Постанова № 59875284, 22.08.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 р.Справа №804/2382/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіІФ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати складену Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» податкову вимогу від 12.03.2016 року №867-25 про наявність у ТОВ «ДІІФ» узгоджених грошових зобов'язань на суму 21726,40 грн. в повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати, складене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2016 року №94/32781078 в повному обсязі;

- зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вжити заходів щодо припинення податкової застави майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» і внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- у березні 2016 року позивачем отримано листа Лівобережної ОДПІ, в якому відповідач повідомляв про те, що внаслідок перевірок було встановлено несвоєчасну сплату податку на прибуток ТОВ «ДІІФ» за 2014 рік внаслідок невиконання або неналежного виконання платіжних доручень позивача філією «Дніпропетровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»;

- судом по справі №804/6284/15 вже було зроблено висновок, що відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів до державного бюджету покладається на банк;

- відповідачем було безпідставно та з порушенням чинного законодавства України складено податкову вимогу №867-25 від 12.03.2016 року на суму 21726,40 грн. та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №94/32781078 від 16.03.2016 року, оскільки платник податків звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і не зарахування цих сплачених коштів до бюджету взагалі, оскільки вся відповідальність за зарахування цих коштів до бюджету покладена законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків.

Представником відповідача надані суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням:

- позивач надано до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, відповідно до декларації сума податкових зобов'язань складає 124767 грн., але сума була сплачена поза строками, передбаченими законодавством, що в свою чергу слугувало підставою для нарахування пені у сумі 21706,01 грн.;

- 10.02.2016 року ТОВ «ДІІФ» було надано до Лівобережної ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік №9275606027 від 10.02.2016 року терміном сплати 10.03.2016 року на суму 35306 грн., та сплачено відповідну суму, враховуючи наявність несплаченої пені у розмірі 21706,01 грн., та наявність переплати в особовій картці у сумі 13579,30 грн. податковий борг платника станом на 12.03.2016 року становить 21726,40 грн.;

- таким чином, в інтегрованій картці платника податків відображено недоїмку;

- враховуючи вищенаведене Лівобережною ОДПІ автоматично сформовано та направлено вимогу від 12.03.2016 року №867-25 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2016 року №94/32781078.

Представники сторін в судове засідання не прибули, клопотали про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» було подано до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська декларацію з податку на прибуток за 2014 рік з задекларованою сумою до сплати у розмірі 124767 грн.

На виконання вимог податкового законодавства зі сплати податку на прибуток за 2014 рік, позивачем було надано у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення від 03.03.2015 року №49 про перерахування коштів в сумі 124767 грн. з рахунку №260041986601.

Однак, сплачені через АТ «Банк «Фінанси та Кредит» кошти з податку на прибуток у сумі 124767 грн. на відповідний казначейський рахунок так і не надійшли, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість зі сплати податку на прибуток за 2014 рік.

06.03.2015 року позивач звернувся до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з листом, в якому просив здійснити переказ за платіжним дорученням від 03.03.2015 року №49, однак, у відповіді від 06.04.2015 року №31-06/292 не містилось інформації з яких причин не було проведено платіж.

Позивач повідомив податкову інспекцію про факт перерахування суми податку на прибуток та безпідставне невиконання банківською установою свого зобов'язання по перерахуванню зазначених коштів на казначейський рахунок, на що була отримана відповідь від 27.03.2015 року із роз'ясненням законодавства.

З огляду на те, що кошти на рахунки державного бюджету не надійшли, Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська прийнято 12 березня 2015 податкову вимогу №1770-25 щодо сплати податкового боргу у сумі 124767 грн., та у зв'язку з наявністю зазначеного податкового боргу було винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року №111/32781078.

Правомірність прийняття податкової вимоги від 12.03.2015 року №1770-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року №111/32781078 була предметом розгляду у справі №804/6284/15.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 року по справі №804/6284/15 адміністративний позов ТОВ «ДІІФ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задоволено:

- скасовано податкову вимогу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 12.03.2015 року №1770-25;

- скасувати рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року №11/32781078;

- зобов'язано Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська вжити заходи, щодо припинення податкової застави майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року № 11/32781078.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року по справі №804/6284/15 апеляційну скаргу Лівобережної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що право виставляти податкову вимогу та право податкової застави виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання. Проте, в даному випадку вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

10.02.2016 року позивачем подано до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік №9275606027 від 10.02.2016 року з визначенням у рядку 19 суми податку на прибуток, що підлягає сплаті, у розмірі 35306 грн.

