Рішення № 59903567, 28.07.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/807/16-ц

Провадження № 2/204/818/16

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК

49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіній А.С.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку 06.04.2016 року уточнив та остаточно просив визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради № 799-к від 16 грудня 2015 року про його звільнення з посади заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу; поновити його на посаді заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради та стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2015 року по день ухвалення судового рішення. В порядку ст. 31 ЦПК України, позивач декілька разів збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та остаточно 28 липня 2016 року просив стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, що станом на 28 липня 2016 року складає 41452 грн. 84 коп. В обґрунтування позову вказав, що 01 вересня 1991 року він був прийнятий на посаду лікаря анестезіолога - реаніматолога у відділення анестезіології Дніпропетровської міської лікарні швидкої допомоги. У 1992 році змінено назву на Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої допомоги, а з 03 січня 2012 року змінено назву на «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради. З 01 червня 1993 року переведений лікарем анестезіологом-реаніматологом відділення реанімації та інтенсивної терапії № 2. 01 листопада 1996 року посаду лікаря анестезіолога - реаніматолога перейменовано на посаду лікаря анестезіолога. В період з 04 квітня 2000 року по 09 вересня 2012 року займав посаду завідуючого відділенням анестезіології. З 10 вересня 2012 року тимчасово займав посаду головного лікаря з медичної частини та посаду заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу. Наказом головного лікаря Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради № 366 від 27 жовтня 2015 року «Про затвердження штатного розкладу та скорочення штату працівників» з 31 грудня 2015 року скорочено штат працівників, в тому числі пять посад заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу, одне з яких він займав. 09 листопада 2015 року його ознайомили з наказом № 366 який він особисто підписав. Наказом № 799-к від 16 грудня 2015 року його було звільнено з 31 грудня 2015 року з посади заступника головного лікаря адміністративно - управлінського персоналу згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі скороченням чисельності штату. Таким чином, враховуючи дату звільнення та дату ознайомлення з наказом, відповідачем було порушено вимоги частини першої ст. 49-2 КЗпП України про персональне попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Відповідно до штатного розпису, на 01 грудня 2015 року передбачено сім посад заступника головного лікаря, з яких: 5 посад заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу; одна посада заступника головного лікаря з економічних питань; одна посада заступника головного лікаря з технічних питань. Наказом № 366 скорочено з 31 грудня 2015 року штат працівників, в тому числі пять посад заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу. В той же час, штатним розписом на 01 січня 2016 року передбачено шість посад заступника головного лікаря, з яких: одна посада заступника головного лікаря з медичної частини; одна посада заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності; одна посада заступника головного лікаря з хірургічної допомоги; одна посада заступника головного лікаря з медсестринства; одна посада заступника головного лікаря з економічних питань; одна посада заступника головного лікаря з технічних питань. Вважає, що відповідно до переліку лікарських посад у закладах охорони здоровя, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 28 жовтня 2002 року № 385, кваліфікаційні характеристики посади заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу, яку він обіймав та посади заступника головного лікаря з медичної частини, заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності; заступника головного лікаря з хірургічної допомоги та заступника головного лікаря з медсестринства є аналогічними. Відповідно до ст. 42-1 КЗпП України він мав право протягом одного року на повторне прийняття на роботу. При цьому слід зазначити, що аналогічне право також мали й інші заступники головного лікаря, посади яких було скорочено. Відповідно до ст. 42 КЗпП України він має переважне право на залишення на роботі, оскільки має вищу освіту та кваліфікацію лікаря; вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності анестезіологія; звання лікаря спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління охороною здоровя». Продуктивність праці підтверджується відсутністю дисциплінарних стягнень. Крім того, він має тривалий безперервний стаж роботи, який складав 24 роки. В період з 31 грудня 2015 року по 04 січня 2016 року на підставі відповідних наказів відповідача та штатного розкладу на 01 січня 2016 року призначено колишніх заступників головного лікаря адміністративно - управлінського персоналу, а саме: на посаду заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_4; на посаду заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_5; на посаду заступника головного лікаря з хірургічної допомоги ОСОБА_6; на посаду заступника головного лікаря з медсестринства переведено ОСОБА_7 Вважає, що він має переважне право перед іншими колишніми заступниками головного лікаря адміністративно управлінського персоналу обіймати посаду, яку зараз обіймають вони. Отже, відповідачем порушено переважне право про залишення на роботі, передбачене ст.