Рішення № 59861664, 16.08.2016, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/381/16-ц

2/703/499/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Васильківської Т.В.

секретар судових засідань ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

та представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6, треті особи Смілянський районний відділ Державної міграційної служби України в Черкаській області, служба у справах дітей Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_7, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,-

встановив:

Позивач ОСОБА_4 1 лютого 2016 року звернувся в суд із вказаним позовом, в якому просив визнати його дочку ОСОБА_5 та її неповнолітнього сина ОСОБА_6, такими, що втратили право користування жилим приміщення, а саме будинком № 28, що по вул.Піонерська, в с. Костянтинівка, Смілянського району, та зобовязати Смілянський районний відділ Державної міграційної служби України в Черкаській області зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є співвласником будинку, вказаного у позові, а відповідачі, які були там зареєстровані як члени його сімї, там не проживають більше року, а тому переконаний що вони втратили право користування житлом. З тих же підстав просив зняти їх з реєстрації.

Під час судового розгляду позивач, та його представник за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити з підстав наведених в позові. Позивач пояснив, що відповідачі це його донька від першого шлюбу та її малолітній син, тобто його онук. Будинок фактично поділений на дві частини, одна з яких придатна для проживання а інша ні, і саме вона належить матері відповідача, тобто його колишній дружині. До розлучення вони всі разом проживали у спірному будинку, а коли розїхались, то там залишились проживати відповідач із сімєю. Разом з тим, він не має іншого житла, тому вимушений був поставити питання про своє вселення до будинку, та суд задовольнив таку його вимогу. Коли восени 2014 року він заїжджав у будинок, то там нікого не було, відповідачі придбали собі інше житло і переїхали жити туди, але залишились зареєстрованими у його будинку. Дана обставина порушує його право на оформлення субсидії. Зауважив, що він має іншу родину, яка є багатодітною, проте позбавлений права оформити субсидію через те, що відповідачі зареєстровані у будинку, в якому фактично не проживають, тому він змушений звертатись із відповідним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_5 яка діє в своїх інтересах, та в інтересах свого неповнолітнього сина в судове засідання не зявилась, просила справу розглядати без її участі та врахувати її письмові пояснення, з яких вбачається, що позовні вимоги вона не визнає. Пояснила, що зі свого народження вона зареєстрована в будинку 28, що по вул. Піонерська, в с.Костянтинівка, Смілянського району, який був спільною сумісною власністю її батьків, а на даний час належить їм на праві спільної часткової власності у рівних частках. Після розлучення батьки вирішили, що вона залишиться проживати в будинку із своєю родиною. Тому в будинку було зареєстровано і її сина. Але після одруження її батька на іншій жінці, почалися сімейні чвари та він почав чинити їй та її родині перешкоди в користуванні будинком. Будинок було відєднано від газо- та електро- постачання, тому проживати в ньому в опалювальний період стало неможливо. Вони із сімєю жили в будинку до листопада 2015 року, а потім тимчасово, на зимовий період, вимушені були переїхати в інше місце, та навесні мали намір повернутись до будинку, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні письмовим поясненням відповідача, та просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не зявилась, просила справу розглядати без її участі та врахувати її письмові пояснення, з яких вбачається, що позовні вимоги вона не визнає. Пояснила, що вона є власником 1/2 частини будинку, в якому зареєстровані та проживають відповідач, яка є її донькою із своїм малолітнім сином. Будинок був набутий нею з позивачем за час шлюбу, тому відповідно до рішення суду вона є його законним співвласником, та не заперечує проти того, щоб їх з позивачем спільна дочка а також онук були зареєстровані в будинку, та проживали там. Також пояснила, що за ініціативою дружини позивача будинок відключено від газопостачання, тому в зимовий період там проживати неможливо, і саме тому відповідачі були відсутні певний час за місцем своєї реєстрації.

