Ухвала суду № 59880319, 23.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року справа №805/305/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року в справі № 805/305/16-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та зобовязання вчинити певні дії щодо виплати заробітної плати в розмірі 57501,88 грн,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1.визнати протиправними дії Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у зв'язку зі скороченням штатів;

2.зобовязати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області виплатити ОСОБА_4 нараховану одноразову грошову допомогу при звільнені з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у сумі 31134,48 грн;

3.зобовязати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у сумі 16367,40 грн за час затримки за період з 06.11.2015 по 03.02.2016, а також суму середнього заробітку, яка буде складатись на день винесення рішення судом;

4.зобовязати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення протягом двох місяців з дня, наступного за днем звільнення із займаної посади, яке позивач отримував за штатною посадою на день звільнення (скорочення);

5.зобовязати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за моральну шкоду, яка оцінюється у розмірі 10000,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_4 з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) у звязку із скороченням штатів.

Зобовязано Добропільський МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з посади начальника сектора охорони громадського порядку Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області у сумі 28733 (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять три) грн 88 коп. за час затримки за період з 06.11.2015 по 11.04.2016.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, не погодившись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що відповідно до пункту 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Також апелянт посилається на безпідставне застосування судом першої інстанції положень ОСОБА_5 законів про працю України, зокрема, статті 1, 2-1, 116, 117, при цьому вказує, що правові наслідки затримки розрахунку при звільненні передбачені спеціальним законодавством, а саме п. 1.12 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, згідно до якого грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право. Тобто, на думку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, підставою припинення виплати грошового забезпечення позивачу (втрата права на отримання грошового забезпечення) є звільнення його з посади у звязку зі скороченням штатної посади.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в своїй апеляційній скарзі просить розглянути справу за відсутності представника управління.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 ОСОБА_5 адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 ОСОБА_5 адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в Добропільському міському відділі (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області (далі Добропільський МВ ГУ МВС) на посаді начальника сектора охорони громадського порядку.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 357 о/с від 06.11.2015 ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади через скорочення штатів згідно з пунктом 64 «г».

Позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 31134,48 грн, що підтверджується листом Добропільського МВ ГУ МВС № 11-Г від 03.02.2016. Проте при звільненні ця сума позивачу сплачена не була.

ОСОБА_4 не погодився з бездіяльністю Добропільського МВ ГУ МВС та звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Керуючись статтею 21 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (далі Закон № 565-XII), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права.

Правовідносини, повязані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом № 565-XII, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 1 Закону № 565-XII міліція в Україні державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 цього Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально виконавчої служби, які звільнюються із служби за віком, у звязку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командування, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Добропільський МВ ГУ МВС фактично визнав право ОСОБА_4 на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі 31134,48 грн.

Відповідно до листа Добропільського МВ ГУ МВС № 4921/403/2016 від 15.04.2016 ОСОБА_4 перераховано на особистий рахунок одноразову грошову допомогу при звільненні в повному обсязі.

Отже спірним у цій справі залишається питання правомірності нарахування вказаної допомоги позивачу не в день звільнення, 06 листопада 2015 року, а 11 квітня 2016 року.

Стосовно посилання апелянта на помилковість застосування до спірних правовідносин положень ОСОБА_5 законів про працю України колегія суддів зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі № 21-8а15.

Таким чином, для вирішення спірних правовідносин необхідно встановити, чи врегульовано Законом України «Про міліцію», Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей та іншими нормативно-правовими актами, які в даному випадку належать до спеціального законодавства, питання строків надання одноразової грошової допомоги при звільнені.

Як було зазначено, право ОСОБА_4 на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні передбачено п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

За приписами п. 14 Порядку військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

ОСОБА_5 законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Разом із цим частиною 1 ст. 19 Закону № 565-ХІІ передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», а також Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та Інструкцією Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ № 114.

Зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведений висновок суду узгоджується із положеннями, що містяться у п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства про працю» від 24 грудня 1999 року № 13, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Але при цьому суд зазначає, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі Закон № 108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; при цьому основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках гарантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3 Наказу МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції не приймає доводів апелянта з приводу застосування положень п. 1.12 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, адже грошове забезпечення за своєю суттю є заробітною платою, а одноразова грошова допомога при звільненні не належить до цього виду виплат.

Таким чином, на підставі правильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами ст. 9 ОСОБА_5 адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього ОСОБА_5, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього ОСОБА_5 роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього ОСОБА_5, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Безпосередньо розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не оскаржується.

Таким чином, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області всупереч нормам чинного законодавства не здійснило в повному обсязі розрахунок при звільненні з ОСОБА_4, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахувати та виплатити середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 ОСОБА_5 адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року в справі № 805/305/16-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та зобовязання вчинити певні дії щодо виплати заробітної плати в розмірі 57501,88 грн залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року в справі № 805/305/16-а залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддівМ. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3