Ухвала суду № 59860377, 15.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/6333/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/4434/16 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 26 15.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Іванової І.В.,Таргоній Д.О.

при секретарі Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 р. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10026/0187 філії - Головного управління по м. Києві та Київської області АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 2602 від 12.06.2008 р. у розмірі 673627,94 грн., а також 3654 грн. сплачених судових витрат.

Посилався на те, що відповідно до укладеного 12.06.2008 р. між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 договору відновлювальної кредитної лінії №2602, позивач видав відповідачу грошові кошти в сумі 800 000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплативши проценти в розмірі 19,5 % річних, комісійну винагороду та інші платежі в порядку на умовах та у строк, який складає 10 років, але дата остаточного погашення кредиту не пізніше 12.06.2018 р.

Оскільки позичальник умови кредитного договору в частині взятих на себе зобов'язань про повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у нього станом на 31.08.2015 р. утворилась заборгованість у сумі 673 627,94 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку. В подальшому, уточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідача суму заборгованості, яка утворилася станом на 01.02.2016 р і складає 748846 грн., з яких : 253839,49 грн.- загальна сума не простроченого кредиту ( основного боргу), 202025,56 грн. загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (основного боргу), 141453,47 грн. - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 55828,77 грн. - пені, 55720,20 грн. - інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості по основному боргу, 31524,02 грн. - інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості по відсоткам; 5214,06 грн.- трьох процентів річних від простроченої суми по основному боргу та 3240,77 грн.- трьох процентів річних від простроченої суми по відсоткам. Тому просив стягнути з відповідача 748846 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 3654,00 грн. судового збору.

Рішення Васильківського міськрайонного суду від 01 червня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 12.06.2008 р. у розмірі 673627,94 грн.та судові витрати у розмірі 3654 грн., а всього - 677281,94 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнених вимог у повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання 01.06.2016 р. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В попередніх судових засіданнях відповідач та його представник визнали позов частково, лише в частині вимоги про стягнення 147 629,56 грн. суми прострочених чергових платежів за кредитом та 96661,93 грн. суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, а всього на суму 244 291,49 грн. В іншій частині заперечували проти задоволення позову з тих підстав, що наданий позивач розрахунок заборгованості містить суперечливу інформацію про отримані та сплачені відповідачем грошові суми, дати проведення операцій, за якими проводились нарахування штрафних санкцій. Також він не підтверджений первинною документацією з бухгалтерського обліку, тому не є належним доказом, окрім того вважає, що позивачем не дотримано позасудової процедури врегулювання спору шляхом надіслання боржнику відповідної вимоги, тому вимога про дострокове повернення кредиту не ґрунтується на законі.

Рішення Васильківського міськрайонного суду від 01 червня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 12.06.2008 р. у розмірі 673627,94 грн.та судові витрати у розмірі 3654 грн., а всього - 677281,94 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

За загальними правилами, встановленими ст.ст. 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, яка на підставі положень ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовується до відносин за кредитним договором, позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

По справі встановлено, що 12.06.2008 р. між банком та ОСОБА_2 укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 2602 (а.с. 10-14).

Відповідно до умов вказаного договору Банк зобов'язався надавати Позичальнику грошові кошти в сумі 800 000,00 грн. у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) у період з моменту виконання загальних умов надання кредиту до 12.06.2010 р., а Позичальник зобов'язався їх прийняти, належним чином використати та повернути кредит не пізніше 10.10.2018 р., сплативши проценти за користування кредитом в розмірі 19,5% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, визначені договором.

Сторони договору погодили, що позичальник щомісячно - до 25 числа платіжного місяця здійснюватиме платежі в валюті наданого кредиту по погашенню кредиту, після закінчення Періоду надання кредиту, згідно наступного графіку - щомісячно з липня 2010 р. по травень 2018 р. включно рівними частинами в сумі по 8334,00 грн., а останній платіж в сумі 8270,00 грн. - не пізніше дати остаточного погашення Кредиту, що визначена цим договором; по сплаті процентів, які нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, щомісячно починаючи з наступного місяця в якому видано перший транш, а останній платіж не пізніше дати остаточного погашення кредиту, що визначена цим договором.

