Вирок № 59902959, 25.08.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/25480/15-к

Провадження № 1-кп/200/161/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого: судді Леонова А.А.

за участю секретаря: Коляда В.В.

сторін судового провадження:

прокурора: Павлійчук К.В.

захисника: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі судове провадження № 1кп/200/161/16 (кримінальне провадження №12015040640004296 та кримінальне провадження №12015040640004283) за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, що має середню освіту, неодруженому, дітей неповнолітніх на утримані не має,не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

28.01.2014 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75, п.3,4 ч.1 ст. 76 КК України був звільнений з іспитовим строком 2 роки;

05.10.2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 186 КК України до шести років позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

08.11.2015 року близько 19:00 годин 00 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні кафе «Талісман», яке розташоване в будинку АДРЕСА_2, під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_3, побачив на шиї останнього ланцюжок з білого металу з хрестиком, який визначив як об'єкт свого злочинного посягання і у нього виник умисел, направлений на відкрите, повторне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи відкрито, повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_2 підійшов зпереду до потерпілого та викрав ланцюжок з білого металу з хрестиком 925 проби, вагою 150,8 грам, вартістю 9 651 гривню 20 копійок.

Після цього ОСОБА_2, незважаючи на оклики потерпілого ОСОБА_3, з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 9 651 гривню 20 копійок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 09.11.2015 близько 14 години 00 хвилин, знаходячись в приміщенні кафе «Ромашка», яке розташоване навпроти будинку АДРЕСА_3, побачив на столі чоловічу барсетку, чорного кольору, яку визначив, як об`єкт свого злочинного посягання.

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, таємно викрав чуже майно, яке належало потерпілому ОСОБА_4, а саме:

-Мобільний телефон, марки «Nokia 6233», ІМЕІ НОМЕР_2, який матеріальної цінності для потерпілого не представляє;

-Сімкарту оператора «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє;

-Портсигар з присутніми в ньому 10 сигарами, який для потерпілого матеріальної цінності не представляє;

-Барсетку чорного кольору, яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє;

-Пластикові ікони в кількості 2 штук, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють;

-Дерев'яні ікони в кількості 2 штук, які матеріальної цінності не представляють;

-Окуляри, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють;

-Дві кулькові ручки, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють;

-Флешку на 10 ГБ, яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє;

-Грошові кошти в сумі 2000 гривень;

Після чого з викраденим майном ОСОБА_2 залишив місце вчинення злочину, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 2000 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині визнав частково. Визнав свою провину у грабежі громадянина ОСОБА_3 та не визнав себе винним у вчиненні крадіжки у потерпілого ОСОБА_4. Від будь-яких детальних пояснень та показів відмовився.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:

Показами потерпілого ОСОБА_3, допитаного в судовому засіданні, який показав, що наскільки він пам'ятає, наприкінці вересня 2015 року, точну дату він не пам'ятає, він на АДРЕСА_2 зустрівся з ОСОБА_5. Разом із ним вони пішли до кафе «Талісман», в якому поминали їх померлого товариша. В тому ж кафе знаходився ОСОБА_2, якого він знає близько семи-восьми років, і у якого прізвисько «ОСОБА_2» та інші їх спільні знайомі. ОСОБА_2 побачив у нього (ОСОБА_3.) на шиї ланцюжок та хрестик із срібла. Після цього ОСОБА_2 підійшов до нього, зняв із шиї ланцюжок та хрестик та вийшов разом із ними із кафе. Він (ОСОБА_3.) кликав ОСОБА_2, аби той віддав ланцюжок та хрестик, але той не відреагував. В подальшому йому сказали, що його ланцюжок та хрестик ОСОБА_2 заклав в ломбард під чужий паспорт. Матеріальна шкода йому до цього часу не відшкодована. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Показами потерпілого ОСОБА_4, допитаного під час судового розгляду який показав, що восени 2015 року він зайшов до кафе «Ромашка» на АДРЕСА_2. В тому ж кафе знаходилися за сусіднім столиком якісь хлопці. Їх було близько семи чоловік. Він на них не звернув уваги. Він залишив в кафе на столі свою барсетку, в якій лежали його гроші та особисті речі та вийшов на літню терасу. Коли він повернувся в кафе, його барсетки на столі не було. Він спитав у хлопців, хто взяв його барсетку. На що вони відповіли, що барсетку забрав хлопець на прізвисько «ОСОБА_2». Він викликав міліцію. З вкраденого йому повернули лише 2000 гривень та флешку. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Показами свідка ОСОБА_6, допитаного під час судового розгляду, який показав, що точну дату подій він не пам'ятає, це було восени 2015 року. Він разом із своїми товаришами: ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 близько 11:00-12:00 годин знаходилися в кафе на АДРЕСА_2. Вживали спиртні напої, горілку. Неподалік від них в тому ж кафе відпочивали якісь люди. Як ОСОБА_2 вкрав барсетку у потерпілого, він не бачив, проте знає, що в подальшому ОСОБА_2 передавав вказану барсетку ОСОБА_9, якого попросив зберігати цю барсетку. Чи бачив бармен, як ОСОБА_2 вкрав барсетку, він не знає. Сам він в той день ніякої барсетки в кафе не бачив. ОСОБА_2 він знає давно, вони із ним друзі. У ОСОБА_2 прізвисько «ОСОБА_2».

