Рішення № 59869113, 18.04.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/2725/16-ц

Провадження № 2/520/2438/16

Рішення

іменем України

18 квітня 2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді Прохорова П.А.

при секретарі Цвігун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, треті особи Київський ВДВС Одеського міського управління юстиції та відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", ВАТ "ОТП Факторинг Україна", Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції та Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту - садового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Донського Дмитра, 2/8, вказуючи на те, що за рахунок реалізації такого майна він має намір виконати свої обовязки перед іпотеко держателем такого майна за основним зобовязання. Зауважував, що через обтяження, відчуження такого майна не можливо, а тому невиконаним залишається і основне зобовязання позивача, через що на суму заборгованості нараховуються штрафні санкції та зазнають утиску його майнові інтереси.

В судовому засіданні 18.04.2016 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи Київський ВДВС Одеського міського управління юстиції та відділу примусового виконанні рішень УДВС ГУЮ в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту, за змістом якого вказував на переважне, перед іншими кредиторами, право на задоволення його вимог по погашенню ОСОБА_1 заборгованості за рахунок спірних садового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Донського Дмитра, 2/8, оскільки таке майно було передано позивачу за зустрічним позовом у іпотеку у передбаченому Законом порядку, та просив суд звільнити предмети іпотеки з-під арештів, накладених на підставі постанов державної виконавчої служби України.

Вказаний зустрічний позов було прийнято до спільного провадження з первинним пощзовом протокольною ухвалою суду від 18.04.2016 року.

У наступному представник позивача за первинним позовом звернувся до суду з заявою про залишення первинного позову без розгляду. Вказану заяву було задоволено, первинний позов було залишено без розгляду, про що постановлено протокольну ухвалу.

Представник ТОВ ОТП «Факторинг Україна» у судовому засіданні вимоги заявленого позову підтримав, пояснив, що на теперішній час виконавчі провадження, в рамках яких було накладено арешти на спірне майно закриті, однак самі арешти скасовані не були. Натомість відповідач ОСОБА_2 має перед позивачем значну заборгованість за грошовими зобовязаннями, що забезпечені іпотекою спірного майна, та вказані обтяження перешкоджають позивачу у задоволенні його вимог за рахунок такого майна, шляхом його продажу.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказувала, що по при те, що виконавчі провадження, які було відкрито в інтересах такого відповідача, було закрито з підстав повернення стягувачу виконавчих документів, такі обставини не позбавляють ПАТ «Укрсоцбанк» можливості у наступному повторно предявити зазначені виконавчі документи до виконання, а тому, на думку представника такого відповідача позов ТОВ ОТП «Факторинг Україна» задоволенню не підлягає.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ТОВ ОТП «Факторинг Україна» визнав, проти його задоволення не заперечував.

Представник третьої особи ВПВР Управління Державної виконавчої служби ГУЮ в Одеській області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову ТОВ ОТП «Факторинг Україна» та вказувала на те, що попри закінчення зазначених виконавчих проваджень, підстав для скасування арештів немає, оскільки питання про стягнення на користь держави виконавчого збору залишилось невирішеним. На підставі такого представник посилалась на положення Закону України «Про виконавче провадження» та просила суд відмовити у позові у повному обсязі.

Представник третьої особи Київського ВДВС ОМУЮ залишила вирішення питання на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

17 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір №см-sme500/192/2008, за умовами якого на умовах строковості, платності та зворотності ОСОБА_1 отримав кредит 550000,00 дол. США, із кінцевим строком повернення 17.07.2023 року.

18 липня 2008 року між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки №рм-sme500/192/2008, за умовами якого ОСОБА_1 на забезпечення належного виконання зобовязань за договором №см-sme500/192/2008 передав ЗАТ «ОТП Банк» у іпотеку садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Донського Дмитра, 2/8.

Вказаний договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_3 18.07.2008 року та зареєстровано у відповідному реєстрі за №11311.

У наступному, 30 квітня 2010 року, між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором та забезпечувальним зобовязанням, відповідно до умов якого позивач набув всіх прав кредитора за названими договорами.

Згідно наданих до суду пояснень, ОСОБА_1 виконує взяті на себе зобовязання що випливають з кредитного договору см-sme500/192/200 від 17.07.2008 року неналежним чином, внаслідок чого має перед ТОВ «ОТП Факторинг» істотну прострочену заборгованість.

З огляду на положення ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст. 572 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за рахунок забезпечувального обтяження обтяжувач має право у разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобовязання, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

Кореспондуючою є спеціальна норма ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, відповідно до наданих до суду пояснень та долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що задоволенню вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки перешкоджає ряд застосованих до іпотечного майна обтяжень.

Так, згідно Інформаційної довідки №52637697 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, вбачається, що

-постановою ВП №43757333, від 20.06.2014 року (реєстраційний номер обтяження 6173940); постановою ВП №39355603, від 14.08.2013 року (реєстраційний номер обтяження 2888660); та постановою ВП №36862910, від 06.03.2013 року (реєстраційний номер обтяження 369814), що були винесені Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, було накладено арешт на все майно боржника, ОСОБА_1

-постановою ДВ-9, АА №648100, від 06.04.2010 року (реєстраційний номер обтяження 10113634) та постановою ДВ-9, АА №655130, від 20.08.2010 року, (реєстраційний номер обтяження 10265100), що були винесені Державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, було накладено арешт на приналежний ОСОБА_1 садовий будинок, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дмитра Донського, 2/8.

-постановою ДВ-9, АА №648100, від 06.04.2010 року, (реєстраційний номер обтяження 10113660); та постановою ДВ-9, АА №655130, від 20.08.2010 року, (реєстраційний номер обтяження 10265142), що були винесені Державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, було накладено арешт на приналежну ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дмитра Донського, 2/8.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Так, з вказаної довідки №52637697 вбачається, що реєстрація іпотеки садового будинку що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дмитра Донського, 2/8, та земельної ділянки за тією ж адресою відбулась 18.07.2008 року (записи про обтяження відповідно 7592988 та 7593058).

Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Так, з аналізу норм Закону вбачається, що арешт майна полягає у оголошенні заборони розпоряджатися ним.

Таким чином накладені наведеними постановами обтяження перешкоджають позивачу у задоволенні його вимог за рахунок предметів іпотеки.

Разом з тим судом було зясовано, що виконавче провадження, ВП №36862910, в рамках якого було накладено арешт, р.н. 369814, було закрито, а виконавчий документ повернуто стягувачеві ПАТ «Укрсоцбанк», при цьому було визначено строк для повторного предявлення такого виконавчого документу (виконавчий лист №2604/8148/12 від 05.12.2012р.) - до 26.05.2015 року (копія відповідної постанови долучена до матеріалів справи). Як було встановлено у судовому засіданні з наданих представником ПАТ «Укрсоцбанк» та представниками третіх осіб, пояснень, такий виконавчий документ повторно до виконання предявлено не було.

Виконавче провадження №39355603, з виконання виконавчого листа №2-4458/11 від 10.12.2012 року, та в рамках якого було накладено арешт р.№ 2888660, було закінчено з підстав п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» про що винесено відповідну постанову (копії долучені до матеріалів справи).

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень представника ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області, та долучених до матеріалів справи письмових заперечень проти позову, вбачається, що виконавче провадження №43757333 на час розгляду справи також завершено.

З листа Київського ВДВС ОМУЮ вих. №4092 від 30.03.2016 року вбачається, що постанову ДВ-9, АА №655130, від 20.08.2010 року, на підставі якої було накладено арешти р.№ 10265100 та р.№10265142, було винесено в рамках виконавчого провадження, що вже завершено як фактично виконане, а його матеріали знищені за закінченням терміну зберігання (про що свідчить Акт вилучення виконавчих проваджень для знищення, копія якого долучена до матеріалів справи).

Постанову ДВ-9, АА №648100, від 06.04.2010 року, на підставі якої було накладено арешти р.№10113634 та р.№10113660, було винесено державним виконавцем Першого Київського ВДВС МУЮ в рамках виконавчого провадження №78/15, № за ЄДРВП: 17584915. Виконавчий документ у вказаному виконавчому провадженні (виконавчий напис №667 від 02.02.2010 року, про стягнення грошових коштів на користь ПАТ «ОТП Банк») було повернено стягувачеві з підстав п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином суд вбачає, що з долучених до матеріалів справи відомостей виконавчі провадження, в рамках яких державним виконавцем було вжито спірних заходів обтяження приналежного ОСОБА_1 майна, втратили свою актуальність, та на теперішній час, вважаються завершеними.

Разом з тим заперечення представників третіх осіб, щодо того, що по при неактуальність вказаних виконавчих проваджень, обтяження, вжиті в ході їх здійснення, зберігають свою актуальність та доцільність через непогашення виконавчого збору у значних розмірах, суд оцінює критично, оскільки окрім усних пояснень з такого приводу, та вказівок на те, що в наслідок скасування відповідних арештів можуть зазнати інтереси держави, доказів нарахування виконавчого збору та доказів наявності виконавчого провадження з приводу стягнення такого збору до суду не надано, а їх пояснення, щодо того, що питання про стягнення такого збору буде вирішено у наступному суд відхиляє, оскільки в силу ч.6 ст. 28 Закону України «Про виконавчий збір» у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, як це мало місце у вказаних виконавчих провадженнях, державний виконавець має не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, однак попри значний термін, що минув з часу завершення (закінчення) вказаних виконавчих проваджень, відомостей про вирішення державним виконавцем питання про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору немає.

Заперечення представника ПАТ «Укрсоцбанк», щодо актуальності арештів, оскільки по при повернення виконавчих документів державною виконавчою службою стягувачеві, ПАТ «Укрсоцбанк» не позбавлено права пред`явити відповідні виконавчі документи до виконання у наступному, а тому обтяження, що унеможливлюють відчуження приналежного ОСОБА_1 нерухомого майна на її думку відповідає інтересам ПАТ «Укрсоцбанк», суд оцінює критично, оскільки Законом не передбачено обтяження майна боржника з метою забезпечення можливого повторного предявлення виконавчих документів до виконання, та разом з тим суд зауважує про те, що відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, ВП №36862910, виконавчий документ може бути повторно предявлений до виконання не пізніше 26.05.2015 року, що на час розгляду справи вже минула.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 58, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобовязані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та з такого, вбачається, що відповідно до наданих суду доказів та пояснень, право позивача на задоволення його вимог за рахунок іпотечного майна садового будинку, що обтяжений згідно записів р.№6173940, р.№2888660, р.№369814, р.№10113634, р.№10265100, та земельної ділянки, яка обтяжена відповідно до записів р.№6173940, р.№2888660, р.№369814, р.№10113660, р.№10265142, зареєстровано у передбаченому законом порядку раніше за накладення органами Державної виконавчої служби вказаних обтяжень, обтяження, накладені державною виконавчою службою втратили свою актуальність, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись положеннями ст. 572, 589 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61, 169, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 3, 33 Закону України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, треті особи Київський ВДВС Одеського міського управління юстиції та відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Одеській області, про звільнення майна з-під арешту, задовольнити.

Звільнити належні ОСОБА_1 та передані в іпотеку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» садовий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Донського Дмитра, 2/8, з-під арештів, накладених:

-постановою ДВ-9, АА №648100, від 06.04.2010 року, винесеною Державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 10113634;

-постановою ДВ-9, АА №648100, від 06.04.2010 року, винесеною Державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 10113660;

-постановою ДВ-9, АА №655130, від 20.08.2010 року, винесеною Державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 10265100;

-постановою ДВ-9, АА №655130, від 20.08.2010 року, винесеною Державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 10265142;

-постановою ВП №43757333, від 20.06.2014 року, винесеною Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, реєстраційний номер обтяження 6173940;

-постановою ВП №39355603, від 14.08.2013 року, винесеною Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, реєстраційний номер обтяження 2888660;

-постановою ВП №36862910, від 06.03.2013 року, винесеною Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, реєстраційний номер обтяження 369814;

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя П. А. Прохоров