ст. 42, 42-1 КЗпП України. В порушення ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, пункту 3 наказу № 366 відповідачем, в період з 09 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року не запропоновано жодної іншої посади. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Також суду пояснив, що у період з 27 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідач прийняв на роботу 29 працівників, а йому жодної вакантної посади не було запропоновано. На посаду заступника головного лікаря призначено осіб, які не мають такого досвіду та заохочень як у нього. З наказом про скорочення чисельності штату його намагалися ознайомити у той час коли він перебував на стаціонарному лікуванні, а саме до нього приїхали члени комісії і принесли наказ про його скорочення. Коли саме це було він не памятає. Дійсно 04 січня 2016 року його тимчасово було прийнято на посаду заступника головного лікаря з медичної частини адміністративного персоналу. Дані обовязки він виконував до 08 лютого 2016 року, тобто до того часу коли ОСОБА_4 повернеться з курсів.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладений у позовній заяві. Також суду пояснив, що позивач був ознайомлений з наказом про скорочення чисельності штату 09 листопада 2015 року, тобто після того, як повернувся з лікарняного, тому з моменту його ознайомлення з наказом до дня звільнення не пройшло двох місяців, як це передбачається ст. 49-2 КЗпП України. Також, при звільненні не було враховане переважне право позивача залишитися на роботі. Позивач має вищу освіту, має сертифікат лікаря-спеціаліста та йому присвоєна вища категорія класифікації. Міністерство охорони здоровя нагородило його почесною грамотою за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, відповідальність справі та активну громадську позицію. Позивач має подяку та грамоту від Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної державної адміністрації. А також неодноразово був нагороджений грамотою даної медичної установи. Позивач мав більш високу кваліфікацію і більш високий рівень продуктивності праці, яка полягала в тому, що він за 24 роки праці жодного разу не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Тобто, позивач відповідав усім умовам ч. 2 ст. 42 КЗпП України. Також зазначив, що з моменту попередження про скорочення до звільнення позивачу не було запропоновано будь-яку іншу посаду, на яку він міг би претендувати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Суду пояснив, що наказом міністерства охорони здоровя України № 33 від 23 лютого 2000 року встановлено типові нормативи чисельності працівників (штатних одиниць) за найменуванням та номенклатурою лікарських посад. Пунктом 2 даного наказу керівника закладів надано право у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади не передбачені штатними нормативами для даного закладу. Зміна посад працівників може змінюватися лише в межах однієї категорії медичного лікаря, середній медичний персонал, молодший медичний персонал, окрім заступників керівників та господарсько-обслуговуючого персоналу. При цьому не допускати введення посад таких найменувань, що не передбачені чинними штатними нормативами лікувально-профілактичних закладів. З метою приведення штатного розпису вимогам наказу № 33 відповідачем було видано наказ № 366 від 27 жовтня 2015 року, яким штатна чисельність працівників закладу мала бути скорочена шляхом виведення з штатного розкладу; 5 посад заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу; 1 посаду лікаря- ортопеда - травматолога травматологічного відділення; 3,75 посади лікаря-терапевта приймального відділення; 2 посади лікаря кардіолога приймального відділення; 1 посаду сестри медичної палати хірургічного відділення; 2 посади молодшої медичної сестри терапевтичного відділення; 0,75 посади молодшої медичної сестри терапевтичного відділення; 0,5 посади молодшої медичної сестри травматологічного відділення; 0,25 посади молодшої медичної сестри ендоскопічного відділення; 0,75 посади сестри медичної операційної операційного відділення. Введення посад було зумовлено тим, що додаток до наказу № 33 передбачає лише три посади заступників головного лікаря за профілями: медична частина; експертиза тимчасової непрацездатності та хірургічна допомога. Позивача у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України було повідомлено про скорочення за два місяці, що підтверджується особистим підписом під