Ухвала суду № 59881075, 26.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Балацької Г.О.,

суддів Горб І.М., Мосьондза І.А.,

при секретарі судового засідання Лучку Ю.І.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року у кримінальному провадженні № 120 151 000 500 043 56 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, судимого:

- 28.11.2002 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. З ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 03.07.2009 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 121, ст. 71 КК України на 6 років позбавлення волі;

- 03.10.2011 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- 13.08.2015 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 185; ст. 70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, що невиконаний;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі прокурора Заріцької О.А., захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року з визначенням остаточного покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_1 зараховано його перебування у даному кримінальному провадженні у Київському слідчому ізоляторі УПпС України в м. Києві та Київській області у період з 21 березня по 31 травня 2016 року - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 12 травня 2015 року, приблизно о 16 год. 35 хв., він прибув до магазину "Спортмастер", який розташований у приміщені ТРЦ "Дрім Таун", за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 1-Б, де під час перебування в торговельному залі даного магазину у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме: футболки чоловічої фірми "Сolumbia", найменування товару M6875821L, код товару ЕМ6875 CLB, вартістю 832 грн. 50 коп., та футболки чоловічої фірми "Columbia", найменування товару М6875821М, код товару ЕМ6875 CLB, вартістю 832 грн. 50 коп., загальною вартістю 1665 грн., що належать ТОВ "Спортмастер-Україна".

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 таємно, шляхом вільного доступу, умисно, з корисливих мотивів, задля власного збагачення, впевнившись у тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, взяв зі стелажу, що розміщений в торговельному залі магазину "Спортмастер", футболку чоловічу фірми "Columbia", найменування товару M6875821L, код товару ЕМ6875 CLB, вартістю 832 грн. 50 коп., та футболку чоловічу фірми "Columbia", найменування товару М6875821М, код товару ЕМ6875 CLB, вартістю 832 грн. 50 коп., загальною вартістю 1665 грн., та сховав вказані футболки у рукав своєї куртки чорного кольору, яка знаходилась у нього в руках, та направився до виходу з магазину, зберігаючи при собі викрадений товар, що належить ТОВ "Спортмастер-Україна".

Виконавши усі дії, які вважав необхідними для повторного таємного викрадення чужого майна (крадіжки), ОСОБА_3 вийшов за лінії кас магазину "Спортмастер", однак кримінальне правопорушення йому не вдалося закінчити з причин, що не залежали від його волі, оскільки пройшовши через антикрадіжні рамки та лінію контролю, які розташовані на виході із вищезазначеного магазину, ОСОБА_3 був зупинений працівником даного магазину.

Крім того, ОСОБА_3 21 березня 2016 року, приблизно о 15 год. 20 хв., коли він перебував у приміщенні магазину "Глорія Джинс", що розташований в ТРЦ "Городок", за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 23, ходив та розглядав одяг, у нього в цей час виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме: синіх джинсів вартістю 546 грн. 67 коп. та штанів вартістю 488 грн. 33 коп.

Реалізуючи свій умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна та бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, ОСОБА_3 того ж дня, приблизно о 15 год. 25 хв., перебуваючи у приміщенні магазину "Глорія Джинс", що розташований в ТРЦ "Городок" за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 23, взяв з прилавку декілька пар джинсів та зайшов у примірочну.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на повторне викрадення чужого майна, діючи таємно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення ОСОБА_3, перебуваючи у примірочній магазину, сховав під власну куртку, у яку був одягнутий, джинси вартістю 546 грн. 67 коп. та штани вартістю 488 грн. 33 коп., після чого вийшов з примірочної та направився на вихід з магазину, пройшовши повз лінію кас. Однак, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_3 свій умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, оскільки, проходячи сигнальні рамки при виході з магазину "Глорія Джинс", був затриманий працівниками охорони.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить вказаний вирок в частині призначеного покарання змінити через його суворість та пом'якшити призначене йому покарання.

При цьому обвинувачений послався на те, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання були враховані тяжкість вчиненого злочину, ступінь вини, особа винного, його щире каяття, яке, в силу ст. 66 КК України, визнано обставиною, що пом'якшує покарання та враховано і рецидив злочину, як обставина, що обтяжує покарання, але поряд з цим не були враховані наступні дані: позитивна характеристика з місця проживання, повне визнання вини в скоєному та відсутність цивільного позову з боку потерпілих.

Зазначає обвинувачений і про те, що при призначенні покарання не було враховано його тяжке матеріальне становище, оскільки у нього були відсутні кошти на погашення кредиту, взятими на поховання мами, а за браком грошей в сім'ї почались скандали, які призвели до розлучення із дружиною. Отже, як зазначає обвинувачений, кримінальне правопорушення ним було вчинено внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, що, в силу п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України, слід врахувати, як пом'якшуючу обставину.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювались.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, які не оспорюються, колегія суддів не перевіряє відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги при оцінці доказів критерій доведення "поза розумним сумнівом", що випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту, визначених у рішеннях "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року, "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 липня 2011 року, "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, а також у рішенні, які, відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються як джерело права.

Призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі в повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, приписами якої регламентовано, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

А саме, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції були враховані: ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом ґрунтовно визнано - рецидив злочинів.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 66 КК України, - є щире каяття.

З урахуванням конкретних обставин провадження, особи винного, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання з його відбуттям лише в умовах ізоляції від суспільства, визначивши його, з урахуванням положень ст. 68 КК України, в межах, наближених до мінімальних, визначених санкцією ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду, оскільки апеляційна скарга обвинуваченого не містить переконливих доводів того, що призначене йому покарання є явно несправедливим внаслідок його суворості.

В даному конкретному випадку є безпідставними і посилання обвинуваченого на неврахування судом першої інстанції як-то: його позитивної характеристики з місця проживання, повне визнання вини в учиненому та відсутність цивільного позову з боку потерпілих, а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, оскільки всі ці обставини були враховані судом при призначенні покарання, та, крім іншого, було враховано і те, що він-ОСОБА_1 не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює, раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів проти власності.

Крім того, суд ґрунтовано застосував до ОСОБА_1 положення ст. 71 КК України та призначив покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2015 року.

Інших підстав, щоб заслуговували на увагу, які б свідчили про можливість призначення більш м'якого покарання, в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено.

Не вбачає таких обставин і суд апеляційної інстанції.

За викладеним, апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року у кримінальному провадженні № 120 151 000 500 043 56 відносно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

С У Д Д І :

БалацькаГ.О. ГорбІ.М. Мосьондз І.А.