Рішення № 59862222, 26.07.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/3181/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Бабченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В., 3-ті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», ОСОБА_3 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання акту державного виконавця недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, 3-я особа Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися посилаючись на те, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.01.1998 року та свідоцтва про право на спадщину за законом належить на праві власності 1\2 частина квартири АДРЕСА_1, а інша частина квартири належить її синові ОСОБА_4 Вказана квартира знаходиться в іпотеці в ЗАТ «ОТП банк». Позивачеві нещодавно стало відомо, що на підставі виконавчого напису виданого 22.06.2009 року приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на вказану вище квартиру, що належить їй було відкрито виконавче провадження, в ході якого на прилюдних торгах 19.10.2011 року було реалізовано квартиру позивача. Згідно з актом № 1011128\2 від 30 вересня 2011 року переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_3 який отримав свідоцтво про право власності на квартиру позивача. Дані торги проведені з порушенням закону по-перше, позивач ніяких вимог від банку не отримував про видання виконавчого напису не знав. По-друге, відповідно до акту опису майна від 03.08.2010 року, опис був проведений без присутності боржника (позивача). На акті відсутній підпис позивача. Виконавче провадження по виконанню виконавчого напису від 22.06.2009 року № 1140 було відкрите 13.08.2009 року, а закрите, повернуто виконавчий документ стягувачеві, 11.11.2011 року, про що свідчать відповідні постанови. Таким чином, відповідачем порушено строки проведення виконавчих дій. Протягом всього часу як відкрито виконавче провадження на адресу позивача не надходило жодних документів виконавчого провадження та повідомлень про проведення прилюдних торгів. Про проведення прилюдних торгів позивач дізнався вже після їх проведення. В Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень немає всіх виконавчих документів. Таким чином відповідач порушив порядок виконавчого провадження встановлений законом України «Про виконавче провадження». Якби позивачеві було відомо про проведення прилюдних торгів з реалізації його квартири, він би реалізував своє право як іпотекодавець на участь у цих торгах. Таким чином, позивач був позбавлений права брати участь у торгах та скористатися своїм правом щодо придбання квартири, яка на даний момент є єдиним місцем його постійного проживання. Крім цього, з позивачем, як з власником квартири, взагалі не погоджувалась ціна продажу. Ціна, за якою, було запропоновано його квартиру до продажу значно нижче ринкової ціни. Всі наведені обставини свідчать про те, що торги з продажу належної позивачеві квартири проведені всупереч встановленому законом порядку з реалізації арештованого майна, в зв»язку з чим, просить суд визнати прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 такими, що не відбулися; визнати акт від 19.11.20111 року про реалізацію предмета іпотеки, складений головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві недійсним; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Під час слухання справи позивачем було подано заяву про зімну предмету позову, в якій позивач просить суд визнати недійсними прилюдні торги щодо продажу предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, проведені філією 10 приватного підприємства «Нива-В.Ш.» 20.09.2011 року, оформлені протоколом « 1011128\2; визнати недійсним акт від 19.10.2011 року державного виконавця Мироненко Н.М. державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції у м. Києві про реалізацію предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1; скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 02.12.2011 року видане Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстроване за номером 9177.

В судовому засіданні представник позивач позо підтримав та просив суд позов задовольнити з врахуванням зави про зміну предмету позову.

За клопотанням представник позивача судом було залучено до участі в справі в якості співвідповідача приватного нотаріуса КМНО Верповську О.В

Відповідач ВДВС Дніпровського РУЮ в м .Києві в судове засідання не з»явися, надіслав до суду заяву, в якій просить суд слухати справу у відсутності її представника та заперечення з додатками (т.1 а.с.106-133).

Представник відповідача приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В. в судовому засіданні позов не визнав та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник 3-ої особи Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник 3-ої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні висловив думку щодо позов необґрунтований та не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В., представника 3-ої особи ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6, що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на житло та свідоцтва про право власності на спадщину за законом (т.1 а.с. 9, 10).

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. вчинено виконавчий напис № 1140, зареєстрований в реєстрі за № 1140, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.35).

Пропонується за рахунок коштів отриманих від продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6, задовольнити вимоги ЗАТ «ОТП Банк» в розмірі загальної суми заборгованості 76 386, 65 доларів США, гривневий еквівалент 581821, 83 грн. та 9231 грн. 33 коп., що разом складає 591 053 грн. 16 коп.

13.08.2009 року постановою державного виконавця Журид С.М. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису № 1140 виданий 22.06.2009 року (т. 1 а.с.111).

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.08.2009 року державний виконавець наложив арешт та заборонив здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.112).

04.02.2010 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна (т.1 а.с.115-117).

Постановою про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 22.02.2010 року призначено ОСОБА_7 ТОВ «Українська експертна група» експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису № 1140, виданого 22.06.2009 року приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А. (т.1 а.с.118).

Оцінювачем ТОВ «Українська експертна група» ОСОБА_7 складено висновок з незалежної оцінки майна, а саме : трикімнатної квартири АДРЕСА_1, рінкову вартість якої визначено станом на 02.03.2001 року в розмірі 570 204 грн. (т.1 а.с.119).

16.03.2011 року державний виконавець повідомив ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» про проведення експертної оцінки арештованого майна (т.1 а.с.120).

23.06.2011 року ОСОБА_8 було повідомлено про, що прилюдні торги призначені на 11.07.2011 року (т.1 а.с.121).

25.08.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві складено акт переоцінки майна, відповідно до якого майно, що підлягає реалізації було уцінено на 20% (т.1 а.с.124), про що було повідомлено ОСОБА_9 (т.1 а.с.123).

15.09.2011 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що торги призначені на 30.09.2011 року (т.1 а.с.125).