текстом наказу № 366 від 27 жовтня 2015 року та актом від 28 жовтня 2015 року про ознайомлення з наказом, а також на адресу проживання позивача, яка була вказана в особовій справі було надіслано рекомендованим листом з описом повідомлення про скорочення. Позивач за своїм фахом, кваліфікаційним рівнем та рівнем професійної підготовки має право займати посади: лікаря - анестезіолога та посади адміністративно-управлінського персоналу. У період з 27 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідачем було прийнято на роботу: 9 працівників молодшого медичного персоналу; 13 працівників, з яких 12 - медичних сестер та 1 посада лаборанта; 2 лікаря невропатолога; 1 лікаря стажиста; 1 лікаря-лаборанта; 2 сторожи та 1 двірника. У звязку з тим, що жодна з вакантних посад не відповідала кваліфікації та фаху позивача, тому відповідачем не було запропоновано позивачу іншу роботу. Посаду заступника головного лікаря згідно штатного розпису з 01 січня 2016 року позивачу не було запропоновано, оскільки на момент його попередження даної посади не існувало, а коли вона була введена, то дана посада вже була зайнята іншою особою. Усі особи, які займали посаду заступників головного лікаря були звільнені, а потім за їхньою заявою, згідно штатного розпису від 01 січня 2016 року прийнято на новостворені посади три заступника головного лікаря. Позивач з відповідною заявою до відповідача не звертався і дана заява не розглядалася. З 04 січня 2016 року позивача тимчасово було прийнято на посаду заступника головного лікаря з медичної частини адміністративного персоналу. Дані обовязки він виконував до 08 лютого 2016 року, тобто до того часу коли ОСОБА_4 повернеться з курсів. Таким чином, доводи позивача з цих підстав не є достатніми для того, щоб вважати його звільнення з порушенням ст. 49-2 КЗпП України. Щодо переважного права залишення на роботі, то звертає увагу на те, що посади «заступника головного лікаря» в кількості пяти одиниць, які були передбачені штатним розписом на 01 вересня 2015 року скасовані. Штатним розписом на 01 січня 2016 року передбачені наступні посади: 1 посада - заступника головного лікаря з медичної частини; 1 посада - заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності; 1 посада заступника головного лікаря з хірургічної частини. Із введенням нових штатних одиниць залишення на роботі не відбулося, оскільки всі заступники були звільнені у відповідності до наказу № 366 від 27 жовтня 2015 року. На підставі особистих заяв з 01 січня 2016 року були прийняті на посаду заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_4, на посаду заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_5 та на посаду заступника головного лікаря з хірургічної частини ОСОБА_6 Заяви про прийняття на посади заступників головного лікаря від позивача на їх адресу не надходило. Таким чином, доводи позивача про порушення відповідачем порядку звільнення передбаченого ст. 49-2 КЗпП України не відповідають обєктивним обставинам. Позивачем не доведено того факту, що він працює за трудовим договором в іншій установі та не отримує прибуток від реалізації своїх трудових прав. Таким чином, відсутність документів, які підтверджують відсутність працевлаштування позивача може привести до надлишкового стягнення грошових коштів з місцевого бюджету територіальної громади м. Дніпро. Наказом № 799-к від 16 грудня 2015 року позивач був звільнений з посади заступника головного лікаря адміністративно - управлінського персоналу з 31 грудня 2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач 04 січня 2016 року особисто був ознайомлений з даним наказом, про що свідчить його підпис.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений уст. 51 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Конституція Українигарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільнопогоджується, гарантуєрівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захиствід незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що Комунальний заклад «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» заснований на комунальній власності і належить до сфери управління Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Сторони перебували у трудових правовідносинах, в яких ОСОБА_1 працював на посадах: з 01 вересня 1991 року лікаря анестезіолога - реаніматолога відділення анестезіології; з 01 червня 1993 року був переведений лікарем анестезіологом реаніматологом у відділ реанімації інтенсивної терапії № 2; з 01 листопада 1996 року посада лікаря анестезіолога - реаніматолога перейменована в посаду лікаря анестезіолога; з 04 квітня 2000 року переведений завідуючим відділення анестезіології; з 10 вересня 2012 року переведений на посаду заступника головного лікаря з медичної частини тимчасово на час відсутності основного працівника ОСОБА_8. який знаходився на лікарняному листі; з 06 грудня 2013 року, на підставі наказу № 1631-к від 06 грудня 2013 року, переведений на посаду заступника головного лікаря Адміністративного персоналу, що підтверджується трудовою книжкою ( а. с. 25-29).

