Ухвала суду № 59893366, 23.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року справа №812/474/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року у справі № 812/474/16 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання дій протиправними та визнання податкової декларації з ПДВ за березень 2016 року такою, що подана 20.04.2016,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року, позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області в якому з урахуванням уточнення до позовної заяви просив визнати дії відповідача протиправними та визнати податкову декларацію з ПДВ за березень 2016 року такою, що подана 20.04.2016 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд 1 інстанції визнав противоправними дії Державної податкової інспекції у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області щодо невизнання податкової декларації Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5" з податку на додану вартість від 20.04.2016 за березень 2016 року податковою звітністю.

Зобовязав Державну податкову інспекцію у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області прийняти податкову декларацію Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5" з податку на додану вартість від 20.04.2016 за березень 2016 року датою її фактичного прийняття - 22.04.2016 із відображенням даних в особовій картці платника податків.

В решті позову відмовив.

Не погодившись з рішенням суду 1 інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до абз.2,3 п.49.4 ст.49 Податкового Кодексу України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті. Апелянт вказує на те, що договір про визнання електронних документів від 11.11.2009 року № 15 втратив свою чинність 16.01.2016 року, в односторонньому порядку даний договір відповідачем не розривався. Апелянт також зазначає, що ДПІ у м.Лисичанську в межах своєї компетенції під час здійснення оскаржуваних дій не мала повноважень які дозволяють прийняти до уваги обставини позивача та ототожнити юридичні факти розірвання договору з втратою чинності таким договором. Податковий орган також посилається ст.49 ПК України, відповідно до приписів якої декларація подається в електронній формі, а відтак позивач подаючи декларацію з ПДВ за березень 2016 року на паперових носіях порушив вимоги п.49.4 ст.49 ПК України. Просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Комунальне підприємство Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 (і.к. 20184663) зареєстровано як юридична особа 26.02.1999 року за № 1 381 120 0000 000037, та відповідно до довідки від 02.03.2016 року № 1612091400160 з 21.02.1991 року за № 1-17 перебуває на податковому обліку в ДПІ у м Лисичанську (а.с. 40-44).

Між позивачем та ДПІ у м. Лисичанську 11 листопада 2009 року укладено договір № 15 про визнання електронних документів, згідно якого позивачем, як платником податків здійснюється подача податкової звітності електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (а.с. 89-90)

Згідно з п. 1 розпорядження міського голови від 01.12.2015 року № 238-к ОСОБА_2, начальника КП ЛЖЕК № 5, звільнено з 31.12.2015 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту (а.с. 30).

25.12.2015 року між Лисичанським міським головою та ОСОБА_3 укладено контракт, відповідно до якого останню призначено на посаду начальника КП ЛЖЕК № 5 на строк з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року (а.с.28-29).

Відповідно до розпорядженням міського голови № 264-к від 25.12.2015 року та наказу КП ЛЖЕК № 5 від 01.01.2016 року № 1 ОСОБА_3 призначено на посаду начальника КП ЛЖЕК № 5 з 01.01.2016 року (а.с. 26-27).

На підставі договору від 19.01.2016 року № 20184663 про надання послуг з обробки даних, постачання, видачі та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису позивачем отримано посилені сертифікати електронного цифрового підпису (а.с.17-20, 25).

Засобами телекомунікаційного зв'язку позивачем направлено договір про визнання електронних документів, який доставлено до ДФС України 17.02.2016 року. Проте, згідно з квитанцією № 1 документ не прийнято, виявлені помилки: діючий договір відсутній; помилка сертифікат (найменування ОСОБА_3А.) має тип підпису Директор, але в ЄДРЮОФОП для особи визначений тип підпису Право підпису. (а.с. 13)

Відповідно до посиленого сертифікату відкритого ключа, сертифікат чинний з 09.02.2016 року по 08.02.2017 року, власник ОСОБА_3, уточнене призначення відкритого ключа підпис директора (а.с. 25).

20.04.2016 року КП ЛЖЕК № 5 звернулося до ДПІ у м. Лисичанську листом № 616 про прийняття декларації з ПДВ за березень 2016 року на паперових носіях (а.с. 8).

Повідомленням від 28.04.2016 року № 3719 відповідач повідомив КП ЛЖЕК № 5 про те, що подана декларація за березень 2016 року вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю), оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником значиться ОСОБА_2, надана підприємством декларація підписана керівником ОСОБА_3, що не відповідає даним ЄДР (а.с.6).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 керівник, ОСОБА_3, 12.01.2016 року підписант (а.с.41-43).

Судами встановлено, що відповідно до повідомлення реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області № 92 від 09.03.2016 року позивачу відмовлено у проведенні внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах КП ЛЖЕК № 5 на підставі ч. 3 ст. 4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (а.с.15).

