Ухвала суду № 59874490, 18.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5148/16-к Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 11-сс/783/517/16 Доповідач: Олексієнко М. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року м.Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

суддів МАКОЙДИ З.М., МИХАЛЮКА В.О.

при секретарі ЩЕРБАЮ В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 10 серпня 2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, - у кримінальному провадженні № 22016140000000063, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 серпня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 258 КК України,

з участю прокурора КОВАЛЬЧУКА Т.О.

захисника ОСОБА_1

та підозрюваного ОСОБА_2

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 10 серпня 2016 року про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 10 серпня 2016 року клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України у Львівській області ОСОБА_3 задоволено та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Строк дії ухвали становить до 05 жовтня 2016 року включно.

Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що прокурор довів, що ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на співучасників злочину, перешкоджати кримінальному провадженню. Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 258 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді від 7 до 12 років позбавлення волі, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а також взяв до уваги, що відповідно до ч.5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

На ухвалу слідчого судді захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить таку скасувати та обрати найбільш мякий запобіжний захід ОСОБА_2 В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд безпідставно обрав підозрюваному винятковий запобіжний захід тримання під вартою. ОСОБА_2 був затриманий 07 серпня 2016 року, коли з другом на таксі прямували на автобусну зупинку у напрямку залізничного вокзалу м.Львова для поїздки на відпочинок у Карпати. Під час особистого обшуку та автомобіля - таксі заборонених предметів вилучено не було. У повідомленні про підозру відсутні обставини, які підлягають доказуванню згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні. ОСОБА_2 був затриманий на вул. Залізничній у м.Львові, а не під час вчинення злочинних дій у с.Малехів, як вказано у повідомленні про підозру. Посилання слідчого судді на розсекречені матеріали проведення оперативно-технічних заходів від 08 серпня 2016 року, протоколи огляду місця події, предметів, протокол затримання від 07 серпня 2016 року, протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 не свідчить про вчинення ним замаху на скоєння терористичного акту, оскільки він того ж дня був затриманий. Матеріальна шкода діями ОСОБА_2 суспільству, державі та юридичним чи фізичним особам не завдана. В суді прокурор посилався, що співучасники не встановлені, а тому ризик незаконно впливати на віртуальних осіб у ОСОБА_2 відсутній. Конкретні факти вчинення незаконних дій у повідомленні про підозру та у клопотанні про застосування запобіжного заходу сторона обвинувачення не вказала. Тяжкість вчиненого правопорушення не є достатнім для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, слідчий суддя не врахував міцність соціальних звязків: постійне проживання з батьком - пенсіонером та сестрою, яка не працює, мати померла, проходив службу в Головному управлінні МВС України в м.Києві, в ГУ НП у Львівській області, був відряджений для несення служби у складі сил Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області, у травні - червні 2016 року пройшов зовнішнє незалежне оцінювання з метою вступу в університет на факультет психології, у жовтні 2015 року приймав участь у виборах депутатів місцевих рад, не має судимості та не притягався до адміністративної відповідальності, не перебуває на обліку у диспансерах, хворіє на хронічний гайморит, злочинних дій, інкримінованих йому, не вчиняв, бажає допомогти встановленню істини у справі.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_1 та підозрюваного на підтримку апеляційної скарги, прокурора про залишення ухвали без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали судової справи та кримінального провадження № 22016140000000063, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

07 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016140000000063 внесено відомості відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.258 КК України.

08 серпня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.258 КК України.

Колегія суддів вважає, що рішення суду про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлене з дотриманням вимог ст. ст. 177, 178 КПК України.

Так, приймаючи рішення про задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України у Львівській області ОСОБА_3 про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано прийняв до уваги мотиви та ризики, зазначені у даному клопотанні, вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ним особливо тяжкого кримінального правопорушення та прийшов до вірного висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків та запобіганням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, буде застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому вірно застосував до підозрюваного саме даний вид запобіжного заходу.

Обрання даного виду запобіжного заходу слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 258 КК України, що відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі, тому з метою унеможливити переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та з метою запобігти вчиненню інших кримінальних правопорушень, суддя правильно прийшов до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою.

Доводи сторони захисту про недоведеність наявності ризиків, неврахування судом особи підозрюваного, колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере, виходячи з наступного.

При розгляді клопотання слідчим суддею враховані передбачені ст. ст. 178, 183 КПК України обставини, з якими закон повязує можливість застосування запобіжного заходу, а також дотримані вимоги ст. 194 КПК України, в тому числі й щодо встановлення доведеності прокурором обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам.

Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178, ч.4 ст. 183 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обовязків.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20 травня 2010 року п.36) Європейський Суд зазначає, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину, та що, враховуючи серйозність висунутих обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує, як і обґрунтована підозра, на що вказано у рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України», а у рішенні «Чанєв проти України» вказано, що суд повинен обовязково оговорити про неможливість застосування інших запобіжних заходів.

Відповідно до ч.5 ст.176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів передбачених статтями 109-114-1, 258- 258-5, 260, 261 КК України, про що також зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Дані про особу підозрюваного, на які покликається сторона захисту, з врахуванням обставин кримінального правопорушення та наявних доказів про його вчинення підозрюваним не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.

Викладені в ухвалі висновки слідчого судді не суперечать правовим позиціям, висловленим у рішеннях Європейського суду з прав людини, на які покликається апелянт.

Ухвала слідчого судді про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 10 серпня 2016 року про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без змін.

Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_4Ю ОСОБА_5 ОСОБА_6