Ухвала суду № 59860381, 15.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/1445/16-ц Головуючий у І інстанції Тетервак Н. А.Провадження № 22-ц/780/4184/16 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 46 15.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Іванової І.В., Таргоній Д.О.

при секретарі Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Броварської місцевої прокуратури на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про визнання недійсним розпорядження Іванківської РДА, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок,

встановила :

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 31.05.16 повернуто прокурору позовну заяву Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_24, ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про визнання недійсним розпорядження Іванківської РДА, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок.

В обґрунтування оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначено, що прокурором не обґрунтовано та не наведено достатніх підстав для представництва інтересів держави в суді згідно вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", не надано відповідних документів щодо звернення з проханням відповідних органів державної влади представляти їх інтереси, не наведено обставин, які б свідчили про те, що Київська обласна державна адміністрація не належним чином здійснює свої повноваження, щодо можливого захисту порушених прав держави в суді шляхом подання цивільного позову у вказаній справі.

В апеляційній скарзі Броварської місцевої прокуратури ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції з підстав невідповідності її вимогам закону.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Приймаючи ухвалу про повернення позову прокурора, суд дійшов висновку, що прокурором не обґрунтовано та не доведено нездійснення або неналежне здійснення уповноваженим органом державної влади, органом місцевого самоврядування відповідних функцій у сфері земельних відносин у спірних правовідносинах.

Проте з таким висновком суду у повній мірі погодитися не можна.

В силу положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, лише якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин прокурором обґрунтовується.

Отже, звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді. При цьому прокурор є особливим суб'єктом цивільного процесу і його участь у цивільному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 121 ч. 2 Конституції України, ст.ст. 45 ч. 2, 46 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 5 ч. 2, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.14). Тобто функція представництва інтересів в суді є для органів прокуратури конституційною.

Згідно ч.2 ст. 45 ЦПК України прокурору надано право здійснювати у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії цивільного процесу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № З-рп/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що представництво прокуратури полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

З вказаного слідує, що слід розрізняти конкретні підстави участі прокурора у цивільному процесі: власну ініціативу та зазначення про це в законі. Передусім, Конституція і Цивільний процесуальний кодекс України надають прокурору право, на свій розсуд, подати позов на захист інтересів громадянина або держави. Однак такий позов прокурор може подати тільки у випадках, встановлених як процесуальним, так і матеріальним (спеціальним) законом.

За змістом ч. 1 ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України органи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють.

Таким чином, порушення прокурором цивільної справи зумовлюється необхідністю захистити інтереси держави або громадянина; при цьому, в розумінні ст..45 ЦПК України прокурору надано право, як окремому учаснику цивільного процесу, визначити їх у кожному конкретному випадку самостійно у будь-якій справі, що підвідомча суду.

Так, ст. 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Звертаючись із вищевказаною позовною заявою, прокурором чітко сформульовано та умотивовано факти порушень інтересів держави та належним чином обґрунтовано, чому прокурор звернувся з даним позовом в якості позивача.

Зокрема, прокурором вказано, що відповідно до Указу Президента України за № 459/2011 від 13.04.2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" Держсільгоспінспекція України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, на який покладено здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. Однак, чинним законодавством не передбачено повноважень на звернення вказаного органу до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів про відчуження чи передачу у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Оскільки спірні правовідносини стосуються права власності на земельні ділянки та законності підстав їх набуття, враховуючи факт відсутності повноважень у Держсільгоспінспекції України на звернення до суду, а також положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, прокурор відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України подав даний позов в інтересах держави як самостійний позивач.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" право прокурора подати позов в інтересах держави не пов'язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене правопорушення.

Таким чином, висновок Іванківського районного суду щодо необхідності попереднього звернення органів державної влади з проханням представляти їх інтереси в суді є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія вважає, що ухвала суду від 31 травня 2016 року не відповідає вимогах закону, а тому не може бути залишеною без змін та підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст..307, 311 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу Броварської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді