевказаним вимогам закону, і оскільки, позивач не зазначила часового проміжку перебування дитини у іноземній державі, а також встановила невичерпний перелік держав, вони не підлягають задоволенню.

Окрім того, надання за рішенням суду дозволу на майбутнє для постійних виїздів дитини за кордон без згоди батька суперечить нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дітей, чим фактично позбавляють батька можливості брати участь у вихованні дитини (сина) та можливості спілкування з ним.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалено помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 535,92 грн. судового збору, сплаченого останнім при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_2 про надання дозволу на оформлення проїзного документа, надання дозволу на виїзд за кордон малолітньої дитини без дозволу батька відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 546,32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: В.А. Чічіль

Судді О.Ю. Кузнєцова

ОСОБА_5

З оригіналом згідно: ОСОБА_1