Ухвала суду № 59880786, 16.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/335/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

16 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника апелянта ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини польова пошта - В2248 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Командира військової частини польова пошта - В2248 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з адміністративним позовом до командира військової частини - польова пошта В2248 про визнання протиправною бездіяльності командира військової частини - польова пошта В 2248 щодо ненадання відповіді на запити від 08 грудня 2015 року та 01 лютого 2016 року та зобов'язання відповідача надати відповідь на заяву від 01 лютого 2016 року у повному обсязі.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина польова пошта - В2248 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12 червня 2014 року по 28 серпня 2014 року позивач - ОСОБА_4 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області, що підтверджується довідкою № 645 від 30 квітня 2015 року, виданою військовою частиною - польова пошта В 2248.

ОСОБА_4 звернувся до Вінницького обласного військового комісаріату з заявою щодо надання йому статусу учасника бойових дій.

Листом Вінницького обласного військового обласного комісаріату від 24 листопада 2015 року за вих. №12/3524 позивача повідомлено, що на розгляд до комісії Вінницької ОВК подано не всі документи, необхідні для отримання статусу учасника бойових дій, перелік яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2014 року №413 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" та наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року №200 " Про затвердження Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості".

Для отримання необхідних документів 08 грудня 2015 року позивач звернувся до командира військової частини - польова пошта В 2248 із запитом про надання інформації відповідно до Законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" з проханням надати витяги з наказів по стройовій частині першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира) сектору про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації; витяг із наказу керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 12 червня 2014 року № 33/327-Т; копію посвідчення про відрядження; витяги із наказів, директив, розпоряджень, журналів бойових дій, оперативних завдань, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, що стосуються безпосередньо ОСОБА_4.

Не отримавши відповіді на запит про надання інформації від 08 грудня 2015 року, 01 лютого 2016, позивач повторно звернувся до командира військової частини - польова пошта В 2248 із заявою про надання інформації відповідно до Закону України "Про звернення громадян", в якому просив надати такі документи: витяг з наказу про відправлення з Військового обласного комісаріату до військової частини полова пошта В 2248; витяг з наказу про прибуття та зарахування до штату військової частини полова пошта В 2248; витяг з наказу про прибуття в зону антитерористичної операції для виконання бойових завдань, поставлених перед військовою частиною польова пошта В 2248; витяг з наказу про прибуття до точки дислокації (поблизу с. Павлопіль Волноваського району Донецької області) для виконання бойових завдань у складі 9 батальйону військової частини полова пошта В 2248; витяг з наказу про вибуття із точки дислокації (поблизу с. Павлопіль Волноваського району Донецької області) для виконання бойових завдань у складі 9 батальйону військової частини полова пошта В 2248; витяг з наказу про прибуття до точки дислокації (м. Маріуполь Донецької області) для виконання бойових завдань у складі 9 батальйону військової частини полова пошта В 2248; витяг з наказу про вибуття із зони антитерористичної операції у відрядження; витяги із наказів по стройовій частині першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира сектору) про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації; витяг із наказу керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 12.6.2014 № 33/327-Т; витяг з наказу військової частини про перебування в списках частини та виконання завдань в зоні проведення антитерористичної операції; витяги із наказів, директив, розпоряджень, журналів бойових дій, оперативних завдань, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби звітів, зведень, донесень, що стосуються безпосередньо ОСОБА_4.

Відповіді на запит та заяву відповідачем надано не було, запитуваних документів позивач не отримав. У зв`язку з вищезазначеним він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваних документів позивач позбавлений можливості реалізувати право на отримання статусу учасника бойових дій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Як встановлено з матеріалів справи, запит про надання інформації від 08 грудня 2015 року направлений позивачем на адресу військової частини - польова пошта В 2248 та був вручений уповноваженій особі військової частини - польова пошта В 2248 11 грудня 2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21). Проте, відповідь на запит відповідачем надано не було, запитуваних документів позивач не отримав.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин під час апеляційного розгляду справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та визнання протиправною бездіяльність командира військової частини - польова пошта В 2248 щодо ненадання відповіді на запит позивача від 08 грудня 2015 року.

Як встановлено з матералів справи, ненадання командиром військової частини - польова пошта В 2248 відповіді на заяву позивача про надання інформації від 01 лютого 2016 року порушило право позивача доступу до інформації, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (ч. 3 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

В свою чергу, наказом Міністерства оборони України від 03.12.2005 № 722, зареєстрованим в Міністерство юстиції України 16.12.2005 за № 1512/11792, затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, яка встановлює порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, у командуваннях видів Збройних Сил України, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - органи військового управління) та визначає порядок контролю за його дотриманням.

Згідно з п. 1.4 вказаної вище Інструкції, у роботі з письмовими та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції, рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

При цьому, п. 3.5 Інструкції встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Як встановлено з матеріалів справи, заява про надання інформації направленна позивачем на адресу військової частини - польова пошта В 2248 та була вручена уповноваженій особі військової частини - польова пошта В 2248 05 лютого 2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

Однак, докази надання командиром військової частини - польова пошта В 2248 відповіді на заяву ОСОБА_4 від 01 лютого 2016 року на час звернення позивачем до суду, в матеріалах справи відсутні. Отже, відповідачем порушено передбачені Законом України "Про звернення громадян" порядок та строки розгляду заяви позивача про надання інформації.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не вчинив передбачених Законом дій, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності командира військової частини польова пошта В 2248 щодо ненадання відповіді на заяву від 01 лютого 2016 року обгрунтованні та підлягають задоволенню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неможливості отримання командиром військової частини польова пошта В 2248 заяви позивача про надання інформації від 01 лютого 2016 року у зв'язку з розташувнням військової частини польова пошта В 2248 у зоні Антитерористичної операції на Сході України, та внаслідок того, відсутності підстав для визнання бездіяльності позивача протиправною, колегія суддів зазначає наступне.

З урахуванням встановлених у справі обставин під час апеляційного розгляду справи колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності командира військової частини польова пошта В 2248 у зв'яку з порушенням вимог Закону "Про звернення громадян".

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Згідно з положеннями ч. 9, ч. 10 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником адміністративного процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті. Вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.

Як встановлено з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення справи до судового розгляду на 21 квітня 2016 року направленна судом першої інстанції на адресу військової частини - польова пошта В 2248 06 квітня 2016 року та вручена уповноваженій особі військової частини - польова пошта В 2248 08 квітня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин під час апеляційного розгляду справи доводи апеляційної скарги апелянта щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження.

Крім того, оцінюючи висновки суду першої інстанції про зобов'язання відповідача надати відповідь на заяву від 01 лютого 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не отримано запитуваних у заяві від 01 лютого 2016 року документів, необхідних йому для надання статусу учасника бойових дій, колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції про необхідність зобов'язати відповідача надати відповідь на заяву позивача від 01 лютого 2016 року у повному обсязі.

Оскільки доводи апеляційної скарги військової частини польова пошта В 2248 не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

На підставі викладених обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу військової частини польова пошта - В2248 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 серпня 2016 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.