Рішення № 59894272, 18.08.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2016 Справа № 920/581/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехстрой», м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне

науково-виробниче об'єднання», м. Суми

про стягнення 767 335 грн. 66 коп.

Суддя С.В. Заєць

Представники сторін:

від позивача: Нечепоренко М.В. (довіреність від 09.02.2016 № 7);

від відповідача: Похилько Л.В. (довіреність від 28.12.2015 № 18-49/1637);

При секретарі судового засідання Даніловій Т.А.

Суть спору: позивач у позовній заяві б/н від 02.06.2016 просить суд стягнути з відповідача на свою користь 447601 грн. 44 коп. - заборгованості по договору підряду № 8/1300184 від 02.09.2013, 23177 грн. 64 коп. - 3% річних, 276836 грн. 68 коп. - інфляційних витрат, 19719 грн. 90 коп. - пені, а також судовий збір.

16.06.2016 відповідач подав відзив на позов б/н від 16.06.2016, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що роботи передбачені договором підряду від 02.09.2013 № 8/1300184 позивачем не виконані у повному обсязі, а обов'язок відповідача остаточного розрахунку за виконані роботи має бути після підписання акта готовності об'єкта, який на даний момент не підписаний.

16.06.2016 відповідач подав заяву про застосування позовної давності, в якій зазначає, що позивачем при розрахунку пені не враховано, що на дату пред'явлення позову сплинув річний термін, так як відповідно до п.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), тому просить суд застосувати позовну давність до вимог ТОВ «Спецтехстрой» щодо нарахування пені за договором підряду № 8/1300184 від 02.09.2013 та відмовити у її стягненні.

Представник позивача в судовому засіданні 18.08.2016 надав пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що на його думку, припиння договору підряду, що є наслідком незгоди замовника на виконання додаткових робіт, виключає оформлення акту гостовності об'єкту. В зв'язку з цим і обгрунтовує те, що позивач звернувся до суду про стягнення коштів за фактично виконані підрядником і прийняті замовником роботи без прив'язки до акту готовності об'єкту, а тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.08.2016 проти задоволення позову заперечував, обгрунтовуючи тим, що оскільки позивачем не доведено необхідності здійснення додаткових робіт по договору, відповідачем відповідно не прийнята пропозиція щодо укладення додаткової угоди № 9 до договору підряду № 8/1300184 від 02.09.2013, а тому остання не підписана, окрім цього зауважила, що сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання договору, а замовник не відмовлявся від договору, а тому повідомлення ТОВ «Спецтехстрой» № 72 від 01.06.2016 про розірвання з 01.06.2016 договору підряду № 8/1300184 від 02.09.2013 не тягне за собою юридичних наслідків для сторін.

Клопотань щодо відкладення розгляду справи чи надання додаткових документів сторонами в судовому засіданні 18.08.2016 заявлено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

02.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехстрой» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В, Фрунзе» (відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів № 29 від 24.07.2015 змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання») (відповідач) був укладений Договір підряду № 38/1300184.

Відповідно до п 1.1 Договору підрядник зобов'язався виконати роботи з технічного переоснащення ділянки складання і ревізії відцентрованих компресорів цеху № 2 (1- лот утеплення фасаду та заміна віконних блоків) ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» і передати ці роботи у власність замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи на умовах, в порядку та строки, встановлені Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору договірня ціна робіт складає 422 164 грн. 80 коп., в т. ч. ПДВ, і включає в себе вартість результатів робіт, а також витрати у відповідності з умовами виконання робіт.

Додатковою угодою № 33 від 17.03.2014 договірна ціна була погоджена сторонами в розмірі 661 402 грн. 80 коп.

Відповідно до п. 3.1. Договору обумовлено, що замовник здійснює оплату на банківський рахунок підрядника в наступному порядку:

- 20% загальної вартості договору - авансовий платіж в розмірі 84432 грн. 96 коп.- протягом 7 днів з моменту отримання замовником рахунку,

- 70% - від вартості виконаних протягом звітного місяця робіт, прийнятих відповідно до п. 12.1 договора, не пізніше 20 банкіських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт (форма КБ-2В) сторонами.

