Постанова № 59891129, 22.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 серпня 2016 року Справа № 810/1882/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Волков А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "УКПОСТАЧ" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "УКПОСТАЧ" (правонаступник Закритого акціонерного товариства "УКПОСТАЧ") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.08.2015, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 19.11.2010 № 0006384001/2 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 4102918,40 грн., з яких: 2271290,00 грн. за основним платежем; 1831628,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 19.11.2010 № 0006434001/2 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28579,96 грн.;

від 19.11.2010 № 0006394001/2 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 52898,93 грн., з яких: 35209,43 грн. за основним платежем; 17689,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки усі господарські операції, в частині, що оспорюється позивачем, є законними і мали реальний характер, факти їх здійснення підтверджуються документально, належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Даний адміністративний позов перебував на розгляді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з листопада 2010 року. На момент надання Автономній Республіці Крим статусу тимчасово окупованої території України внаслідок збройної агресії Російської Федерації розгляд адміністративної справи не закінчено. Всупереч положенням статті 12 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим не передав адміністративну справу до Київського окружного адміністративного суду відповідно до встановленої цим Законом підсудності, у зв'язку з чим позивач самостійно звернувся до Київського окружного адміністративного суду за захистом порушеного права з наявними у нього документами і матеріалами, необхідними для розгляду і вирішення спору по суті.

Позивач також подав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду у зв'язку з пропуском цього строку з поважних причин, що зазначені вище.

В силу приписів абзацу десятого частини першої статті 12 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, передаються судам відповідно до встановленої цим Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання ним чинності або з дня встановлення такої підсудності.

Цією ж статтею визначено, що у зв'язку зі зміною територіальної підсудності судових справ внаслідок неможливості здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях розгляд адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим забезпечується Київським окружним адміністративним судом.

Вищий адміністративний суд України у листі від 10.11.2014 № 1543/11/10/14-14 також роз'яснив, що адміністративні справи, що перебували у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, переданих відповідно до абзацу десятого частини першої статті 12 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до визначених цим Законом судів, розглядаються судами першої та апеляційної інстанцій спочатку. У разі коли такі справи не передані, їх розгляд може здійснюватися судами першої інстанції, визначеними Законом, за матеріалами, наданими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позивач пропустив визначений законом строк звернення до суду з поважних причин, тому поновив вказаний строк і ухвалою від 06.05.2015 відкрив провадження в адміністративній справі.

На момент прийняття Київським окружним адміністративним судом рішення про відкриття провадження в даній адміністративній справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (відповідача за пред'явленим позовом) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 799 "Про реорганізацію деяких територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Державної податкової служби, яку, у свою чергу, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" реорганізовано шляхом приєднання до новоутвореної Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У подальшому Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" реорганізовано шляхом приєднання до новоутвореної Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області.

У зв'язку з цим суд ухвалою від 06.05.2015 здійснив заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби її правонаступником Генічеською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області.

Судові засідання призначались судом на 20.05.2015, 08.06.2015, 22.06.2015, 02.07.2015, 15.07.2015, 05.08.2015, при цьому сторони про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Однак розгляд справи кожного разу відкладався з різних причин (за клопотанням позивача, а також у зв'язку з неодноразовою неявкою до суду представників податкового органу).

Податковий орган надіслав до суду письмове заперечення проти позову разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, однак у подальшому відкликав клопотання в частині розгляду справи в порядку письмового провадження, однак при цьому явку своїх представників до суду жодного разу не забезпечив, про причини неприбуття представників жодного разу суд не повідомляв.

У судовому засідання 05.08.20105 представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи численні факти неявки в судове засідання представника відповідача, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів суд, керуючись положеннями частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "УКПОСТАЧ" є юридичною особою, що зареєстрована 25.10.2001 Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради Автономної Республіки Крим, є правонаступником Закритого акціонерного товариства "УКПОСТАЧ" з 23.12.2010 (запис в ЄДР в № 11421050012000088). Як платник податків позивач на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі АР Крим, на момент розгляду справи в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; виробництво господарських та декоративних керамічних виробів; виробництво інших машин та устаткування загального призначення; оптова торгівля машинами та устаткуванням; оренда машин та устаткування.

У червні 2010 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 (акт перевірки від 03.06.2010 № 167/40-01/30169718).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пунктів 1.18, 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2305983,00 грн., у тому числі по періодам: за І квартал 2009 року на суму 340573,00 грн.; за півріччя 2009 року на суму 642930,00 грн.; за 9 місяців 2009 року на суму 1190900,00 грн.; за 2009 рік на суму 2305983,00 грн.;

підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту на суму 82627,00 грн.;

підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податку на додану вартість, що включена до бюджетного відшкодування, на загальну суму 33722,00 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2009 року на суму 4139,00 грн.; за березень 2009 року на суму 6342,00 грн.; за квітень 2009 року на суму 13396,00 грн.; за жовтень 2009 року на суму 9845,00 грн.;

підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 35379,00 грн., у тому числі по періодах: за травень 2009 року на суму 1540,00 грн.; за липень 2009 року на суму 30836,00 грн.; за серпень 2009 року на суму 3003,00 грн.;

абзацу "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у загальній сумі 149866, 00 грн., у тому числі по періодам: за листопад 2009 року - на суму 105602,00 грн.; за грудень 2009 року - на суму 44264,0 грн.

За результатами перевірки Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняла три податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 15.06.2010 № 0006384001/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 4137611,40 грн., з яких: 2305983,00 грн. за основним платежем; 1831628,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 15.06.2010 № 0006434001/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 33722,00 грн., з яких: 4139,00 грн. за лютий 2009 року; 6342,00 грн. за березень 2009 року; 9845,00 грн. за жовтень 2009 року; 13396,00 грн. за квітень 2009 року;

від 15.06.2010 № 0006394001/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 53068,50 грн., з яких: 35379,00 грн. за основним платежем; 17689,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарг податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

У зв'язку з оскарженням податкових повідомлень-рішень Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим послідовно приймала повністю тотожні за змістом податкові повідомлення-рішення, але з іншими реквізитами, внаслідок чого попередні податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними.

Таким чином, на день судового розгляду чинними є такі податкові повідомлення-рішення:

від 19.11.2010 № 0006384001/2, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 4137611,40 грн., з яких: 2305983,00 грн. за основним платежем; 1831628,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 19.11.2010 № 0006434001/2, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 33722,00 грн., з яких: 4139,00 грн. за лютий 2009 року; 6342,00 грн. за березень 2009 року; 9845,00 грн. за жовтень 2009 року; 13396,00 грн. за квітень 2009 року;

від 19.11.2010 № 0006394001/2), згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 53068,50 грн., з яких: 35379,00 грн. за основним платежем; 17689,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з результатами адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду з даним позовом, згідно з яким просить суд визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення в частині, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 4102918,40 грн., з яких: 2271290,00 грн. за основним платежем; 1831628,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006434001/2 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28579,96 грн.

податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006394001/2 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 52898,93 грн., з яких: 35209,43 грн. за основним платежем; 17689,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

З метою всебічного і повного зясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти здійснення господарських операцій, за наслідками оцінки яких податковий орган прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Суд під час судового розгляду також використав результати судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11, проведеної судовим експертом ТОВ "Центр судових експертиз" на підставі ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011 в адміністративній справі № 2А-15019/10/5/0170 за позовом ЗАТ "УКПОСТАЧ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2010 № 0006384001/0, № 0006434001/0 та № 0006394001/0; від 30.08.2010 № 0006384001/1, № 0006434001/1 та № 0006394001/1.

1. Щодо податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2305983,00 грн. (за основним платежем) на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 суд встановив, що це рішення відповідача ґрунтується на твердженнях податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу (прибутку) на загальну суму 9223933,00 грн. (9223933,00 грн. х 25% = 2305983,00 грн.)