Представник третьої особи служби у справах дітей Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області в судове засідання не зявилася, просила справу розглядати без її участі, та відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Смілянського районного відділу Державної міграційної служби України в Черкаській області в судове засідання не зявився, просив справу розглядати без їх участі, у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_8 дав суду показання, що він є сільським головою в с. Ротмистрівка, та знає що в будинку № 28, що по вул. Піонерська (Дружби) існує спір між співвласниками. Безпосередньо в будинку він не був, та співвласники як з одної сторони так і з другої звертались до нього з приводу спору. Йому відомо, що реального розподілу будинку між співвласниками не було, окремих адрес не виділялось. В будинку зареєстровані відповідач та її малолітній син, та чи вони там проживають йому не відомо. Також знає, що будинок протягом тривалого часу був без світла та без газу.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він живе неподалік від будинку, з приводу якого існує спір. Стверджував, що на даний час в будинку фактично живе лише позивач, який там хазяйнує та проводить якість ремонтні роботи. Відповідач жила там до зими, але будинок був не придатний до житла, оскільки не має світла і газу, тому восени відповідач разом із сином виїхали. Позивач у вказаному будинку жив ще раніше, коли був у шлюбі з ОСОБА_7 Потім вони розлучились і в будинку жила їх дочка. Близько двох років тому в будинку відбувся якийсь конфлікт між колишньою та теперішньою дружинами ОСОБА_4 Де зараз проживає дочка ОСОБА_4 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є секретарем Ротмистрівської сільради, та неодноразово видавала довідки як на вимогу позивача так і на вимогу його дружини. Їй відомо про те, що між співвласниками будинку є спір щодо будинку. Відомості в довідки вносить або вона особисто, або діловод. Зазвичай вони вказують ту інформацію, про яку їх просять. Про ту обставину, що відповідач із малолітнім сином не проживають в будинку було відомо зі змісту актів, а також зі слів позивача та його дружини. Чому акти складались саме в опалювальний сезон їй не відомо.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він знайомий з позивачем, та допомагає йому ремонтувати будинок № 28, що по вул. Піонерська, в с. Костянтинівка, Смілянського району. Стверджує, що з квітня 2016 року він регулярно буває в будинку. Стан будинку не дозволяє там постійно проживати навіть дорослій людині, не те, що сімї з маленькою дитиною. За весь час коли він був у будинку, він жодного разу там не бачив відповідача і її малолітнього сина, також в будинку відсутні їх речі.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобовязує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_5 та її малолітній син ОСОБА_6 зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1, що по вул. Дружби (Піонерська), в с. Костянтинівка, Смілянського району. Дана обставина визнається кожною зі сторін та обєктивно підтверджується довідкою сільської ради (а.с.10). Також у вказаному будинку зареєстровані позивач ОСОБА_4, та третя особа ОСОБА_7, що також підтверджується вказаною довідкою.

Крім того, судом встановлено, що житловий будинок за адресою с. Костянтинівка, Смілянського району вул. Піонерська (змінена назва вулиці Дружби(а.с.110)) № 28, на праві спільної часткової власності належить позивачу ОСОБА_4 та третій особі ОСОБА_7. Вказаний будинок не розділений в натурі і кожному з співвласників належить у ньому по 1/2 номінальній частці. Вказана обставина, хоча частково і заперечується стороною позивача, який стверджує, що будинок поділений на дві окремі частини, проте підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.29-31); копією рішення суду (а.с.47); копією витягу про реєстрацію права власності нерухоме майно (а.с.48).

Таким чином, судом встановлено, що як позивач ОСОБА_4, так і третя особа ОСОБА_7 на законних підставах є власниками рівних частин спірного будинку, що був придбаний ще під час перебування їх у шлюбу (а.с.6-8).

Як встановлено судом, будинок знаходиться у спільному володінні, проте фактично позивачем та третьою особою визначені межі в його користуванні, що обєктивно підтверджується копією ухвали суду про розяснення рішення (а.с.49), а також даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.29-31); копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.9) в яких визначені обєкти нерухомості, які фактично знаходяться в користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Разом тим, існування такого формального розподілу жодним чином не змінило статусу будинку, який згідно зазначених вище документів та відповідно до вимог закону перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_4 і ОСОБА_7 із визначенням часток по 1/2 частці.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі ч. 1 ст. 356 ЦК України, з якої вбачається, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як зазначено у постанові ВСУ від 03 квітня 2013 року № 6- 12цс13, кожен з співвласників дійсно володіє не часткою майна, а часткою у праві власності на це майно, яка є ідеальною категорією і може стати реальною лише при виділенні зі спільного майна або при його розділі в натурі.