Відповідно до п. 3.2. договору остаточний розрахунок по договору здійснюється замовником після оформлення акту готовності об'єкта, в порядку передбаченоу п. 12.2. Договору, не пізніше 20 днів після повного закінчення робіт, включаючи усунення виявлених в процесі прийомки додоліків.

Згідно з п.п. 71.,7.2 договору сторони погодили, строки виконання робіт, а саме:

- початок виконання робіт - протягом 10 робочи днів після перерахунку авансу;

- закінчення виконання робіт - відповідно графіку робіт.

Досрочне виконання робіт підрядником допускається.

Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписанння сторонами акту готовності об'єкту.

Відповідно до п.п. 12.1.1 договору підрядник зобов'язаний щомісячно до 25 числа звітного місяця направити замовнику наступні документи:

- виконавчу документацію (у відповідності з будівельними нормами та правилами); виконавчу схему, сертифікати і паспорта на матеріали, журнал виконаних робіт, журнал лабораторного контролю,

-акт виконаних підрядних робіт, підписаний підрядником (КБ-2в в трьох екз.),

- довідка про вартість виконаних робіт (КБ -3в трьох екз.),

-відомості матеріальних ресурсів з додаванням копій накладних про закупівлю матеріалів з ПДВ, використаних на відповідні роботи,

- перелік працівників, які виконували роботи по договору та актам КБ-2в,

- рахунок-фактуру з зазначенням ціни та вартості етапів робіт, які здаються в звітному місяці,

- акт звірки взаєморозрахунків (за вимогою замовника).

Замовник протягом 3-х днів з дня отримання документів, передбачених в п. 12.1.1. договору, зобов'язаний направити підряднику підписаний з свого боку акт приймання виконаних підрядних робіт (всіх робіт) або мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Пунктом 12.1. договору сторони передбачали, що підрядник зобов'язаний не пізніше 3 днів з моменту закінчення виконання робіт повідомити про це замовника.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ними відповідно до умов укладеного договору були виконані роботи на загальну суму 532 034 грн. 40 коп.

Факт виконання робіт на загальну суму 532 034 грн. 40 коп. не заперечується представниками сторін в судовому засіданні, а також підтверджується матеріалами справи, а саме актами виконаних робіт, зокрема:

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за травень 2014 року на суму 327236 грн. 40 коп.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за травень 2014 року на суму 204798 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 13.09.2013 № 17261 відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було перераховано 84432 грн. 96 коп. авансового платежу

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в процесі виконання договору виникла необхідність виконання додаткових робіт, в зв'язку з чим замовнику була направлена додаткова угода № 9, яка останнім не була підписана. Враховуючи такі обставини, керуючись п. 11.3.3. договору підрядник звернувся до замовника про сплату повної заборгованості по виконаним роботам з урахуванням залишкових 10%, що за вимогою позивача становлять 447601 грн. 44 коп.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що роботи позивачем у повному обсязі не виконані, а тому вимоги позивача в частині остаточного розрахунку за договором є передчасними, оскільки, за умовами договору обов'язок остаточного розрахунку пов'язаний саме з підписанням Акту готовності об'єкта, який на даний час складено не було, крім того зазначив, що умовами договору не передбачено сплати 10 %, сторонами у п.3.2. договору передбачено - остаточний розрахунок.

Більш повно з'ясувавши матеріали справи та подані докази у справі суд приходить до висновку, що позиція позивача в частині сплати повної заборгованості є необґрунтованою, враховуючи наступне:

Як зазначалося раніше, відповідно до п. 3.2. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок по договору проводиться замовником після оформлення акту готовності об'єкту, в порядку передбаченому п. 12.2. договору, не пізніше 20 днів після повного закінчення робіт, включаючи усунення виявлених в процесі прийомки недоліків.

Згідно п. 12.2. договору - прийомка всього комплексу робіт, сторони обумовили, що по заяві підрядника про закінчення всього комплексу робіт замовник протягом 5 календарних днів призначає комісію по прийманню результатів робіт. Комісія проводить контрольні заміри, перевірку якості матеріалів, відповідність виконаних робіт проектній документації. За результатами закінчення всього комплексу робіт комісія складає акт готовності об'єкта, який є підставою для проведення остаточних розрахунків по договору у відповідності з п. 3.2. Договору (п. п. 12.2.1, 12.2.2).