Вказана сума податкового зобов'язання (2305983,00 грн.) складається з таких сум:

1) 3110,76 грн. сума податку на прибуток, що визначена на підставі висновків про заниження позивачем валового доходу на суму 12443,05 грн. (3110,76 грн. = 12443,05 грн. х 25%) у звязку з невключенням до його складу вартості безоплатно наданих товарів від іноземних постачальників (т. 1, а.с. 95 96);

2) 414,15 грн. сума податку на прибуток, що визначена на підставі висновків про заниження позивачем валового доходу на суму 1656,60 грн. (414,15 грн. = 1656,60 грн. х 25%) у звязку з невключенням до його складу вартості послуг безоплатно наданих працівникам підприємства (послуги мобільного оператора ЗАТ "Український мобільний звязок", що надані поза за межами пакету МТС) (т. 1 а.с. 95 96);

3) 1744000,53 грн. сума податку на прибуток, що визначена на підставі висновків про завищення позивачем валових витрат на суму 6976002,11 грн. (1744000,53 грн. = 6976002,11 грн. х 25%) у звязку з включенням до їх складу витрат на придбання робіт (послуг) з гарантійного ремонту (обслуговування) реалізованих товарів без належного обліку бракованих товарів (т. 1 , а.с. 98 100);

4) 202500,00 грн. сума податку на прибуток, що визначена на підставі висновків про завищення позивачем валових витрат на суму 810000,00 грн. (202500,00 грн. = 810000,00 грн. х 25%) у звязку з включенням до їх складу витрат на придбання послуг фізичних осіб-підприємців, які не підтверджуються первинними документами (т. 1, а.с. 100 104), а саме:

а) юридичних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 530000,00 грн., сума податку на прибуток 132500,00 грн. (132500,00 грн. = 530000,00 грн. х 25%), (т. 1, а.с. 102);

б) послуг з проведення досліджень та розробок в області холодильної техніки від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на суму 280000,00 грн., сума податку на прибуток 70000,00 грн. (70000,00 грн. = 280000,00 грн. х 25%), (т. 1 , а.с. 102 103);

5) 3012,49 грн. сума податку на прибуток, що визначена на підставі висновків про завищення позивачем валових витрат на суму 12049,95 грн. (3012,49 грн. = 12049,95 грн. х 25%) у звязку з включенням до їх складу вартості безоплатно наданих товарів від іноземних постачальників, які в бухгалтерському та податковому обліку позивача відображені як такі, що отримані на оплатній основі (т. 1, а.с. 104);

6) 321500,00 грн. сума податку на прибуток підприємства, що визначена на підставі тверджень про завищення позивачем валових витрат на суму 1286000,00 грн. (321500,00 грн. = 1286000,00 грн. х 25%) у звязку з включенням до їх складу витрат на придбання послуг фізичних осіб-підприємців з ремонту та технічного обслуговування обладнання, а також з розробки (створення) програмного забезпечення, які не підтверджуються первинними документами (т. 1, а.с. 109 113), а саме:

а) послуг з ремонту та технічного обслуговування обладнання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на суму 496000,00 грн., сума податку на прибуток 124000,00 грн. (124000,00 грн. = 496000,00 грн. х 25%), (т. 1, а.с. 109 110);

б) послуг з розробки (створення) програмного забезпечення від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на суму 330000,00 грн., сума податку на прибуток 82500,00 грн. (82500,00 грн. = 330000,00 грн. х 25%), (т. 1, а.с. 111 112);

в) послуг з ремонту та технічного обслуговування обладнання від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на суму 460000,00 грн., сума податку на прибуток 115500,00 грн. (115500,00 грн. = 460000,00 грн. х 25%), (т. 1, а.с. 112 113);

7) 3289,51 грн. сума податку на прибуток, що визначена на підставі висновків про завищення позивачем валових витрат на суму 13158,03 грн. (3289,51 грн. = 13158,03 грн. х 25%) у звязку з включенням до їх складу витрат на придбання послуг з використання автомобільного транспорту у службових цілях від фізичних осіб за договорами найму, що не посвідчені нотаріально (т. 1, а.с. 114 116);

8) 28155,75 грн. сума податку на прибуток, що визначена на підставі висновків про завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 112623,00 грн. (28155,75 грн. = 112623,00 грн. х 25%) в результаті завищення балансової вартості основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2% на початок ІІІ кварталу 2009 року на 5631166,67 грн. (т. 1, а.с. 171).

1.1. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про завищення позивачем валового доходу на суму 138772,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34693,15 грн., суд встановив наступне.

У письмових поясненнях до адміністративного позову, наданих суду у судовому засіданні 05.08.2015 (т.3, а.с. 1-55), позивач визнав правомірність і правильність висновків посадових осіб контролюючого органу про заниження валового доходу на загальну суму 138772,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34693,15 грн., з яких:

3110,76 грн. - внаслідок заниження валового доходу на суму 12049,95 грн. у звязку з невключенням до його складу вартості безоплатно наданих товарів від іноземних постачальників (т. 3, а.с. 4, 5);

414,15 грн. - внаслідок заниження валового доходу на суму 1656,60 грн. у звязку з невключенням до його складу вартості послуг безоплатно наданих працівникам підприємства (послуги мобільного оператора ЗАТ "Український мобільний звязок", що надані поза за межами пакету МТС) (т. 3 а.с. 5);

3012,49 грн. - внаслідок неправомірного включення до складу валових витрат вартості товарів, що надані безоплатно іноземними постачальниками, у сумі 12443,05 грн. (т. 3, а.с. 18);

28155,75 грн. - внаслідок завищення амортизаційних відрахувань на суму 112623,00 грн. (28155,75 грн. = 112623,00 грн. х 25%) в результаті завищення балансової вартості основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2% на початок ІІІ кварталу 2009 року на 5631166,67 грн. (т. 1, а.с. 171).

Обставини, визнані позивачем, також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11 (т. 2, а.с. 15, 16, 32, 33).

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 в частині визначення позивачу податку на прибуток в сумі 34693,15 грн. є правомірним, адже позивачем не оскаржується згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 05.08.2015.

1.2. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат на суму 6976002,11 грн. у звязку з включенням до їх складу витрат на придбання робіт (послуг) з гарантійного ремонту (обслуговування) реалізованих товарів без належного обліку бракованих товарів, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1744000,53 грн. суд зазначає наступне.

В рамках основної економічної діяльності з лютого 2006 року по жовтень 2009 року позивач здійснював реалізацію холодильного обладнання (холодильних шаф та охолоджувачів) на користь вітчизняних та іноземних покупців, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

З метою забезпечення гарантійного обслуговування проданого холодильного обладнання, виробником якої є ЗАТ "УКПОСТАЧ", у тому числі й того, що знаходиться за межами України, позивач (замовник) уклав з іншими компаніями (виконавцями) низку договорів (контрактів) на виконання робіт з гарантійного ремонту холодильної техніки, а саме:

від 01.12.2007 № 12/01, виконавець ТОО "UBC Сool Astana" (Республіка Казахстан);

від 03.03.2008 № 003/20/1-88, виконавець ТОО "UBC Сool Astana" (Республіка Казахстан);

від 06.04.2009 № 003/20/2-112, виконавець ТОО "Пивная Компания" (Республіка Казахстан);

від 03.12.2007 № 003/20-491, виконавець ООО "Ю Би Си Кул-Б" (Росія);

від 02.02.2009 № 003/20/2-42, виконавець ООО "Ю Би Си Кул-Б" (Росія);

від 01.05.2009 № 05/01, виконавець ООО "Ю Би Си Сервис" (Російська Федерація);

від 01.09.2009 № 003/20/2-232, виконавець ООО "Ю Би Си Сервис" (Росія);

від 01.04.2007 № 01/07-003/20-432, виконавець ТОВ "Ю БІ СІ СЕРВІС" (Україна);

від 01.02.2009 № 301-003/20/2-41, виконавець ТОВ "Ю БІ СІ СЕРВІС" (Україна);

від 01.01.2009 № 03/03, виконавець компанія SIA "ADN Serviss" (Латвія);

від 24.09.2009 № 2009/001, виконавець ООО "ADN Serviss" (Латвія);

від 30.07.2009 № 003/20/2-214, виконавець компанія FPC "MGM" SRL (Молдова);

від 12.04.2006 № 1259, виконавець компанія UBC Іnc. (Канада);

від 01.01.2008 № 01/01, виконавець компанія UBC Cool Canada Іnc. (Канада);

від 20.05.2009 № 1260, виконавець компанія UBC Cool Canada Іnc. (Канада);

від 25.07.2007 № 25/03, виконавець компанія UBC Distribution USA (США);

від 14.01.2009 № 1261, виконавець компанія UBC Distribution USA (США).

Вказані договори (контракти) є типовими та містять наступні умови: виконавець зобовязаний виконати роботи з гарантійного ремонту холодильного обладнання, що знаходиться на гарантійному обслуговуванні, виробником якого є замовник (ПрАТ (ЗАТ) "УКПОСТАЧ"), та здати їх результат замовнику, а замовник зобовязаний прийняти результат робіт та сплатити його (п.1, 1.1., 2.1., 2.2. договорів). Робота вважається виконаною після підписання акту приймання-здачі робіт замовником (п.1.2., 1.4.1., 2.3., 3.1., 3.2.1. договорів).

На виконання умов вказаних договорів (контрактів) виконавці у період з серпня 2007 по грудень 2009 виконали роботи з гарантійного ремонту холодильного обладнання, виробником якого є ЗАТ "УКПОСТАЧ", на загальну суму 6976002,11 грн. (без ПДВ), що підтверджується первинними документами (актами і звітами про виконання замовлень-заявок на сервісне обслуговування), які містять усі необхідні реквізити (назву і дату складання документа; відомості про замовника, виконавця робіт та власника обладнання; дату подання / дату виконання заявки на проведення ремонту; відомості про обладнання (назва, інвентарний / заводський номер, дату виробництва); відомості щодо несправного елементу, вид та вартість виконаних робіт, а також використаних комплектуючих та матеріалів; особисті підписи відповідальних осіб замовника та виконавця робіт, засвідчені печатками).

На підставі вказаних первинних документів (актів та звітів із сервісного обслуговування) позивач відобразив у бухгалтерському обліку у період з січня по грудень 2009 року господарські операції з придбання робіт (послуг) з гарантійного ремонту (обслуговування) обладнання на загальну суму 6976002,11 грн. (без ПДВ).

Вказану суму (6976002,11 грн.) позивач врахував у складі валових витрат та задекларував у рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" в Декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Обмежень для включення вказаних витрат до складу валових, що передбачені пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11 (т. 2, а.с. 17 - 24), з яким також погоджується і суд, включення позивачем до складу валових витрат за 2009 рік витрат на придбання робіт (послуг) з гарантійного ремонту (обслуговування) холодильної техніки на загальну сумі 6976002,11 грн. (без ПДВ) підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку (актами та звітами про виконання замовлень-заявок на сервісне обслуговування), безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача.

Це означає, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат на суму 6976002,11 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 1744000,53 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 в частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі підлягає скасуванню як протиправне.

1.3. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат на суму 810000,00 грн. у звязку з включенням до їх складу витрат на придбання послуг фізичних осіб-підприємців (ОСОБА_1М та ОСОБА_2С.), які не підтверджуються первинними документами, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 202500,00 грн. суд зазначає наступне.

28 грудня 2008 року в ЗАТ "Укпостач" відбулась оперативна нарада керівництва підприємства та керівників відділів та виробничих підрозділів (протокол від 28.12.2008 № 41 (т.6, а.с. 4, 5), на якій обговорювались питання прогнозування роботи підприємства на 2009 рік, на якій було вирішено укласти з певними працівниками (технічним директором ОСОБА_3, інженером по обладнанню ОСОБА_6, начальником відділу електронно-технічного забезпечення ОСОБА_4, начальником проектно-аналітичного відділу служби інновацій ОСОБА_2, начальником юридичного відділу ОСОБА_1М.), які мають статус фізичних осіб-підприємців, цивільно-правові договори з надання певних послуг, у тому числі з можливістю залучення ними інших осіб на платній основі.

1.3.1. Відповідно до згаданого вище протоколу оперативної наради за результатами роботи підприємства в 2008 році було виявлено потребу в отриманні різного роду консультацій, рекомендацій та практичної допомоги, складанні різних документів, а також веденні справ в судових інстанціях, у зв'язку з чим було вирішено з січня 2009 р. укласти відповідний цивільно-правовий договір з ОСОБА_1 як з фізичною особою-підприємцем та надати їй вільний графік роботи за основним місцем роботи.

На виконання рішення правління керівник ЗАТ "УКПОСТАЧ" видав наказ від 30.12.2008 № 603 "Про зміну режиму робочого часу", відповідно до якого з 01.01.2009 начальнику юридичного відділу (ОСОБА_1М.) встановлено вільний графік роботи.

У січні 2009 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір від 12.01.2009 № 1 про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги з питань консультування в сфері комерційної діяльності та управління, застосування діючого законодавства України, а також здійснювати представництво і захист прав та інтересів замовника в судах, а позивач зобов'язувався прийняти надані послуги та оплатити (т. 6, а.с. 57).

Суд встановив, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.12.2015 № 21420000000000722), у періоді, що перевірявся, перебувала на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2009), заявлені види діяльності: консультації з питань комерційної діяльності; надання правових послуг.

Крім того, у періоді, що перевірявся, ОСОБА_1 перебувала з позивачем у трудових відносинах і обіймала посаду начальника юридичного відділу ЗАТ "УКПОСТАЧ".

Позивач стверджував, що у період з січня по грудень 2009 року ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець надала позивачу консультаційні та юридичні послуги на загальну суму 530000,00 грн. (без ПДВ).

На підтвердження фактів надання послуг позивач представив суду одинадцять актів прийому-передачі наданих послуг за загальну суму 530000,00 грн., які складались між позивачем і ОСОБА_1 щомісячно (т. 6, а.с. 55 - 66).

З оглянутих судом актів убачається, що вони, як правило, складаються з двох частин і поділяються за видом наданих послуг (консультативні та щодо представництва інтересів позивача у судах), містять відомості про загальну вартість наданих послуг у відповідному місяці, а також відомості про зміст консультацій та представництво ОСОБА_1 інтересів позивача у судах у конкретних справах.

Витрати на оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 530000,00 грн. позивач включив до складу валових витрат і врахував при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік.

Як убачається з висновку судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11 (т. 2, а.с. 25 - 28), з яким також погоджується і суд, витрати позивача на оплату послуг ОСОБА_1 підтверджуються документально і пов'язуються з господарською діяльністю позивача, належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Та обставина, що ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, перебувала з позивачем у трудових відносинах і обіймала посаду начальника юридичного відділу ЗАТ "УКПОСТАЧ" та одночасно надавала позивачу послуги в якості фізичної особи-підприємця, не впливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, адже сам факт надання ОСОБА_1 позивачу правових послуг відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що господарська діяльність здійснюється на засадах свободи підприємницької діяльності, свободи договору, вільного ціноутворення. Це означає, що суб'єкти господарювання самостійно обирають форму взаємовідносин з фізичними особами як з використанням цивільно-правових відносин, так і шляхом укладення трудового договору. Форма взаємовідносин між юридичною і фізичною особою впливає на оподаткування податком на доходи фізичних осіб, але не має жодного впливу на податок на прибуток, адже в будь-якому випадку кошти, виплачені юридичною особою фізичній особі за виконані роботи чи надані послуги, включатимуться до складу валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат на суму 530000,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 132500,00 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

1.3.2. Відповідно до згаданого вище протоколу оперативної наради за результатами роботи підприємства в 2008 році було виявлено потребу в розробках нових видів холодильного обладнання для заповнення більшого сегменту ринку, у зв'язку з чим було вирішено з січня 2009 р. укласти відповідний цивільно-правовий договір із ОСОБА_2 як з фізичною особою-підприємцем та надати йому вільний графік роботи за основним місцем роботи.

