Рішення № 59875006, 04.08.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9513/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 фірми «АіЄ» до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про встановлення факту відсутності прав директора, -

встановив:

29 квітня 2016 року ОСОБА_3 фірма «АіЄ» звернулася до Хмельницького міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про встановлення факту відсутності прав директора, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.02.2008 р. помер єдиний власник ОСОБА_3 фірми «АіЄ» ОСОБА_5 Після його смерті майнові права засновника даної фірми успадкували по ? частці ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 Спадкоємці неодноразово намагалися домовитися про вступ у дану фірму, однак згоди не дійшли. Вказує, що 13.05.2014 р. позивачам стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 одноосібно від імені фірми, всупереч статуту відчужила майно фірми.

Вказує, що згідно записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_4 значилась як директор ПФ «АіЄ». Рішенням власників ПФ «АіЄ» від 13.06.2014 року ОСОБА_4 було усунуто з посади директора ПФ «АіЄ». Дане рішення про усунення ОСОБА_4 оскаржила до суду. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.10.2014 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25.08.2015 р., встановлено, що ОСОБА_4 згідно записів трудової книжки з 2005 року обіймала посад виконавчого директора, яка не передбачена Статутом фірми. В копії трудової книжки ОСОБА_4 міститься запис від 01.10.2005 р. про те, що ОСОБА_4 переведена на посаду виконавчого директора. Вказує, що ОСОБА_4 функціональних обовязків на Фірмі не виконувала. ОСОБА_4 заповнюючи (оформляючи) 04.10.2005 р. у нотаріуса картку із зразками підпису та відбитку печатки, вказує у картці, що вона займає посаду виконавчого директора, а 31.10.2005 року вона надає державному реєстратору реєстраційну картку в якій вказує, що вона є директором. Тобто, ОСОБА_4 вказала в картці недостовірні відомості та внесла недостовірні відомості у ЄДРЮФОП. ОСОБА_4 не була директором приватної фірми «АіЄ» з 2005 року, тобто у неї були відсутні права директора ПФ «АіЄ», а тому і просить встановити даний факт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, внаслідок наступного.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-БВ № 142501. Останній є засновником ОСОБА_3 фірми «АіЄ». Після його смерті майнові права засновника даної фірми успадкували по ? частці ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину.

Із наданих суду документів вбачається, що спадкоємці не можуть дійти згоди щодо вступу у фірму.

Із листа прокуратури Хмельницької області від 22.03.2016 р вбачається, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконної реалізації службовими особами ПФ «АіЄ» двох магазинів.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду просить встановити факт відсутності у ОСОБА_4 прав директора ПФ «АіЄ», посилаючись, що такий факт встановлений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.10.2014 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25.08.2015 р., трудовою книжкою ОСОБА_4, карткою із зразками підписів і відбитка печатки приватної фірми «АіЄ» від 04.10.2005 р., протоколом допиту від 03.09.2015 р. ОСОБА_9, заввідділу кадрів Фірми, листом ПАТ «Укрсоцбанк» вих. № 09.202-86/67-23263.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає обєктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права повязане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання субєктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач ОСОБА_3 фірма «АіЄ» звертаючись до суду з даним позовом, не надала суду жодного доказу того, що право фірми порушено, (яким чином порушено, ким порушено), не визнано (хто не визнає, чим підтверджено факт невизнання права) або оспорено (ким оспорено, яким способом оспорено).

Також, слід зазначити, ст. 42 Конституції визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до норм трудового законодавства правом звільнення працівника і внесення відповідних записів до його трудової книжки наділенийвласник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Статтею 65 Господарського кодексу визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до йогоустановчих документівна основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управління трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків,склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів,порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

ОСОБА_3 фірма «АіЄ» діє на підставі статуту, в якому також визначено мета та предмет діяльності, управління фірмою.

Окрім того, спосіб захисту ивільних прав та інтересів як «встановлення факту відсутності прав директора», який обрав позивач, не передбачений.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 фірми «АіЄ» до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про встановлення факту відсутності прав директора.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 фірми «АіЄ» до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про встановлення факту відсутності прав директора, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя