Ухвала суду № 59860370, 15.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2685/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/3360/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 46 15.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Іванової І.В.,

за участю секретаря - Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватної сільськогосподарського підприємства «Світанок» про визнання договору оренди припиненим і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що між нею та приватним сільськогосподарським підприємством «Лосятинське» (далі - ПСП «Лосятинське»), яке в подальшому було припинено шляхом приєднання до приватного сільськогосподарського підприємства ПСП «Агрофірма «Світанок» (далі - ПСП «Агрофірма «Світанок»), 01 квітня 2010 року було укладено договір оренди землі № 330, за умовами якого останнє прийняло від позивача у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,445 га, розташовану на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, що належить позивачу на праві приватної власності. Договір підписаний сторонами 01 квітня 2010 року, укладений на 5 років. Позивач вказувала, що 01 квітня 2015 року закінчився строк, на який був укладений договір оренди землі, тому вона 02 квітня 2015 року (і повторно 23 квітня 2015 року) направила орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки. Однак, відповідач не повернув їй земельну ділянку. З урахуванням наведеного, позивач просила визнати вказаний договір оренди землі припиненим з 01 квітня 2015 року та зобов'язати ПСП «Агрофірма «Світанок» повернути їй земельну ділянку, яка належить їй на праві власності.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.118-121, т.1).

Рішенням апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2015 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано припиненим з 01 квітня 2015 року договір оренди № 330 земельної ділянки площею 2,445 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, укладений 01 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ПСП «Лосятинське» (правонаступником якого є ПСП «Агрофірма «Світанок»), який зареєстрований Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області 29 серпня 2012 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Зобов'язано ПСП «Агрофірма «Світанок» повернути ОСОБА_2 вказану земельну ділянку, яка належить їй на праві власності (а.с.208-212, т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України не звернув уваги на те, що у пункті 41 договору оренди землі сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що підтверджується їх підписами. Тобто, сторони визначили момент набрання чинності вказаного договору, який пов`язується при наявності двох умов, зокрема, підписів сторін та державної реєстрації. Касаційний суд зазначив, що апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог (а.с.195-197, т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, враховуючи висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасоване рішення апеляційного суду та, які відповідно до вимог ч.4 ст.338 ЦПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,445 га в межах згідно з планом, що розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 097782 3976 (а.с. 9-10, т.1).

01 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ПСП «Лосятинське», яке в подальшому було припинене шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок», укладено договір оренди землі № 330, за умовами якого об'єктом оренди є земельна ділянка площею 2,445 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, що належить позивачу на підставі вищевказаного державного акта (а.с. 11-14, т.1).

Згідно з пунктом 8 договору оренди, договір укладено на 5 років.

У пункті 41 договору оренди передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається з договору (штамп на с.4 договору), зазначений договір зареєстрований Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 29 серпня 2012 року (а.с.14, т.1), що не заперечується сторонами.

Згідно з актом приймання-передачі землі в оренду від 01 квітня 2010 року орендодавець передав, а орендар взяв в тимчасове користування зазначену вище земельну ділянку (а.с.15, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 23 квітня 2015 року направила відповідачу заперечення у поновленні договору оренди землі від 17 квітня 2015 року, який отримано відповідачем 28 квітня 2015 року (а.с.16-18, т.1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди припиненим, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі не припинив свою дію з 01 квітня 2015 року, оскільки відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а тому 5-річний строк договору оренди землі розпочинається не з дати його укладення (01 квітня 2010 року), а з дати його державної реєстрації (29 серпня 2012 року).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання договору оренди земельної ділянки), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання договору оренди земельної ділянки) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 125, ч.5 ст.126 ЗК України (в редакції чинній на момент укладання договору оренди земельної ділянки) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання договору оренди земельної ділянки), договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні оспорюваного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі №6-162цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ПСП «Лосятинське», яке у подальшому було припинене шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок», укладаючи договір оренди землі 01 квітня 2010 року, дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі, зокрема, пунктом 41 договору оренди землі сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що підтверджується їхніми підписами.

Тобто, сторони визначили момент набрання чинності вказаного договору, який пов'язується при наявності двох умов, зокрема, підписів сторін та державної реєстрації.

Як вбачається з договору оренди землі від 01 квітня 2010 року, після його підписання сторонами, зазначений договір був зареєстрований Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 29 серпня 2012 року (а.с.14, т.1).

Отже, враховуючи, що сторони визначили момент набрання чинності договору оренди землі після його підписання сторонами та його державної реєстрації, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди землі набув чинності з дня проведення його державної реєстрації, є правильним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, яка згідно з положеннями ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди землі припиненим, оскільки 5-ти річний строк дії договору оренди землі закінчується 29 серпня 2017 року.

Оскільки відповідач правомірно користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі №330 від 01 квітня 2010 року, який зареєстрований 29 серпня 2012 року і строк його дії закінчується 29 серпня 2017 року, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача ПСП «Агрофірма «Світанок» повернути позивачу земельну ділянку.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Ураховуючи наведене та положення ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л ИЛ А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді