Ухвала суду № 59871053, 17.08.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1922/2016 р. Головуючий в І інстанції Крапівіна О.П.

Доповідач Полікарпова О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року серпня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддівОСОБА_2 ОСОБА_3за участі секретаряОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 15 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області про зобовязання вчинити нотаріальну дію,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 01.04.2016 року він звернувся до Генічеської нотаріальної контори Херсонської області для посвідчення договору дарування належної йому земельної ділянки площею 8,49 га, яка розташована на території Чонгарської сільської ради Генічеського району Херсонської області. Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Однак у вчиненні відповідної нотаріальної дії було відмовлено, оскільки згідно із п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, на належну йому земельну ділянку поширюється дія мораторію. Вважає, що дія Перехідних положень Земельного кодексу України в частині заборони відчуження земельних ділянок не стосується земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а тому відсутня будь-яка заборона щодо відчуження належної йому земельної ділянки.

На підставі викладеного, просив суд зобовязати Генічеську державну нотаріальну контору Херсонської області посвідчити договір дарування вказаної земельної ділянки.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 15 липня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_5 подав на нього апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Від завідуючого Генічеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 надійшло заперечення, в якому вона просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 відмовити, рішення залишити без змін та здійснювати розгляд справи без її участі.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що на час звернення позивача до нотаріальної контори з метою посвідчення договору дарування існувала та існує заборона на відчуження земель сільськогосподарського призначення, які надавались для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до яких віднесено землі фермерського господарства, яке є видом товарного сільськогосподарського виробництва (п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що державним актом на право власності на землю серія ЯА №247110 від 27.07.2006 року ОСОБА_5, на підставі розпорядження голови Генічеської райдержадміністрації від 22.03.2006 р. №173 передана у власність земельна ділянка для ведення фермерського господарства площею 8,49 га, яка знаходиться на території Чонграської сільської ради Генічеського району Херсонської області (а.с. 4).

Відповідно до листа Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області від 11.04.2016 р. №612/01-16, позивачу було надано інформацію з приводу його клопотання, в якому зокрема розяснено, що відповідно до п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України не допускається відчуження будь-яких земельних ділянок, які використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не тільки земельних ділянок з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», тому мораторій розповсюджується і на земельні ділянки для ведення фермерського господарства, надані таким господарствам для використання їх у своїй діяльності для виробництва сільськогосподарської продукції (а.с. 6).

У ч.1, ч.2 ст. 373 Цивільного кодексу зазначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2017 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

ОСОБА_5 в своїй апеляції зазначив, що земельні ділянки фермерського господарства не можуть прирівнюватися до земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так як належать до різних видів цільового призначення, а одне лише виробництво на земельних ділянках товарів сільськогосподарської продукції не є підставою для визнання їх виду цільового призначення, однак судова колегія не може погодитись з його доводами виходячи з таких підстав.

Землями сільськогосподарського призначення ЗК України визнає землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ст.22 ЗК України).

Наведене свідчить, що визначення поняття «землі сільськогосподарського призначення», насамперед, повязано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За ч.1 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», таке господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Як вбачається із вище вказаного, фермерське господарство здійснює діяльність на землях сільськогосподарського призначення, яке повязане з використанням їх для виробництва (товарної) сільськогосподарської продукції.

Отже, передбачений підпунктом «б» пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу мораторій поширюється, у тому числі, і на земельні ділянки, надані для фермерського господарства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відмовляючи позивачу у посвідченні договору дарування земельної ділянки, завідувач Генічеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 діяла відповідно до закону.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи необґрунтовані.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог позивачу.

Керуючись статтями 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 15 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис ОСОБА_1

Судді два підписи ОСОБА_2

ОСОБА_3

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 23 серпня 2016 року

Ухвала набрала законної сили 17 серпня 2016 року

Суддя О.М. Полікарпова

ОСОБА_7 ОСОБА_4