Ухвала суду № 59881004, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"10" серпня 2016 р. м. Київ К/800/7072/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня

2013 року, -

встановив:

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування пенсії за вислугу років позивачеві. Зобов'язано відповідача провести призначену ОСОБА_4 пенсію за вислугу років відповідно до норм чинного законодавства України, а саме в період перепризначення пенсії з лютого 2011 року.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) передбачено призначення військовослужбовцям та деяким іншим особам таких видів пенсій: за вислугу років, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16 лютого 2012 року за № М-77/05-1-14, копія якого міститься в матеріалах цієї справи, ОСОБА_4 з 1 травня 2005 року була призначена пенсія за вислугу років з урахуванням норм Закону № 2262-XII. Розмір пенсії становив 58% від грошового забезпечення, отриманого ним на момент звільнення зі служби, що складало 3075,64 гривень. А тому основний розмір пенсії позивача станом на 1 травня 2005 року складав 1783,87 гривень (3075,64 гривень х 58 %). До розміру пенсії була призначена надбавка на неповнолітнього утриманця в розмірі 19,91 гривень. Відповідно розмір пенсії за вислугу років при призначенні становив 1803,78 гривень.

У листопаді 2005 року ОСОБА_4 визнали інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, а тому йому з 1 грудня 2005 року було призначено пенсію по інвалідності. Основний розмір пенсії по інвалідності, визначений статтею 21 Закону № 2262-XII, становив 60% від грошового забезпечення, тобто 1845,38 гривень (3075,64 гривень х 60%). До пенсії виплачувалася надбавка на неповнолітнього утриманця та підвищення пенсії як інваліду війни ІІІ групи. Розмір пенсійної виплати на дату призначення (1 грудня 2005 року) становив 1955,11 гривень.

З 1 січня 2008 року ОСОБА_4 на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 7 листопада 2007 року № 1294 (далі - постанова № 1294) було здійснено перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення за посадою заступника начальника автогосподарства відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області 27 березня 2008 року за № 5/498, згідно якої сума грошового забезпечення для визначення розміру пенсії складає 2917,02 гривень. Основний розмір пенсії, обрахований з нового грошового забезпечення, становив 1750,21 гривень (2917,02 гривень х 60%), і оскільки після такого перерахунку розмір пенсії по інвалідності позивача зменшився, то її виплата з 1 січня 2008 року по 28 лютого 2011 року (закінчення терміну встановлення інвалідності) проводилася в попередньо встановленому розмірі 1845,38 гривень, з урахуванням доплати до попереднього основного розміру пенсії, що становила 95,17 гривень (1845,38 гривень - 1750,21 гривень).

З 1 березня 2011 року в зв'язку з відсутністю даних про продовження ОСОБА_4 групи інвалідності, виплата йому пенсії по інвалідності була призупинена.

22 квітня 2011 року позивач звернувся до відповідача та написав заяву про перехід на пенсію за вислугу років, яка 27 квітня 2011 року була зареєстрована в журналі реєстрації заяв про призначення пенсій за № 381.

З 1 березня 2011 року ОСОБА_4, на умовах Закону № 2262-XII,з врахуванням вислуги років, набутої ним під час служби в органах внутрішніх справ, та грошового забезпечення, встановленого постановою № 1294 та визначеного в довідці, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області 27 березня 2008 року за № 5/498, було призначено пенсію за вислугу років. Розмір пенсії за вислугу років позивача з 1 березня 2011 року складав 1691,87 гривень (2917,02 гривень х 58%).

Станом на 1 лютого 2012 року розмір пенсійної виплати ОСОБА_4 складав 1724,75 гривень: 1691,87 гривень - основний розмір пенсії; 32,87 гривень - місячна індексація.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування позивачеві пенсії за вислугу років та зобов'язуючи відповідача провести призначену ОСОБА_4 пенсію за вислугу років відповідно до норм чинного законодавства України, а саме в період перепризначення пенсії з лютого 2011 року, виходили з того, що згідно частини 3 статті 63 Закону № 2262-XII та пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, (далі - Порядок) у разі якщо внаслідок перерахунку військовослужбовцям пенсії розмір її зменшується, то зберігається розмір раніше призначеної пенсії, вказавши, що у травні 2005 року позивачеві була призначена пенсія за вислугу років в розмірі, невраховуючи надбавок за неповнолітнього утриманця, 1783,87 гривень, тому відповідно до зазначених вище норм (частина 3 статті 63 Закону № 2262-XII та пункт 4 Порядку) пенсія за вислугу років, призначена у 2011 році не може бути нижчою за вказану суму, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести позивачеві пенсію за вислугу років відповідно до вимог чинного законодавства України є протиправною, так як відповідач зобов'язаний був поновити ОСОБА_4 раніше призначену пенсію, а не призначати нову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачив ці норми.

Обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними та допустимими доказами.

Згідно частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи із висновків судів та наявних у цій справі матеріалів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що вирішуючи цей спір суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою вимоги статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства

України, які зобов'язують суд до активного вжиття заходів щодо з'ясування обставин справи, та щодо законності і обґрунтованості ухваленого судового рішення. Суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всіх обставин цієї справи, що мають значення для її правильного вирішення. Суди не дослідили і в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких позивачеві з 1 березня 2011 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначило пенсію за вислугу років, а також не звернули належної уваги на зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16 лютого 2012 року за № М-77/05-1-14, у якому, зокрема, йдеться про звернення ОСОБА_4 у квітні 2011 року саме із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший. Суди попередніх інстанцій не з'ясували порядок і умови переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, вказавши у своїх рішеннях, що при перерахунку пенсії розмір її не може бути зменшений, суди не встановили чи застосовуються такі приписи також при переведенні особи з одного виду пенсії на інший. Суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували виходячи із яких саме положень законодавства Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 1 березня 2011 року призначило ОСОБА_4 пенсію за вислугу років та чи правомірно відповідач при призначенні такої пенсії застосував довідку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 27 березня 2008 року за № 5/498 про грошове забезпечення позивача, про яку йдеться у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16 лютого 2012 року за № М-77/05-1-14, суди не витребували зазначену довідку та не ознайомилися з її змістом.

За приписами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини цієї справи та вирішити її згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.