Ухвала суду № 59910586, 18.08.2016, Миронівський районний суд Київської області

18.08.2016 Єдиний унікальний № 371/658/16-ц

Провадження 2-з/371/8/16

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

18 серпня 2016 року суддя Миронівського районного суд Київської області ОСОБА_1, ознайомившись із заявою голови Фермерського господарства «Садиба і нива» про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом СФГ «ОСОБА_2І.» до ОСОБА_3, ФГ «Садиба і нива» про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ФГ «Садиба і нива» до СФГ «ОСОБА_2І.» про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування.

Голова ФГ «Садиба і нива» ОСОБА_4 18 серпня 2016 року звернувся до Миронівського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що 20 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ФГ «Садиба і нива» укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років.

20 травня 2016 року приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу на підставі договору оренди здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки від 27 листопада 2006 року, укладений між СФГ «ОСОБА_2І.» та ОСОБА_5 (яка була попереднім власником земельної ділянки, яку успадкував після смерті ОСОБА_5 відповідач у справі ОСОБА_3В.) та зареєстрований Тулинською сільською радою Миронівського району Київської області 9 січня 2007 року не є таким, що зареєстрований у встановленому законом порядку, оскільки Тулинська сільська рада не мала повноважень на реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

Законним орендарем земельної ділянки площею 3,6300 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222988000:02:001:0026, є ФГ «Садиба і нива» в особі голови ФГ «ОСОБА_4

Враховуючи, що право оренди вказаної земельної ділянки належить ФГ «Садиба і нива», але фактично перебуває у незаконному користуванні СФГ «ОСОБА_2І.», на даний час існує реальна загроза, що СФГ «ОСОБА_2І.» збере та реалізує урожай зі спірної земельної ділянки, просить у забезпечення позову заборонити СФГ «ОСОБА_2І» збирати та реалізовувати урожай із земельної ділянки площею 3,6300 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222988000:02:001:0026,право оренди якої належить ФГ «Садиба і нива».

Вивчивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь в справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч. 2ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до роз'ясненьПостанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У поданій до суду заяві заявник посилається на положення ст.ст. 95, 125 ЗК України, а саме: що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, отже право користування землею, а відповідно і право власності на посів і насадження сільськогосподарських та інших культур, а також на вироблену продукцію виникає в орендаря лише після реєстрації права оренди земельної ділянки у встановленому порядку.

Однак висновок щодо недійсності договору оренди земельної ділянки від 27 листопада 2006 року на даному етапі розгляду справи є передчасним з огляду на презумцію дійсності договору, поки інше не буде встановлено у судовому порядку.

Також заявником не надано доказів того, що саме ним зроблено посів та обробіток спірної земельної ділянки.

Крім того, у поданій заяві жодним чином не обґрунтовано, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічного позову.

Відсутність зазначених вище відомостей у заяві голови ФГ «Садиба і нива», позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та користування, а також дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до матеріальних збитків заявника чи в інший спосіб порушити його права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.151-153,209 ЦПК України,суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви голови Фермерського господарства «Садиба і нива» про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду у разі її подання.

Суддя підпис ОСОБА_1

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Гаврищук