Наказом Міністерства охорони здоровя від 23 лютого 2000 року за № 33 «Про примірні штатні нормативи закладів охорони здоровя» із змінами та доповненнями було затверджено примірні штатні нормативи закладів охорони здоровя, які мають рекомендований характер.

Відповідно до п. 2 даного наказу, штатний розпис закладу охорони здоровя визначається керівником такого закладу і затверджується за його поданням головним розпорядником бюджетних коштів. Штатний розпис формується залежно від обсягу медичної допомоги, що надається таким закладом охорони здоровя. Керівник закладу охорони здоровя у разі виробничої необхідності має право у межах загальної штатної чисельності та фонду оплати праці закладу, доведеного лімітними довідками на відповідний період, змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені примірними штатними нормативами для даного закладу. При цьому не допускається введення посад таких найменувань, що не передбачені Національним класифікатором професій України ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року за № 327, діючими номенклатурами лікарських посад та посад молодших спеціалістів з медичною освітою.

На виконання даного наказу, 22 жовтня 2015 року Департаментом охорони здоровя Дніпропетровської міської ради було винесено розпорядження № 521, яким дозволено головному лікарю КЗ «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги ОСОБА_9 вивести із штатного розписку, декілька посад, зокрема, пять посад заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу та ввести до штатного розпису: одну посаду заступника головного лікаря з медичної частини адміністративно-управлінського персоналу; одну посаду заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності адміністративно - управлінського персоналу; одну посаду заступника головного лікаря з медсестринства адміністративно - управлінського персоналу та одну посаду заступника головного лікаря з хірургічної допомоги адміністративно - управлінського персоналу. Скорочення посад провести згідно з вимогами чинного законодавства.

З метою ефективного управління та раціональним використанням наявних ресурсів, а також недопущення необґрунтованих та недоцільних витрат, 27 жовтня 2015 року, головним лікарем КЗ «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги ОСОБА_9 було видано наказ № 366 «Про затвердження штатного розкладу та скорочення штату працівників», яким наказав з 31 грудня 2015 року скоротити штат працівників, в тому числі і 5 посад заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу, одну з який займав ОСОБА_1, а також було доручено начальнику відділу кадрів та юрисконсульту ознайомити з даним наказом працівників, посади яких підлягають скороченню, запропонувати їм іншу роботу (за наявності), організувати здійснення всіх, передбачених чинним законодавством України дій, для забезпечення оформлення скорочення штату працівників підприємства у відповідності до Закону (пунктом 3 даного наказу).

Відповідно до листа Департаменту охорони здоровя населення Дніпропетровської міської ради за № 4/27-248 від 15 червня 2016 року, чинним законодавством України не передбачено складання наказу про затвердження штатного розпису.

Згідно наказу № 799-к від 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 з 31 грудня 2015 року звільнений з посади заступника головного лікаря Адміністративно - управлінського персоналу згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України в звязку зі скороченням чисельності штату (а.с. 20).

З ОСОБА_1 було проведено розрахунок, що підтверджується довідкою (а.с. 21) та видано трудову книжку.

Позивач та його представник у судовому засідання, як на підставу обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що відповідачем було порушено порядок вивільнення працівників, а саме порушена процедура звільнення позивача, оскільки його було звільнено раніше ніж за два місяці після попередження; не враховане переважне право позивача на залишення на роботі; не запропоновано позивач іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення.

Проте з даним ствердженням суд не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації так і скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абз. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України,суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно з абзацом 15 роз'яснень Міністерства юстиції України від 25.01.2011 «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації.

Скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитись інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватись, а в окремих випадках навіть збільшуватись (абзац 16 вказаних роз'яснень).

Крім того, Міністерство праці та соціальної політики в своєму листі від 07.04.2011 № 114/06/187-11 роз'яснило, що скорочення чисельності або штату працівників це одна з підстав для розірвання трудового договору, передбачена п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Штат працівників це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Згідно штатного розпису з 01 вересня 2015 року, який діяв під час коли позивача було попереджено про майбутнє вивільнення числилось пять посад заступника головного лікаря Адміністративно-управлінського персоналу, а після скорочення чисельності штату, згідно штатного розпису станом на 01 січня 2016 року існує три посади головного лікаря, а саме: заступник головного лікаря з медичної частини, заступник головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності та заступник головного лікаря з хірургічної допомоги. Таким чином, посади заступника головного лікаря в кількості пяти одиниць, які були передбачені штатним розписом станом на 01 вересня 2015 року, в тому числі і посада заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу, яку обіймав позивач ОСОБА_1, були скорочені.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд, з'ясовуючи обставини щодо дотримання відповідачем вищенаведених статей трудового законодавства, встановив, що відповідачем дотримано норми трудового законодавства, щодо доцільності дій щодо скорочення чисельності або штату працівників, оскільки власник або уповноважений орган має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис, як зазначалось вище.

