Постанова № 59881636, 12.08.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9094/16-а

Провадження № 2-а/638/291/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Грищенко І.О.

за участю секретаря Самогньозд О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському (Шевченківському) районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2016 року представник позивача, ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Дзержинському (Шевченківському) районі міста Харкова ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, зобовязати управління Пенсійного фонду України у Дзержинському (Шевченківському) районі міста Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди: з 01.04.1986 р. по 01.06.1986 р., з 02.06.1986 р. по 30.09.1987 р. з 01.10.1987 р. по 21.08.1992 р., з 22.08.1992 р. по 17.06.1993 р., починаючи з 29 вересня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до управління Пенсійного фонду України у Дзержинському (Шевченківському) районі міста Харкова з заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1. Листом відповідача від 02.03.2016 р. в призначенні пенсії позивачеві було відмовлено на підставі відсутності необхідного пільгового стажу. Свою відмову відповідач мотивує тим, що професія плавильника-заливника не передбачена Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з важкими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, та не надані документи про ліквідацію підприємства без визначення правонаступника, які мають підтверджувати факт припинення підприємства. Позивач повністю не погоджується з висновками управління Пенсійного фонду України у Дзержинському (Шевченківському) районі м. Харкова, що й стало причиною звернення до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання з'явився представник позивача за довіреністю ОСОБА_3, позовні ви моги позивача підтримав, просив їх задовольнити з підстав , наведенимх в їх обгрунтвання.

Уповноважений представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, в судовому засіданні вимоги позивача не визнав та заперерчувуав проти їх задоволення . В обґрунтування заперечень посилається на те, що професія плавильника-заливника не передбачена Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з важкими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, та не надані документи про ліквідацію підприємства без визначення правонаступника, які мають підтверджувати факт припинення підприємства. Тобто, на думку відповідача, у позивача відсутній необхідний пільговий стаж.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування позову, доводи заперечень на позовні вимоги позивача , вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 11 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судовим розглядом справи встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Дзержинському (Шевченківському) районі міста Харкова з заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1.

Листом відповідача від 02.03.2016 р. в призначенні пенсії позивачеві було відмовлено на підставі відсутності необхідного пільгового стажу. Свою відмову відповідач мотивує тим, що професія плавильника-заливника не передбачена Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з важкими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, та не надані документи про ліквідацію підприємства без визначення правонаступника, які мають підтверджувати факт припинення підприємства.

Статтею 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991р. встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ):

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №1173 п 1. Ливарне виробництво Розділу ХІ «Металообробка» передбачено, що право на пільгове пенсійне забезпечення мають, як плавильники так і заливники металу.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно зазначеного порядку пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються:

1) за Списком N 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку N 1, а інша в Списку N 2;

2) на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку N 1або Списку N 2, а інша цими Списками не передбачена.

Таким чином, законодавець чітко врегулював питання сумісництва у випадку, якщо роботи на яких особа була зайнята за сумісництвом передбачено різними Списками або якщо одна з професій взагалі не передбачена Списками №1 та №2.

Проте, у випадку Позивача обидві професії передбачені ч. а) п.1 (Ливарне виробництво) розділу ХІ «Металообробка» Списку №1, затвердженого ОСОБА_4 Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р.

Згідно архівних довідок під спільним №С-205 від 08.12.2015 р., особової картки, наказу від 02.04.1986 р., наказу від 01.06.1986 р., наказу від 04.06.1986 р., наказу від 14.06.1993 р. Позивач в період з 01.04.1986 р. по 17.06.1993 р. працював в шкідливих умовах повний робочий день. Дані про простої та відпустки без збереження заробітної плати відсутні. Тобто законні підстави не зараховувати зазначений період до пільгового стажу відсутні, а право позивача було порушене Відповідачем.

Згідно даних трудової книги, загального трудового стажу Позивач має більш як 33 роки. Наявність необхідного для призначення пільгової пенсії загального стажу Відповідачем не оспорюється та не підлягає доказуванню в суді.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ № 442 від 01.08.1992 р., та розробленими на виконання постанови КМУ №442 від 01.08.1992 р. Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України № 41 від 01.09.1992 р. Вимога стосовно атестації робочого місця встановлена з 21.08.1992р., тобто з моменту набрання чинності постановою Порядком №442. Отже, період роботи з 01.10.1987р. по 21.08.1992р. зараховується до пільгового стажу без вимоги атестації робочого місця.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з п.4 Порядку №442 та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України № 41 від 01.09.1992 р., періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Вищий адміністративний суд в своїй постанові від 02.07.2015 р. К/800/57209/13 зазначає «Відповідно до частини другої пункту 4 Порядку відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Отже, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.

Несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочих місць не можуть позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. (справа № 21-307а14 ).

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 ОСОБА_4 № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто для оформлення пільгової пенсії необхідно надати до органів Пенсійного фонду трудову книжку та/або уточнюючу довідку.

В своїй відмові від 02.03.2016 р. Відповідач в першу чергу посилається на п. 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 р. №18-1.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 р. по справі № 5023/4412/12 (н.р. 5023/1431/12) було встановлено наступне:

«Харківський завод точного приладобудування» входив в якості структурного підрозділу до складу Виробничого об'єднання «Точприлад», яке було створене та підпорядковане Міністерству приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР.

