Ухвала суду № 59880857, 22.08.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" серпня 2016 р. Справа № 817/3305/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "08" липня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування висновку щодо порушення кримінальної справи, наказів про звільнення з органів внутрішніх справ , поновлення на посаді-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до УМВС України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування :

-висновку за матеріалами службового розслідування щодо порушення відносно нього кримінальної справі від 10.02.2009 року;

-наказу начальника УМВС України в Рівненській області №60 від 10.02.2009 року та №21 о/с від 10.02.2009 року про звільнення з органів внутрішніх справ та поновлення на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу автотехнічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Рівненській області.

Одночасно позивач просив поновити пропущений ним з поважних причин строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду з підстав, визначених п.9 ч.1 ст.155 КАС України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач , який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду .

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позов подано позивачем з пропуском 6-ти місячного строку ( в окремій частині вимог - 1 місячного строку) звернення до адміністративного суду за відсутності доказів про поважність причин пропуску такого строку. При цьому, суд зазначив, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у лютому 2009 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки є передчасними.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної ухвали) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З наведеної норми процесуального права вбачається, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду лише в тому разі, коли суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається , що у заявленому адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати висновок за матеріалами службового розслідування від 10.02.2009 року та накази начальника УМВС України в Рівненській області №60 від 10.02.2009 року та №21 о/с від 10.02.2009 року про звільнення з посади та з органів внутрішніх справ.

Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку, позивач вказував на те, що про своє звільнення йому стало відомо лише у квітні 2015 року, а до цього часу йому було відомо лише про відсторонення від посади з лютого 2009 року на підставі постанови слідчого.

Між тим, як зазначив у висновках суд, 12.02.2009, позивач у справі під власноручно написану розписку отримав свою трудову книжку НОМЕР_2 від 18.07.1988 з записом про своє звільнення, та військовий квиток НОМЕР_1 , а також витяг з наказу УМВС про звільнення № 21 о/с від 10.02.2009.

Крім цього, в день звільнення позивач був ознайомлений з наказом УМВС від 10.02.2009 № 60, пунктом № 1 якого вирішено за порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ, скоєння вчинку, що підпадає під ознаки злочину і дискредитує звання начальницького складу ОВС України, втрату честі та гідності правоохоронця, грубе порушення службової Дисципліни яке виразилось у неділових стосунках з цивільною особою звільнити позивача з органів внутрішніх справ.

Про ознайомлення з наказом УМВС № 60 від 10.02.2009 позивач на копії вказаного наказу також зробив власноручний запис про те, що з наказом ознайомлений, але з пунктом № 1 наказу не згідний. Даний запис датований 12.02.2009.

Суд обґрунтував свої висновки щодо пропуску позивачем строку звернення до суд висновком експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 31.12.2015 №1.1-241/15, за яким рукописний текст про ознайомлення та підпис в Наказі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області №60 від 10.02.2009 року виконані ОСОБА_3, рукописний текст та підпис в Розписці від 12.02.2012 року також виконані останнім.

Разом з тим, поза увагою суду залишились факти та обставини, які підлягають перевірці судом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в січні 2009 року слідчим відділом прокуратури області розслідувалась кримінальна справа №700/07-09 щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

У зв"язку з порушенням кримінальної справи, 28січня 2009 року ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст.115 КПК України, а з 30 січня 2009 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

05 лютого 2009 року позивачу було пред"явлено обвинувачення, а 06.02.2009 року слідчим було прийнято постанову про відсторонення ОСОБА_3 від посади старшого інспектора з особливих доручень відділу автотехнічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України в Рівненській області, яку направлено для виконання начальнику УМВС 07.02.2009 року вих.№06/95 вих-09, і яка надійшла в УМВС 10.02.2009 року (а.с.40).

10.02.2009 року затверджено результати службового розслідування щодо порушення ОСОБА_3

Відповідно до чинної на час виникнення правовідносин Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552, до обов'язків особи, яка проводить службове розслідування належить складення висновку службового розслідування, подання його на розгляд та затвердження керівнику органів внутрішніх справ або його заступнику (п. 14.7) та ознайомлення із затвердженим висновком службового розслідування особи, стосовно якої воно проводилося, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці (п. 14.8).

Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування теж має певні права, передбачені п. 15 Інструкції, а саме: давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази стосовно обставин, що досліджувалися; 15.2. заявляти відводи щодо працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії та рішення (заяви та скарги подаються керівнику, який призначив розслідування, або вищому за чином керівнику, який щодо цього приймає рішення, про що інформується заявник); 15.3. знайомитися після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком, а з дозволу керівника, який призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, що його стосуються, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної і службової таємниці; 15.4. оскаржувати затверджений висновок службового розслідування у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Як вбачається із змісту позовних вимог, даний висновок є предметом оскарження у справі. Однак, матеріали справи не містять жодних доказів про ознайомлення позивача із затвердженим висновком.

Між тим, залишаючи позов в цій частині без розгляду, суд першої інстанції не визначив, коли розпочався для позивача перебіг строку звернення до суду і коли сплинув.

Крім того, встановивши, що трудову книжку, копію наказу та військовий квиток позивач отримав 12.02.2009 року, та враховуючи, що цього дня позивач перебував під вартою, а також протягом дня доставлявся в міську лікарню, суду належало зажадати від відповідача подати суду докази , - де вручались позивачу згадані документи, яка посадова особа була уповноважена виконати цей обов"язок і чи надавався слідчим у справі дозвіл уповноваженій посадовій особі для відвідування позивача в слідчому ізоляторі, чи мало місце і в який час таке відвідування згідно реєстраційним записам журналу .

У справі також відсутні дані щодо тривалості перебування позивача під вартою.

Ці обставини підлягають перевірці з огляду на доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З врахуванням наведених норм законодавства і фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та не дотримано норми процесуального права, що призвело до передчасних і необгрунтованих висновків про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Так, у п.35 Рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року Справа «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (Заява № 20347/03) Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, № 18, сс. 17-18, пп. 35-36).

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Продовжуючи розгляд справи, суду належить врахувати наведене в ухвалі, повно і всебічно з"ясувати обставини справи щодо пропущення строку звернення до суду та причин, що зумовили таке пропущення, пояснення сторін та їх заперечення, і, відповідно до встановленого та чинного законодавства вирішити питання.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 204-206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від "08" липня 2016 р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області вул.М.Хвильового , 2,м.Рівне,33028