Дії відповідача щодо введення в дію нового штатного розпису є обґрунтованими та правомірними, зумовленими насамперед об'єктивними потребами спрямованими на оптимізацію виробничих процесів та вдосконалення організаційної структури підприємства.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 27 жовтня 2015 року по 06 листопада 2015 року включно перебував на лікарняному листі, що підтверджується табелем обліку робочого часу за жовтень-листопад 2015 року. Тобто, 27 жовтня 2015 року, у день видані наказу № 366 «Про затвердження штатного розкладу та скорочення штату працівників» не можливо було ознайомити позивача з даним наказом.

28 жовтня 2015 року заступник головного лікаря ОСОБА_6, в.о. головного бухгалтера ОСОБА_10 та начальник відділу кадрів ОСОБА_11 в приміщенні палати № 3 терапевтичного відділення КЗ «Криничанська центральна лікарня» ДОР надали позивачу для ознайомлення наказ № 366 від 27 жовтня 2015 року, зі змістом якого він візуально ознайомився, а саме про те, що з 31 грудня 2015 року скорочується штат працівників, в тому числі і посада заступника головного лікаря, яку він займає, а також про те, що з 31 грудня 2015 року він буде звільнений окремим наказам за ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач відмовився від підписання даного наказу, висловив при цьому своє прохання надіслати йому копію наказу поштою. Про що даними особами було складено акт від 28 жовтня 2015 року (а.с.16).

Виконуючи побажання позивача, відповідачем 29 жовтня 2015 року було направлено рекомендованим листом з повідомленням та описом персональне попередження про вивільнення позивача у звязку зі скороченням чисельності працівників (а.с.17-19).

Таким чином, про майбутнє звільнення з 31 грудня 2015 року позивач був попереджений належним чином та у строки встановлені ч. 1 ст. 49-2 КУпАП.

Також встановлено, що позивачу під час попередження дійсно не було запропоновано іншу роботу у Комунальному закладі «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до правової позиції, яка була висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі N 6-3048цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, частини третьої ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо. При цьому роботодавець зобовязаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обовязок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обовязок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які зявилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Згідно листа державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року № 9473/10/04-66-13-01-30, який наданий стороною позивача у матеріали справи, Комунальний заклад «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради у період з 27 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року повідомило про прийняття на роботу двадцять девять чоловік.

Як пояснив представник відповідача, у період з 27 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року дійсно було прийнято на роботу 29 працівників, з яких: 9 працівників молодшого медичного персоналу; 13 працівників, з яких 12 - медичних сестер та 1 посада лаборанта; 2 лікаря невропатолога; 1 лікаря стажиста; 1 лікаря-лаборанта; 2 сторожи та 1 двірника.

У звязку з тим, що жодна з вакантних посад не відповідала кваліфікації та фаху позивача, передбаченому Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоровя, тому відповідачем не було запропоновано позивачу іншу роботу. Відповідач також зазначив, що всі вакансії за відповідною спеціалізацією, що має позивач, на момент його звільнення та попередження про скорочення штату, були зайняті іншими працівниками, тобто вакантні місця були відсутні.

Ці твердження також підтверджуються порівняльним аналізом старого та нового штатногорозпису, а також самим наказом № 366 від 27 жовтня 2015 року, відповідно до якого було скорочено усі вакантні посади станом на 27 жовтня 2015 року.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача та його представника про те, що відповідно до переліку лікарських посад у закладах охорони здоровя, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровя України від 28 жовтня 2002 року № 385, кваліфікаційні характеристики посади заступника головного лікаря адміністративно-управлінського персоналу, яку обіймав позивач та посади заступника головного лікаря з медичної частини, заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності; заступника головного лікаря з хірургічної допомоги та заступника головного лікаря з медсестринства є аналогічними і тому він теж мав право обіймати дану посаду, а також про те, що він має переважне право на залишення на роботі з наступних підстав.

Так дійсно, міністерством охорони здоровя України розроблено Довідник кваліфікаційних характеристик професій (ДКХП) працівників. До нього увійшли кваліфікаційні характеристики керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, які є специфічними для галузі охорони здоров'я. До Випуску включено нові кваліфікаційні характеристики. Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад та служить основою для розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов'язки, права та відповідальність.

