Ухвала суду № 59860419, 16.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/8036/15-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О. В.Провадження № 22-ц/780/4006/16 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 58 16.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Касьяненко Л.І., Гуля В.В.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, державний виконавець міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Дорошенко Р.С., про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця мотивуючи тим, що 25.01.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист про примусове виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,60 грн.

18.01.2016 року вказаний виконавчий лист було подано для виконання до міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ.

25.02.2016 року на його адресу направлено поштою постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016 року.

21.03.2016 року державним виконавцем Дорошенко Р.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вважає що дана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Просив суд відновити виконавче провадження та забезпечити виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на його користь судових витрат в розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Вважає що ним були доведені доступними доказами заявлені вимоги, тому просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції послався на те, що постанова державного виконавця МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Дорошенка Р.С. від 21.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження була прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, а права чи свободи заявника порушено не було.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з наступних підстав.

У відповідності до п. п. 2, 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; а також скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2015 року було задоволено частково позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні майном, вселення та визначення порядку користування квартирою, та стягнуто судовий збір з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 02.12.2015 року було змінено рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2015 року в частині визначення порядку користування квартирою, в іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області залишено без змін.

25.01.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 243 грн. 60 коп., який 11.02.2016 року, на підставі заяви ОСОБА_2 про примусове виконання, був поданий до міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

15.02.2016 року державним виконавцем міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом.

21.03.2016 року державним виконавцем міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження з урахуванням обставин: встановлення місця роботи боржника на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та розмір суми, яка підлягає стягненню, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати, правомірно дійшов висновку про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не враховано, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем в порушення вимог ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» не було з'ясовано думку стягувача, щодо вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, тому на думку судової колегії, закриття виконавчого провадження, суперечить Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував і постановив ухвалу з порушенням порядку вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а скарга ОСОБА_2 - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 312,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2016 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду оскарження не підлягає.

Головуючий :

Судді :