АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Камбулов Д.Г.
№22-ц/796/10776/2016 Доповідач Кравець В.А.
Справа №756/4158/15-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Кравець В.А.,
суддів Рубан С.М., Желепи О.В.
за участю секретаря Дуки В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий Банк» Оберемка РоманаАнатолійовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий Банк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом та, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з ПАТ «Європейський газовий банк» 4 130 грн. 73 коп. заборгованості по заробітній платі, компенсації відпусток та вихідної допомоги, 27 333 грн. 62 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 30 грудня 2014 року по 20 квітня 2015 року, 12 808 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 376 грн 52 коп. - 3 % річних.
В мотивування вимог посилався на ті обставини, що у період з серпня 2014 року по грудень 2014 року працював у відповідача на посаді головного юрисконсульта та 23 грудня 2014 року був звільнений із займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі ст. 40 КЗпП України.
Однак при звільненні відповідач не провів з ним повний розрахунок та не виплатив йому належні суми за невикористані дні відпусток та вихідну допомогу, чим порушив вимоги чинного трудового законодавства та права позивача.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року, позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Європейський газовий банк» на користь ОСОБА_3 4 130 грн. 73 коп. заборгованості по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану частину відпустки та 33 358 грн. 08 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2014 року по 05 серпня 2015 року без виключення сум відрахування на податки та інші обов'язкові платежі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016 року касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
19.04.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку з 29 грудня 2014 року по 24 грудня 2015 року в розмірі 55 749,12 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Європейський газовий банк» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2014 року по 24 грудня 2015 року у сумі 55 749,12 грн. та вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - Уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Європейський газовий Банк» Оберемко Р.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.
Вказує, що судом не здійснена перевірка нарахувань грошових сум до стягнення з відповідача. Більше того, оскаржуване рішення не містить жодної вказівки на те, яким чином мало бути здійснено такий розрахунок та з посиланням на які норми, цей розрахунок необхідно обґрунтовувати.
Крім того, відповідно до пункту 32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач працевлаштований та отримує заробітну плату. Таким чином, сума до стягнення рішенням суду першої інстанції є недоведеною та необґрунтованою.
Вважає, що згідно ст. 52 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку здійснюється протягом всього періоду ліквідації банку, але в порядку черговості та в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом.
Позивач ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що з 01 серпня 2014 року ОСОБА_3 працював у ПАТ «Європейський газовий банк» на посаді головного юрисконсульта юридичного управління.
Згідно із наказом ПАТ «Єврогазбанк» від 23 грудня 2014 року позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності та штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та вирішено виплатити йому компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 серпня 2014 року по 29 грудня 2014 року і вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку згідно із ст. 44 КЗпП України.
Розпорядженням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк» Оберемка Р.А. від 29 грудня 2014 року зобов'язано управління обліку банківських та господарських операцій провести виплати працівникам банку, які підлягають звільненню у розмірі 40 % від належних до виплати коштів кожному працівнику.
Листом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію від 16 квітня 2015 року позивача повідомлено, що станом на 10 квітня 2015 року заборгованість по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку перед ним становить 4 130 грн. 73 коп., яка до цього часу йому не виплачена.
24.12.2016 року відповідач сплатив на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку перед позивачем у розмірі 4130,73 грн.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-114цс13.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст..117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
З урахування того, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що при звільненні позивача з роботи відповідач виплатив йому 4 130,73 грн. лише 24.12.2016 року, а в самому наказі про звільнення не зазначено порядку виплати відхідної допомоги в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а. с. 7),колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правильним.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).
Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093 цс15.
Колегія суддів вважає, що визначивши середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 55 749 грн. 12 коп., суд першої інстанції правомірно поклав в основу розрахунок позивача ,виходячи із заробітної плати останнього за два попередні місяці перед звільненням: 9 825,00 грн. (нарахована заробітна плата за останні 2 місяця роботи) : 43 дні (фактично відпрацьованих робочих днів за останні 2 місяця роботи = 228,48 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 146 днів = 55 749 грн. 12 коп.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що при прийнятті зазначеного рішення суд першої інстанції не врахував вимоги положення ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб », про те, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації банку здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом, до яких належать, зокрема, витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції .
Відповідно до матеріалів справи при звільненні позивача відповідач видав наказ про виплату позивачу при звільненні вихідної допомоги в порядку передбаченому ст. 44 КЗпП України без зазначення порядку виплати такої допомоги відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ні в суді першої, ні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що така виплата не була передбачена кошторисом відповідача.
Більш того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції після роз'яснення судом вимог ст. 10 ЦПК України відповідачу було запропоновано надати докази на підтвердження того, що на час звільнення позивача у відповідача дійсно були відсутні кошти на виплату вказаної вихідної допомоги, але таких доказів надано не було.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що вказана виплата не була включена до відповідного кошторису відповідача, який було затверджено Фондом.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
На підставі Постанови Правління Національного Банку України № 424 від 16.07.2014 року ПАТ «Європейський газовий банк віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією ФГВО 16.07.2014 року прийнято рішення №57 про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації.
Порушення процедури про банкрутство роботодавця, не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02.06.2014 року.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги в цій частині рішення суду не спростовують.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий Банк» Оберемка Романа Анатолійовича - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді
Судове рішення № 59893952, Апеляційний суд міста Києва було прийнято 17.08.2016. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 756/4158/15-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: