Ухвала суду № 59886735, 22.08.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" серпня 2016 р. № 903/405/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: приватного акціонерного товариства Волинське обласне підприємство автобусних станцій

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_2- адвокат, договір про правову допомогу №08/06/16-1 від 08.06.2016р.

від відповідача : ОСОБА_3- представник, довіреність №01/08/16 від 01.08.2016р.

від третьої осби: ОСОБА_4- представник, довіреність від 29.03.2016р.

Суть спору: позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ Волинське обласне підприємство автобусних станцій про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору, в якому просить зобов'язати відповідача прийняти умови пунктів 3.6.2., 4.3.4., 4.4. договору №312/16 від 01.03.2016р. про надання автостанційних послуг в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в лютому 2016р. між позивачем та департаментом інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації були підписані договіри про організацію перевезень пасажирів №2319. №2328, №2336, №2362, №2376.

На виконання п.2.2.4. усіх вищевказаних договорів, в березні місяці відповідач надав позивачу проект договору про надання автостанційиих послуг №312/16 від 01.03.16. Пункти 3.6.2., 4.3.4., 4.4. залишились не врегульовані згідно складеного акту від 16.05.2016р. до протоколу розбіжностей до договору №312/16 від 01.03.2016р. Позивач вважає, що деякі пункти направленого відповідачем проекту договору, є такими, що порушують як норми чинного законодавства, так і його права. Просить врегулювати переддоговірний спір між сторонами та зобовязати відповідача прийняти неврегульовані пункти договору в редакції позивача.

Також позивачем було надано суду письмові пояснення щодо переписки, яка велась між сторонами з посиланням на докази (вх. №01-54/6545/16 від 21.07.2016р.) та письмові пояснення на відзив відповідача (вх. № 01-54/7428/16 від 18.08.2016р.).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав суду для огляду оригінали документів, зокрема, підписаного сторонами договору та протоколу розбіжностей.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача в судовому засіданні зазначив, що згідно з ч.І ст.32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначається договором.

Відповідно до ч.З ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Крім того повідомив, що підприємство ПрАТ «ВОПАС» є монополістом з надання автостанційних послуг у Волинській області і тому повинне здійснювати обслуговування пасажирів та перевізників відповідно до вимог чинного законодавства України та зобов'язане укласти договір про надання автостанційних послуг.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив щодо обов'язку укладення даного договору та підтвердив, що ПрАТ "ВОПАС" є монополістом з надання автостанційних послуг у Волинській області.

Водночас, представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №01-54/7111/16) зазначив, що з метою врегулювання правовідносин, в строки передбачені законодавством, сторони договору обмінювались пропозиціями та актами врегулювання розбіжностей. Фактично по всіх істотних умовах було досягнуто згоди окрім трьох пунктів, а саме 3.6.2, 4.3.4., 4.4 договору. Просить викласти спірні неврегульовані пункти договору в редакції відповідача, а саме:

3.6.2 Проводити посадку пасажирів на АС за участю водія і тільки з касовими квитками, не допускати підбору пасажирів без квитків на території автостанції

4.3.4 За підбір безквиткових пасажирів та їх самовільне обілечування водієм автобуса на території автостанції:

10 грн в автобусах приміського сполучення за кожного пасажира

20 грн. в автобусах міжміського сполучення за кожного пасажира

30 грн. в автобусах міжобласного сполучення за кожного пасажира

4.4 Штрафні санкції за цим Договором сплачуються шляхом виставлення рахунку однією із сторін, стосовно якої вчинено порушення цього Договору, з наступною сплатою Стороною, яка вчинила порушення, коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок протягом десяти робочих днів. Якщо штрафні санкції не сплачені Перевізником, то Підприємство має право утримати їх самостійно за рахунок ірошових коштів, які Підприємство зобов'язане перерахувати Перевізнику відповідно до п. 4.4 цього договору

Також представник відповідача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи відео файлів, які записані на оптичних дисках, як доказ того, що фізично реалізація положення типового договору та правил про продаж водієм автобуса квитків після закриття квитково-касової відомості та внесення інших пунктів, які стосуються даного положення не можлива без порушення інших норм правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, зокрема вимог щодо безпеки та своєчасності руху.

Крім того, представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті в особі управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Волинської області, Оскільки однією із підстав для заперечення проти позовних вимог являються чисельні наявні порушення законодавства позивачем та можливі порушення в майбутньому, в разі задоволення позовних вимог. Вважає, що надання оцінки спірним пунктам, які являються предметом позову в частині безпеки руху слід доручити фахівцям в даній галузі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

В лютому 2016р. між департаментом інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації та ПП ОСОБА_1 було укладено договори про організацію перевезень пасажирів від 25.02.16р. за № 2319. №2328, №2336, №2362, №2376.

На виконання п.2.2.4. вищевказаних договорів, 09 березня 2016р. ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» (відповідач) надало позивачу проект договору про надання автостанційних послуг №312/16 від 01.03.16., про що є відмітка в зошиті вхідної кореспонденції позивача.

24.03.16. позивачем було направлено на адресу відповідача протокол розбіжностей до договору №312/16 від 01.03.2016р., оскільки позивач вважав, що деякі пункти направленого відповідачем проекту договору, є такими, що порушують як норми чинного законодавства права позивача. Відправлення протоколу розбіжностей підтверджується відміткою в зошиті вихідної кореспонденції та поштовою квитанцією.