На виконання рішення правління керівник ЗАТ "УКПОСТАЧ" видав наказ від 30.12.2008 № 603 "Про зміну режиму робочого часу", відповідно до якого з 01.01.2009 начальнику проектно-аналітичного відділу служби інновацій (ОСОБА_2С.) встановлено вільний графік роботи.

У лютому 2009 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір від 12.02.2009 № 1 про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги з виконання досліджень та розробок у галузі холодильної техніки, а позивач зобов'язувався прийняти надані виконавцем послуги та оплатити (т. 6, а.с. 84).

Умовами договору передбачено, що результати наданих послуг оформлюються актом прийому-здачі, в якому відображаються види, перелік та вартість наданих виконавцем послуг, до якого додаються: технічна пропозиція; термодинамічний розрахунок; технічне завдання на розробку; специфікація основних комплектуючих; програма та методика проведення випробувань; постановка експерименту для дослідних цілей; проект керівництва з експлуатації та паспорта на виріб; проект технічних умов; аналітична записка; проект модернізації виробів.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.02.2009 № 23820000000032954), у періоді, що перевірявся, перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку від 12.02.2009), заявлені види діяльності: дослідження та розробки в галузі холодильної техніки.

Крім того, у періоді, що перевірявся, ОСОБА_2 перебував з позивачем у трудових відносинах обіймав посаду начальника проектно-аналітичного відділу служби інновацій ЗАТ "УКПОСТАЧ".

Позивач стверджував, що у період з лютого по грудень 2009 року ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець надав позивачу послуги з виконання досліджень та розробок у галузі холодильної техніки на загальну суму 280000,00 грн. (без ПДВ).

На підтвердження фактів надання послуг позивач представив суду шість заявок на виконання певних розробок, а також шість актів прийому-передачі наданих послуг за загальну суму 280000,00 грн., які складались між позивачем і ОСОБА_2 щомісячно (т. 6, а.с. 91 - 100).

З оглянутих судом актів убачається, що вони конкретизовані і містять відомості про вид послуги (технічне завдання на розробку певного обладнання, програми та методики тестування, проекти інструкцій по експлуатації, термодинамічні розрахунки, розрахунки, підбор та специфікації основних комплектуючих тощо), а також загальну вартість наданих послуг у відповідному місяці.

Витрати на оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у сумі 280000,00 грн. позивач включив до складу валових витрат і врахував при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік.

Як убачається з висновку судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11 (т. 2, а.с. 25 - 28), з яким також погоджується і суд, витрати позивача на оплату послуг ОСОБА_2 підтверджуються документально і пов'язуються з господарською діяльністю позивача, належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Та обставина, що ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся, перебував з позивачем у трудових відносинах і обіймав посаду начальника проектно-аналітичного відділу служби інновацій ЗАТ "УКПОСТАЧ" та одночасно надавав позивачу послуги в якості фізичної особи-підприємця, не впливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, адже сам факт надання ОСОБА_2 позивачу послуг з виконання досліджень та розробок у галузі холодильної техніки відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що господарська діяльність здійснюється на засадах свободи підприємницької діяльності, свободи договору, вільного ціноутворення. Це означає, що суб'єкти господарювання самостійно обирають форму взаємовідносин з фізичними особами як з використанням цивільно-правових відносин, так і шляхом укладення трудового договору. Форма взаємовідносин між юридичною і фізичною особою впливає на оподаткування податком на доходи фізичних осіб, але не має жодного впливу на податок на прибуток, адже в будь-якому випадку кошти, виплачені юридичною особою фізичній особі за виконані роботи чи надані послуги, включатимуться до складу валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат на суму 280000,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 70000,00 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

1.4. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат на суму 1286000,00 грн. у звязку з включенням до їх складу витрат на придбання послуг фізичних осіб-підприємців (ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5М.), які не підтверджуються первинними документами, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 321500,00 грн. суд зазначає наступне.

1.4.1. Відповідно до згаданого вище протоколу оперативної наради за результатами роботи підприємства в 2008 році було виявлено потребу в проведенні систематичних ремонтів та технічного обслуговування систем, інженерних мереж та обладнання підприємства, у зв'язку з чим було вирішено з січня 2009 р. укласти відповідний цивільно-правовий договір з ОСОБА_3 як з фізичною особою-підприємцем та надати йому вільний графік роботи за основним місцем роботи.

На виконання рішення правління керівник ЗАТ "УКПОСТАЧ" видав наказ від 30.12.2008 № 603 "Про зміну режиму робочого часу", відповідно до якого з 01.01.2009 технічному директору ОСОБА_3 встановлено вільний графік роботи. Крім того, для проведення вказаних робіт (послуг) ОСОБА_3 надано вільний доступ й пересування по підприємству з 17.00 до 20.00 у робочі дні, а також при необхідності у вихідні та святкові дні.

У січні 2009 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Февзієвичем (виконавець) укладено договір від 12.01.2009 № 001 про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги, повязані з ремонтом та технічним обслуговуванням: двигунів, турбін, компресорів, гідравлічних систем, машин та обладнання, а позивач зобов'язувався прийняти виконані виконавцем роботи (послуги) та їх оплатити.

Умовами договору передбачено, що надання послуг здійснюється на підставі попередньої заявки замовника (позивача), а факт виконання робіт (послуг) оформлюється актом прийому-здачі, в якому відображаються види, перелік та вартість наданих виконавцем послуг, до якого також додаються: технічна пропозиція; термодинамічний розрахунок; технічне завдання на розробку; специфікація основних комплектуючих; програма та методика проведення випробувань; постановка експерименту для дослідних цілей; проект керівництва з експлуатації та паспорта на виріб; проект технічних умов; аналітична записка; проект модернізації виробів.

Суд встановив, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.12.2008 № 21420000000002071), у періоді, що перевірявся, перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2009), заявлені види діяльності: ремонт та технічне обслуговування двигунів, турбін, компресорів, гідравлічних систем, обладнання загального призначення.

Крім того, у періоді, що перевірявся, ОСОБА_3 перебував з позивачем у трудових відносинах обіймав та посаду технічного директора ЗАТ "УКПОСТАЧ".

Позивач стверджував, що у період з січня по грудень 2009 року ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець надав позивачу послуги з ремонту та технічного обслуговування обладнання, систем, мереж позивача на загальну суму 496000,00 грн. (без ПДВ).

На підтвердження фактів надання послуг позивач представив суду дванадцять заявок на виконання робіт, а також дванадцять актів прийому-передачі наданих послуг за загальну суму 496000,00 грн. (без ПДВ), які складались між позивачем і ОСОБА_3 щомісячно (т. 6, а.с. 158 - 185).

З оглянутих судом актів убачається, що вони конкретизовані і містять відомості про вид виконуваних ремонтних робіт, а також їх загальну вартість у відповідному місяці.

Крім того, позивач представив суду копії трудових договорів, що укладались між ОСОБА_3 та найманими працівниками з метою виконання ремонтних робіт, а також відповідні акти виконаних робіт (т.6, а.с. 152-157, 184-208).

Витрати на оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у сумі 496000,00 грн. позивач включив до складу валових витрат і врахував при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік.