Показами свідка ОСОБА_5, допитаного під час судового розгляду, який показав, що точну дату подій він не пам'ятає, події відбувалися восени 2015 року. Йому зателефонував ОСОБА_3, який запропонував піти в кафе «Талісман» на ж/м Тополя-3 та справити поминки за їх померлим товаришем. Він погодився. В кафе ОСОБА_3 купив пляшку коньяку. Разом із ними були й інші хлопці, приблизно п'ять чоловік, в тому числі і ОСОБА_2. ОСОБА_3 показував свій ланцюжок з хрестиком. ОСОБА_2 брав у ОСОБА_3 ланцюжок подивитися, потім повернув. Через деякий час цей ланцюжок із хрестиком зник. ОСОБА_3 йому сказав, що ОСОБА_2 забрав у нього ланцюжок із хрестиком і пішов. Про те, що ланцюжок із хрестиком ОСОБА_2 заклав у ломбард, йому стало відомо в подальшому від ОСОБА_3. ОСОБА_2 він знає близько десяти років. У нього прізвисько: «ОСОБА_2».

Показами свідка ОСОБА_10, допитаного під час судового розгляду, який показав, що точну дату подій він не пам'ятає, події відбувалися восени 2015 року. Він разом із своїми товаришами перебував в кафе «Талісман» на ж/м Тополя-3. Пили коньяк. Серед присутніх були ОСОБА_3 та ОСОБА_2. ОСОБА_3 показував срібний ланцюжок із хрестиком, який був на ньому. ОСОБА_2 спочатку взяв цей ланцюжок із хрестиком подивитися і повернув ОСОБА_3. Через деякий час він бачив, як ОСОБА_2 зняв цей ланцюжок із хрестиком з шиї ОСОБА_11 та пішов з кафе. ОСОБА_3 кричав ОСОБА_2 аби той повернув ланцюжок із хрестиком, але ОСОБА_2 не відреагував та пішов. Через деякий час йому сказали, що той ланцюжок із хрестиком ОСОБА_2 здав в ломбард.

Показами свідка ОСОБА_7, допитаного в судовому засіданні, який показав, що приблизно в листопаді-грудні 2015 року близько 12:00 годин він зустрівся на вулиці з ОСОБА_8. Вони пішли в кафе «Ромашка» на обід. В цьому кафе вони зустріли ОСОБА_2 і він пішов разом із ними обідати. Вони випили грам по 50 горілки. Також із ними був ОСОБА_14. Він бачив потерпілого, який зайшов в кафе. У нього була барсетка. Він сів за сусідній столик, барсетку поставив на столик. Через деякий час потерпілий вийшов на вулицю. Де в цей момент знаходилася його барсетка, він не бачив. Практично одразу з кафе пішов ОСОБА_2 і швидко пішов від кафе. Він бачив, як перед цим ОСОБА_2 підходив до столика, за яким сидів потерпілий. Проте, що він там робив, він не бачив. Коли потерпілий зайшов, він почав питати, хто взяв його барсетку. З'ясувалося, що барсетка вкрадена. Як ОСОБА_2 вкрав ту барсетку, він не бачив, проте припускає, що це міг зробити ОСОБА_2.

Показами свідка ОСОБА_8, допитаного під час судового розгляду, який показав, що в листопаді 2015 року, точну дату він не пам'ятає, він заходив до кафе «Ромашка» разом із своїм товаришем на ім'я «ОСОБА_13». В кафе знаходилися хлопці, в тому числі і ОСОБА_2. Про крадіжку барсетки у потерпілого він нічого не знає. Як її вкрали, він не бачив.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду:

- протоколом огляду місця події від 09.11.2015 року, в ході якого оглянута добровільно видана громадянином ОСОБА_9 шкіряна барсетка чорного кольору. Всередині барсетки знаходяться: дві дерев'яні іконки, дві паперові іконки, мобільний телефон «Нокіа»; грошові купюри номіналом 50 гривень - 3 штуки, 100 гривень - 2 штуки, 200 гривень - 1 штука; портсигар з цигарками; окуляри; дві кулькові ручки (т.1 а.с. 6-8);

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 09.11.2015 року, якою до матеріалів справи долучені як речові докази: шкіряна барсетка чорного кольору; дві дерев'яні іконки, дві паперові іконки, мобільний телефон «Нокіа»; грошові купюри номіналом 50 гривень - 3 штуки, 100 гривень - 2 штуки, 200 гривень - 1 штука; портсигар з цигарками; окуляри; дві кулькові ручки (т.1 а.с. 9);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року, в ході якого ОСОБА_2 в присутності понятих розказав та показав на місці, як він 09.11.2015 року здійснив крадіжку в кафе «Ромашка» на АДРЕСА_2. Зайшовши до приміщення кафе, ОСОБА_2 вказав на столик, за яким він сидів разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Після цього ОСОБА_2 показав на столик, на якому лежала чоловіча барсетка чорного кольору та пояснив, що саме з цього столу він таємно викрав барсетку з майном потерпілого. Після цього ОСОБА_2 розказав, що барсетку він сховав під одягнуту на нього куртку та покинув приміщення кафе. Після цього слідчий експеримент було завершено. Фототаблицею до протоколу (т.1 а.с. 44-48);