Положення п. 3.2 договору узгоджується з визначеним ст. 879 Цивільного кодексу України порядком оплати будівельних робіт.

Так, відповідно до п. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За умовами договору сторонами погоджений обов'язок остаточного розрахунку, який пов'язаний саме з підписанням акту готовності об'єкту.

Проте, позивачем не було надано суду акт готовності об'єкту, більше того представниками сторін, як позивача так і відповідача зазначалося, що такий акт не складався, окільки позивачем роботи у повному обсязі не виконані.

Посилання позивача на п. 11.3.3. договору, відповідно до якого при виникненні додаткових робіт відповідно п. 2.4, виконання яких приведе до збільшення договірної ціни, замовник має право відмовитися від договору, а підрядник вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи у відповідності з договором, суд також не може прийняти як належний доказ виникнення підстави для проведення повного розрахунку, оскільки:

Вищезазначеним пунктом договору йдеться мова про право замовника, в данному випадку це відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», відмовитися від договору. Проте, ні в матеріалах справи, ні в судових засіданнях під час розгляду справи сторонами не було надано доказів в підтвердження того, що замовник відмовився від данного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2016 на адресу відповідача позивачем направлено листа № 40 від 04.05.2016, в якому повідомлено про виникнення технологічної необхідності щодо здійснення додаткових робіт по договору підряду № 8/1300184 від 02.09.2013 на суму 118 264,80 грн., без здійснення яких, на думку позивача, подальше виконання робіт, передбачених договором неможливе. До зазначеного листа додана Додаткова угода № 9 до договору підряду № 8/1300184 від 02.09.2013, договірна ціна на будівництво, акт визначення додаткових робіт по об'єкту, локальний кошторис на будівельні роботи та підсумкова вартість ресурсів до локального кошторису.

В судомому засіданні та письмових поясненнях під час судового розгляду справи, відповідач, зауважував що неодноразову звертався з проханням до позивача (підрядника) обгрунтувати технологічну необхідность щодо здійснення додаткових робіт до договору, та неодноразово запрошував представника підрядника безпосередньо на об'єкті визначитися з обсягом додаткових робіт. Проте, позивачем зазначені прохання не були виконані.

Тому, як зазначає відповідач, оскільки позивачем необгрунтовано необхідність здійснення додаткових робіт по договору, відповідачем не прийнята пропозиція щодо укладення Додаткової угоди № 9 до договору підряду № 8/1300184 від 02.09.2013, а тому остання не підписана.

Відповідно до п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною ( п. 2 ст 638 Цивільного кодексу України).

При цьому, за приписами п. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2016 на адресу відповідача надійшов лист позивача - ТОВ «Спецтехстрой» № 73 від 01.06.2016, в якому повідомлено відповідача про розірівання з 01.06.2016 договору підряду № 8/1300184 від 02.09.2013.

За приписами п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускаєтьсмя лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такий самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, договір підряду № 8/1300184 від 02.09.2013, укладений сторонами у простій письмовій формі, відповідно і розірвання зазначеного договору повинно бути оформлено у простій письмовій формі у вигляді додаткової угоди. Проте, такого документу позивачем не було надано в обгрунтування своєї позиції у справі .

Отже, сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання договору, а замовник не відмовлявся від договору, а тому повідомлення ТОВ «Спецстрой» № 73 від 01.06.2016 про розірвання договору підряду не тягне за собою юридичних наслудків.

Підсумовуючи наведено, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи відповідно до акту № 1 та № 2 від 20 травня 2014 року, у розмірі 70% від варті виконаних робіт - 372 424 грн. 08 коп., як передбачено умовами договору.

Відповідно ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, як встановлено судом, відповідач факт отримання робіт не заперечує, проте свої зобов'язання не виконав, оплати за виконані роботи не здійснив.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у розмірі 70% - від вартості виконаних протягом звітного місяця робіт, прийнятих відповідно до п. 12.1 договора, в сумі 372 424 грн. 08 коп. обґрунтованими та такими що підлягають стягненню.