Як убачається з висновку судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11 (т. 2, а.с. 25 - 28), з яким також погоджується і суд, витрати позивача на оплату послуг ОСОБА_3 підтверджуються документально і пов'язуються з господарською діяльністю позивача, належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Та обставина, що ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, перебував з позивачем у трудових відносинах і обіймав посаду технічного директора ЗАТ "УКПОСТАЧ" та одночасно надавав позивачу послуги в якості фізичної особи-підприємця, не впливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, адже сам факт надання ОСОБА_3 позивачу послуг з ремонту обладнання відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що господарська діяльність здійснюється на засадах свободи підприємницької діяльності, свободи договору, вільного ціноутворення. Це означає, що суб'єкти господарювання самостійно обирають форму взаємовідносин з фізичними особами як з використанням цивільно-правових відносин, так і шляхом укладення трудового договору. Форма взаємовідносин між юридичною і фізичною особою впливає на оподаткування податком на доходи фізичних осіб, але не має жодного впливу на податок на прибуток, адже в будь-якому випадку кошти, виплачені юридичною особою фізичній особі за виконані роботи чи надані послуги, включатимуться до складу валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат на суму 496000,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 124000,00 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

1.4.2. Відповідно до згаданого вище протоколу оперативної наради за результатами роботи підприємства в 2008 році було виявлено потребу в модернізації обладнання та проведенні аналізу можливої оптимізації робочого процесу по програмному забезпеченню верстатів програмним керуванням, у зв'язку з чим було вирішено з січня 2009 р. укласти відповідний цивільно-правовий договір з ОСОБА_4 як з фізичною особою-підприємцем та надати йому вільний графік роботи за основним місцем роботи.

На виконання рішення правління керівник ЗАТ "УКПОСТАЧ" видав наказ від 30.12.2008 № 603 "Про зміну режиму робочого часу", відповідно до якого з 01.01.2009 начальнику відділу електронно-технічного забезпечення (ОСОБА_4Ю.) встановлено вільний графік роботи. Крім того, для проведення вказаних робіт (послуг) ОСОБА_4 надано вільний доступ й пересування по підприємству з 17.00 до 20.00 у робочі дні, а також при необхідності у вихідні та святкові дні.

У березні 2009 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Альфіром Юсифовичем (виконавець) укладено договір від 05.03.2009 № 1 про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги, що пов'язані з оптимізацією процесу роботи лінії із заливки холодильних шаф "САЙП 350/400" цеху ХШВ, на загальну суму 190000,00 грн. (т. 6, а.с. 67, 68).

Крім того, у липні 2009 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Альфіром Юсифовичем (виконавець) укладено договір від 05.07.2009 № 2 про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги, що пов'язані з оптимізацією процесу роботи лінії із заливки холодильних шаф (т. 6, а.с. 73, 74).

Умовами договорів передбачено, що надання послуг здійснюється на підставі попередньої заявки замовника (позивача), а факт виконання робіт (послуг) оформлюється актом прийому-здачі, в якому відображаються види, перелік та вартість наданих виконавцем послуг.

Суд встановив, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.02.2009 № 21420000000002101), у періоді, що перевірявся, перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.03.2009), заявлені види діяльності: ремонт радіотелевізійної аудіо- та відеоапаратури; ремонт інших побутових електричних товарів; технічне обслуговування та ремонт офісної техніки; технічне обслуговування та ремонт комп'ютерної техніки.

Крім того, у періоді, що перевірявся, ОСОБА_4 перебував з позивачем у трудових відносинах та обіймав посаду начальнику відділу електронно-технічного забезпечення ЗАТ "УКПОСТАЧ".

Позивач стверджував, що у період з березня по грудень 2009 року ОСОБА_4 як фізична особа-підприємець надав позивачу послуги з оптимізації процесу роботи лінії із заливки холодильних шаф на загальну суму 330000,00 грн. (без ПДВ).

На підтвердження фактів надання послуг позивач представив суду: п'ять заявок про необхідність проведення робіт та п'ять актів прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 330000,00 грн. (без ПДВ), які складались між позивачем і ОСОБА_4 щомісячно (т. 6, а.с. 71 - 80).

З оглянутих судом заявок та актів убачається, що вони конкретизовані, містять опис робіт (послуг), які виконав ОСОБА_4, а також відомості про їх вартість.

Витрати на оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у сумі 330000,00 грн. позивач включив до складу валових витрат і врахував при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік.

Як убачається з висновку судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11 (т. 2, а.с. 25 - 28), з яким також погоджується і суд, витрати позивача на оплату послуг ОСОБА_4 підтверджуються документально і пов'язуються з господарською діяльністю позивача, належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Та обставина, що ОСОБА_4 у періоді, що перевірявся, перебував з позивачем у трудових відносинах і обіймав посаду начальника відділу електронно-технічного забезпечення ЗАТ "УКПОСТАЧ" та одночасно надавав позивачу послуги в якості фізичної особи-підприємця, не впливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, адже сам факт надання ОСОБА_4 позивачу послуги з оптимізацією процесу роботи лінії із заливки холодильних шаф відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що господарська діяльність здійснюється на засадах свободи підприємницької діяльності, свободи договору, вільного ціноутворення. Це означає, що суб'єкти господарювання самостійно обирають форму взаємовідносин з фізичними особами як з використанням цивільно-правових відносин, так і шляхом укладення трудового договору. Форма взаємовідносин між юридичною і фізичною особою впливає на оподаткування податком на доходи фізичних осіб, але не має жодного впливу на податок на прибуток, адже в будь-якому випадку кошти, виплачені юридичною особою фізичній особі за виконані роботи чи надані послуги, включатимуться до складу валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат на суму 330000,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 82500,00 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

1.4.3. Відповідно до згаданого вище протоколу оперативної наради за результатами роботи підприємства в 2008 році було виявлено потребу в проведенні систематичних ремонтів та технічного обслуговування систем, інженерних мереж та обладнання підприємства, у зв'язку з чим було вирішено з січня 2009 р. укласти відповідний цивільно-правовий договір з ОСОБА_5 як з фізичною особою-підприємцем та надати йому вільний графік роботи за основним місцем роботи.

На виконання рішення правління керівник ЗАТ "УКПОСТАЧ" видав наказ від 30.12.2008 № 603 "Про зміну режиму робочого часу", відповідно до якого з 01.01.2009 інженеру по обладнанню ОСОБА_5 встановлено вільний графік роботи.

У лютому 2009 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір від 12.02.2009 № 01 про надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги, повязані з ремонтом та технічним обслуговуванням: гідравлічних систем, верстатів та обладнання, а позивач зобов'язувався прийняти виконані виконавцем роботи (послуги) та їх оплатити.

Умовами договору передбачено, що надання послуг здійснюється на підставі попередньої заявки замовника (позивача), а факт виконання робіт (послуг) оформлюється актом прийому-здачі, в якому відображаються види, перелік та вартість наданих виконавцем послуг.

Суд встановив, що ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.12.2008 № 21420000000002072), у періоді, що перевірявся, перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2009), заявлені види діяльності: ремонт та технічне обслуговування двигунів, турбін, компресорів, гідравлічних систем, верстатів та обладнання.

Крім того, у періоді, що перевірявся, ОСОБА_5 перебував з позивачем у трудових відносинах та обіймав посаду інженера по обладнанню ЗАТ "УКПОСТАЧ".

Позивач стверджував, що у період з січня по листопад 2009 року ОСОБА_5 як фізична особа-підприємець надав позивачу послуги з ремонту та технічного обслуговування обладнання на загальну суму 460000,00 грн. (без ПДВ).

На підтвердження фактів надання послуг позивач представив суду дванадцять заявок на виконання робіт, а також дванадцять актів прийому-передачі наданих послуг за загальну суму 460000,00 грн. (без ПДВ), які складались між позивачем і ОСОБА_5 щомісячно (т. 6, а.с. 125 - 136).

З оглянутих судом актів убачається, що вони конкретизовані і містять відомості про вид виконуваних ремонтних робіт, а також їх загальну вартість у відповідному місяці.

Крім того, позивач представив суду копії трудових договорів, що укладались між ОСОБА_5 та найманими працівниками з метою виконання ремонтних робіт (т.6, а.с. 112-123).

Витрати на оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у сумі 460000,00 грн. позивач включив до складу валових витрат і врахував при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2009 рік.