07.09.2008 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено додатковий Договір №1 до Договору відновлювальної кредитної лінії №2602 від 12.06.2008 р., згідно з яким Сторони прийшли до згоди щодо реструктуризації кредитної заборгованості та зміни графіку погашення кредиту в межах строку кредитування за Договором відновлювальної кредитної лінії 32602 від 12.06.2008 р. шляхом зменшення розміру щомісячних платежів по кредиту за вересень 2010 р.- лютий 2011 р. Пункт 1.6. Кредитного договору викладено у наступній редакції: «Позичальник зобов'язується щомісячно - до 25 числа платіжного місяця здійснювати платежі в валюті наданого кредиту готівкою до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок в Банку, що зазначений в цьому договорі по погашенню кредиту рівними частинами в сумі по 1667,00 грн. - щомісячно з вересня 2010 р. по лютий 2011 р. включно; погашенню кредиту в сумі по 9066,00 грн. - щомісячно з березня 2011 р. по квітень 2018 р. включно, не пізніше дати остаточного погашення кредиту; погашенню кредиту в сумі 9057,49 грн. - не пізніше дати остаточного погашення Кредиту; сплаті процентів, які нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з червня 2008 р., а останній платіж не пізніше дати остаточного погашення Кредиту.

Відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору неналежне виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором надає Банку право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів та стягнути заборгованість в примусовому порядку.

Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит у визначеному договором розмірі, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами (а.с.75-98).

Позивач скористався наданим йому договором та законом правом в одноособовому порядку змінити строк виконання основного зобов'язання і 26.08.2014 р., а також 30.09.2014 р. направив позичальнику ОСОБА_2 лист-застереження та лист - вимогу про дострокове повернення кредиту, яка отримана ОСОБА_2 07.10.2014 р. (а.с. 22-24).

Договором передбачено, що виконання вимоги Банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти днів з дати одержання такої вимоги (п. 2.2 договору).

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 вимоги кредитора по достроковому поверненню всієї суми кредиту та належних до сплати процентів не виконав. В подальшому, свої договірні зобов'язання позичальник також належним чином не виконував.

З огляду на порушення зобов'язань по своєчасному поверненню основного боргу та процентів за користування кредитом Позичальник відповідно до п. 5.2. кредитного договору зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з наданими позивачем розрахунком кредитної заборгованості боржника ОСОБА_2 ( останній платіж здійснено у липні 2014 року) станом на 01.02.2016 р. загальний розмір заборгованості позичальника перед ПАТ «Ощадбанк» становить 748 846,34грн., що включає: 253839,49 грн. - загальна сума не простроченого кредиту (основного боргу), 202025,56 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 141453,47 грн. - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 55828,77 грн. - загальна сума пені; 87244,22 грн. - загальна сума інфляційний втрат (55720,20 грн. по основному боргу та 31524,02 грн. по відсоткам); 8454,83 грн. загальна сума 3% річних від прострочених сум (5214,06 грн. - за основним боргом та 3240,77 коп.- по відсоткам) ( а.с.5-9).

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, допустив заборгованість по проверненню кредиту, відсотків та передбачених умовами договору платежів, , а тому дійшов висновку, що порушені права кредитодавця ПАТ «Ощадбанк» підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення заборгованості в частині стягнення суми простроченого та не простроченого кредиту, відсотків, пені, інфляційних втрат та 3% річних від прострочених сум заборгованості по основному боргу. Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості по відсоткам в розмірі 3240,00 грн., то вони до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України вбачається, що три проценти річних нараховуються на прострочену суму основного грошового зобов'язання, а саме на тіло кредиту, тому з відповідача необхідно стягнути три відсотків річних від суми простроченої заборгованості по кредиту - в розмірі 5214,06, і залишити без задоволення вимогу про стягнення суми трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості по відсоткам. Не підлягають до задоволення, на думку суду також вимоги щодо стягнення інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості по відсоткам.

Обгрунтовуючи даний висновок, суд виходив з роз'яснень, викладених у п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 30.03.2012 р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до яких за змістом ст.552, ч.2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Враховуючи, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає сплату боргу (основного боргу - тіла кредиту) з встановленням індексу інфляції, і не передбачено стягнення заборгованості за платою за обслуговування кредиту, а тому з відповідача підлягають стягненню сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу - в розмірі 55720,00 грн.

Колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи апелянта про те, що розрахунок наданий позивачем не відповідає встановленій для таких документів формі та не містить необхідних реквізитів не заслуговує на увагу та спростовується змістом розрахунку (а.с.5-9 зв.).

Посилання на те, що розрахунок містить суперечливу інформацію про отримані та сплачені грошові кошти позичальником є голослівним. Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку позивачем не надано.

Доводи відповідача, що позивачем не дотримано передбаченої досудової процедури врегулювання спору, шляхом надіслання боржнику відповідної вимоги, а тому вимога про дострокове повернення кредиту не грунтується на законі, на думку колегії, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи (а.с.22-24).

Інші доводи висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді