Рішення № 59909324, 22.08.2016, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 167/413/16-ц

п/с 2/164/228/2016

Категорія:

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 року

Маневицький районний суд Волинської області у складі: -

головуючого судді Ониско Р.В.,

при секретарі Корець І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд-

ВСТАНОВИВ:

25.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння посилаючись на те, що 08 серпня 2014 року між ним та ОСОБА_3, було укладено договір позики від 08 серпня 2014 року. Згідно умов договору позики Позивач передав у власність Позичальника ОСОБА_3, грошову суму в розмірі 50000,00 грн., що на день укладання договору відповідає еквіваленту в розмірі 4000 доларів США 00 центів (12,5 грн. за 1 долар США). Позичальник в свою чергу зобов'язувався повернути розмір отриманої позики у встановлений договором позики строк. З метою забезпечення виконання вищевказаного грошового зобов'язання 08 серпня 2014 року між тими ж сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір застави автотранспорту, згідно якого ОСОБА_3, передав ОСОБА_1 у заставу транспортний засіб, автомобіль марки «СІТRОЕN», модель JUMРУ, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) УF7ВУRНХВ86257399, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САТ № 627724, виданого Центр ДАІ 0701 10.12.2013 р. Таким чином до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про заборону відчуження транспортного засобу, що підтверджується доданим витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 44887866 від 08.08.2014 року. 01.07.2015 року ОСОБА_1 на виконання вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про

забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернувся до Рівненської філії ДП «Інформаційний центр» із заявою про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна початку процедури звернення стягнення на предмет застави, в результаті чого до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено зміни та зареєстровано звернення стягнення на автомобіль, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 47327275 від 01.07.2015 року. У зв'язку з тим, що п.8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів» дає вичерпний перелік документів, згідно яких і відбувається реєстрація транспортних засобів, зокрема, автомобілів, а оскільки жодного із переліку документу не можна отримати на підставі договору застави, ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області суду за захистом порушеного права. Таким чином у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа №161/11359/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави. 22 жовтня 2015 року у зазначеній вище цивільній справі судом винесено рішення, яке набрало законної сили 03 листопада 2015 року, про що є відповідна відмітка у рішенні суду, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зазначеним рішенням суду Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави задоволено повністю; в рахунок погашення заборгованості за договором позики, укладеного 08.08.2014 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, звернуто стягнення на заставне майно, а саме: автомобіль марки «СІТRОЕN», модель JUMРУ, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) VF7ВYRНХВ86257399, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САТ №627724, виданого Центр ДАІ 0701 10.12.2013 р. шляхом передачі його у власність ОСОБА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на вказаний автомобіль. Таким чином право власності на автомобіль марки «СІТRОЕN», модель JUMРУ, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) VF7ВYRНХВ86257399 - де-юре перейшло від ОСОБА_3 до позивача ОСОБА_1 з моменту набуття рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області законної сили. На виконання зазначеного рішення суду Першим відділом державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області було відкрито виконавче провадження ВП № 49904878, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2016 року. Однак в ході виконання рішення суду було виявлено, що ОСОБА_3 17 листопада 2015 року (тобто через два тижні після набрання рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області законної сили відчужив автомобіль на користь ОСОБА_2 Про наявність автомобіля у ОСОБА_2 позивачу стало відомо з інформаційної довідки Територіального сервісного центру 0741 Регіонального сервісного центру у Волинській області Міністерства внутрішніх справ України вих.№ Зх/3/4-381 від 18.03.2016 року, у якій зазначено, що 17.11.2015 року на підставі довідки-

рахунку здійснено перереєстрацію вищевказаного транспортного засобу на нового власника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та видано нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ № 598181 та новий державний номер: АС 7668 ВА. Отже з наведеного вище випливає, що ОСОБА_3 не маючи права власності відчужив на користь ОСОБА_2 майно, власником якого є ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги пвдтримують, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявились, хоча були судом належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що позивач не заперечує про заочний розгляд справи, відповідачі не зявились в судове засідання та не повідомили про причини неявки, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та позов задоволити.

Відповідно до ст. 328. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, окрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 387. ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно п. 25 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно

цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майцо про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. Суд вважає, що вказана позиція може бути застосована до рухомого майна.

Судом взято до уваги, що на момент відчуження автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вже містилися дані про обтяження рухомого майна щодо автомобіля, що підтверджено доданим витягом № 47327275 від 01.07.2015 року. Таким чином, якби ОСОБА_2 перевірив би правомочність ОСОБА_3, чи наявність обтяжень на спірному автомобілі, тоді він би знав, що Відповідач не має права на відчуження спірного майна.

Разом з тим п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Верховний Суд України у справі № 6-619цс15 висловив правову позицію, згідно якої визначив випадки, при яких власник має право витребувати майно від набувача зокрема у разі, якщо майно.

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження ОСОБА_3 автомобіля ОСОБА_2 доводиться наступним:

По -перше: між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існував судовий спір, який було вирішено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у цивільній справі №161/11359/15-ц від 22 жовтня 2015 року, яким визнано право власності на автомобіль за ОСОБА_1;

По -друге: передбачаючи недобросовісність ОСОБА_3 позивач під час розгляду цивільної справи № 161/11359/15-ц подавав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, однак ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2015 року у задоволенні такої заяви було відмовлено, що дало змогу ОСОБА_3 відчужити неналежне йому майно та унеможливити виконання рішення суду;

По-третє за заявою ОСОБА_1 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено дані про обтяження рухомого майна щодо автомобіля, які діяли на момент відчуження автомобіля ОСОБА_2;

По-четверте: позивач не видавав на ім'я ОСОБА_3 жодних документів (довіреностей, доручень, тощо), які могли б свідчити про надання права на відчуження автомобіля.

По-п'яте: Позивач отримав виконавчий лист та звернувся до виконавчої служби з метою реалізації прав власника.

Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору (висновки Верховного Суду України викладені у постанові № 6-348цс 15 від 10 червня 2015 року). Таким чином позивач як законний власник автомобіля має право на витребування свого майна і від ОСОБА_2

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321, 328, 330, 386-388, 392 ЦК України, Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 107, 208, 213 - 215, 294 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Витребувати з володіння ОСОБА_2 в користь власника ОСОБА_1 автомобіль марки «СІТRОЕN», модель JUMРУ, тип пасажирський-В, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2, колір білий, об'єм двигуна 1997 см.куб., номер шасі (кузова, рами) VF7ВYRНХВ86257399.

Судовий збір стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 івановича на користь позивача ОСОБА_1 в сумі 275, 60 гривень з кожного.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті.

Суддя Маневицького Р.В. Ониско

районного суду