Ухвала суду № 59910635, 16.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/1475/15-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А. М.Провадження № 22-ц/780/1723/16 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 26 16.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С. В.

суддів: Мережко М. В.,

Сержанюка А.С..

за участю секретаря судового засідання Петленко І.О.,

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступник - ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 366/П/23/2007-840, за яким банк надав останньому на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) на загальну суму 15 690,69 дол. США, строком кредитування до 19 грудня 2014 року.

За цим договором відповідач ОСОБА_4 зобов'язалась солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за зазначеним кредитним договором у повному обсязі.

ОСОБА_3 умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував і станом на 24 червня 2015 року його заборгованість по кредиту склала 32 609,06 дол. США, що еквівалентно 701 933,50 грн.

Тому ПАТ «КБ «Надра» просило стягнути з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість по кредитному договору у вказаних розмірах та судові витрати.

Рішенням суду в позові ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Бородянського районного суду Київської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за такого.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи таке.

20 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступник - ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір «Автопакет» № 366/П/23/2007-840, за яким банк надав останньому на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) в сумі 15 690,69 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17 % на місяць, строком кредитування по 19 грудня 2014 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 перед банком, відповідачка ОСОБА_4 як поручитель зобов'язалася солідарно відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за зазначеним кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав на неодноразові запити суду копію кредитної справи ОСОБА_3, а також інформацію щодо отримання страхового відшкодування і автомобіля відповідача в рахунок оплати кредиту, відповідач же заперечує наявність заборгованості, а тому суд вважав за необхідне в позові відмовити за його недоведеністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 57, 212 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи спір, колегія судів приходить до висновку, що суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, в тому числі й ті, на які посилається апелянт, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Позивачем, не зважаючи на його посилання в апеляційній скарзі, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не доведено перед судом належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підстави до задоволення його позову.

Посилання апелянта на розрахунок заборгованості за договором, який він вважав правильним і таким, що відповідає умовам договору і вимогам закону являється необґрунтованим.

Даний документ, не зважаючи на твердження апелянта, колегією суддів не може бути визнаний належним і допустимим доказом по справі, оскільки він містить лише не завірений належним чином підпис одного з працівників відповідного сектору банку.

Крім того, за наявності заперечень відповідача, позивачем доказів на підтвердження даних, що містяться в наведеному розрахунку, на вимогу суду як першої, так і апеляційної інстанції надано не було.

На підтвердження своїх вимог, окрім того, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» разом з позовною заявою до районного суду надано письмові докази у вигляді незавірених належним чином і поганої якості ксерокопій документівне, які теж не можуть бути визнані колегією суддів належними і допустимими доказами по справі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому, керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 грудня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

Судді: М.В. Мережко,

А.С. Сержанюк