Ухвала суду № 59880271, 23.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року справа №805/789/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Ляшенка Д.В., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі №805/789/16-а за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» м.Добропілля до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.09.2015 року №0000422200/2106 та №0000432200/2107.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Шахта «Білозерська» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ПП «Аннтей-В» за січень, лютий, квітень та травень 2015 року, за результатами якої складено акт та визначено порушення позивачем вимог ПК України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.09.2015 року №0000422200/2106, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 43648 грн.;

від 21.09.2015 року №0000432200/2107, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 571230 грн., з яких 380820 грн. за основним платежем та 190410 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 21.09.2015 року №0000422200/2106, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 43648 грн.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 21.09.2015 року №0000432200/2107, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 380820 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 190410 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування зазначив, що первинні документи, надані позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій не відповідають приписам нормативно-правових актів , що ставить під сумнів своєчасність їх складання та вказує на те, що діяльність контрагента позивача направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з наданням податкової вигоди контрагентам з метою зменшення сплати податків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 36028628, є платником податку на додану вартість. (а.с.12,13 т.1)

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Білозерська» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ПП «Аннтей-В» за січень, лютий, квітень та травень 2015 року за результатами якої складено акт від 10.09.2015 року за №104/15/36028628.(а.с.14-28 т.1)

За висновками акту перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТДВ «Шахта «Білозерська» з придбання продукції виробничо-технічного призначення в січні, лютому, квітні та травні 2015 року у ПП «Аннтей-В» на суму 2546808 грн., у тому числі ПДВ 424468 грн. та подальшої її використання у господарській діяльності підприємства;

встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 424468 грн. у т.ч.:

-за січень 2015 року 43648 грн., що призвело до завищення залишку відємного значення різниць між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 43648 грн.

-за лютий 2015 року 88965 грн. що призвело до заниження суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 88965 грн.;

-за квітень 2015 року 142955 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 142955 грн.;

-за травень 2015 року 148900 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 148900 грн.

Позивач подав до Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких податковим органом підтверджено правомірність висновків акту перевірки (а.с.29-34 т.1)

За висновками акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2015 року:

№0000422200/2106, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 43648 грн; (а.с.35 т.1)

№0000432200/2107, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 571230 грн., з яких 380820 грн. за основним платежем та 190410 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.36 т.1)

Позивач звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області, ДФС України зі скаргами про скасування податкових повідомлень рішень, які, за результатами розгляду залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.38-59 т.1)

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не вказано конкретну адресу навантаження та розвантаження продукції, а отже не можливо стверджувати, звідки й коли конкретно вибула та куди й коли конкретно прибула поставлена продукція. Крім того, у деяких ТТН відсутні такі реквізити як ПІБ водія, який здав та прийняв вантаж, на печатці ПП «Аннтей-В» зазначено не його юридичну адресу, дата виписки ТТН не відповідає даті виписки видаткової накладної, що в свою чергу свідчить про несвоєчасне складання первинних документів та про проведення ПП «Аннтей-В» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам з метою зменшення сплати податків. Крім того, виписані ТТН на постачання товару від ПП «Аннтей-В» не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою та вони ставлять під сумнів факт перевезення товару.

Таком в акті перевірки вказується на відсутність укладених договорів з фізичними особами щодо оренди транспортних засобів або щодо надання послуг перевезення вантажів, оскільки згідно наданого ПП «Аннтей-В» податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 та 2 квартал 2015 року, доходи фізичним особам, які є власниками транспортних засобів не виплачувались.

Податковий орган приходить до висновку, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також під час проведення аналізу Єдиного реєстру податкових накладних податковим органом встановлена невідповідність груп придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) від постачальників ПП «Аннтей-В» - ТОВ «БК «Сітна зірка», ТОВ «Укртехстройімпорт», ТОВ «Авіто-нікс», ТОВ «Іса Груп» та подальшої реалізації ПП «Аннтей-В» товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям, що може свідчити про формальне оформлення первинних документів, в тому числі реєстрацію податкових накладних, без реального здійснення господарських операцій, що додатково свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій ТДВ «Шахта «Білозерська».

Тобто, на думку відповідача, постачання ТМЦ по ланцюгу від інших контрагентів ПП «Аннтей-В» фактично не відбувалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами покупцям ПП «Аннтей-В».

В підтвердження здійснення господарських операцій ТДВ «Шахта «Білозерська» надала наступні первинні документи.