У зв'язку з розпадом Союзу РСР, у відповідності до Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» все майно та фінансові ресурси союзних підприємств були оголошені власністю України та передані Фонду державного майна України. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Харківській області № 9 від 23.09.92 р. було засновано Державне підприємство завод «Точприлад» та 26.10.92 р. здійснено його державну реєстрацію. Відповідно до статуту ДП завод «Точприлад», зареєстрованого розпорядженням виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова №572/2 від 26.10.1992р., є державним підприємством без будь-якого правонаступництва.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності Державне підприємство завод «Точприлад» перереєстроване у відкрите акціонерне товариство «Точприлад», як правонаступник. Виходячи з наведеного ВАТ «Точприлад» є правонаступником Державного підприємства завод «Точприлад».

Разом з тим, Державне підприємство завод «Точприлад» не є правонаступником Харківського заводу точного приладобудування, на якому вказані в позовній заяві особи отримали пільговий стаж, необхідний для призначення пенсій по Списку №2».

Отже, Позивач надав Відповідачеві весь пакет необхідних документів, в тому числі архівні довідки під спільним №С-205 від 08.12.2015 р., особову картку, наказ від 02.04.1986р., наказ від 01.06.1986р., наказ від 04.06.1986р., наказ від 14.06.1993р. які підтверджують, що Позивач з 01.04.1986 р. по 17.06.1993 р. працював на роботах з шкідливими умовами праці повний робочий день.

Таким чином, наявність архівних довідок про характер роботи, професії, простої, які були надані Позивачем Відповідачеві повністю підтверджують пільговий характер роботи Позивача. Надати витяг, який би підтверджував ліквідацію ДП «Завод Точприлад» неможливо, у звязку з обставинами викладеними вище. Зазначене, окрім рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 року по справі № 5023/4412/12 (н.р. 5023/1431/12), підтверджується також витягом з головного управління статистики у Харкові та Харківській області від 09.11.2015р. №03.1-11/4867, згідно якої Харківський завод точного приладобування змінено на ВАТ «Точприлад».

Вимога Відповідача надати додаткові документи є необґрунтованою. Окрім того, Відповідачем проігноровано положення ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та пп.4 п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, згідно якого при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Ч. 4 п. 42 Порядку встановлено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж Позивача.

Хоча, в першу чергу, Позивач акцентує увагу, що пільговий характер його роботи підтверджено даними трудової книги та архівними довідками №С-205 від 08.12.2015 р., особовою карткою, наказами по підприємству, які були видані КП «Міський архів».

Статтею 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI встановлено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 14.12.2015 р., тобто не пропустив тримісячний строк для подачі заяви про призначення пенсії.

Стаття 99 КАСУ передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Про порушення свого права на отримання пільгової пенсії позивач дізнався отримавши відмову Відповідача від 02 березня 2016 року.

Таким чином, строк для звернення до суду з адміністративним позовом не пропущено.

Ч.2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач є державним органом виконавчої влади, при прийнятті рішення незаконно та необґрунтовано не врахував вищенаведені номативно-правові акти законодавчої та виконавчої влади, не проаналізував пакет документів, наданий позивачем та відмовив йому в призначенні пенсії.

Аналогічної позиції дотримується й Вищий адміністративний суд України в рішеннях від 29.10.2015 № К/800/33542/15, від 16.05.2013 № К/9991/77165/12.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийнятті рішення.

Оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Cуд доходить висновку про наявність правових підстав для зобовязання управління Пенсійного фонду України у Дзержинському (Шевченківському) районі міста Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди: з 01.04.1986 р. по 01.06.1986 р., з 02.06.1986 р. по 30.09.1987 р. з 01.10.1987 р. по 21.08.1992 р., з 22.08.1992 р. по 17.06.1993 р., починаючи з 29 вересня 2015 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 19, 71, 72, 86, 94, 99, ч.6 ст.128, 159,163,2442 КАС України; ст.ст. 19, 46Конституції України; ст. 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; ст. 26,45 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування"; Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим ОСОБА_4 Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №1173; Порядоком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383; Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ № 442 від 01.08.1992 р.; Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 р.; Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637; Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1; рішенням господарського суду Харківської області від 03 грудня 2012 р. по справі №5023/4412/12 (н.р. 5023/1431/12); рішенням ВАСУ від 02.07.2015 р. №К/800/57209/13; рішенням ВАСУ від 29.10.2015 р. №К/800/33542/15; постановою Верховного Суду України від 16.09.2014 р. у справі № 21-307а14; суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському (Шевченківському) районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Дзержинському (Шевченківському) районі міста Харкова (код ЄДРПОУ 22655247) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Дзержинському (Шевченківському) районі міста Харкова (код ЄДРПОУ 22655247) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди: з 01.04.1986 р. по 01.06.1986 р., з 02.06.1986 р. по 30.09.1987 р. з 01.10.1987 р. по 21.08.1992 р., з 22.08.1992 р. по 17.06.1993 р., починаючи з 29 вересня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.)

ОСОБА_4 може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієїпостанови.

Суддя: І.О.Грищенко