- висновком судово-товарознавчої експертизи №5728-15 від 17.11.2015 року, згідно висновків якої, середня ринкова вартість ланцюжка та хрестика з білого металу, проба 925, вагою 150,8 гр. станом на 08.11.2015 року складала 9 651 гривню 20 копійок (т.2 а.с. 23-26);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.11.2015 року, в ході якого ОСОБА_2 в присутності понятих розказав і показав, яким саме чином він зняв срібний ланцюжок із хрестиком з потерпілого ОСОБА_3. Фототаблицею до протокола (т.2 а.с. 47-50).

Оцінюючи докази, досліджені під час судового розгляду, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2, у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2, не визнання вчинення крадіжки барсетки та відмова від будь-яких показів по суті обвинувачення, суд розцінює як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та як намагання ОСОБА_2 ухилитися від можливого покарання за вчинені кримінальні правопорушення.

Позиція ОСОБА_2 в частині того, що крадіжку барсетки з речами потерпілого ОСОБА_4 він не вчиняв, спростовується показами потерпілого ОСОБА_4, який показав, що після того як він виявив, що в нього вкрали барсетку з його речами, він звернувся до хлопців, які сиділи за сусіднім столиком і вони одразу сказали, що барсетку вкрав хлопець на прізвисько «ОСОБА_2».

Згідно показів потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, вони знайомі з ОСОБА_2 багато років, є його друзями і саме ОСОБА_2 має прізвисько «ОСОБА_2».

Згідно показів свідка ОСОБА_7, саме після того, як з кафе вийшов ОСОБА_2, було виявлено, що зникла барсетка потерпілого ОСОБА_4.

Крім того, суд звертає увагу на письмовий доказ в даній справі, досліджений судом під час судового розгляду, - протокол проведення слідчого експерименту від 24.12.2015 року, в ході якого ОСОБА_2 показував та розказував слідчому в присутності понятих, яким чином та де саме він 09.11.2015 року вкрав барсетку потерпілого ОСОБА_4.

Всі зазначені докази підтверджують один одного і в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки барсетки потерпілого ОСОБА_4.

Вважаючи доведеною таким чином вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, описаних вище, суд кваліфікує його дії:

за ч.2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2, судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше судимий за аналогічний злочин, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до положень ст. 66 КК України не виявлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 67 КК України є рецидив злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує ту обставину, що ОСОБА_2, є раніше судимим за вчинення аналогічних тяжких злочинів, жодних висновків для себе не зробив, ставати на шлях виправлення не бажає і цинічно продовжує вчиняти аналогічні тяжкі злочини. Так будучи засудженим Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 28.01.2014 року за ч.2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі з іспитовим строком на два роки, 06.05.2015 року ОСОБА_2 вчиняє аналогічний тяжкий злочин в групі осіб. Будучи засудженим 05.10.2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 186 КК України до шести років позбавлення волі, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом до набрання вироком суду законної сили, ОСОБА_2 порушує обраний судом запобіжний захід і знову вчиняє два злочини, один з яких є тяжким, а саме 08.11.2015 року і 09.11.2015 року. Таким чином, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде достатнім за вчинення злочинів та буде сприяти його виправленню.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить із принципів, викладених в статті 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ж до ч.4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років;

за ч.2 ст. 186 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на шість років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на шість років.

На підставі ч.1, ч.4 ст. 71 КК України, до призначеного покарання за цим вироком, частково, у вигляді трьох років позбавлення волі приєднати невідбуте ОСОБА_2 покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2015 року, остаточно призначивши ОСОБА_2 до відбування покарання у вигляді дев'яти років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, до набрання вироком суду законної сили.

Строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання, з 12.11.2015 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення в даному кримінальному провадженні з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі - з 12.11.2015 року по дату набрання законної сили вироком суду.

Речові докази: шкіряну барсетку чорного кольору; дві дерев'яні іконки, дві паперові іконки, мобільний телефон «Нокіа»; грошові купюри номіналом 50 гривень - 3 штуки, 100 гривень - 2 штуки, 200 гривень - 1 штука; портсигар з цигарками; окуляри; дві кулькові ручки - повернути потерпілому ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (код ЄДРПОУ 26238495, інших даних не надано) судові витрати в сумі 123 (сто двадцять три) гривні 00 копійок на проведення експертизи № 5728-15 від 17.11.2015 року.

Протоколи допитів свідків, та інші документи про зафіксовані процесуальні дії - зберігати в кримінальній справі.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: А.А.Леонов