Постанова № 59877775, 22.08.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року Справа № 918/161/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 22.04.2016р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2067, 20.10.2015р.

ОСОБА_3, довіреність № 2288, від 08.08.2016р.

відділу примусового виконання рішень управляння держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області: представник не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу позивача на ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.07.16 р. у справі № 918/161/16

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача ОСОБА_4 міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 6 939 320,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі - Позивач) звернулось з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства (надалі-Відповідач) про стягнення в сумі 6 939 320,91 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.03.2016 року у справі № 918/161/16 позов задоволено частково.

12.04.2016 року Господарським судом Рівненської області на виконання рішення господарського суду від 28.03.2016 року видано наказ № 918/161/16 про стягнення з Кузнецовського міського комунального підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі його відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" 6 489 286,60 грн. основного боргу, 350 000,00 грн. пені, 26 651,38 грн. 3% річних, 32 495,91 грн. інфляційних втрат та 104 089,81 грн. судового збору.

09.06.2016 року державним виконавцем відділу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції винесено постанову про арешт коштів божника, які перебувають на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Не погоджуючись з діями державного виконавця, вчиненими в ході примусового виконання наказу № 918/161/16 від 12.04.2016 року, Відповідач 21.06.2016 року подав відповідну скаргу до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.07.2016 року (а.с. 32-38) скаргу боржника на дії органу ДВС та постанову про арешту коштів Комунального підприємства від 09.06.2016 року задоволено. Визнано незаконними дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в частині виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/161/16 від 12.04.2016 року, в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб. Визнано недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/161/16 від 12.04.2016 року, в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Вищевказана ухвала мотивована тим, що з відповідного рахунку виплачується заробітна плата працівникам, сплата єдиного соціального внеску та податок з доходів фізичних осіб, а держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (а.с.43-46), в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні скарги Кузнецовського міського комунального підприємства відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує тим, що вказана ухвала винесена при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та при невірному правозастосуванні. Посилається на те, що суд дійшов неправомірного висновку , що дії ВДВС Кузнецовського МУЮ щодо винесення постанови про арешт коштів Відповідача від 09.06.2016 року саме на рахунок № 26002054713090 суперечать нормам Закону України "Про виконавче провадження ", так як дані рахунки не є захищеними відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, отже скарга Відповідача не підлягає задоволенню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року ( а.с. 42) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 10 серпня 2016 року на 11 годин 40 хвилин (колегією суддів у складі: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В., суддя Петухов М.Г.)

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_5 від 08.08.16р. у справі № 918/161/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Розізнаної І.В., судді Петухова М.Г. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів. Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2016 року (а.с. 78) призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", у справі № 918/161/16 колегією суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

В судовому засіданні від 10.08.16р. представники позивача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі.

Представник відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області підтримав доводи, надані представниками позивача, та надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у відзиві.

Згідно п. 3 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, такими обставинами зокрема є: необхідність витребування нових доказів.

Враховуючи необхідність витребування нових доказів, застосовуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, з метою повного, всебічного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, суд вбачає за можливе відкладення розгляду скарги на 22 серпня 2016 року на 12 годину (а.с. 81-82).

Позивачем на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року подано додаткове правове обгрунтування (а.с. 85-88), в якому просить суд апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" № 001/5857 від 14.07.2016 року задоволити в повному обсязі, ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.07.2016 року скасувати.

Відповідачем подано лист від 18.08.16р.(а.с. 89), в якому повідомляє, що Кузнецовське міське комунальне підприємство, після отримання постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року усно зверталось до в.о. начальника Кузнецовського МВ ДВС щодо зняття арешту з банківського рахунку в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, але отримало усну відмову.

Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників по справі, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, 21.06.2016р. до Господарського суду Рівненської області від Кузнецовського міського комунального підприємства надійшла скарга на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції, в якій скаржник просить суд визнати дії відділу держаної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо накладення арешту постановою від 09.06.2016р. на кошти боржника в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області по справі №918/161/16, по зведеному виконавчому провадженні №44201994, на рахунку відкритому в ПАТ КБ "Приват Банк" №26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними. Визнати недійсною та скасувати постанову відділу держаної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції від 09.06.2016р. по зведеному виконавчому провадженні №44201994, в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок №26002054713090 в ПАТ КБ "Приват Банк" в частині судового наказу № 918/161/16 від 12.04.2016р. (ВП №48712338) на суму 599 928 грн. 85 коп. в межах грошових коштів, необхідних для заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Скарга обґрунтована тим, що кошти, щодо яких винесено постанову про накладення арешту, використовуються боржником, зокрема для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Колегією суддів встановлено, що на виконанні в органі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження № 44201994, до якого входить, зокрема наказ господарського суду Рівненської області № 918/161/16 від 12.04.2016 року (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51026200 від 06.05.2016 року).

У межах зведеного виконавчого провадження органом ДВС винесено постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 16038542.82 грн., що містяться на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч.ч. 1- 4 ст. 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В силу ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно п.п. 10.1., 10.3., 10.4., 10.9., 10.11. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови державного виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком державного виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2014 року між боржником (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір № 81-1 банківського рахунку.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України) та умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито, зокрема, рахунок № 26002054713090.

