Рішення № 59894219, 18.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2016Справа №910/11613/16

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення компенсації

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Сербуль О.Ю.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення компенсації у розмірі 29 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичних творів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

Розгляд справи двічі відкладався згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву.

Представник відповідача у судове засідання втретє не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 24.06.2016 не виконав.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_2.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 24.06.2016, від 14.07.2016 та від 25.07.2016 судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, однак, до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 24.06.2016 з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти з ухвалами суду від 14.07.2016 та від 25.07.2016 до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.08.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу Організації, а також вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав Видавника, за умов отримання попередньої згоди Видавника.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 12.1 договору).

Відповідно до змісту Декларації №1 музичних творів до договору №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами 24.01.2014, видавник передав в управління організації зокрема і твори: 1) "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_4) "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_5).

Також, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.

Ліцензіар надає ліцензіату право на використання протягом строк на території способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу Ліцензіара, за виключенням Продакшн Музики.

Згідно пункту 8.2. договору, ліцензіат вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захист всі права на 11 творів на території або від свого імені або від імені ліцензіара без отримання попереднього погодження ліцензіара, ліцензіат не вправі ініціювати від свого імені та/або від імені ліцензіара судові процеси у відносно любих творів без отримання попереднього письмового погодження ліцензіара.

Як вбачається з додатку №1/2 до ліцензійного договору, ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів: 1) "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_4) "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_5).

Крім того, вказаним додатком №1/2 ліцензіар наділив ліцензіата правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права. Також ліцензіар погодився з правом ліцензіата доручати судове представництво ПО «ОКУАСП» (код 37396151) на основі договору про управління майновими авторськими правами.

Отже, на підставі зазначених вище договорів про управління майновими авторськими правами, декларацій та ліцензійного договору з додатком №1/2, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_4) "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_5).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначає позивач, актом фіксації №24/09/15 від 24.01.2015, складених уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписами на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованому за адресою: АДРЕСА_3, в якому здійснює господарську діяльністю ФОП ОСОБА_1, вільно розповсюджувались музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_4) "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_5) для фонового озвучення приміщення Закладу, а саме для публічного виконання музичних творів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (стаття 1 Закону).

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_4) "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_5), у приміщенні ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованому за адресою: АДРЕСА_3, в якому здійснює господарську діяльністю ФОП ОСОБА_1, позивачем надано відеозапис, акт фіксації №24/09/15 від 24.01.2015, а також фіскальні чеки відповідача, оформлені у приміщенні ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_3».

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованому за адресою: АДРЕСА_3, звучали музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_4) "ІНФОРМАЦІЯ_2" ( виконавець - ОСОБА_5) для фонового озвучення приміщення Закладу.

З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташованому за адресою: АДРЕСА_3, в якому здійснює господарську діяльність відповідач та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. «г» п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 29 000,00 грн. компенсації (10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення стосовно одного об'єкту (музичного твору).

Так, у відповідності до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 1 травня 2016 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1 450, 00 грн. на місяць.

За таких обставин, враховуючи факт неправомірного використання музичних творів, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єкта авторського права підлягають задоволенню у розмірі 29 000, 00 грн.

Витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1), на поточний рахунок Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (код ЄДРПОУ 37396151; п/р 2600100052453, Банк АТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15-А, прим. 18, ідентифікаційний код - 39109265) 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.08.2016.

Суддя Бондарчук В.В.