30.09.2011 року ПП «Нива-В.Ш.» проведено прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1, переможцем яких став ОСОБА_3, що підтверджено копією протоколу № 1011128\2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна , яке належить ОСОБА_1 (т.1 а.с.126).

19.10.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Мироненко М.Н. було складено акт про реалізацію предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копіє акту ( т.1 а.с.128-129).

11.11.2011 року постановою головного державного виконавця Мироненко Н.М. виконавчий документ повернуто стягувачу, оскільки звернуто стягнення на іпотечне майно (т.1 а.с.131-132).

22.12.2011 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вереповською О.П., на підставі ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», та на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві 30.09.2011 року. Дане свідоцтво свідчить про те, що ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1 за ціною 456 163,20 грн. (т.1 а.с. 189).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що підставою визнання прилюдних торгів недійсними є: по-перше, що виконавче провадження відкрито щодо лише ОСОБА_1, тоді як власниками спірної квартир є ОСОБА_1 та ОСОБА_6; та по-друге, на момент проведення торгів оцінка була недійсною, оскільки з моменту оцінки квартир пройшло більше ніж 6 місяців.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих ЦК України,Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України, згідно з п. 2 ч. 2 якої одним із таких способів є визнання правочину недійсним.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Ч. 3 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст. 58 цього Закону.

Ч.ч. 2-4 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі, коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб'єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (ч. 5 ст. 58, ч. 3 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Ч.ч. 1 та 5 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України від 12.07.2001 № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Враховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб'єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством.

Оцінка майна є дійсною впродовж шести місяців з моменту її проведення незалежно від строків передання та реалізації майна, на яке звернуто стягнення, на прилюдних торгах. Прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк від дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення (п. 3.3 Тимчасового положення).

Ч. 5 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 7.1 Тимчасового положення, аб. 3 п. 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших визначених Тимчасовим положенням причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості. Уповноважені особи спеціалізованої організації складають інформаційні картки на кожний лот із зазначенням стартової ціни. При цьому визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності (п.п. 2.6, 3.2, 3.4 Тимчасового положення). Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Таким чином, ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку про те, що прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. В разі відсутності покупців, торги вважаються такими, що не відбулися. Призначаються повторні прилюдні, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків, що в даному випадку й відбулося та не дає підстав для визнання торгів недійними.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).

Разом із тим, аналіз положень Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року й Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

А дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Така правова позиція висловлена у Висновках Верховного Суду України, викладена у рішеннях прийнятих за результати розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, а саме, у постанові ВСУ від 13 лютого 2013 року у справі №6-174цс12.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України містить положення, згідно з яким за недійсним правочином кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за правочином, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності правочину не встановлені Законом. Це значить, що на правочин, укладений з порушенням закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

За змістом ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння або викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння чи вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Оскільки добросовісне придбання згідно ст. 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним правочину, стороною, в якому така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи відповідає спірний правочин закону.

Така правова позиція висловлена у Висновках Верховного Суду України, викладена у рішеннях прийнятих за результати розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, а саме: постанові ВСУ від 07 листопада 2012 року у справі №6-107цс12; від 31 жовтня 201212 у справі №6-66цс12, від 31 жовтня 2012 у справі №6-53цс12, від 03 жовтня 2011 у справі №6-36сц11.

Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, позивач ОСОБА_1, як боржник в процедурі виконавчого провадження, не є стороною правочину продажу з прилюдних торгів й не може вимагати визнання недійсним його результату із застосуванням механізму передбаченого ст.215-216 Цивільного кодексу України (у разі їх застосування майно підлягає поверненню саме стороні недійсного правочину, а не власнику - боржнику), тому застосування наслідків недійсності правочину не поширюються на права позивача, захист прав якого можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не наведено ґрунтовних підстав, які давали б підстави для визнання недійними результатів прилюдних торгів, з реалізації арештованого майна, яке належить позивачу, боржнику в процедурі виконавчого провадження, та ОСОБА_6, який відповідно до договору іпотеки є іпотекодавцем, порушень процедури підготовки та проведення електронних торгів, яка визначена Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, судом не встановлено.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1, будучи обізнаною про проведення державним виконавцем виконавчих дій, пов'язаних з описом та арештом нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, висновком незалежної оцінки арештованого майна, правом оскаржити дії державного виконавця не скористалась, крім того, оспорюючи процедуру проведення торгів, позивач посилається на положення Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року за №68/5, яке не регулює відносини, які виникли між сторонами спору, за наявності окремого нормативного акту, який регулює порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. .

В той же час, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Така правова позиція висловлена у Висновках Верховного Суду України, викладена у постанові ВСУ від 24 жовтня 2012 року у справі №6-116цс12.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В., 3-ті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», ОСОБА_3 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання акту державного виконавця недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів недійсним, є необґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні представником відповідача приватного нотаріуса Верповської О.В. подано заяву про застосування строків позовної давності з тих підстав, що подавши заяву про зміну підстав та предмету позову позивач фактично звернувся до суду з новим позовом, отже строк позовної давності ОСОБА_1 з позовом в редакції 26.11.2015 року сплив у лютому 2015 року.

Аналогічна заява подана представником ОСОБА_3

Частиною 3, 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що в даному випадку позовна давність не сплила, оскільки позивач, користуючись своїм право, яке передбачено ст.. 31 ЦПК України, зміни предмет позову, що неможна вважати новим зверненням до суду.

Відповідно до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з ухваленням судом рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216, 388, 650, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст.48 Закону України "Про іпотеку", Інструкцією про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, ст. ст.1, 4, 10, 11, 60, 88, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В., 3-ті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна», ОСОБА_3 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання акту державного виконавця недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів недійсним відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О.Яровенко