Відповідно до п. 10 Довідника передбачені кваліфікаційні вимоги заступника головного лікаря обласної центральної, міської, міської, центральної районної та районної лікарень, відповідно до яких: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", післядипломна спеціалізація за фахом "Організація і управління охороною здоров'я". Вища кваліфікаційна категорія за лікарською спеціальністю та перша кваліфікаційна категорія за фахом "Організація управління охороною здоров'я". Стаж роботи за лікарською спеціальністю для заступника головного лікаря обласної лікарні - не менше 8 років, та за фахом "Організація і управління охороною здоров'я - не менше 6 років; для заступника головного лікаря центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень - відповідно не менше 7 та 3 років. Стажування в органах управління вищого рівня.

Отже, з аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що Довідник слугує таким собі фундаментом під час складання посадової інструкції, а безпосередньо обов'язки визначаються керівником у посадовій інструкції яка складається виходячи зі специфіки підприємства та поставлених задач притаманних цій посаді.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги що КЗпП України не містить такого терміну як аналогія професії вказане твердження позивача та його представника є хибним.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, i працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять усі працівники, що займають таку ж посаду i виконують таку ж роботу на підприємстві.

Позивач має вищу освіту за спеціальністю лікувальне право, що підтверджується дипломом серії РВ №790846 (а.с.53). Йому присвоєна вища кваліфікаційна категорія, що підтверджується посвідченням № 15/422-о/12 (а.с. 52). Згідно сертифіката № 817 Міністерства охорони здоровя, який дійсний до 2019 року лікар - спеціаліст ОСОБА_1 атестувався на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоровя України» і наказом від 20 травня 2014 року за № 149 йому присвоєно знання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління охороною здоровя» (а.с.51).

Тобто, кваліфікація позивача відповідає усім кваліфікаційним вимогам заступника головного лікаря, але, з моменту попередження позивача про звільнення до самого звільнення посад: заступника головного лікаря з медичної частини, заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності; заступника головного лікаря з хірургічної допомоги та заступника головного лікаря з медсестринства у Комунальному закладі «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради не існувало, вони були введені лише з 01 січня 2016 року, що підтверджується штатним розписом, а також наказами про прийняття на роботу, а саме: заступник головного лікаря з медичної частини ОСОБА_4 була прийнята на роботу 01 січня 2016 року, що підтверджується наказом № 2-к від 04 січня 2016 року; заступник головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_5 був прийнятий на роботу з 01 січня 2016 року, що підтверджується наказом № 1-к від 04 січня 2016 року; заступник головного лікаря з хірургічної допомоги ОСОБА_6 був прийнятий на роботу з 06 січня 2016 року, що підтверджується наказом № 18-к від 06 січня 2016 року.

Про існування вакантних посад з 01 січня 2016 року позивачу було відомо, проте позивач до Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради не звертався з заявою про прийняття на роботу на одну із вакантних посад, згідно штатного розкладу з 01 січня 2016 року.

Відповідно до абз. 4 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року,судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Тому доводи позивача та його представника про те, що відповідач при звільненні не врахував його переважного права на залишення на роботі, як працівника з більш високою кваліфікацією та не перевів його на іншу посаду, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони суперечать п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року.

Щодо посилання представника позивача на те, що відповідач у порушення вимог ст. 42-1 КЗпП України протягом року повторно не прийняв позивача на роботу слід вказати, що згідно § 11 наказу № 1-к/о від 04 січня 2016 року та наказу № 3 від 04 січня 2016 року ОСОБА_1 тимчасова, на підставі особистої заяви, прийнятий на роботу заступника головного лікаря з медичної частини Адміністративно-управлінського персоналу з 04 січня 2016 року по 08 лютого 2016 року.

Наказом № 79-к від 08 лютого 2016 року був припинений трудовий договір з ОСОБА_1 у звязку з закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач остаточно припинив свою трудову діяльність у Комунальному закладі «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, але не оскаржує та не скасовує даний наказ.

Таким чином наданими та дослідженими судом доказами не встановлено порушень вимог п.1 ч.1 ст. 40, ст. 42, ч.1 ст. 47, ст.49-2 КЗпП України під час звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто встановлена відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними та протиправними дій відповідача та скасування наказу щодо звільнення позивача та поновлення позивача на роботі.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами, в звязку з чим також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. Тому суд вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 40, 42, 47, 49-2 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т. О. Дубіжанська