Доказів такого розподілу та присвоєння кожній із виділених часток окремого номеру позивачем та його представником суду не надано, більш того допитаний в якості свідка голова сільради повідомив, що окремих адрес відповідним частинам будинку не присвоювалось

Як позивач ОСОБА_4, так і третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 є членами сімї відповідача ОСОБА_5, оскільки приходяться їй рідними батьками. Дна обставина визнана сторонами, а тому не підлягає доведенню в судовому засіданні. При цьому факт розлучення батьків між собою жодним чином не впливає на ступінь їх спорідненості із дочкою, а тому твердження представника позивач, про те, що відповідач перестала бути членом сімї позивача після розірванням шлюбу її батьків, є хибним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірне житло власника, але на час розгляду справи не є членом його сімї, що і покладено позивачем в одну з підстав позовних вимог. Проте, судом встановлено, що позивач не є єдиним власником спірного будинку, та крім того відповідач не перестала бути членом його сімї на момент розгляду справи судом, а тому таке обґрунтування позовних вимог не підлягає застосуванню у даному випадку.

Зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом. Право користування житлом втрачає член сімї власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач разом зі своїм малолітнім сином не проживають у спірному будинку з осені 2014 року. Дана обставина підтверджена показаннями свідків а також копіями актів, за підписами сусідів (а.с.11, 12).

Однак судом враховано, що відповідно до вимог зазначеної норми закону, сама по собі відсутність члена сімї за місцем реєстрації не тягне за собою як наслідок втрату права користування таким житлом. Для настання такого наслідку, позивачем повинно бути доведено безпричинність відсутності члена сімї за місцем його реєстрації.

Разом з тим судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_4, та третьою особою ОСОБА_7 існує спір щодо порядку користування житловим будинком в якому зареєстрована відповідач із своїм малолітнім сином. Вказаний спір зумовлює існування конфліктних ситуацій в будинку. Зазначена обставина визнається сторонами, крім того про це повідомляли свідки, а також це підтверджується і наданими суду письмовими доказами (а.с.104, 136-137).

В результаті конфліктних ситуацій будинок перестав бути придатним для проживання, зокрема за ініціативою як позивача ОСОБА_4, так і третьої особи ОСОБА_7 будинок було знеструмлено та відєднано від газопостачання (а.с. 100-103, 172-173, 176), що обєктивно унеможливлює проживання в ньому сімї з маленькою дитиною.

Зазначену обставину суд враховує при зясуванні та встановленні обставин, що зумовили залишення відповідачами житлового будинку в якому вони зареєстровані, та вважає, що у них була на те поважна причина, а саме непридатність будинку для проживання в наслідок дій його співвласників.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом слід відмовити, як таких, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Що стосується тверджень представника позивач, про те, що відповідач є співвласником іншої квартири, в якій проживає, та в силу вимог ч.2 ст.107 ЖК УРСР повинна бути визнаною такою що втратила право користування житлом у звязку з вибуттям в інше місце проживання, суд оцінює як таке, що не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до п.39 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Враховуючи, що судом не встановлено обставин, що зумовлювали б визнання відповідача та її сина такими, що втратили право користування житлом, то і підстав для зобовязання Смілянського районного відділу Державної міграційної служби України в Черкаській області зняти їх з реєстраційного обліку суд також не вбачає, а тому і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 10, 59, 60, 88, 209, 213, 215, 218ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6, треті особи Смілянський районний відділ Державної міграційної служби України в Черкаській області, Служба у справах дітей Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області та ОСОБА_7, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 22 серпня 2016 року

Головуючий Т.В. Васильківська