Між позивачем ТДВ «Шахта «Білозерська» (покупцем) та ПП «АННТЕЙ-В» (постачальником) укладено договори постачання від 01 листопада 2013 року №177-ШБ та від 11 грудня 2014 року №1615-ШБ, відповідно до умов яких постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, у терміни, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього, а покупець прийняти та оплатити продукцію.(а.с.113-119, 121-129 т.1)

Предметом поставки за вказаними договорами, відповідно до укладених специфікацій, є поставка лісоматеріалів (а.с.119,130-133, 143-146 т.1)

Позивачем на підтвердження фактичного виконання зазначених господарських договорів з ПП «Аннтей-В» надано акти приймання, прибуткові ордери, видаткові накладні, накладні вимоги, рахунки на оплату товару, платіжні доручення та товарно транспортні накладні (а.с.147-250 т.1, а.с. 1-206 т.2, а.с.117-250 т.3, а.с.1-29 т.4)

На вартість поставленої продукції позивачем від ПП «Аннтей-В» отримано податкові накладні №21 від 15.01.2015 р., №22 від 16.01.2015 р., №23 від 16.01.2015 р., №37 від 19.01.2015 р., №38 від 19.01.2015 р., №106 від 28.01.2015 р., №112 від 28.01.2015 р., №40 від 02.02.2015 р., №41 від 02.02.2015 р., №42 від 04.02.2015 р., №43 від 04.02.2015р., №59 від 11.02.2015 р., №60 від 11.02.2015 р., №77 від 17.02.2015 р., №78 від 17.02.2015 р., №92 від 18.02.2015 р., №93 від 18.02.2015 р., №97 від 16.02.2015 р., №108 від 18.02.2015 р., №109 від 23.02.2015 р., №57 від 15.04.2015 р., №64 від 21.04.2015 р., №65 від 21.04.2015 р., №66 від 22.04.2015 р., №72 від 23.04.2015 р., №87 від 23.04.2015 р., №88 від 27.04.2015 р., №89 від 27.04.2015 р., №90 від 27.04.2015 р., №91 від 27.04.2015 р., №98 від 28.04.2015 р., №102 від 29.04.2015 р., №112 від 30.04.2015 р., №21 від 07.05.2015 р., №22 від 07.05.2015 р., №32 від 12.05.2015 р., №34 від 12.05.2015 р., №37 від 13.05.2015 р., №41 від 13.05.2015 р., №40 від 12.05.2015 р., №50 від 18.05.2015 р., №68 від 22.05.2015 р., №69 від 22.05.2015 р., №90 від 27.05.2015 р., №91 від 27.05.2015 р., №92 від 27.05.2015 р., що містяться в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту у січні, лютому, квітні та травні 2015 року (а.с.79-111 т.1)

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарською діяльністю є господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підставі пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, квітень та травень 2015 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаної ПП «Аннтей-В».

На підставі п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

На підставі п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент складання податкових накладних контрагент позивача ПП «Аннтей-В», був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації таких податкових накладних, виписаних постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки відповідачем не встановлено.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується наданими позивачем первинними документами. При цьому судова колегія зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів позивача чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим п.201.1 ст.201 ПК України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, на те що ТДВ «Шахта «Білозерська» придбавало у ПП «Аннтей-В» товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на спростування вищезазначеного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст.18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Аннтей-В» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження висновків акту перевірки про те, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортування товару згідно договору постачання здійснювалось автомобільним транспортом за рахунок постачальника, на підтвердження чого позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні.

Щодо твердження податкового органу про відсутність факту перевезення товару через допущені помилки при оформленні ТТН судова колегія зазначає наступне.

Самого по собі факту наявності помилок в транспортних документах про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару на наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передаці його у власність покупця.

При цьому договір поставки не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обовязково має бути підтверджено ТТН. Крім цього, ТТН по даним операціям не відносяться до первинних документів, оскільки при умовах DDP «Інкотермс 2010» витрати по транспортуванню відносяться на постачальника, а не на покупця, і в даному випадку позивач не формує їх за рахунок обєкту оподаткування.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чтном оформлених документів.

Також судова колегія зазначає, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обовязків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобовязань не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача, оскільки поняття «добросовісний платник» не передбачає виникнення у платника додаткового обовязку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобовязань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі №805/789/16-а залишити без задоволення.

Постанову постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі №805/789/16-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 23 серпня 2016 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді Д.В. Ляшенко

ОСОБА_4