11.04.16. на адресу позивача надійшов лист від відповідача з пропозицією підписати додаткову угоду до аналогічно діючого договору про надання автостанційних послу №312/15 від 01.07.15., що передбачала внести зміни до розділу 1 в частині збільшення маршрутів, право на перевезення по яких надано договорами №2319, №2328, №2336. №2362. №2376 про організацію перевезень пасажирів від 25.02.16.

Позивачем було повторно направлено на адресу Відповідача протокол розбіжностей до проекту договору про надання автостанційних послуг №312/16 від 01.03.16. для кінцевого визначення офіційної позиції відповідача щодо окремих умов договору.

Отримавши вказаний протокол розбіжностей, відповідач вжив заходів для врегулювання певних розбіжностей шляхом часткового погодження деяких запропонованих позивачем умов проекту договору, про що свідчить акт врегулювання від 16.05.16. до протоколу розбіжностей до договору №312/16 від 01.03.16., який надійшов на адресу позивача 20.05.2016р.

Із вищевказаного акту вбачається , що п.2.16, п.4, гі.4.1., п.5.5 погоджено відповідачем, проте, п.3.6.2. та п.4.3.4. залишено в редакції відповідача. А п.4.4. в редакції позивача доповнено ще одним реченням.

Як зазначає позивач, між сторонами залишились неврегульовані три пункти, а саме п.3.6.2., п. 4.3.4., п.4.4.:

Редакція ВідповідачаРедакція Позивачап. 3.6.2. Проводити посадку пасажирів на АС за участю водія і тільки з касовими квитками, не допускати підбору пасажирів без касових квитків на території АС.п. 3.6.2. Проводити посадку пасажирів на території автостанції за участю водія тільки з касовими квитками до закриття квитково- касової відомості.п. 4.3.4. За підбір безквиткових пасажирів на території автостанції та їх самозільне обілечування водієм автобуса: 10-00 грн. в автобусах приміського сполучення за кожного пасажира, 20-00 грн. в автобусах внутріобласного сполучення за кожного пасажира, 30-00 грн. в автобусах міжобласного сполучення за кожного пасажира. 50-00 грн. в автобусах міжнародного сполучення за кожного пасажира.п. 4.3.4. За підбір безквиткових пасажирів водієм автобуса на території автостанції та їх самовільне обілечування до закриття квитково- касової відомості: 10-00 грн. в автобусах приміського сполучення за кожного пасажира, 20-00 грн. в автобусах внутріобласного сполучення за кожного пасажира, 30-00 грн. в автобусах міжобласного сполучення за кожного пасажира, 50-00 грн. в автобусах міжнародного сполучення за кожного пасажира.п. 4.4. Штрафні санкції за цим Договором сплачуються шляхом виставлення рахунку однією із сторін, стосовно якої вчинено порушення цього Договору, з наступною сплатою стороною, яка вчинила порушення, коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок протягом десяти днів. Якщо штрафні санкції передбачені розділом 4 цього договору не сплачені Перевізником, то Пілприємство мас право утримати їх самостійно за рахунок грошових коштів, які Підприємство зобов'язане перераховувати Перевізнику відповідно до п. 4.4. цього договоруп.4.4. Штрафні санкції за цим Договором сплачуються шляхом виставлення раху нку однією із сторін, стосовно якої вчинено порушення цього Договору, з наступною сплатою стороною,яка вчинила порушення, коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок протягом десяти днів.

Не погоджуючись із запропонованою відповідачем редакцією пунктів 3.6.2., 4.3.4.. 4.4. проекту договору, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт», відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів (ч.2 ст. 32 Закону).

Відповідно до ч.3 ст. 32 ЗУ " Про автомобільний транспорт " власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Згідно п.114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97. № 176, перевізник укладає з автостанцією договір про надання послуг автостанцією, яким визначаються перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків. Примірну форму договору затверджує Міністерство інфраструктури.

В п.5.3. Порядку регулювання діяльності автостанцій, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.10. № 700, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.10. за № 1068/18363 також зазначено, що:власник зобов'язаний укласти з перевізником договір про надання послуг автостанції за наявності у перевізника договору про організацію перевезень ті автомобільних маршрутах загального користування з ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, обласною чи районною державною адміністрацією або дозволу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на перевезення пасажирів на маршруті загального користування, розкладом руху якого передбачено заїзд на автостанцію власника. (Пункт 5.3 розділу V в редакції Наказу Міністерства інфраструктури N 923 від 5.11. ІЗ.).

Таким чином, укладення договору про надання автостанційних послуг є обов'язковим на підставі вищевикладених норм чинного законодавства.

Згідно ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно ч.1-5, 7 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (п.7 ст. 181 ГПК України).

Судом встановлено, що відповідач, двічі отримавши протокол розбіжностей до договору №312/16 від 01.03.2016р. "Про надання автостанційних послуг", не передав до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, як це передбачено ч.7 ст 181 ГК України, а тому вважається, що відповідач прийняв пропозиції позивача. Отже договір є укладеним в редакції протоколу розбіжностей позивача.

Згідно п. 1-1 ст. 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80ГПК України, оскільки судом встановлено факт укладення між ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» та ФОП ОСОБА_1 договору №312/16 від 01.03.16. "Про надання автостанційних послуг" в редакції протоколу розбіжностей ФОП ОСОБА_1 від 24.03.2016р.

В зв'язку з припиненням провадження у справі за відсутності предмету спору, судом відхилені клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів та залучення до участі у справі третьої особи.

Господарський суд, керуючись п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі 903/405/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Волинське обласне підприємство автобусних станцій, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації, про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору.

Суддя О. Г. Слободян