Ухвала суду № 59880760, 16.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 р.Справа № 642/2893/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 обласного військового комісаріату на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.06.2016р. по справі № 642/2893/16-а

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, які полягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи внаслідок виконання обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, і без урахування правових висновків Верховного Суду України від 18.11.2014 року у справі № 21-446а14; від 21.04.2015 року у справі № 21-135а154 від 10.03.2015 року у справі № 21-563а14;

- зобов`язати ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України всі документи та висновок для прийняття рішення про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи внаслідок виконання обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, з урахуванням правових висновків Верховного Суду України від 18.11.2014 року у справі № 21-446а14, від 21.04.2015 року у справі № 21-135а15; від 10.03.2015 року у справі № 21-563а14.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.06.2016р. по справі № 642/2893/16-а позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ОСОБА_1 обласного військового комісаріату щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 26.04.2016 року, викладену у листі від 04.05.2016 року № 901/ВСЗ. Зобовязано ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.04.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та зазначає, що позивача було звільнено зі Збройних Сил Російської Федерації, з якою відсутні угоди про компенсаційні виплати у разі отримання поранення, захворювань військовослужбовців, а тому вважає вимоги позивача безпідставними. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.06.2016р. по справі № 642/2893/16-а та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу і далі у Збройних Силах Російської Федерації в період з 21.11.1969 р. по 07.07.1992 р., з 30.09.1982 р. по 25.08.1984 р. проходив службу в складі обмеженого контингенту радянських військ в республіці Афганістан, у період з 07.10.1986 р. по 21.12.1986 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчать: копія постанови ГВЛК № 339 від 17.04.1992 р., копія наказу Командувача Червонопрапорного Північного флоту № 069-НМ від 05.06.1992 р., копія наказу командира в/ч 20309 № 255 від 07.07.1992 р., копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 кат.

Позивач отримав захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно Довідки МСЕК серії 10 ААБ №612794 від 06.10.2011 року позивачу була встановлена III група інвалідності. Діагноз МСЕК: захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наявність II групи інвалідності повторно підтверджена Довідкою МСЕК серії 10ААВ № 681594 від 06.02.2014 року.

В квітні 2016 року, відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, позивач звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату з заявою та усіма належними додатками стосовно призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому II групи інвалідності, захворюванням, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 04.05.2016 р. №901/ВСЗ запропоновано позивачу звернутися до комісії Міністерства оборони України для вирішення питання по суті, оскільки позивач проходив військову службу та був звільнений з такої служби 07.07.1992 року зі Збройних Сил Російської Федерації, з якою не укладалося міждержавних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з безпідставного посилання відповідача у листі від 04.05.2016 року № 901/ВСЗ відносно того, що позивачу необхідно звернутися до комісії Міністерства оборони України для вирішення питання по суті, а тому його відмова є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У відповідності до п. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.

Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу в період з 21.11.1969 р. по 07.07.1992 р., з 30.09.1982 р. по 25.08.1984 р. проходив службу в складі обмеженого контингенту радянських військ в республіці Афганістан, та у період з 07.10.1986 р. по 21.12.1986 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 04.05.2016 р. №901/ВСЗ, було відмовлено позивачу у складанні висновку, у зв'язку з відсутністю передбачених для цього законодавством підстав.

Як вказує відповідач, підставою для ненадання ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом такого висновку у 15-тиденний строк Міністерству оборони України, слугували висновки відповідача про відсутність у позивача права на отримання вказаної допомоги через те, що останній проходив військову службу в Російській Федерації та був звільнений з військової служби 07.07.1992 року, а оскільки з Російською Федерацією не укладалося Угода про виплату одноразової грошової допомоги, то і підстав для складання висновку у відповідача відсутні.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 р. № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворюванням, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та у постанові Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок захворюванням, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, то має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, незважаючи на те, що позивач був звільнений з військової служби 07.07.1992 року в Російській Федерації, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.

Також колегія суддів зазначає, що саме засіданням військово-лікарською комісії Північного регіону Міністерства оборони України було встановлено причинний зв'язок захворювань позивача з виконуванням обовязків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить копія витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв «120 від 04.07.2011 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 обласним військовим комісаріатом не дотримано вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій, що є предметом оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.06.2016р. по справі № 642/2893/16-а дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 17.06.2016р. по справі № 642/2893/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 22.08.2016 р.