Як убачається з висновку судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11 (т. 2, а.с. 25 - 28), з яким також погоджується і суд, витрати позивача на оплату послуг ОСОБА_5 підтверджуються документально і пов'язуються з господарською діяльністю позивача, належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Та обставина, що ОСОБА_5 у періоді, що перевірявся, перебував з позивачем у трудових відносинах і обіймав посаду інженера по обладнанню ЗАТ "УКПОСТАЧ" та одночасно надавав позивачу послуги в якості фізичної особи-підприємця, не впливає на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, адже сам факт надання ОСОБА_5 позивачу послуг з ремонту обладнання відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що господарська діяльність здійснюється на засадах свободи підприємницької діяльності, свободи договору, вільного ціноутворення. Це означає, що суб'єкти господарювання самостійно обирають форму взаємовідносин з фізичними особами як з використанням цивільно-правових відносин, так і шляхом укладення трудового договору. Форма взаємовідносин між юридичною і фізичною особою впливає на оподаткування податком на доходи фізичних осіб, але не має жодного впливу на податок на прибуток, адже в будь-якому випадку кошти, виплачені юридичною особою фізичній особі за виконані роботи чи надані послуги, включатимуться до складу валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат на суму 460000,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 115000,00 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

1.5. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат на суму 13158,00 грн. у звязку з включенням до їх складу витрат на придбання послуг з використання працівниками власних автомобілів у службових цілях на підставі договорів найму, які не засвідчені нотаріально, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3289,51 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається з акта перевірки від 03.06.2010 № 167/40-01/30169718 (т.1, а.с. 115- 117), посадові особи відповідача встановили порушення ПрАТ (ЗАТ) "УКПОСТАЧ" вимог частини другої статті 799 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення валових витрат (ряд. 04.13 декларацій з податку на прибуток за 2009 р.) на суму 13158,03 грн., що виявилось у включенні до їх складу витрат на придбання послуг з використання автомобілів у службових цілях від фізичних осіб за договорами найму, які не посвідчені нотаріально.

Як з'ясувалось, ЗАТ "УКПОСТАЧ" включило до складу валових витрат за 2009 рік 50% витрат на придбання послуг з використання автомобілів у службових цілях від фізичних осіб у розмірі у сумі 13158,05 грн. (26316,12 х 50%), з яких:

6385,37 грн. (12770,74 грн. х 50%) на підставі Договору від 26.12.2007 № 003/20-555, укладеного з працівником ОСОБА_7;

6772,68 грн. (13545,38 грн. х 50%) на підставі договору від 01.04.2008 № 003/20/1-135, укладеного з працівником ОСОБА_8

У справі, що розглядалась, суд встановив, що в листопаді 2007 року керівник ЗАТ "УКПОСТАЧ" видав наказ від 30.11.2007 № 438 (т. 6, а.с. 10), відповідно до якого у звязку з відсутністю на підприємстві транспортних засобів та необхідністю здійснення систематичних доставок або відправлення робітників та вантажів було дозволено укладати договори на використання працівниками підприємства власних автомобілів у службових цілях.

У грудні 2007 року ЗАТ "УКПОСТАЧ" (підприємство) і ОСОБА_7 (робітник) уклали договір від 26.12.2007 № 003/20-555 про використання легкового автомобіля у службових цілях, відповідно до якого робітник за погодженням з підприємством набув права використовувати транспортний засіб (марки ВАЗ-21011, д.н.з. 01046КР), що належить йому на праві власності, у службових цілях при виконанні трудових обовязків, а підприємство зобов'язувалось відшкодувати працівнику витрати, повязані з придбанням паливно-мастильних матеріалів, та виплачувати працівникові грошову компенсацію, розмір якої визначався в залежності від фактично відпрацьованого часу та пройденої відстані (пункти 1.1, 2.1.2, 2.1.3, 3.1 договору від 01.04.2008 № 003/20/1-135), а саме:

330,00 грн. в місяць (з урахуванням прибуткового податку з громадян), але з урахуванням фактично відпрацьованого часу;

0,15 грн. за кожний пройдений кілометр (з урахуванням прибуткового податку з громадян).

У квітні 2008 року аналогічний за змістом договір від 01.04.2008 № 003/20/1-135 про використання власного легкового автомобіля (марки ВАЗ-21063, д.н.з. 94725КР) у службових цілях був укладений між ЗАТ "УКПОСТАЧ" та працівником ОСОБА_8.

У період з січня по грудень 2009 року на підставі вказаних договорів, а також актів здачі-прийняття виконаних робіт, які складалися сторонами договору щомісячно (т. 6, а с. 185 - 208), ЗАТ "УКПОСТАЧ" виплатило вказаним працівникам в якості оплати за виконані роботи (оплата за відпрацьовані дні та за пройдену відстань) кошти у загальній сумі 26316,12 грн., з яких: ОСОБА_7 - 12770,74 грн., у тому числі прибутковий податок з громадян (ПДФО) - 1915,61 грн.; ОСОБА_8 - 13545,38 грн., у тому числі прибутковий податок з громадян (ПДФО) - 2031,81 грн.

Як з'ясував суд, 50 % від суми коштів, виплачених працівникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості компенсації за використання їхніх транспортних засобів у службових цілях, у сумі 13158,06 грн. (26316,12 грн. х 50%) ЗАТ "УКПОСТАЧ", на підставі положень підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 та підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", включило до складу валових витрат за 2009 рік та відобразило у рядку 04.13 "інші витрати, крім визначених у ряд. 04.1 - 04.12" Декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

На думку податкового органу, суми, виплачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є орендною платою за користування їхніми транспортними засобами. У зв'язку з цим податковий орган дійшов висновку, що позивач неправомірно включив вказані суми до складу валових витрат і, тим самим, зменшив об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств. Договори про використання легкових автомобілів у службових цілях (договори оренди), що укладені між ЗАТ "УКПОСТАЧ" і працівниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, нотаріально не посвідчені і не відповідають вимогам частини другої статті 799 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договір найму транспортного засобу укладено за участю фізичної особи, він підлягає нотаріальному посвідченню, тому в силу приписів частини першої статті 220 Цивільного кодексу України є нікчемними.

У справі, що розглядалась, суд дійшов висновку, що податковий орган невірно визначив правову природу платежів, що виплачувались позивачем працівникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ототожнивши ці виплати з орендною платою за користування транспортними засобами.

З досліджених судом актів здачі-прийняття виконаних робіт (т. 6, а с. 185 - 208) убачається, що кошти, які виплачувались ЗАТ "УКПОСТАЧ" ОСОБА_7 та ОСОБА_8, є платою за виконані цими особами роботи, розмір якої визначається на підставі кількості відпрацьованих днів та пройденої відстані. При цьому, виплачені зазначеним працівникам суми доходу були оподатковані прибутковим податком з громадян.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що витрати ЗАТ "УКПОСТАЧ" на виплату працівникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винагороди за виконані роботи у загальній сумі 26316,12 грн., з яких: ОСОБА_7 - 12770,74 грн.; ОСОБА_8 - 13545,38 грн. підтверджуються документально і пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Обмежень для включення вказаних витрат до складу валових, що передбачені пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.

Суд також констатує, що позивач, у свою чергу, також припустився помилки при включенні вказаних сум до складу валових витрат, адже ототожнив їх з витратами на придбання паливно-мастильних матеріалів і здійснював формування валових витрат на підставі положень підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 17.06.2011 № 104/11 (т. 2, а.с. 45 - 53), з яким також погоджується і суд, витрати позивача на виплату винагороди (компенсації за виконані роботи) працівникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у загальній сумі 26316,12 грн. мали б бути включені до складу валових витрат у повному обсязі.

