Рішення № 59906381, 19.08.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/1543/16-ц

Провадження № 2/643/2439/16

19.08.2016 Московський районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого судді Омельченко Н.І.

при секретарі Кречетової М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради- про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без дозволу батька та отримання проїзних документів дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить суд надати їй дозвіл на виїзд неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Російської Федерації, Приморський Край, м. Находка, вул. Гончарова, 17 з 1 червня 2016 року по 01 липня 2016 року без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2 та дозволити їй без згоди батька ОСОБА_2 оформлювати документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Російської Федерації, Приморський Край, м. Находка, вул. Гончарова, 17 з 1 червня 2016 року по 01 липня 2016 року.

Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 19.06.2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. 17.01.2012 року рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова їх шлюб з відповідачем розірвано. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем за адресою: м. Харків, вул. Аскольдівська, 105. Відповідач ухиляється від виконання своїх обовязків щодо утримання дитини та не приймає участі у вихованні сина.

Відповідач безпідставно чинить перешкоди їй у здійсненні нею заходів, спрямованих на покращення здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. На неодноразові прохання надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, відповідач відмовляється надати дозвіл на виїзд дитини до Російської Федерації, Приморський Край, м. Находка, вул. Гончарова, 17, де проживає її сестра ОСОБА_4, з чоловіком ОСОБА_5 та дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7. Дана поїздка буде корисною для встановлення контакту неповнолітнього ОСОБА_3 зі своїми рідними, та відпочинку і оздоровлення останнього. Однак отримати згоду на виїзд дитини за кордон у колишнього чоловіка вона не може, оскільки він безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за кордон (а. с. 2-5).

08.06.2016 року представником позивача була надана уточнююча позовна заява, відповідно до якої нею було уточнено період виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а саме з 01 вересня 2016 року по 01 жовтня 2016 року (а. с. 102-105).

19.08.2016 року представником позивача була надана уточнююча позовна заява, відповідно до якої ним було уточнено період виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а саме з 01 грудня 2016 року по 01 січня 2017 року.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач та його представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у запереченнях.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника третьої особи, рішення по справі просила прийняти на розсуд суду в інтересах дитини.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.01.2012 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 було розірвано. ОСОБА_11 змінено прізвище на «Новікова» (а. с. 10).

Згідно свідоцтва про народження серії 1-ВЛ №209710 від 29.09.2010 року ОСОБА_3 народився 13.09.2010 року та батьками є ОСОБА_2, ОСОБА_11 (а. с. 11)

Як зазначає позивач, отримати згоду на виїзд дитини за кордон, а саме до Російської Федерації, Приморський Край, м. Находка, вул. Гончарова, 17, де проживає її сестра ОСОБА_4 для відпочинку та оздоровлення сина, у колишнього чоловіка вона не може, оскільки він безпідставно не надає згоди. на виїзд дитини за кордон.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами).

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/ проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Також діючим законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на виїзд, а не постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі.

З огляду на викладене суд, ухвалюючи рішення, позбавлений можливості задовольнити позов, оскільки позивачка не надала доказів, що вона дійсно має намір здійснити виїзд саме до Російської Федерації, Приморський Край, м. Находка, вул. Гончарова, 17, при цьому ОСОБА_1 підтверджено факт, що ОСОБА_12 дійсно є її родичкою. Однак позивачкою не надано доказів, що ОСОБА_12 дійсно проживає за адресою: Російська Федерація, Приморський Край, м. Находка, вул. Гончарова, 17.

Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно із положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Таким чином, сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків батька і матері у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Слід зазначити і те, що таке рішення не позбавляє позивача права заявляти вимоги про надання дозволу за рішенням суду на виїзд дитини за кордон із наведенням обґрунтування такого виїзду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 157 СК України, ст. 313 ЦК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без дозволу батька та отримання проїзних документів дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Н.І. Омельченко