Статтею 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 ст. 49 ПК України передбачені підстави для відмови у прийнятті податкової декларації. Так, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Тобто, посадова особа інспекції не може відмовити у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених ст. 49 Кодексу.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.4 ст. 48 ПК України передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року, яка подана позивачем у паперовій формі 22.04.2016, містить усі обовязкові реквізити, що передбачені п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України (а.с.9-12).

Спірним питанням даної справи є правомірність подання декларації в паперовій формі.

Відповідно до п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Оскільки позивач відноситься до середніх підприємств тому подає податкову звітність з податку на додану вартість тільки в електронній формі за умови дотримання реєстрації електронного підпису звітних осіб.

Відповідно до 1 Розділу Інструкції з підготовки і подання податкових документів електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до подання податкових документів в електронному вигляді, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 10.04.2008 № 233 (далі Інструкція), подання податкових документів в електронному вигляді - подання податкових документів до органів ДПС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

Згідно з п. 1 Розділу 2 Інструкції платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі (п. 2 Розділу 2 Інструкції).

Пунктом 7 Розділу 2 Інструкції передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

Відповідно до ч. 5 Розділу 3 Інструкції платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) та надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії.

19 січня 2016 року, на виконання укладеного договору № 20184663 щодо надання послуг ТОВ Центр сертифікації ключів Україна, позивачем отриманні посилені сертифікати електронного цифрового підпису директора та бухгалтера, що підтверджено Актом прийому-передачі (а.с.16).

Відповідно до отриманого посиленого сертифікату відкритого ключа, він чинний з 09 лютого 2016 року по 08 лютого 2017 року, власник ОСОБА_3, уточнене призначення відкритого ключа підпис директора (а.с.25).

Засобами телекомунікаційного зв'язку позивачем направлено договір про визнання електронних документів, який доставлено до ДФС України 17.02.2016. Проте, згідно з квитанцією № 1 документ не прийнято, виявлені помилки: діючий договір відсутній; помилка сертифікат (найменування ОСОБА_3А.) має тип підпису Директор, але в ЄДРЮОФОП для особи визначений тип підпису Право підпису. (а.с.13)

Отже позивачу відмовлено укласти новий договір про визнання електронних документів з підстав невідповідності з даними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) для осіб, які зареєстровані та переселилися з території проведення антитерористичної операції в період її проведення, реєстрація фізичної особи - підприємця здійснюється державними реєстраторами за адресою тимчасового проживання без вимоги державних реєстраторів реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві наявності реєстрації про місця проживання за місцем проведення реєстраційних дій.

Установлено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Проведення реєстраційних дій, повязаних із зміною складу засновників (учасників) та керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції, на період її проведення забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство зареєстровано у м. Лисичанську (а.с.41-43), яке є територією проведення антитерористичної операції згідно додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на час укладання договору керівником значиться ОСОБА_2, а підписантом ОСОБА_3, яка була вже новим керівником зазначеного підприємства.

Відтак невідповідність даних, занесених на електронний підпис даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є виною позивача, оскільки є заборона на проведення реєстраційних дій, повязаних із зміною складу засновників (учасників) та керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції, на період її проведення.

Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення від державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відмову у проведенні державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах на підставі положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (а.с. 15).

Отже, неможливість проведення відповідних змін в Державному реєстрі у звязку із забороною, порушує права позивача щодо надання звітності в електронній формі та тягне для позивача наслідки застосування податковим органом відповідних штрафних санкцій.

Єдиною підставою, щодо подання податкової звітності у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 ПК України, до складання нового договору - є розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

Суд зазначає, що законодавець не визначає дії платника податку щодо надання податкової звітності на період спливу терміну та припинення дії договору, а також не передбачені такі дії Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів загальних засад права (аналогія права).

Оскільки на час подання податкової звітності позивач з обєктивних причин позбавлений можливості укласти новий договір про визнання електронних документів, суд вважає за можливе до спірних правовідносинах застосувати закон, що регулює правовідносини на період складання нового договору, а саме подання податкової звітності у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 ПК України.

Колегія суддів враховує, що неприйняття податкової декларації податковим органом тягне за собою наслідки для підприємства у вигляді відповідальності за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, передбаченої ст. 120 ПК України.

20 квітня 2016 року підприємство надіслало поштою до контролюючого органу податкову декларацію на паперовому носії, яку відповідач вважав не прийнятою, про що зазначив в повідомлені від 28.04.2016 року № 3719 (а.с.6).

Нормами Податкового кодексу України встановлений вичерпаний перелік причин, які зумовлюють відмову у прийнятті податкової декларації, тому позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року від 20.04.2016 є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року від 20.04.2016 такою, що подана 20.04.2016 із відображенням цих даних в особовій картці платника податків, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Враховуючи встановлені по справі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції і підстави для скасування постанови відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року у справі № 812/474/16 залишити без задоволення, а постанову суду 1 інстанції без змін.

Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

ОСОБА_4