Згідно наданої суду копії облікової картки платника податків ТОВ «ДІІФ» задекларована сума податку на прибуток сплачена в повному обсязі у розмірі 35306 грн.

Проте, у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням коштів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» по податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 124767 грн., Лівобережною ОДПІ нараховано ТОВ «ДІІФ» пеню в сумі 21726,40 грн.

У зв'язку з несплатою вказаної суми пені відповідачем прийнято оскаржувані податкову вимогу від 12.03.2016 року №867-25 із зазначенням того, що станом на 11.03.2016 року сума податкового боргу позивача складає 21726,40 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2016 року №94/32781078.

Вирішуючи спір суд зазначає, що згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Узагальнюючи наведені норми, суд приходить до висновку, що право виставляти податкову вимогу та право податкової застави виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання.

В даному випадку постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/6284/15, яка набрала законної сили, встановлено відсутність вини в діях позивача, оскільки ним було дотримано вимоги чинного податкового законодавства, своєчасно та в повному обсязі перераховано кошти з податку на прибуток за декларацією за 2014 рік. Кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник податків.

Норма пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України прямо передбачає звільнення платника податків від відповідальності у разі несвоєчасного перерахування фінансовою установою сум податків.

Отже, у зв'язку зі встановленою в судовому порядку відсутністю вини в діях позивача щодо несвоєчасного перерахування податку на прибуток за 2014 рік в сумі 124767 грн., зарахування поточних платежів у погашення неіснуючої заборгованості та нарахування пені у зв'язку із таким зарахуванням не може мати місця та порушує права позивача.

Згідно частини другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Отже, прийняті в подальшому податкова вимога від 12.03.2016 року №867-25, рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2016 року №94/32781078 на підставі встановленої судовими рішеннями, що набрали законної сили, відсутності вини в діях позивача щодо несвоєчасного перерахування податку на прибуток за 2014 рік, є наслідком невиконання відповідачем судових рішень.

Судом встановлено порушення статті 19 Конституції України контролюючим органом, оскільки Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська діє не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, прийняті податкова вимога від 12.03.2016 року №867-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2016 року №94/32781078, прийняті на підставі наявної пені за несвоєчасне перерахування податку на прибуток за 2014 рік, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та поряд із задоволеними позовними вимогами зобов'язує відповідача усунути випадки неправильного відображення облікових показників з податку на прибуток приватних підприємств шляхом вилучення з ІС «Податковий блок» та інтегрованої картки платника податків ТОВ «ДІІФ» інформацію щодо обліку податкового боргу, що складається з пені у розмірі 21726,40 грн., нарахованої внаслідок несвоєчасного перерахування податку на прибуток за 2014 рік в сумі 124767 грн.

На думку суду, задоволення позову із виходом за межі позовних вимог забезпечить виключення у майбутньому випадки автоматичного формування податкової вимоги з розглянутих підстав, остаточно вирішить спір між сторонами по справі, що відповідає меті ефективного захисту справедливим судом.

Поряд з цим не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача вжити заходів щодо припинення податкової застави майна, оскільки така вимога є неналежним способом захисту, фактично захист права забезпечується вирішенням спору щодо скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у заставу. Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання відповідача внести інформацію до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з огляду на те, що позивачем не доведено факт реєстрації обтяження у спірних правовідносинах.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2756 грн. згідно часткового задоволення позову, оскільки судом задоволено дві з заявлених трьох немайнових позовних вимог (2 х 1378 грн.).

Керуючись статтями 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.03.2016 року №867-25, винесену Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2016 року №94/32781078, винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській відобразити в інтегрованій картці платника податку на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» виключення із складу недоїмки зобов'язання зі сплати податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 124767 грн., а також проведені зарахування поточних платежів у погашення вказаної недоїмки із нарахуванням пені.

В іншій часині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 2756 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 серпня 2016 року.

Суддя І.О. Верба