Помилка позивача, що виявилась у віднесенні до валових витрат лише 50 % від суми винагороди, виплаченої ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в цілому не впливає на висновки суду, адже формування валових витрат є правом, а не обов'язком платника податків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що виявилось у завищенні валових витрат на суму 13158,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 3289,51 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

Узагальнюючи встановлені судом обставини та їх правову оцінку, що пов'язуються з визнанням податковим органом грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", визначеним на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006384001/2, суд дійшов висновку, що це рішення до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобов'язання у загальній сумі 4102918,40 грн., з яких: 2271290,00 грн. за основним платежем; 1831628,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

2. Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 33722,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006434001/2 суд встановив, що ця сума складається з таких елементів:

1) 5142,04 грн. завищення суми ПДВ, що включена до складу бюджетного відшкодування, визначена СДПІ внаслідок заниження ЗАТ "УКПОСТАЧ" податкових зобовязань з ПДВ за січень - березень та вересень 2009 р. на 5142,04 грн. у звязку із відхиленням даних СДПІ щодо суми податкових зобовязань ЗАТ "УКПОСТАЧ" від показників рядку 1 декларацій з ПДВ ЗАТ "УКПОСТАЧ" за період січень - березень та вересень 2009 р. (т .1, а.с. 123);

2) 28050,00 грн. сума зменшення бюджетного відшкодування, що визначена на підставі висновків про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за січень-березень та вересень 2009 року на 28050,00 грн. у звязку з уточненням розміру вказаного податкового кредиту у жовтні 2009 року та квітні 2010 року на підставі податкових накладних, складених постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередніх звітних (податкових) періодах, але наданих позивачу із запізненням, а також без подання позивачем до контролюючого органу відповідних додатків до уточнюючих розрахунків (т. 1, а.с. 128);

3) 529,96 грн. сума зменшення бюджетного відшкодування, що визначена на підставі висновків про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2009 року (т.1 а.с. 128).

2.1. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобовязань на суму 5142,04 грн. у звязку з встановленою розбіжністю між даними контролюючого органу про суми податкових зобовязань ЗАТ "УКПОСТАЧ" та показниками рядку 1 його декларації з податку на додану вартість за періоди з січня по березень та вересень 2009 року суд констатує наступне.

У письмових поясненнях до адміністративного позову, наданих суду у судовому засіданні 05.08.2015 (т.3, а.с. 1-55), позивач визнав правомірність і правильність висновків посадових осіб контролюючого органу про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 5142,04 грн..

Обставини, визнані позивачем, також підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 30.04.2014№ 104/11 (т. 2, а.с. 62-63).

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006364001/2 в частині визначення позивачу податку на додану вартість в сумі 5142,04 грн. є правомірним, адже позивачем не оскаржується згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 05.08.2015.

2.2. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 28050,00 грн. у звязку з уточненням розміру податкового кредиту у жовтні 2009 року та квітні 2010 року без подання до контролюючого органу відповідних додатків до уточнюючих розрахунків суд встановив наступне.

Як убачається з акта перевірки від 03.06.2010 № 167/40-01/30169718, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що сталося у зв'язку з уточненням (збільшенням) позивачем у жовтні 2009 року та квітні 2010 року податкового кредиту на суму 28050,00 грн. на підставі податкових накладних, складених постачальниками товарів (робіт, послуг) у період з січня по березень 2009 року та у вересні 2009 року, але наданих позивачу із запізненням, а саме:

податковий кредит за січень 2009 року збільшено на суму 4107,73 грн. (уточнено у жовтні 2009 року);

податковий кредит за лютий 2009 року збільшено на суму 750,28 грн. (уточнено у жовтні 2009 року);

податковий кредит за березень 2009 року збільшено на суму 13365,22 грн. (уточнено у жовтні 2009 року);

податковий кредит за вересень 2009 року збільшено на суму 9827,14 грн. (уточнено у квітні 2010 року).

Податковий орган також стверджував, що позивач не подав разом з уточнюючими розрахунками додатки № 5 до них.

Суд встановив, що твердження посадових осіб відповідача про неподання до податкового органу додатків № 5 до податкових декларацій не відповідає дійсності і спростовується наявними у справі доказами:

квитанціями шлюзу прийому звітності Державної податкової адміністрації України - щодо уточнюючих розрахунків на суму податку на додану вартість в розмірі 18223,23 грн., поданих 19.10.2009 р.;

штампом податкового органу "отримано" на додатку №5 щодо уточнюючого розрахунку на суму податку на додану вартість 9827,14 грн., який поданий до контролюючого органу 20.04.2010 р.

Господарські операції, на підставі яких позивач сформував вказані суми податкового кредиту, мали реальний характер і описані в акті перевірки від 03.06.2010 № 167/40-01/30169718 та висновку судово-економічної експертизи від 30.04.2014 № 104/11 (т. 2, а.с. 63 - 64).

Спір між сторонами виник лише у зв'язку з оцінкою правомірності формування позивачем податкового кредиту звітного періоду на підставі податкових накладних, складених постачальниками товарів (робіт, послуг) у минулих податкових періодах, але наданих позивачу у звітному періоді із запізненням.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Це означає, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми ПДВ лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

Як убачається з висновку судово-економічної експертизи від 30.04.2014 № 104/11 (т. 2, а.с. 60), з яким також погоджується і суд, твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту на загальну суму 28050,00 грн. є помилковим. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006394001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

2.3. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 529,96 грн.

Суд, ознайомившись із актом перевірки від 03.06.2010 № 167/40-01/30169718 встановив, що при складанні акта посадові особи контролюючого органу в порушення положень наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", не зробили посилань на первинні та господарські операції, в результаті яких відбулось вказане порушення.

Ця обставина також відображена у висновку судово-економічної експертизи від 30.04.2014 № 104/11 (т. 2, а.с. 63), з якого вбачається, що завищена сума податку на додану вартість в розмірі 529,96 грн., яка включена позивачем до складу бюджетного відшкодування за березень 2009 року, визначена контролюючим органом внаслідок завищення ЗАТ "УКПОСТАЧ" податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2009 року. Однак, в порушення наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки від 03.06.2010 № 167/40-01/30169718 контролюючого органу не міститься посилання на первинні документи та господарські операції, в результаті яких відбулось вказане порушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" щодо завищення позивачем суми податку на додану вартість, що включена до складу бюджетного відшкодування за березень 2009 року в сумі 529,96 грн., є бездоказовим, тому безпідставним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006434001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

Узагальнюючи встановлені судом обставини та їх правову оцінку, що пов'язуються із зменшенням позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33722,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006434001/2, суд дійшов висновку, що це рішення до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28579,96 грн.

3. Щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35379,00 грн. (за основним платежем) на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006394001/2 суд встановив, що це рішення відповідача ґрунтується на твердженнях податкового органу про заниження податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 35379,00 грн. за звітні (податкові) періоди з травня по серпень 2009 року.

Вказана сума податкового зобов'язання (35379,00 грн.) складається з таких сум:

1) 169,57 грн. сума податку на додану вартість, що визначена на підставі висновків про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з квітня по серпень 2009 року у звязку з виявленими розбіжностями між даними податкового органу щодо сум податкових зобовязань позивача з ПДВ від показників рядку 1 його декларацій з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з квітня по серпень 2009 року (т.1, а.с. 123);

2) 3077,00 грн. сума податку на додану вартість, що визначена податковим органом на підставі висновків про заниження позивачем суми ПДВ внаслідок завищення податкового кредиту за періоди з квітня по серпень 2009 року у зв'язку з уточненням (збільшенням) розміру вказаного податкового кредиту у лютому та березні 2010 року за відсутності підтвердження права на виникнення податкового кредиту не подання до податкового органу заяви зі скаргою на постачальників товарів (робіт, послуг) до податкових декларацій за звітні податкові періоди (у яких повинна бути надана податкова накладна) (т.1, а.с. 135-138);

3) 32133,43 грн. сума податку на додану вартість, що визначена податковим органом на підставі висновків про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, яке сталося внаслідок завищення ПрАТ (ЗАТ) "УКПОСТАЧ" податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень, липень і серпень 2009 року в звязку з його нарахуванням на підставі податкових накладних, складених у попередніх звітних періодах (т.1, а.с. 141, 143).

3.1. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень-серпень 2009 року у звязку із відхиленням даних податкового органу щодо суми податкових зобов'язань ПрАТ (ЗАТ) "УКПОСТАЧ" від показників рядку 1 декларації з податку на додану вартість за період квітень серпень 2009 року.

У письмових поясненнях до адміністративного позову, наданих суду у судовому засіданні 05.08.2015 (т.3, а.с. 1-55), позивач визнав правомірність і правильність висновків посадових осіб контролюючого органу про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 169,57 грн.

