Ухвала суду № 59880801, 17.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/693/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

17 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2016 року позивач - ОСОБА_4 - звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0014841701 від 18.02.2015 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб за основним платежем на суму 15395,50 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3848,87 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2016 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2016 року - без змін, виходячи із наступного.

Так, як встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.02.2016 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача - фізичної особи ОСОБА_4 - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатом якої було складено акт №235/170-2308215610 від 05.02.2015 року (надалі - акт перевірки)

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем ч.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у результаті чого позивачем за 2011 рік занижено загальний річний оподатковуваний дохід на суму 91139 грн. 44 коп., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 15395 грн. 50 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0014841701 від 18.02.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 19244 грн. 37 коп., в тому числі за основним платежем на суму 15395 грн. 50 коп. та за штрафними санкціями на суму 3848 грн. 87 коп.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прощена позивачу заборгованість не є його доходом та додатковим благом у сенсі Податкового кодексу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.54 ПКУ доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п.162.1 ст.162 КАС України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.

Відповідно до пп.«д» пп.164.2.17 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

За визначенням пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

У відповідності до п.3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Судом встановлено, що 20.12.2006 року між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір №CL-B00/068/2006, відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальникові, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в сумі 56000 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених даним договором. За прострочення строків погашення кредиту та процентів договором передбачено сплата пені, штрафних санкцій.

10.02.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступив права, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв права кредитора за кредитним договором №CL-B00/068/2006.

Додатковим договором №1 від 14.12.2011 року до кредитного договору між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та позивачем визначено, що позичальник зобов'язується до 30.12.2011 року погасити боргові зобов'язання в розмірі 26500 доларів США та сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 3520 грн.

За умови виконання договору сторони домовились про аналювання (прощення) кредитором боргу в розмірі 11406 доларів США 83 цента еквівалентному 91139,44 грн. і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором у повному обсязі. На дату підписання, а саме 14 грудня 2011 року на погашення заборгованості ОСОБА_4 було внесено 211732 грн. 35 коп., що еквівалентно 26500,00 доларів США, а саме погашено тіло кредиту в розмірі 26500,00 доларів США.

Відповідно до умов кредитного договору сторонами було досягнуто домовленості про списання заборгованості по кредиту у розмірі 11406,83 доларів США, що еквівалентно гривні по курсу 91139 грн. 44 коп.

Однак, представником відповідача зазначено, що ОСОБА_4 в порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи платника податків податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік.

Податковим органом зроблено висновок про те, що згідно повідомлення про анулювання боргу позивачем отримано дохід як додаткове благо - сума боргу платника податку, анульованого кредитором ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на суму 91139 грн. 44 коп.

Враховуючи вищенаведені обставини та нормативні положення, колегія суддів зазначає, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній форм, а тому відсотки за користування кредитом та комісії за ведення кредитної справи, які нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не можуть вважатися доходом платника податків, який в розумінні ПК України підлягає оподаткуванню, про що також вірно зазначив і суд першої інстанції.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача та прийняте податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 19244 грн. 37 коп., в тому числі за основним платежем на суму 15395 грн. 50 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3848 грн. 87 коп.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено вимоги Податкового кодексу України щодо проведення перевірки та направлення податкового повідомлення-рішення .

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як зазначено у пункті 79.1 наведеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно приписів пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, в тому числі, за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Порядок та процедура направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків врегульовані п. 58.3 ст. 58 ПК України та відповідним Порядком, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 року №1236 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1236).

Відповідно до п. 3.8 Порядку № 1236 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Аналогічні положення відображені у абз. 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України.

Системний аналіз наведених вище правових норм наводить колегію суддів на висновок, що нарахована згідно податкового повідомлення-рішення сума грошового зобов'язання, а також пеня набувають статусу податкового боргу після закінчення десятиденного терміну з моменту отримання такого повідомлення-рішення, у разі невиконання платником податків умов, визначених п. 57.3 ст. 57 ПК України (несплати в добровільному порядку суми зобов'язання або не оскарження рішення контролюючого органу).

Отже, визначальним є з'ясування обставин належного направлення/вручення платнику податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання. При цьому, неможливість пошти вручити платнику податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, не є підставою вважати їх не врученими у випадку, коли такі рішення направлялися за дійсною адресою місця проживання або місцезнаходження фізичної особи.

Так, як встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, у податковому повідомленні-рішенні № 0014841701 від 18 лютого 2015 року зазначено адресу АДРЕСА_3. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення податкове повідомлення-рішення № 0014841701 направлено на адресу: АДРЕСА_1.

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_4, яка міститься в матеріалах справи, позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, де останній проживає з 1991 року.

Відповідно до п. 3.11 Порядку № 1236 у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена відповідачем з порушеннями вимог чинного законодавства без належного повідомлення платника податків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 серпня 2016 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Сапальова Т.В.