В частині стягнення 75177 грн. 36 коп. суд відмовляє за необґрунтованістю та безпідставністю.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 276836 грн. 68 коп., 3 % річних 23177 грн. 64 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 18.06.2014 по 01.06.2016, виходячи з суми заборгованості 372424 грн. 08 коп., згідно з яким загальний розмір 3% річних складає 21886 грн. 29 коп., інфляційних нарахувань в сумі 255765 грн. 31 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2016.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань передбачені діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 21886 грн. 29 коп., інфляційних нарахувань в сумі 255765 грн. 31 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1291 грн. 35 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 21071 грн. 37 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

В частині стягнення пені позивач зазначає, що відповідно до п. 14.3 договору, у випадку просрочки оплати по договору замовник сплачує підряднику пеню 0,1% простроченого платежу за кожен день просрочки, але не більше 5% загальної вартості простроченого платежу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 19719 грн. 90 коп.

Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач заявив про сплив строку позовної давності щодо стягнення спірної заборгованості.

Згідно з положеннями ст. ст. 256, 258, 267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В силу ч. ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1 договору сторонами обумовлено строки та порядок проведення оплати замовником за виконані роботи, зокрема щодо заборгованості, яка є предметою у даній справі є сплата 70% - від вартості виконаних протягом звітного місяця робіт, прийнятих відповідно до п. 12.1 договора, які повинен замовник сплатити не пізніше 20 банкіських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт (форма КБ-2В)

Судом встановлено, що акти виконаних робіт № 1 та № 2 підписані сторонами 20 травня 2014 року, відповідно до положень договору оплата здійснюється не пізніше 20 банкіських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт, тобто до 17.06.2014, а отже, з урахуванням положень ст.ст. 261, 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності щодо заявлених вимог в частині стягнення пені почав спливати з 18.06.2014.

Таким чином, судом встановлено, що строк позовної давності (спеціальної позовної давності) у один рік щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) у позивача сплив 19.06.2015. Позивач же звернувся до господарського суду із позовною заявою 03.06.2016 (вх. № 1616), тобто поза межами строку позовної давності.

Наслідки спливу позовної давності передбачено ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 25 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 зазначено, що на відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони.

Відповідач подав заяву від 16.06.2016 про застосування позовної давності у спорі, в якій просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ «Спецтехстрой» щодо нарахування пені з договором підряду № 8/1300184 від 02.09.2013 та відмовити у стягненні 19719, 90 грн. пені.

Таким чином, позивач, звернувшись із позовною заявою до Господарського суду Сумської області 03.06.2016 пропустив річний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

В разі ж, якщо суд визнає причини пропущення строку позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Як прослідковується з матеріалів справи, поважних причин для поновлення строку позовної давності немає та більше того позивачем заява про поновлення строку позовної давності до суду не подавалася.

Враховуючи, що строк позовної давності у спірних правовідносинах почав свій перебіг 18.06.2014 (піяла спливу 20 днів на оплату послуг за актами виконаних робіт № 1, № 2 від 20 травня 2014), останній, відповідно сплив 19.06.2015.

При цьому, позивач не надав суду доказів, які б свідчили, що до 18.06.2014 виникли і продовжували існувати до моменту його звернення до суду (03.06.2016) обставини надзвичайної, невідворотньої за даних умов події (непереборної сили) і які, в свою чергу, завадили в строк захистити порушене право.

Відповідно до ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У відповідності до п.п.4.4.1 п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013р. у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні також докази, які б свідчили про переривання строку позовної давності.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення пені на загальну суму 19719 грн. 90 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехстрой» (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 98, код 31787498) 372 424 грн. 08 коп. сума основного боргу, 21886 грн. 29 коп. - 3% річних, 255765 грн. 31 коп. інфляційних нарахувань, 9751 грн. 31 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення суми основного боргу в сумі 75177 грн. 36 коп., 1291 грн. 35 коп. - 3% річних,21071 грн. 37 - інфляційних нарахувань,19 719 грн. 90 коп пені - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2016.

Суддя С.В. Заєць