Обставини, визнані позивачем, також підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 30.04.2014 № 104/11 (т. 2, а.с. 35-36).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006364001/2 в частині визначення позивачу податку на додану вартість в сумі 169,57 грн. є правомірним і позивачем не оскаржується (згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 05.08.2015).

3.2. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість внаслідок завищення позивачем податкового кредиту га суму 3077,00 грн. суд встановив наступне.

Під час перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Так, у лютому та березні 2010 року позивач подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки уточнюючі розрахунки з ПДВ разом із додатками до податкових декларацій за звітні (податкові) періоди з квітня по серпень 2009 року, в яких збільшив податковий кредит за вказані звітні (податкові) періоди на суму 3077,00 грн. з тих підстав, що із запізненням отримав податкові накладні, складені постачальниками товарів (робіт, послуг) у цих попередніх звітних (податкових) періодах, а саме:

податковий кредит за квітень 2009 року збільшено на суму 112,67 грн. (уточнений у лютому 2010 року);

податковий кредит за травень 2009 року збільшено на суму 36,00 грн. (уточнений у лютому 2010 року);

податковий кредит за червень 2009 року збільшено на суму 36,00 грн. (уточнений у лютому 2010 року);

податковий кредит за липень 2009 року збільшено на суму 524,17 грн. (уточнений у лютому 2010 року);

податковий кредит за серпень 2009 року збільшено на суму 2368,44 грн. (уточнений у березні 2010 року).

Даний факт підтверджується відбитками штампу податкового органу про отримання уточнюючих розрахунків та квитанціями шлюзу прийому звітності Державної податкової адміністрації України.

Уточнюючі розрахунки були подані ЗАТ "УКПОСТАЧ" до податкового органу у межах строків давності, передбачених підпунктом 15.3.1. пункту 15.3. статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (1095 днів).

Відповідно до даних реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2010 року ЗАТ "УКПОСТАЧ" отримало із запізненням податкові накладні з ПДВ на суму 708,84 грн., які були складені постачальниками у період з квітня по липень 2009 року, але надані позивачу із запізненням.

Вказані податкові накладні складені постачальниками згідно з вимогами підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" за першою з подій (оплата або поставка).

Постачальники мали право на складання і видачу податкових накладних у період з квітня по липень 2009 року, оскільки були зареєстровані платниками податку на додану вартість на дату їх складання.

Так, Державний гемологічний центр України при Міністерстві Фінансів України (ІПН 215871626140) був платником ПДВ на дату складання податкових накладних у періодах з квітня по червень 2009 року, свідоцтво платника податку на додану вартість № 38936511 від 09.10.1997.

СП АТЗТ "ОСОБА_4 Україна" (ІПН 143447426033) був платником ПДВ на дату складання податкової накладної у квітні 2009 року, свідоцтво платника ПДВ № 35544835 (вказано у податковій накладній).

АТЗТ Підприємство "Южспецгідрокомплект" (ІПН 241147821037) був платником ПДВ на дату складання податкової накладної у липні липень 2009 року, свідоцтво платника ПДВ №30527244 (вказано у податковій накладній).

Податкові накладні відповідають формі, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", та містять усі обовязкові реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Товари (роботи, послуги) на загальну суму 4253,00 грн., у т.ч. ПДВ 708,84 грн., були фактично одержані позивачем у період з квітня по березень 2009 року, що підтверджується рахунками, актами та видатковими накладними.

Однак, як з'ясувалось, податкові накладні позивач одержав від постачальників товарів (робіт, послуг) лише у лютому 2010 року.

Таким чином, в силу приписів підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" право на нарахування податкового кредиту виникло у позивача лише після отримання оригіналів податкових накладних, тобто у лютому 2010 року.

Як з'ясувалось на підставі даних реєстру отриманих податкових накладних за березень 2010 року, у березні 2010 року ЗАТ "УКПОСТАЧ" отримало із запізненням податкову накладну на суму ПДВ 2368,44 грн., що складена ТОВ "Віппринт груп" 13.08.2009.

Зазначена податкова накладна складна відповідно до вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" за першою з подій (оплата або поставка).

ТОВ "Віппринт груп" (ІПН 350924026511) було зареєстроване платником податку на додану вартість на дату складання податкової накладної, а відтак, мало право на нарахування податку на додану вартість у серпні 2009 року та видачу податкової накладної.

ТОВ "Віппринт груп" надало позивачу податкову накладну на суму податку на додану вартість 2368,44 грн., складену у серпні 2009 року, лише у березні 2010 року, тому ЗАТ "УКПОСТАЧ", відповідно, відобразило її у розділі І "Отримані податкові накладні" реєстру податкових накладних лише у березні 2010 року.

Уточнюючий розрахунок був поданий позивачем податковому органу в межах строків давності, передбачених підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (1095 днів).

Товар вартістю 14210,64 грн., у т.ч. 2368 ПДВ, був фактично одержаний позивачем у серпні 2009 року, що підтверджується видатковою накладною від 13.08.2009 №РН-30802 (т. 2, а.с. 172).

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи від 30.04.2014 № 104/11 (т. 2, а.с. 60), з яким також погоджується і суд, висновок податкового органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість внаслідок завищення позивачем податкового кредиту на суму 3077,00 грн. є помилковим і спростовується наявними у справі доказами. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006394001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

3.3. Щодо твердження посадових осіб контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 32133,43 грн. суд встановив наступне.

Під час перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що виявилось у неправомірному формуванні податкового кредиту за квітень, липень та серпень 2009 року на загальну суму 32133,43 грн. на підставі податкових накладних, що складені постачальниками товарів (робіт, послуг) у попередні звітні (податкові) періоди.

Як встановив суд, у квітні, липні і серпні 2009 року позивач сформував податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 32133,43 грн. на підставі податкових накладних, складених постачальниками товарів (ТОВ "Елгама-Україна", Науково-виробниче підприємство "Хартрон-Плант ЛТД", ТОВ "Данфосс ТОВ", ТОВ "Транс-Карго-Сервіс") у попередні звітні податкові періоди (червні та вересні 2008 року, квітні та травні 2009 року), але наданих позивачу із запізненням.

Господарські операції, на підставі яких позивач сформував вказану суму податкового кредиту, мали реальний характер і описані в акті перевірки від 03.06.2010 № 167/40-01/30169718 та висновку судово-економічної експертизи від 30.04.2014 № 104/11.

Спір між сторонами виник лише у зв'язку з оцінкою правомірності формування позивачем податкового кредиту звітного періоду на підставі податкових накладних, складених постачальниками товарів (робіт, послуг) у минулих податкових періодах, але наданих позивачу у звітному періоді із запізненням.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Це означає, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми ПДВ лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

Як убачається з висновку судово-економічної експертизи від 30.04.2014 № 104/11 (т. 2, а.с. 60), з яким також погоджується і суд, твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту на загальну суму 32133,43 грн. є помилковим. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006394001/2 у частині визначення податкового зобов'язання у цій сумі, є неправомірним і підлягає скасуванню.

Узагальнюючи встановлені судом обставини та їх правову оцінку, що пов'язуються з визнанням податковим органом грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", визначеним на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0006394001/2, суд дійшов висновку, що це рішення до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання у загальній сумі 52898,93 грн., з яких: 35209,43 грн. за основним платежем; 17689,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на визначені позивачем межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір,доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі АР Крим, а саме:

від 19.11.2010 № 0006384001/2 в частині визначення Приватному акціонерному товариству "УКПОСТАЧ" податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 4102918,40 грн., з яких: 2271290,00 грн. за основним платежем; 1831628,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 19.11.2010 № 0006434001/2 в частині зменшення Приватному акціонерному товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 28579,96 грн.;

від 19.11.2010 № 0006394001/2 в частині визначення Приватному акціонерному товариству податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 52898,93 грн., з яких: 35209,43 грн. за основним платежем; 17689,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим) на користь Приватного акціонерного товариства "УКПОСТАЧ" судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.