Проте, дослідивши наявні матеріали оскарження ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені ним оскаржуваної ухвали, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що висновки суду першої інстанції є передчасними, а апеляційна скарга стягувача підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Статтею 55 Бюджетного кодексу України визначено вичерпний перелік захищених видатків загального фонду державного бюджету України.

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції про поряд рук відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - - вкладні (депозитні) рахунки; поточний рахунок рахунок, що відкривається баком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України; до проточних рахунків також належать, зокрема, рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів констатує, що жодних відомостей щодо спеціального режиму використання вказаного рахунку у справі не міститься.

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26002054713090 вбачається, що з вказаного рахунку здійснювалася не лише виплата заробітної плати і відрахування на заробітну плату, а й інші види виплат, такі як виплата відсотків, витрати, пов'язані з нарахуванням та збором платежів споживачів комунальних послуг, за комунальні послуги, плата за водопостачання та водовідведення, послуги з утримання території, тощо.

Разом з тим, суд першої інстанції при розгляді справи не надав належну оцінку вищевказаним доказам та нормам.

Тому, враховуючи той факт, що боржником не надано доказів в підтвердження того, що рахунок № 26002054713090, на який закладено арешт, відноситься до переліку захищених видатків загального фонду Державного бюджету України, встановленого ст. 55 Бюджетного кодексу України, підстави для визнання недійсною та скасування постанови органу ДВС від 09.06.2016 року про накладення арешту на вказаний рахунок відсутні.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відокремити (встановити) які саме грошові кошті і в яких саме обсягах (сумах), що знаходяться на вказаному рахунку призначені для виплати заробітної плати працівникам боржника, а які на інші цілі неможливо, а відтак, вимога боржника про зняття арешту в межах грошових коштів необхідних тільки для виплати заробітної плати, єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованою і не зможе реально виконати постанову органу ДВС з урахуванням ухвали місцевого господарського суду, оскільки немає права визначати які кошти та яка сума, що знаходиться на вказаному рахунку, буде використовуватись боржником для виплати заробітної плати працівникам останнього.

Оцінюючи дії державних виконавців в ході здійснення виконавчого провадження, колегія суддів звертає увагу на наступне.

За приписами частини п'ятої ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша ст. 116 ГПК України).

Законом України Про виконавче провадження встановлено два спеціальних випадки щодо ненакладення арешту на рахунки боржника.

Зокрема, відповідно до статті 52 вищевказаного Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Проте, як встановлено колегією суддів за матеріалами справи, рахунок боржника не відноситься до вище перелічених рахунків, на арешт яких існує законодавчо передбачена заборона.

Крім того, слід зазначити, що будь-яка інша правова норма, яка б встановлювала заборону накладати арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника (юридичної особи), в т. ч. які (рахунки) використовуються для виплати заробітної плати у зазначеному Законі не міститься.

При цьому, будь-яких обмежень щодо накладення арешту на кошти боржника, які містяться на й банківських рахунках останнього, крім ч. 5 ст. 65 вищезгаданого Закону, приписи якої до даного спору відношення не мають, Закон України "Про виконавче провадження" не встановлює.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року у справі № 24/86.

Поряд з цим, колегія зазначає, що статтею 60 Закону України Про виконавче провадження не передбачено підстав для часткового зняття арешту з рахунків боржника.

Також колегія суддів зазначає, що ухвалою суду першої інстанції порушується право Позивача на належне виконання судового рішення, передбачене не лише Конституцією та Законами України, а й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує виконання остаточних, обовязкових судових рішень (на відміну від виконання рішень, що можуть оскаржуватись у судах вищої інстанції) (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ouzounis and Others v. Greece, (Узуніс проти Греції), § 21). Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).

З урахуванням вищеописаних обставин колегія суддів також не погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування у даних правовідносинах положень ч.1ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року (далі Конвенція).

Так, вказаними нормами Конвенції передбачено, що заробітна плата може стати обєктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством.

Тому рахунок № 26002054713090 не підпадає під дію зазначеної Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.20145 у справі № 37/37-54/79.

Враховуючи вищеописане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав правову оцінку спеціальним нормам у даних правовідносинах, що стало підставою для неповного з'ясування всіх обставин справи. Зокрема, місцевий господарський суд помилково визначив, що рахунок № 26002054713090 підпадає під дію зазначеної конвенції, оскільки як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з вказаного рахунку здійснювалася не лише виплата заробітної плати і відрахування на заробітну плату, а й інші види виплат, що не заперечувалось, в тому числі, боржником.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням усього вищевикладеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу господарського суду такою, що не відповідає чинному законодавству, так як наявні підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування відповідної ухвали.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.07.16 р. у справі № 918/161/16 задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Рівненської області від 06.07.16 р. у справі № 918/161/16 скасувати. Відмовити в задоволенні скарги Кузнецовського міського комунального підприємства на дії відділу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016р. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (ідн.код 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідн.код 24584661) 1378, 00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Рівненської області.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6.Справу № 918/161/16 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.